ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа № 820/9468/15
касаційне провадження № К/9901/42042/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 (суддя - Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Курило Л.В., судді: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенчурі Трейд Оіл" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенчурі Трейд Оіл" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі у тексті - ДПІ), у якому (із урахуванням уточнень та заяви про зменшення позовних вимог) просило скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 19.06.2015 №0002472200, №0002482200, які складені на підставі висновків акту перевірки від 09.06.2015 №1083/22/39492557, від 27.07.2015 №0002922200, №0002932200, які складені на підставі висновків акту перевірки від 13.07.2015 №6/22/39492557.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків актів перевірки, оскільки суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з ТОВ "Нафтокомпані" та ТОВ "Капітал Х", що пов`язані із його господарською діяльністю, підтверджені належними первинними документами.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 №0002472200, №0002482200, від 27.07.2015 №0002922200, №0002932200.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Нафтокомпані" та ТОВ "Капітал Х", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, придбані нафтопродукти у подальшому були реалізовані іншим суб`єктам господарювання, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Стверджує, що судами не враховано не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав наявності недоліків у первинних документах, негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, непідтвердження можливості такими контрагентами здійснювати господарську діяльність, відсутності факту оплати за придбані товарно-матеріальні цінності. Також скаржник посилається на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32015100100000033 від 17.04.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України за фактами незаконної діяльності від імені ТОВ «Сачиго», яке було зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 24.01.2023.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство станом на час проведення перевірок перебувало на обліку в ДПІ у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, якою проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Нафтокомпані" за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2015 №1083/22/39492557 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог пункту 44.6, статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 569044,00, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 938946,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015:
№0002472200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 711 305, 00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 569 044, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 142261,00 грн.
№0002482200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 938 946, 00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження цих рішень до Головного управління ДФС у Чернігівській області та Державної фіскальної служби України вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Також, ДПІ у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань декларування в податковій звітності з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ "Капітал Х" за березень, квітень 2015 року, за наслідками якої складено акт від 13.07.2015 №6/22/39492557, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.6, статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого платником занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2 520 844, 00 грн, в тому числі: за березень 2015 року на суму 764 382, 00 грн, за квітень 2015 року на суму 1 756 462, 00 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 962 608, 00 грн, у тому числі: за березень 2015 року на суму 944 021, 00 грн, за квітень 2015 року на суму 18 587, 00 грн.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2015:
№0002922200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 781 266, 00 грн, в тому числі: за основним платежем на суму 2 520 844, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 260 422, 00 грн;
№0002932200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 962 608, 00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до Головного управління ДФС у Чернігівській області зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення Товариству розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за перевіряємий період слугували висновки контролюючого орану про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у ТОВ "Нафтокомпані" та ТОВ "Капітал Х" паливно-мастильних матеріалів, з огляду на ненадання позивачем до перевірки належного документального підтвердження фактичного проведення взаємовідносин між сторонами, зокрема видаткових накладних, документів, які підтверджують оплату та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, актів приймання отриманих послуг щодо транспортування придбаних нафтопродуктів, сертифікатів відповідності, паспортів на паливно-мастильні матеріали, що ставить під сумнів реальність проведених операцій. На переконання контролюючого органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1 статті 198 ПК України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (покупець) мав господарські відносини з постачальниками нафтової продукції: ТОВ "Нафтокомпані" (постачальник) за договорами поставки № НК-0055 від 01.02.2015, № НК-0075 від 09.02.2015, № НК-0131 від 14.02.2015, №НК-0206 від 23.02.2015; № НК-0271 від 26.02.2015; № НК-0283 від 28.02.2015 та ТОВ "Капітал Х" (постачальник) за договорами поставки № КХ-0043 від 01.03.2015, № КХ-0174 від 31.03.2015, № КХ04-0026 від 01.04.2015; № КХ04-0066 від 22.04.2015, предметом яких була поставка нафтопродуктів.
На підтвердження фактичного здійснення постачання, переміщення продукції, відображення господарської операції у бухгалтерському та податковому обліках позивачем надано до суду, податкові накладні, акти приймання - передачі, оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 282, 203, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), чеки з АЗС, паспорти якості та сертифікати відповідності на нафтопродукти.
Зберігання нафтопродуктів здійснювалось ПАТ "Дніпронафтопродукт" за договором зберігання, укладеним між Товариством та ПАТ "Дніпронафтопродукт" від 05.01.2015 № 4489, на підтвердження виконання якого позивачем надано до суду акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок- фактури, протокол узгодження ціни, акти здачі та прийомки зі зберігання, оборотно-сальдову відомість по рахунку №631.
У подальшому придбані нафтопродукти були реалізований через мережу АЗС, які знаходились у користуванні платника на підставі відповідних договорів оренди, укладених з ТОВ "Севен Севенті Петроліум" та ТОВ "Валвіт", на підтвердження чого позивачем надано до суду змінні звіти з АЗС, копії чеків.
В підтвердження наявності трудових ресурсів позивачем надані накази про прийняття на роботу, штатний розпис.
Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Контролюючим органом в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про непідтвердження сум податку на додану вартість, включених позивачем до складу податкового кредиту з підстав наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагента та суб`єкта господарювання, з яким мав господарські взаємовідносини контрагент позивача. Якщо контрагент позивача або суб`єкти господарювання, з якими контрагент позивача мав відносини, в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Приймаючи до уваги встановлення судами фактичних обставин у справі щодо придбання, використання позивачем у власній господарській діяльності нафтопродуктів, руху активів, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, колегія суддів не приймає посилання скаржника на неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.
Також Верховний Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо правовідносин ТОВ «Капітал X» з ТОВ «Сичаго», який не є учасником в спірних правовідносинах, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для доводів про непідтвердження таких господарських відносин.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова