ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2022 року
м. Київ
справа № 821/2942/15-а
адміністративне провадження № К/9901/26477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 року (суддя Хом`якова В.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року (головуючий суддя Кравченко К.В., судді: Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М.)
у справі № 821/2942/15-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, -
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просила (з урахуванням уточнення) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску та вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року, адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 06.07. 2014 року №0002361703, №0002431703, №0002411703, №0002401703, №0002421703.
Визнав протиправними та скасував рішення від 08.09.15 року №0002381703, яким застосовано штрафні санкції за заниження розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.15 року №Ф-0002371703 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Податковий орган наполягає на правомірності визначення податкових зобов`язань.
Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період 2012-2014 роки, за результатами якої складено акт від 20.06.2015 року № 211/21-03-17-03/ 290403404 .
Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:
- п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 85 252,51 грн;
- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в наслідок чого занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 141 078,59 грн;
- п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого:
-завищено суму залишку від`ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на 45 918 грн;
-занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів (рядок 23.2) на 33 223 грн;
-завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних періодів (рядок 23.2) на 295 698 грн;
- п. 188.1 ст.188 п. 187.1 ст.187п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за 2012-2014 роки на загальну суму на загальну суму 39 113 грн.
За результатами перевірки податковим органом 06.07.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002361703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106 565,64 грн, з яких 85 252,51 грн за основним платежем та за штрафними санкціями 21313,13 грн,
- № 0002401703, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 33 223 грн.
- № 0002411703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 295 698 грн та застосовано штрафні санкції на суму 147 849 грн,
- № 0002421703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 45 912 грн,
- № 0002431703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 58 669,50 грн, з яких за основним платежем 39 113 грн та за штрафними санкціями 19 556,50 грн.
Також 08.09.2015 року прийнято рішення № 0002381703 про застосування штрафу по єдиному внеску в сумі 13 778,35 грн та вимогу Ф-0002371703 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 141 078,59 грн.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу щодо заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 85 252,51 грн, ґрунтуються на фактах заниження позивачем загального оподатковуваного доходу на суму 514 745 грн з наступних причин:
- позивачем не включено до складу валового доходу суми виручки по касовим апаратам на загальну суму 11 389,75 грн;
- позивачем не включено до складу валового доходу суми повернення коштів на банківський рахунок на загальну суму 15 146,03 грн у 2013 році;
- позивачем занижена база оподаткування вартості оренди приміщень, які надавались позивачем в суборенду, на загальну суму 488 209,20 грн.
Інших порушень, які б вплинули на прийняття податкового повідомлення-рішення №0002361703 за актом перевірки не встановлено та в касаційній скарзі не наведено.
Ці ж порушення стали також підставою для донарахування позивачу спірною вимогою від 08.09.2015 року №Ф-0002371703 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
В свою чергу, порушення у вигляді заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, на думку відповідача, полягає в наступному:
- позивачем не оподатковано податком на додану вартість всю суму виручку по касовим апаратам, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 2 277,95 грн за 2012-2013 роки;
- занижено базу оподаткування вартості суборенди приміщень, які надавались позивачем, що занизило податкові зобов`язання на загальну суму 97 641,84 грн;
- занижено податкові зобов`язання на загальну суму 35 244,19 грн з реалізації товарів, які не були оподатковані позивачем податком на додану вартість у зв`язку з отриманням податкових пільг, без встановлення податковим органом пільгової діяльності позивача;
- заниження податкових зобов`язань за квітень 2012 року на суму 5 599,53 грн та жовтень 2013 року на суму 6 696,48 грн внаслідок арифметичної помилки у податковій звітності.
Порушення у вигляді завищення податкового кредиту за актом перевірки полягає в наступному:
- неправомірне включення до податкового кредиту сум ПДВ по операціям із придбання будівельних матеріалів та гімнастичного майданчика;
- включення до податкового кредиту ПДВ на суму 14 683,53 грн за податковою накладною, яка не зареєстрована в ЄРПН.
Наведені порушення формування податкового кредиту та податкових зобов`язань стали підставою для винесення спірних повідомлень-рішень №0002431703, №0002411703, №0002401703 та №0002421703.
Вказані підстави формування спірних рішень підтверджуються доводами касаційної скарги.
Щодо заниження валового доходу на суму 15 146,03 грн у 2013 році суди попередніх інстанцій встановили, що повернуті позивачу кошти повторно перераховані за виправленими реквізитами платіжних документів, що підтверджено позивачем відповідними платіжними документами.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що повторно перераховані суми не були включені до витрат підприємця, а тому не відображення повернутих сум у складі доходу не призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу.
Також податковий орган стверджує про заниження доходу на суму 488 209,20 грн внаслідок заниження бази оподаткування вартості оренди приміщень, які надавались позивачем в суборенду, оскільки позивач частину орендованих ним приміщень здавав в суборенду за цінами, що є нижчі середньозваженої ціни оренди 1 м2 за укладеними позивачем договорами оренди таких приміщень.
Суди попередніх інстанцій в цій частині дійшли висновку, що за приписами пп.164.2.6 ст.164, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних відносин) не встановлено обов`язку платника податків збільшити суму валового доходу (бази оподаткування) внаслідок продажу товарів (надання послуг) за ціною, що є меншою за її собівартість, або ціною придбання. Орендна плата не регулюється будь якими розпорядчими документами органів влади, окрім зазначених у конкретних випадках - тобто це не є регульовані ціни та регульовані державою відносини.
Судами встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що при перевірці не встановлено, що надані в суборенду приміщення не використовувались для ведення діяльності, не пов`язаної із отриманням доходів, або благодійництва, або інших цілей, які не пов`язані із підприємницькою діяльністю, що могло б слугувати підставою для вирахування частини понесених витрат, але ніяк не збільшення валових доходів.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок відповідача про заниження податкового зобов`язання на суму 35 244,19 грн є таким, що не підтверджений належними доказами, оскільки в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (який діяв на час проведення перевірки та складання акту перевірки) відповідачем не вказані найменування та реквізити конкретних первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують факт проведення позивачем конкретних операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) без оподаткування податком на додану вартість без дотримання вимог статті 30 Податкового кодексу України.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що сам факт неведення позивачем обліку отриманих податкових пільг ще не є беззаперечним доказом заниження об`єкту оподаткування ПДВ. Оскільки об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів (робіт, послуг), то з урахуванням вимог вищевказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок, податковому органу було необхідно з посиланням на конкретні первинні документи вказати ті факти реалізації позивачем товарів (робіт, послуг), по яким не був нарахований ПДВ на суму 35 244,19 грн.
В той же час, акт перевірки, як і касаційна скарга, такої інформації не містить.
З аналогічних підстав суди дійшли висновку щодо необґрунтованості висновку податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання за квітень 2012 року та жовтень 2013 року внаслідок арифметичної помилки на загальну суму 12 296,01 грн.
В акті перевірки не зазначено, яка саме арифметична помилка допущена, по якому рядку Декларацій чи будь-якого іншого документа. Позивачем до матеріалів справи надано декларації з ПДВ за 2012-2013 роки, які прийняті податковою інспекцією без будь-яких зауважень.
Доводів, спростовуючих вказаний висновок, касаційна скарга не містить.
Щодо висновку акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок включення до його складу ПДВ на суму 119 099,97 грн по операціям із придбання будівельних матеріалів, а також ПДВ на суму 35 124,22 грн за придбану дитячу карусель та гімнастичний майданчику, то вказаний висновок ґрунтується на тому, що у позивача відсутні специфікації, відсутні докази замовлення товару, докази повідомлення платника про його відвантаження, докази монтажу дитячої каруселі, гімнастичного майданчика, а також відсутні докази отримання доходу у поточному податковому періоді від використання зазначених об`єктів у господарській діяльності. З цих підстав відповідач ставить під сумнів реальність придбання таких ТМЦ.
До матеріалів справи позивачем долучено первинні документи, які підтверджують придбання товарів: податкові накладні, платіжні документи, рахунки - фактури, видаткові накладні, та документи, які підтверджують використання товарів для реконструкції частини орендованих приміщень під облаштування дитячого спортивно-розважального комплексу: довідка про вартість виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів, акти виконаних робіт, дефектні відомості, кошториси, накази про проведення облаштування орендованого приміщення, а також договори на виконання ремонтних (оздоблювальних) робіт, договір про монтаж гімнастичного майданчика та каруселі, акт виконаних робіт.
Проаналізувавши надані позивачем документи в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони підтверджують фактичне придбання позивачем будівельних матеріалів, дитячої каруселі та гімнастичного майданчику, і не дають підстав для сумніву у реальності та товарності таких операцій, а характер цих операцій відповідає господарській діяльності позивача та її основним видам.
Податковий орган в касаційній скарзі не зазначає про наявність недоліків (дефектів форми, змісту або походження) вказаних документів, які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів.
Враховуючи викладене, Суд, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Податковий орган касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року у справі № 821/2942/15-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: Т.А. Чумаченко В.П. Юрченко