ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 821/541/17
адміністративне провадження № К/9901/40973/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 821/541/17
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду (суддя Бездрабко О. І.) від 24 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Кравченко К. В., Лук`янчук О. В., Турецька І. О.) від 19 червня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2017 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2016 року:
- № 0003721405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) у сумі 1 грн;
- № 0003731405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення статей 15, та 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) у сумі 23 800 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані в акті фактичної перевірки порушення не відповідають дійсності, оскільки позивач мала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
При цьому ОСОБА_1 наголошує, що відповідачем порушено процедуру проведення фактичної перевірки, так як ревізори прибули на перевірку без належним чином оформлених документів. Також позивач зазначила, що наказ про проведення перевірки не містив такого обов`язкового реквізиту як адреса об`єкта перевірки.
3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 липня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
6. 02 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року - без змін.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 19 березня 2018 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 821/541/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2317/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ДФС від 01 серпня 2016 року № 345, направлень на проведення перевірки від 03 серпня 2016 року № 1060 та № 1062, відповідно до статей 19-1 20 80 Податкового кодексу України посадовими особами Головного управління ДФС у Херсонській області проведено фактичну перевірку торгівельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , територія пляжу, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
15. За результатами вказаної перевірки складено акт від 05 серпня 2016 року № 288/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР (проведення розрахункової операції без застосування РРО на загальну суму 47 грн), статті 15 Закону № 481/95-ВР (реалізація алкогольних напоїв без придбання ліцензії, а саме: реалізовано пляшку Shake Cooktails об`ємом 0,33 л. 4,5% алкоголю за ціною 30 грн та бокал пива «Бочкове» об`ємом 0,5 л. за ціною 17 грн), статті 15-3 Закону № 481/95-ВР (реалізація алкогольних напоїв закладом (торгівельний павільйон), що не має статусу ресторанного господарства (громадського харчування), а саме: пиво «Бочкове» об`ємом 0,5 л. (алкогольне) на розлив для споживання на місці з пивної установки).
16. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2016 року:
- № 0003721405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР у сумі 1 грн,
- № 0003731405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення статей 15, 15-3 Закону № 481/95-ВР у сумі 23 800 грн.
17. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з виходили з доведеності контролюючим органом дотримання процедури проведення фактичної перевірки та допущених позивачем порушень вимог законодавства.
19. Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення № 0003721405, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачем здійснено розрахункову операцію без проведення її через реєстратор розрахункових операцій, відповідачем правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 1 грн.
20. Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення № 0003731405, суди виходили з того, що оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, Головним управлінням ДФС у Херсонській області правомірно застосовано до неї штрафні санкції у розмірі 17 000 грн за порушення статті 15 Закону № 841/95-ВР.
Водночас суди відхилили доводи позивача стосовно того, що вона мала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки ФОП ОСОБА_1 роздрібну торгівлю алкогольними напоями здійснює в торгівельному павільйоні, який розташований на території пляжу в с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області, а ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) від 22 червня 2016 року видана не на адресу здійснення господарської діяльності, а на адресу місця проживання ( АДРЕСА_1 ).
21. Крім того суди зауважили, що до ФОП ОСОБА_1 правомірно застосовано штрафні санкції у сумі 6 800 грн за продаж алкогольних напоїв на розлив з метою споживання на місці суб`єктом господарювання, що не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, оскільки в розумінні Закону № 481/95-ВР торгівельний павільйон не є спеціалізованим закладом для провадження такого виду діяльності.
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
23. Зокрема, скаржник зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи здійснювалося дослідження діяльності позивача, а не здійснювався контроль за діяльністю органів фіскальної служби.
24. За твердженням скаржника судами неправильно застосовано до спірних правовідносин пункти 81.1, 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, які визначають чіткі дії посадових осіб фіскального органу до початку проведення перевірки, що полягають зокрема у пред`явленні розпорядчих документів, які не можуть замінені або підмінені іншими діями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
27. Як свідчать матеріали справи, спірним у даній справі є правомірність прийняття контролюючим органом рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у зв`язку з продажем алкогольних напоїв без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, реалізацією алкогольних напоїв закладом, що не має статусу ресторанного господарства на розлив для споживання на місці з пивної установки, проведенням розрахункової операції без застосування РРО.
28. Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України (тут і далі, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
29. Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
30. За змістом пункту 80.1, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
31. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
32. Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
33. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання вимог ПК України начальником ДФС прийнято наказ від 01 серпня 2016 року № 345 «Про проведення фактичних перевірок». Відповідно до переліку суб`єктів, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, у відповідності до вимог статті 80 Податкового кодексу України, визначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 03 серпня 2016 року тривалістю 10 діб.
34. Згідно з вказаним наказом були виписані направлення на фактичну перевірку від 03 серпня 2016 року № 1060 та № 1062, які отримано особисто ФОП ОСОБА_1 05 серпня 2016 року, про що свідчить її підпис.
35. Також перед проведенням фактичної перевірки посадовими особами ДФС було здійснено контрольну розрахункову операцію, а саме: о 12.10 придбано пиво «Бочкове» об`ємом 0,5 л. (алкогольне) за ціною 17 грн в пластиковий бокал для споживання на місці з пивної установки, Shake Cooktails об`ємом 0,33 л. 4,5% алкоголю за ціною 30 грн, при цьому РРО не застосовано, розрахунковий документ не роздруковано, РРО відсутній на торговому об`єкті.
36. Акт проведення контрольної розрахункової операції від 05 серпня 2016 року № 219 підписано позивачем без зауважень.
37. Перевірка була проведена в присутності ФОП ОСОБА_1 , якою підписано акт фактичної перевірки та у пункту 4.1 «заперечення до акта перевірки» позивачем зазначено - «мені не було надано паспорту прив`язки, оскільки немає генплану пляжу с. Щасливцеве, тому ліцензія отримана на іншу адресу (проживання)».
38. Під час розгляду справи позивач підтвердила, що перед початком перевірки вона реалізувала посадовим особам ДФС бокал пива у пластиковий стакан та Shake Cooktails, розрахунковий документ не надавала. Перевіряючими їй було надано наказ на перевірку, направлення на проведення перевірки та пред`явлено службові посвідчення, перевірку проведено в її присутності.
39. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлені обставин справи свідчать, що посадовими особами ДФС повністю дотримано процедуру проведення фактичної перевірки.
40. З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє твердження ФОП ОСОБА_1 , наведені нею в касаційній скарзі, стосовно неправильного застосування до спірних правовідносин пунктів 81.1, 81.2 статті 81 ПК України, як необґрунтовані.
41. Водночас надаючи оцінку законності дій контролюючого органу щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.
42. Відповідно до статті 15 Закону № 148/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії, а також ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видаються за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
43. За приписами абзацу 5 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 грн.
44. За змістом статті 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями в торгівельному павільйоні, який розташований на території пляжу в с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області.
46. Водночас ФОП ОСОБА_1 було отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) з терміном дії з 25 червня 2016 року по 25 червня 2017 року, в якій зазначено місце здійснення діяльності - АДРЕСА_1 , торгівельний павільйон (адреса місця проживання позивача).
47. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснювалась діяльність з продажу алкогольних напоїв у місці торгівлі, що не визначене її ліцензією, позивачем було порушено вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР, що також вірно було встановлено посадовими особами ДФС.
48. Приписами частини п`ятої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
49. Приписами пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
50. Основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за № 680/6968 (далі - Правила № 219).
51. Згідно пунктів 1.3, 1.4 Правил № 219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.
52. Відповідно до пункту 1.4 Правил № 219 суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
53. Згідно пункту 1.5 Правил № 219 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).
54. Пунктом 1.6 Правил № 219 визначено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.
55. Аналіз наведених норм свідчить про те, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб`єкта господарювання громадського харчування, суб`єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими відповідними видами економічної діяльності.
56. Водночас як було встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 о 12.10 було реалізовано пиво « Бочкове » об`ємом 0,5 л. (алкогольне) за ціною 17 грн в пластиковий бокал для споживання на місці з пивної установки. Вказаний факт підтверджується актом проведення контрольної розрахункової операції від 05 серпня 2016 року № 219, який підписано позивачем без зауважень.
57. При цьому ФОП ОСОБА_1 не має жодного дозвільного документу від органів місцевого самоврядування на розміщення торгівельного павільйону на території пляжу. Також немає погоджень органу місцевого самоврядування на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
58. Також судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП 30 червня 2015 року та здійснює підприємницьку діяльність за основними видами економічної діяльності (КВЕД): 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 55.20 - Діяльність засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання.
59. Водночас серед наведених видів діяльності позивача відсутній такий вид як діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10).
60. Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач здійснювала продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без відповідного права на це, чим допустила порушення статті 15-3 Закону № 481/95-ВР.
61. Згідно із вимогами частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
62. У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансова санкція у розмірі 1 гривні, у разі непроведення вперше розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.
63. Так, як установлено судами, ФОП ОСОБА_1 05 серпня 2016 року о 12:10 год. у торгівельному павільйоні реалізувала посадовим особам ДФС пиво «Бочкове» об`ємом 0,5 л. (алкогольне) за ціною 17 грн та Shake Cooktails об`ємом 0,33 л. 4,5% алкоголю за 30 грн, без проведення операції через РРО (розрахунковий документ не роздруковано).
64. Виявлені відповідачем обставини не заперечуються позивачем, про що свідчить відсутність її зауважень до акту проведеної перевірки, тоді як факт продажу нею алкогольних напоїв без наявності РРО підтверджено ФОП ОСОБА_1 у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції.
65. Враховуючи наведені законодавчі приписи щодо правил здійснення суб`єктами господарювання роздрібного продажу алкогольних напоїв, а саме заборони на їх продаж без РРО та без обліку, а також встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003721405 та застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 1 грн.
66. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0003721405 та № 0003731405 діяв у відповідності до вимог податкового законодавства та законодавства у сфері державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
67. Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем було порушено вимоги частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР, статей 15, 15-3 Закону № 481/95-ВР.
68. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
69. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
70. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними.
71. Натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 821/541/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов