ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 821/774/17
адміністративне провадження № К/9901/2751/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третя особа - Закрите акціонерне товариство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» про звільнення нерухомого майна з-під обтяження, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя Крусяна А.В., судді Вербицька Н.В., Джабурія О.В.),
У С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «Перший український міжнародний банк», позивач, банк) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі ГУ ДФС, відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач 2), третя особа - Закрите акціонерне товариство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» (далі - ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси», третя особа), в якому просило звільнити нерухоме майно з-під обтяження (з податкової застави).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ПАТ «Перший український міжнародний банк» стало відомо про наявність обтяження на майно (предмет іпотеки) у вигляді податкової застави та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км. (адмінбудівля літ. А площею 1958,2 кв. м., гараж літ. Б, дизельна літ. В, огорожа № 1,2,3, мостіння літ. І, номер РПВН 4169798). Доводячи неправомірність запровадження податкової застави щодо вказаного майна, позивач зазначив, що на момент внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису про право податкової застави ці будівлі та споруди перебували у іпотеці ПАТ «Перший український міжнародний банк». Відтак, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, банк, як кредитор з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», має переважне та першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок вказаного нерухомого майна. У зв`язку з цим у відповідача немає правових підстав на погашення суми податкового боргу за рахунок цього майна в першу чергу, оскільки він не є першочерговим обтяжувачем.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 19.06.2017 позов задовольнив частково: зобов`язав ГУ ДФС у Херсонській області звільнити нерухоме майно ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» з податкової застави, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 7120278, вчиненої на підставі акту опису майна від 15.09.2014 №156/10/21-03-25-01-11 та вчинити дії щодо зняття арештів та заборон відчуження щодо майна, а саме: будівлі та споруди за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км (адмінбудівля літ. А площею 1958,2 кв.м., гараж літ. Б, дизельна літ. В, огорожа №1,2,3, мостіння літ. І, номер РПВН 4169798). В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що банк, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», має переважне та першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок зазначеного нерухомого майна, а тому у ГУ ДФС немає правових підстав на погашення суми податкового боргу ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» за рахунок цього майна, яке передане в іпотеку банку раніше, ніж виникла податкова застава стосовно майна ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси».
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2017 рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.
Висновок апеляційного суду щодо підстав для відмови в задоволенні позову вмотивований тим, що станом на 29.05.2017 ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» має податковий борг у розмірі 87784,37 грн, у зв`язку з чим в силу норм статті 88 Податкового кодексу України (далі - ПК) його майно передається в податкову заставу. За відсутності факту погашення податкового боргу підстави для звільнення з податкової застави майна, права вимоги щодо якого стосується спір, відсутні, оскільки податкова застава припиняється лише у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 ПК.
Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017.
Доводи позивача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на те, що він є іпотекодержателем нерухомого майна ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» (будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км. (адмінбудівля літ. А площею 1958,2 кв. м., гараж літ. Б, дизельна літ. В, огорожа № 1,2,3, мостіння літ. І, номер РПВН 4169798), у зв`язку з чим відповідно до положень статті 3 Закону України «Про іпотеку» має пріоритетне право на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки. Податкова застава, як зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пізніше, ніж право іпотеки, порушує право ПАТ «Перший український міжнародний банк» на отримання задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач 2 просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Відповідач 1 та третя особа не реалізували процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
У судовому процесі встановлено, що 29.12.2010 між позивачем та ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» був укладений кредитний договір №05-249/10, відповідно до якого банк надав підприємству кредит у розмірі 750' 000,00 грн.
29.12.2010 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та третьою особою укладено іпотечний договір.
В цьому договорі предметом іпотеки визначено нерухоме майно: будівлі та споруди, розташовані в м. Херсоні, Миколаївське шосе, 4 км ( адмінбудівля літ. А площею 1958,2 кв. м., гараж літ. Б, дизельна літ. В, огорожа №1,2,3, мостіння літ. І) та земельна ділянка площею 2318 кв. м. під адміністративною будівлею за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км, кадастровий №6510136600.02.001.0017.
29.12.2010 приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. здійснив державну реєстрацію зазначеного іпотечного договору та зареєстрував обтяження на вказане нерухоме майно, про що внесені відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек.
На підставі рішення заступника начальника ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про опис майна у податкову заставу платника податків ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» від 22.01.2014 № 19 був складений акт опису майна від 15.09.2014 №156/10/21-03-25-01-11, згідно з яким у податкову заставу за податковими зобов`язаннями ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» передані будівлі та споруди виробничої бази (адмінбудівля літера «А» площею 1958,2 кв.м., гараж літера Б, дизельна літера В, огорожа №2,3, мостіння -1), розташовані за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км, номер РПВН 4169798. Право ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» на це нерухоме майно підтверджене свідоцтвом про право власності САВ 214994 від 31.08.2007, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 23.08.2007 №408.
25.09.2014 державним реєстратором Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні зареєстровано податкову заставу (обтяження) на будівлі та споруди виробничої бази (адмінбудівля літера «А» площею 1958,2 кв.м., гараж літера Б, дизельна літера В, огорожа №2,3, мостіння - 1 (номер РПВН 4169798), розташовані за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставою виникнення обтяження зазначено акт опису майна 156/10/21-03-25-01-11 від 15.09.2014, а обтяжувачем - ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
У цій справі спірні правовідносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, оскільки характер цих правовідносин фактично стосується права позивача на нерухоме майно, щодо якого застосовано податкову заставу. Позивач, оспорюючи правомірність податкової застави, посилається на те, що у нього виникли майнові права на вище зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору та в силу норм статті 12 Закону України «Про іпотеку». Згідно з пунктом 6.7.1 іпотечного договору від 29.12.2010 між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки він може задовольнити забезпечену вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (пункт 6.7.2 договору). Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору № 05-249/10 від 29.12.2010 ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» зобов`язувалося повернути всю суму фактичної заборгованості за основною сумою кредиту 29.12.2011 (а.с. 7-14). В обгрунтування позову ПАТ «Перший український міжнародний банк» зазначав, що боржник не виконав свої зобов`язання, тому позивач вживає заходів для звернення стягнення на предмет іпотеки, проте оспорюване обтяження унеможливлює реалізацію ним своїх прав.
Доводи ж відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що власником нерухомого майна, щодо якого застосовано податкову заставу, є ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси», право власності якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За наявності у ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» податкового боргу його майно відповідно до норм статті 88 ПК передається у податкову заставу.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Враховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, і відповідно до частини першої статті 12 ГПК має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №804/15129/15 за позовом ТОВ «Топ-100» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 354 КАС порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239, статями 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 скасувати.
Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третя особа - Закрите акціонерне товариство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси», про звільнення нерухомого майна з-під обтяження закрити.
Роз`яснити Публічному акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк», що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції. Позивач має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак