ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №822/2141/16
адміністративне провадження №К/9901/17992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 (постановлену у складі судді - Салюка П.І.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Совгири Д.І., Сторчака В.Ю., Курка О.П.)
у справі № 822/2141/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУНП в Хмельницькій області ), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Хмельницькій області від 20 жовтня 2016 року № 1107 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області";
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Хмельницькій області від 20 жовтня 2016 року №326 о/с про звільнення полковника поліції, заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області з 20 жовтня 2016 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він - ОСОБА_1 , проходив службу на посаді заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області, в звані полковника поліції. Наказом начальника ГУ НП в Хмельницькій області від 20 жовтня 2016 року № 1107 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до адміністративної відповідальності заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області" за вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції, невиконання службової дисципліни, інших нормативно-правових актів на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції. На виконання наказу від 20 жовтня 2016 року № 1107 начальником ГУ НП в Хмельницькій області, генералом поліції ІІІ рангу Семенишеним М.О. було видано наказ від 20.10.2016 року № 326 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Зазначені накази позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач прийняв останні без доведення вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт 1 наказу начальника ГУ НП в Хмельницькій області від 20 жовтня 2016 року № 1107 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дтсциплінарної відповідальності заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області", прийнятий з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення дисциплінарного проступку, а саме не зазначення відповідачем обставин в чому полягає невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_1 службової дисципліни, а із інкримінуванням позивачу кримінального правопорушення без рішення суду, що суперечить нормам Конституції України та нормам чинного законодавства України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 апеляційну скаргу відповідача, залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
07.02.2018 зазначена касаційна скарга передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби саме за результатами встановлених в ході службового розслідування обставин, а не у зв`язку з порушеним стосовно позивача кримінальним провадженням. При цьому, зауважує, що встановлені в ході службового розслідування порушення позивачем службової дисципліни дискредитує авторитет поліції, а отже, такі дії можуть бути розцінені як вчинення дисциплінарного проступку.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача не надійшли, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
З листопада 2015 року позивач проходив службу в поліції, в ГУ НП в Хмельницькій області на посаді заступника начальника, звання - полковник поліції.
Наказом відповідача від 20 жовтня 2016 року № 1107 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції України.
Наказом відповідача від 20 жовтня 2016 року №326 о/с позивача з 20 жовтня 2016 року звільнено зі служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Підставою для проведення службового розслідування по факту порушення позивачем службової дисципліни слугував рапорт № 144/28-2016 від 19.10.2016 року з сектору комунікації ГУ НП про виявлення в мережі Інтернет на каналі "NEWSONE" матеріалу критичного змісту про поліцію Хмельницької області (у сюжеті йдеться про слідчі дії, які проводять працівники внутрішньої безпеки та Генеральної прокуратури України у службовому кабінеті заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області полковника поліції ОСОБА_1 у справі за розкрадання паливно-мастильних матеріалів.
В ході службового розслідування встановлено, що 08.04.2016 року за матеріалами Управління ВБ в Хмельницькій області ДВБ НП України Генеральною прокуратурою України розпочато кримінальне провадження № 42016000000000971 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України) по факту перевищення влади окремими працівниками поліції ГУ НП в Хмельницькій області, в рамках якого проводився комплекс негласних слідчо - розшукових дій.
Звільненню позивача передувало службове розслідування, призначене наказом ГУ НП від 19.10.2016 року № 1106, за результатами проведення якого 20 жовтня 2016 року складено висновок № 205/16, який 20 жовтня 2016 року затверджений начальником ГУ НП в Хмельницькій області генералом поліції третього рангу М.О. Семенишеним.
Згідно висновку службового розслідування факт порушення службової дисципліни з боку заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області полковника поліції ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII); Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут); Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону № 580-VIII регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 7 жовтня 2018 року.
Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття "службова дисципліна" як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;
набуттям високого рівня професіоналізму;
забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;
дотриманням законності і статутного порядку;
повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;
вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;
забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;
умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;
належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, зобов`язаний:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналіз статей 1, 2 Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку про те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
Суб`єкт владних повноважень, в свою чергу, зобов`язаний довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного кримінального, адміністративного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновків службового розслідування, складених Старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Хмельницькій області підполковником поліції С.В. Лаврентьєвим, які затверджено начальником ГУНП в Хмельницькій області генералом поліції третього рангу М.О. Семенишиним № 246/16 від 30.12.2016 року (за фактом критичної інтернет-публікації на сайті "Незалежний громадський портал" щодо можливих неправомірних дій колишнього заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області полковника поліції ОСОБА_1 ) та № 242/16 від 14.12.2016 року (за фактом можливого перевищення влади або службових повноважень під час виконання службових обов`язків окремими працівниками поліції ГУ НП в Хмельницькій області) факти щодо неправомірних дій колишнього заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області полковника поліції ОСОБА_1 , не доведено.
Також, суди попередніх інстанцій проаналізувавши вищезазначені висновки службових розслідувань, а саме висновок № 205/16 від 20.10.2016 року, № 246/16 від 30.12.2016 року та № 242/16 від 14.12.2016 року, встановили, що у висновку службового розслідування № 205/16 від 20.10.2016 року, зазначено протилежний зміст встановлених обставин в ході службових розслідувань проведених стосовно позивача та оформлених висновками № 246/16 від 30.12.2016 року та № 242/16 від 14.12.2016 року.
Допитані в судовому як свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , пояснили, що обставини встановлені під час судового розслідування оформленого висновком № 205/16 від 20.10.2016 року, в ході додаткових службових розслідувань, які проведено по факту неправомірних дій колишнього заступника начальника ГУ НП в Хмельницькій області полковника поліції ОСОБА_1 (висновки службових розслідувань № 246/16 від 30.12.2016 року та № 242/16 від 14.12.2016 року) не підтвердилися.
Окрім того, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України повідомлено, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №42016000000000971, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2016 року стосовно службових осіб ГУ НП в Хмельницькій області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 365 та частиною 1 статті 203-2 КК України. Проте, станом на 01.02.2017 року досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, підозра про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 не повідомлялася, запобіжні заходи стосовно останнього не застосовувалися.
У рішенні від 10.02.1995 в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
З урахуванням приписів частини першої статті 62 Конституції України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни передбаченого Дисциплінарним статутом ОВС України та розділом VI "Правил етичної поведінки" Закону України "Про запобігання корупції".
Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про недоведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку.
До того ж, відповідач жодним чином не мотивував обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 12 Дисциплінарного статуту.
Верховний Суд наголошує на тому, що будь-які фактори, зокрема, суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно.
Доводи касаційної скарги вказаного висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.
Натомість суд касаційної інстанції діє в установлених статтею 341 КАС України межах, за змістом яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2017 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М.Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова