ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2023 року
м. Київ
справа № 822/2633/16
адміністративне провадження № К/9901/35719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" про стягнення податкового боргу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2017 (суддя Польовий О. Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя Ватаманюк Р. В., судді: Мельник-Томенко Ж. М., Сторчак В. Ю.),
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2016 року ДПІ звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з банківських рахунків ПАТ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" до бюджету податковий борг зі сплати земельного податку в сумі 881' 747,75 грн, з якої 881' 734,44 грн - за основним платежем, 13,31 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 08.11.2016 у відповідача наявний податковий борг у сумі 881,7 тис. грн, що виник внаслідок несплати підприємством самостійно узгоджених у податкових деклараціях зобов`язань зі сплати земельного податку у період з травня 2016 року по жовтень 2016 року. Позивач також зазначив, що контролюючий орган вжив всі необхідні заходи для отримання боргу, що передують зверненню до суду з позовом про стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі надіслав на адресу підприємства податкову вимогу від 09.01.2013 №2 про сплату боргу в сумі 64' 595,97 грн, а повторне направлення платнику податків податкової вимоги на збільшену суму податкового боргу законом не передбачено.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 30.01.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що відповідач перебуває в ліквідаційній процедурі за рішенням власників від 25.12.2015, тому передбачений ПК України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, оскільки стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів.
ДПІ подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник спираючись на норми податкового законодавства доводив наявність у підприємства податкового боргу та вжиття контролюючим органом заходів, що передують його стягненню в судовому порядку, та просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.09.2017 ( Усенко Є. А. ) відкрив касаційне провадження №К/800/24482/17 у цій справі.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу позивача без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу (ПК) України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 97 ПК України встановлено порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством.
У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства {пункт 97.1 статті 97 ПК України}.
Відповідно до пункту 97.2 статті 97 ПК України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 112 Цивільного кодексу (ЦК) України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів щодо податків, зборів (обов`язкових платежів) задовольняються у третю чергу.
Частини четверта та п`ята статті 112 ЦК України передбачають, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними..
Отже, погашення податкового боргу з особливостями, встановленими спеціальною нормою - статтею 97 ПК України, нерозривно пов`язане із прийняттям платником податків рішення про ліквідацію, не пов`язану з банкрутством.
Аналогічну правову позицію щодо застосування статті 97 ПК України у взаємозв`язку з приписами статті 112 ЦК України у випадку стягнення податкового боргу з особи, яка знаходиться у стані припинення, було висловлено Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі №826/9711/17 (провадження №К/9901/19210/21).
Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, підприємство перебувало в стані припинення за рішенням засновників. 25.12.2015 протоколом позачергових загальних зборів ПАТ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" оформлено рішення про припинення діяльності вказаного підприємства шляхом введення процедури ліквідації та встановлено строк до 01.03.2016 для подання кредиторами претензій - два місяці з дати оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про початок процедури ліквідації підприємства за рішенням засновників (а.с. 37-49).
Контролюючий орган визнав кредиторську заборгованість підприємства, сума якої станом на 01.01.2017 становила 4' 980' 384,28 грн, що підтверджено листуванням між підприємством та ДПІ, наказом підприємства про визнання вимог кредиторів від 02.01.2017, витягом з реєстру вимог кредиторів боржника ПАТ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" (а.с.50-60) та не спростовується позивачем.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що до узгодженої кредиторської заборгованості увійшла заявлена до стягнення в судовому порядку сума боргу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин приписи статті 97 ПК України та статей 111 112 ЦК України та зробили висновок, що стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України, що, у свою чергу, порушує приписи статті 97 ПК України, адже стягнення коштів з банківських рахунків відбудеться негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, тобто без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко