№ 822/2735/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 822/2735/16

адміністративне провадження № К/9901/32821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби (є правонаступником Головного управління ДФС у Хмельницькій області)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (суддя Ковальчук О.К.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (судді: Біла Л.М. (головуючий), Гонтарук В.М., Граб Л.С.)

у справі № 822/2735/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-ФБ»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-ФБ» (далі - ТОВ «АВАНТАЖ-ФБ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступником якої є Подільська митниця Держмитслужби; далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2014 року № 000047/22-01-22-04 та №000048/22-01-22-04.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, адміністративний позов задовольнив.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо визначення вартості товару виключно на підставі сум, вказаних у копіях декларацій, наданих Міністерством митної справи та торгівлі Республіки Туреччини, враховуючи, що документи, які надавалися позивачем при митному оформленні товару відповідали нормам Митного кодексу України та не визнавалися недійсними в судовому порядку, що, в свою чергу, вказує на недотримання контролюючим органом методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. Будь-яких належних доказів на підтвердження застосування інших методів визначення митної вартості товарів відповідачем також не надано. Крім того, на думку судів, в акті перевірки не наведено правового обґрунтування щодо наявності у відповідача права самостійно визначати ціну за договором (контрактом) товарів на підставі сум, які наведені в копіях декларацій, отриманих від Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччини, враховуючи надання позивачем документів, що містять інші відомості про ціну товарів за договором (контрактом).

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що ним правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки акта перевірки та розрахунок заниження податкового зобов`язання позивача ґрунтується на визначенні бази оподаткування (митної вартості) митними платежами шляхом перевірки фактурної вартості товару (ціни придбання) на підставі офіційно отриманих від Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччини документів, зокрема декларацій країни відправлення. Вказані документи та відомості, що в них містяться, є достовірними та такими, що не потребують перевірки та підтвердження їх достовірності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

03 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 травня 2013 року ТОВ «АВАНТАЖ-ФБ» уклало зовнішньоекономічний договір (контракт) № 4/13 UA з турецькою компанією-продавцем SIRESI DIS TICARET SANAYI VE TICARET LTD.STI.

Відповідно до умов вказаного контракту продавець передає покупцю у власність на пряжу (далі - товар), кількість, асортимент і ціни на яку погоджуються сторонами в інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною контракту (п. 2.1); поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах СТР-Хмельницький (п. 2.2); ціна на кожну партію товару погоджується сторонами і зазначається у товаросупровідних інвойсах, які є невід`ємною частиною укладеного контракту (п. 3.1).

З метою митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України від SIRESI DIS TICARET SANAYI VE TICARET LTD.STI, позивач подав на Хмельницьку митницю наступні митні декларації:

- від 02 липня 2013 року № 400050000/2012/009856 з товаросупровідними документами, зокрема інвойсом від 01 червня 2013 року № 47037, відповідно до якого фактурна вартість товару становить 44 535,5 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 355 972,25 грн;

- від 02 липня 2013 року № 400050000/2013/009875 з товаросупровідними документами, зокрема інвойсом від 11 червня 2013 року № 47039, відповідно до якого фактурна вартість товару становить 44 110,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 352577,22 грн;

- від 02 липня 2013 року № 400050000/2013/009876, з товаросупровідними документами, зокрема інвойсом від 14 червня 2013 року № 47040, відповідно до якого фактурна вартість товарів становить 45 684,55 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 365 156,61 грн;

- від 29 липня 2013 року № 400050000/2013/011801 з товаросупровідними документами, зокрема інвойсом від 01 липня 2013 року № 47045, відповідно до якого фактурна вартість товару становить 47 824,18 доларів США, що за офіційним курсом на день митного оформлення становить 382 258,67 грн;

- від 22 серпня 2013 року № 400050000/2013/013502 з товаросупровідними документами, зокрема інвойсом від 27 липня 2013 року № 1601, відповідно до якого фактурна вартість товару становить 31 598,42 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 252 566,17 грн;

- від 13 вересня 2013 року № 400050000/2013/014912 з товаросупровідними документи, зокрема інвойсом від 12 серпня 2013 року № 1607, відповідно до якого фактурна вартість товару становить 30 406,44 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 243 038,67 грн;

- від 19 вересня 2013 року № 400050000/2013/015190 з товаросупровідними документи, зокрема інвойсом від 11 вересня 2013 року № 1613, відповідно до якого фактурна вартість товару становить 46 427 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 371 091,01 грн.

Митне оформлення зазначеного товару здійснено за ціною договору.

Надалі у березні 2014 року відповідач отримав від Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччини копії експортних декларацій:

- від 03 червня 2013 року № 13270100ЕХ032413, згідно з якою фактурна вартість товару становить 94 828,44 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 757 963,72 грн;

- від 11 червня 2013 року № 13270100ЕХ034186, згідно з якою фактурна вартість товарів становить 94 762,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 757 437,86 грн;

- від 15 червня 2013 року № 13270100ЕХ035299, згідно з якою фактурна вартість товарів становить 98 143,61 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 784 461,87 грн;

- від 02 липня 2013 року № 13270100ЕХ038983, згідно з якою фактурна вартість товарів становить 102 740,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 821 202,18 грн;

- від 27 липня 2013 року № 13270100ЕХ044905, згідно з якою фактурна вартість товарів становить 86 640,84 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 692 520,23 грн;

- від 13 серпня 2013 року № 13270100ЕХ047375, згідно з якою фактурна вартість товарів становить 83 372,5 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 666 396,39 грн;

- від 12 вересня 2013 року № 13270100ЕХ054279, згідно з якою фактурна вартість товарів становить 98 855,96 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення становить 790 155,69 грн.

На підставі отримання зазначених відомостей начальником ГУ ДФС у Хмельницькій області видано наказ від 15 квітня 2014 року № 230 про проведення документальної невиїзної перевірки стану дотримання ТОВ «АВАНТАЖ-ФБ» законодавства України з питань митної справи при митному оформленні імпортованого позивачем товару.

За результатами перевірки контролюючий орган склав акт від 07 травня 2014 року №Н/0015/4/22-01-22-04/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем статті 52 Митного кодексу України в частині достовірності визначення митної вартості товарів, оформлених зазначеними вище митними деклараціями, та заниження у зв`язку з цим податкових зобов`язань із податку на додану вартість та ввізного мита на загальну суму 689 535,43 грн.

04 червня 2014 року ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі акта перевірки, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 000048/22-01-22-04 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 606 168,81 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 151 542,20 грн;

- № 000047/22-01-22-04 про збільшення суми грошового зобов`язання із ввізного мита на 83 366,62 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 841,66 грн.

Надаючи оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Згідно з частиною першою статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини шостої вказаної статті Митного кодексу України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

За положеннями пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що органи ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. При цьому підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, згідно з пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, є, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться в поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено. За результатами проведеної документальної перевірки контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття ГУ ДФС у Хмельницькій області спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування ТОВ «АВАНТАЖ-ФБ» грошового зобов`язання з податку на додану вартість та ввізного мита стали документи, отримані від Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччини, які містили відомості щодо вартісних характеристик товару, що відрізняються від задекларованих позивачем під час митного оформлення. Зокрема, згідно з відомостями експортних декларацій заявлена фактурна вартість товару більша, ніж у митних деклараціях, поданих позивачем для митного оформлення, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань.

Проте суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином встановлені відповідачем в акті перевірки обставини щодо заявлення позивачем недостовірних відомостей під час митного оформлення імпортованого товару, що надійшов від компанії SIRECI DIS TICARET SANAYI VE TICARET LTD. STI, та не надали належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам з метою перевірки доводів сторін.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та закріпленого у частині четвертій статті 9 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

За положеннями статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, суди дійшли передчасного та такого, що не ґрунтується на матеріалах справи висновку про те, що факт заявлення позивачем при митному оформленні товару недостовірних вартісних показників, що призвело до заниження податкових зобов`язань, не підтвердився. Суди не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, Суд вважає за необхідне також зазначити, що висновок судів щодо необхідності надання контролюючим органом обґрунтувань обрання методу визначення митної вартості, іншого ніж основний, при прийнятті податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки зроблений на підставі неправильного застосування норм матеріального права, оскільки порядок донарахування грошового зобов`язання у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, встановлений у статті 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід надати належну оцінку доказам, а саме копіям експортних декларацій, отриманих від Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччини, та документам, на підставі яких здійснювалося митне оформлення ТОВ «АВАНТАЖ-ФБ» товару з дотриманням при цьому вимог КАС України щодо належності та допустимості доказів.

Керуючись статтями 242 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби задовольнити частково.

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова