№ 822/3076/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 822/3076/17

касаційне провадження № К/9901/54065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2018 (суддя Петричкович А.І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Матохнюк Д.Б., Ватаманюк Р.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, підприємець) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0002971307, №0002981307, №0003021303, №0003031303, №0003001303.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на невідповідність дійсним обставинам тверджень відповідача про наявність у позивача дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічних контрактах, у зв`язку з укладенням угод про переведення боргу. Вважає, що нарахування пені відбулось контролюючим органом за межами строку, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України (не пізніше одного року з дня вчинення порушення). Стосовно висновків контролюючого органу про виплату доходу фізичній особі Carlos Zhu, суди дійшли висновку, що з цією особою у позивача був укладений договір поворотної фінансової допомоги, яка не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до вимог підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 09.02.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 18.05.2017 №0002971307, №0002981307, №0003021303, №0003031303, №0003001303.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував дати здійснення оплати за товари позивачем та укладені договори про переведення боргу та дійшов висновку, що постачання імпортованих товарів (за винятком товару на суму в 15 дол. США) відбулось з дотриманням визначених законодавством строків, лише імпортна операція на суму 15 дол. США була здійснена з порушенням законодавчо встановлених строків, і початок цього строку, з врахуванням договорів про переведення боргу, не відповідає тому, який вказаний в акті перевірки. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що до повноважень ДФС не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Крім того, суди виходили з того, що грошові кошти, виплачені позивачем громадянину Китайської Народної Республіки - Carlos Zhu, були поворотною фінансовою допомогою, а сума поворотної фінансової допомоги не мала включатись до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, тому у позивача був відсутній обов`язок нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету податок із такої суми. Висновки контролюючого органу про порушення порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей, стосовно відсутності відомостей про виплату доходу Carlos Zhu, є безпідставними, оскільки такому громадянину була надана поворотна фінансова допомога, що встановлено судом.

Відповідач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що позивачем не нараховано, не утримано і не сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 113306,03 грн та військовий збір у розмірі 8652,97 грн при виплаті ним доходу нерезиденту, Carlos Zhu, посилається на ненадання платником під час перевірки документів в підтвердження надання ним поворотної фінансової допомоги зазначеному нерезиденту. Зазначає, що ним правомірно застосовані санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Вважає доведеним порушення платником термінів розрахунків за імпортними операціями.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.04.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 10.04.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 10.02.2017 №163/22-01-13-03/2960007696.

Платник, не погодившись з висновками вказаного акта перевірки, подав до контролюючого органу заперечення до акта перевірки, за результатами розгляду яких контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження (правильності заповнення графи 6 Книги обліку доходів і витрат на підтвердження правомірності декларування витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015, дотримання вимог валютного законодавства з 01.01.2013 по 31.12.2015), за результатами якої був складений акт від 12.05.2017 №0584/22-01-13/2960007696.

На підставі висновків вказаних актів перевірок контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2017:

№0003021303, яким за порушення вимог підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 144955,25 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 113306,03 грн, за штрафними санкціями у розмірі 28326,51 грн, пені в сумі 3322,71 грн;

№0003031303, яким за порушення пункту 176.2 статті 176 ПК України до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п» у розмірі 510 грн;

№0003001303, яким за порушення підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 11071,67 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 8652,97 грн, за штрафними санкціями у розмірі 2163,25 грн, пені в в сумі 255,45 грн.

№0002971307, яким за порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 №758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - Постанова №785), пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015 №160 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - Постанова №160) нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 117407,14 грн;

№0002981307, яким за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет №15-93, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 340,00 грн.

Підставами для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.05.2017 №0002971307, №0002981307 стало наступне.

Так, перевіркою встановлено укладення позивачем (покупець) контракту від 04.12.2014 №СН/04/12/14 з продавцем, фірмою "YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE" (BINGGANG INDUSTRIAL ZONE SHAMEN YUHUAN ZHEJIANG, China), предметом якого є постачання меблів в кількості і по цінах, визначених додатками, які являються невід`ємною частиною контракту. Порядок розрахунків - покупець здійснює оплату товару шляхом переказу грошових коштів, у доларах США на банківський рахунок продавця в порядку 100% передоплати перед погрузкою. Умови поставки: СРТ - Khmelnitsky, Ukraine. Валюта платежів: долар США. Загальна сума контракту - 500000,00 доларів США. Термін дії контракту: дати підписання до 31.12.2017 та повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

На виконання умов вищенаведеного контракту позивачем здійснено оплату за товар на загальну суму 45550,00 дол. США згідно з наступними платіжними дорученнями в іноземній валюті: №1 від 29.07.2015 в розмірі 32000,00 доларів США. Граничний термін надходження товару 27.10.2015; №2 від 31.07.2015 в розмірі 13550,00 доларів США. Граничний термін надходження товару 29.10.2015.

На виконання умов зазначеного контракту товар надійшов, про що свідчить митна декларація типу ІМ-40 №400050000/2015/000986 від 06.02.2015 на суму 819889,20 грн, що еквівалентно 45550,00 доларів США.

Також, перевіркою встановлено укладення позивачем (покупцем) контракту від 08.12.2014 №МY/01/15 з продавцем - фірмою "Hin Lim Furniture Manufacturer Sdn. Bhd (Pulau Pinang, Malaysia), предметом якого є придбання меблів в кількості і по цінах, визначених додатками, які являються невід`ємною частиною контракту. Порядок розрахунків - покупець здійснює оплату товару шляхом переказу грошових коштів, у доларах США на банківський рахунок продавця в порядку 100% передоплати. Умови поставки: FOB - Malaysia, Penang. Валюта платежів: долар США. Загальна сума контракту - 500000,00 доларів США. Термін дії контракту: з дати підписання до 31.12.2017 та повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

На виконання умов зазначеного контракту позивачем здійснено оплату за товар на загальну суму 48829,00 дол. США згідно наступних платіжних доручень в іноземній валюті: №1 від 04.02.2015 в розмірі 11974,00 доларів США. Граничний термін надходження товару 05.05.2015; №2 від 08.04.2015 в розмірі 18000,00 доларів США. Граничний термін надходження товару 07.07.2015; №1 від 13.10.2015 в розмірі 8526,00 доларів США. Граничний термін надходження товару 11.01.2016; №2 від 26.10.2015 в розмірі 10329,00 доларів США. Граничний термін надходження товару 24.01.2016.

На виконання умов вказаного контракту товар надійшов, про що свідчить митна декларація типу ІМ-40 №400050000/2015/008583 від 12.08.2015 на суму 616291,39 грн, що еквівалентно 28837,00 доларів США.

11.08.2015 на рахунок позивача надійшло (повернуто) 1122,00 доларів США (контрагент 1500358163010 BNP, PARIBAS U.S.A. - NEW YORK BRANCH BNP| PARIBAS U).

Перевіркою також встановлено, що між Hin Lim Furniture Manufacturer Sdn. Bhd. (початковий боржник), YUHUANCOUNTYC.F. FURNITURECO. LTD (новий боржник) та позивачем (кредитор) було підписано угоду про переведення боргу від 24.04.2015 №01/04/15. За умовами пункту 1 цієї угоди початковий боржник переводить свій борг в розмірі 29974,00 дол. США по контракту №MY/01/15 від 08.12.2014, укладеним між кредитором і початковим боржником на нового боржника, а новий боржник замінює початкового боржника в зобов`язанні, виникає із зазначеного вище договору і приймає на себе обов`язки початкового боржника перед кредитором по зазначеному вище договору.

Відповідно до пункту 2 угоди, зобов`язання нового боржника перед кредитором складає 29974,00 дол. США, яке підлягає виконанню шляхом поставки на адресу кредитора товару або ж шляхом повернення грошових коштів. Відповідно до цієї угоди кредитор отримує право вимагати від нового боржника належного виконання зобов`язань по виплаті боргу в термін до 05.05.2015.

Також, між YUHUAN COUNTY C.F. FURNITURE CO, LTD (початковий боржник), Hin Lim Furniture Manufacturer Sdn. Bhd. (новий боржник) та позивачем (кредитор) укладено угоду про переведення боргу від 01.10.2015 №01/10/15, за умовами пункту 1 якої початковий боржник переводить свій борг в розмірі 29974,00 дол. США по контракту №СН/04/12/14 від 04.12.2014, укладеним між кредитором і початковим боржником на нового боржника, а новий боржник замінює початкового боржника в зобов`язанні, виникає із зазначеного вище договору і приймає на себе зобов`язання початкового боржника перед кредитором по зазначеному вище договору.

Згідно з пунктом 2 цієї угоди, зобов`язання нового боржника перед кредитором складає 29974,00 дол. США, яке підлягає виконанню шляхом поставки на адресу кредитора товару або ж шляхом повернення грошових коштів. По цій угоді кредитор отримає право вимагати від нового боржника належного виконання зобов`язань по виплаті боргу в термін до 30.11.2015.

Відповідно до пункту 3 угоди сторони дійшли згоди вважати поставку товару, здійснену новим боржником по контракту №MY/01/15 від 08.12.2014 згідно митної декларації №400050000/2015/008583 від 12.08.2015 на суму 28837,00 дол. США, як поставку товару згідно контракту №СН/04/12/14 від 04.12.2014.

Перевіркою зроблено висновок, що в порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями, по зовнішньоекономічному імпортному контракту від 08.12.2014 №MY/01/15 з фірмою "Hin Lim Furniture Manufacturer Sdn. Bhd." (Pulau Pinang, Malaysia) існувала прострочена дебіторська заборгованість протягом наступних періодів: з 06.05.2015 по 12.08.2015 (99 днів) в сумі 10852,00 дол. США (229335,96 грн); з 06.05.2015 по 11.08.2015 (98 днів) в сумі 1122,00 дол. США (23711,29 грн); з 08.07.2015 по 12.08.2015 (36 днів) в сумі 17985,00 дол. США (390281,37 грн); з 08.07.2015 по 31.12.2015 (177 днів) в сумі 15,00 дол. США (325,51 грн).

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення регулюються Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).

Так, за правилами статті 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 цього Закону визначено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статті 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону.

Відповідно до положень пункту 1 постанови правління Національного банку України від 03.06.2015 №354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", розрахунки за операціями з імпорту товарів, передбачені в статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова набрала чинності 04.06.2015 та діяла до 03.09.2015 включно.

Ураховуючи встановлені судовими інстанціями обставини щодо постачання імпортованих товарів з дотриманням визначених законом строків (за винятком товару на суму в 15 дол. США, яку неможливо виокремити в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні), колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкового повідомлення - рішення від 18.05.2017 №0002971307.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0002981307 колегія суддів зазначає про наступне.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що в акті перевірки зазначається про порушення позивачем вимог Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 №319/94 (далі - Указ №319/94, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет №15-93, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині не проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2015 і станом на 01.10.2015. Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що при наявності простроченої дебіторської заборгованості станом на 01.07.2015 в сумі 11974,00 доларів США по імпортному контракту від 08.12.2014 №MY/01/15 з фірмою "Ніn Lim Furniture Manufacturer Sdn. Bhd." (Pulau Pinang, Malaysia) та станом на 01.10.2015 в сумі 15,00 доларів США по імпортному контракту від 08.12.2014 №MY/01/15 з фірмою "Ніm Lim Furniture Manufacturer Sdn. Bhd." (Pulau Pinang, Malaysia), підприємцем не проведено декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.07.2015 і станом на 01.10.2015.

Пунктом 1 Указу №319/94 постановлено суб`єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з урахуванням угод про переведення боргу, рахувалась лише дебіторська заборгованість в сумі 15,00 доларів США по імпортному контракту від 08.12.2014 №MY/01/15 за фірмою "Ніm Lim Furniture Manufacturer Sdn. Bhd". Позивачем не надано до суду доказів декларування валютних цінностей за спірний період на вказану суму.

У преамбулі Декрету №15-93 визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 7 Декрету №15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Згідно з пунктом першим статті 9, статтею 10 Декрету №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93 визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Декретом №15-93 однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, а саме - повноважним органом є Національний банк України.

Саме цим нормативно-правовим актом врегульовані відносини, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Положення Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ №734/99), яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ №734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №813/2314/17, від 24.01.2019 у справі №820/3659/16 і не суперечить правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904во10, від 07.02.2012 по справі № 21-904а10.

Оскільки до повноважень контролюючого органу не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0002981307.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.05.2017 №0003021303, №0003001303, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

За даними перевірки позивачем віднесено до складу витрат суму коштів, виплачених з 08.10.2015 по 28.12.2015 відповідно до видаткових касових ордерів Taizhou Forest Furniture, CO/LTD ч/з Carlos Zhu на загальну суму 576865,16 грн, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів.

Також до перевірки надано видаткові касові ордера, видані Taizhou Forest Furniture CO/LTD ч/з Carlos Zhu на загальну суму 576865,16 грн, в яких не вказано дату та номер документа, що засвідчує особу фізичної особи Carlos Zhu, не надано оригіналів або належним чином завірених копій документів, які б засвідчували право фізичної особи Carlos Zhu отримувати кошти від імені TAIZHOU FOREST FURNITURE CO., LTD.

Перевіркою дотримання самозайнятою особою обов`язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено що у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку до контролюючого органу подавалися не у повному обсязі.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем вимог підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 ПК України, що призвело до не нарахування і не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 113306,03 грн від виплати інших доходів в сумі 576865,16 грн фізичній особі Carlos Zhu. І як наслідок, позивачем в порушення вимог підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 ПК України занижено військовий збір в сумі 8652,97 грн.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений положеннями статті 177 ПК України.

Так, за правилами пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Підпунктом 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Таким чином, сума поворотної фінансової допомоги не має включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку

Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові кошти, виплачені позивачем громадянину КНР Carlos Zhu на загальну суму 576865,16 грн, є поворотною фінансовою допомогою, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача обов`язку нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету податок із такої суми поворотної фінансової допомоги, відтак колегія суддів погоджується з висновками судів про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 18.05.2017 №0003021303, №0003001303.

За правилами пункту 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Як установлено судами, за висновками акта перевірки платником у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 податкові розрахунки сум доходу, нарахованою (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку до контролюючого органу подавалися не у повному обсязі.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що платником в порушення вимог підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 ПК України не нараховано і не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 113306,03 грн від виплати інших доходів в сумі 576865,16 грн фізичній особі Carlos Zhu.

Однак, у подальшому, в акті перевірки лише зроблено висновок, що під час перевірки встановлено сплату податку на доходи фізичних осіб не своєчасно та не в повному обсязі в сумі 113306,03 грн, що, відповідно, стосується лише взаємовідносин із громадянином КНР Carlos Zhu.

Разом з тим, судами установлено, що акт перевірки не містить обставини господарської діяльності позивача, за якими контролюючий орган дійшов висновків про порушення порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей стосовно виплати доходів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), зокрема не містить будь-яких відомостей про те, який дохід було виплачено позивачем таким особам, та внаслідок яких правовідносин.

Ураховуючи зазначені встановлені судами обставини, колегія суддів не може погодитись із доводами скаржника про правомірність податкового повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0003031303.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова