ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа №822/3454/15
адміністративне провадження №К/9901/13755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуюий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016р. (суддя - Єрьомін А.В.) у справі №К/800/1171/16 (№822/3454/15) за її позовом до Деражнянської районної державної адміністрації в особі голови Веселовського Олега Ігоровича, Реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним, незаконним та скасувати розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації Веселовського Олега Ігоровича №218/2015 від 04.06.2015р. "Про ліквідацію відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації;
- зобов`язати державного реєстратора відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи, а саме відділу освіти, молоді та спорту Деражнянської районної державної адміністрації у Єдиному державному реєстрі.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2015р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015р., в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015р. на підставі частини 4 статті 214 КАС України.
У травні 2016р. ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016р. у справі №822/3454/15 (К/800/1171/16) з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 237 КАС України.
У заяві позивач просила скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016р. та передати справу на розгляд до Вищого адміністративного суду України.
На обґрунтування заяви позивачем надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016р. (К/800/8704/16) та від 20.04.2016р. (К/800/10730/16), в яких, на думку заявника, суд по-іншому застосував одні й ті самі норми процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 16.05.2016р. відкрито провадження за вказаною заявою.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС (в редакції до 15.12.2017р.) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана зокрема, з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Так, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містило обґрунтованих підстав для його поновлення, а зазначені в клопотанні підстави суд не визнав поважними.
Натомість, в ухвалах від 20.04.2016р. (К/800/1030/16) та від 14.04.2016р. (К/800/8704/16), наданих як приклад неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України дослідивши доводи клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження дійшов висновку про поважність наведених в них причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.
Проте аналіз оскаржуваного рішення та наданих на порівняння судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування касаційним судом одних і тих же норм процесуального права, оскільки вирішення суддею касаційного суду питання про відкриття касаційного провадження чи відмову в його відкритті залежить від встановлення передбачених законом підстав для вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, надані для порівняння рішення, не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм процесуального права, про які йдеться у заяві.
Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовано правильно.
Враховуючи, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись пп. 1, 2 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 241 242 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017р.), суд -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук