ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа №822/3711/17
адміністративне провадження № К/9901/51492/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №822/3711/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2017 №8666-0802 та податкової вимоги від 27.10.2017 №2422-17.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 позовні вимоги задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі 822/3711/17.
Ухвалою суду від 27.05.2022 попередній розгляд справи призначено на 30.05.2022.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що апеляційний суд поверхнево вивчив обставини справи. Як вважає позивач, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає принципам верховенства права, є упередженою, несправедливою, порушує закон та права позивача, встановлені Конституцією України Податковим кодексом України КАС України, і ґрунтується на недопустимих доказах. Позивач вказує, що зазначення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки за кожен попередній рік встановлюється офіційно Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, крім того, відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів на підставі яких вираховувалось грошове зобов`язання, а саме розрахунок, податковим органом не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом заперечити проти касаційної скарги. У відзиві на касаційну скаргу податковий орган вказує, що земельна ділянка позивача оцінювалася ще у 2001 році, тому податковий орган вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведено, і в даному випадку базою оподаткування є саме площа його земельної ділянки. Відповідач вважає, що розрахунок земельного податку проведений відповідно до чинного законодавства. Посилається на те, що до податкового органу було направлено рішення органу місцевого самоврядування "Про затвердження ставок земельного податку та розмірі орендної плати для фізичних і юридичних осіб на 2017 рік", в якому визначено, що ставка земельного податку для земель комерційного призначення становить 2%. З урахуванням викладеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 , належить позивачу на праві приватної власності з 26.12.2001, цільове призначення - для комерційного використання (обслуговування кафе та виробничої бази).
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області винесено та направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення №8666-0802 від 23.08.2017, яким визначено земельний податок з фізичних осіб у сумі 8136,89грн. за 2017 рік.
В інтегрованій картці платника, станом на момент виникнення податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №8666-0802 від 23.08.2017 року, обліковувалася переплата по земельному податку в сумі 2699,02грн., отже податкове зобов`язання визначене згідно даного податкового повідомлення - рішення частково погашено за рахунок наявної переплати, а саме в сумі 2699,02грн.
27.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області виставлено позивачу податкову вимогу №2422-17 на суму 5437,87грн., по земельному податку з фізичних осіб.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №8666-0802 від 23.08.2017 та податкову вимогу № 2422-17 від 27.10.2017 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що податковим органом неправомірно розраховано суму земельного податку позивачеві. Суд зазначив, що базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативно грошової оцінки. Оскільки нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача раніше було проведено, то контролюючий орган неправильно застосував у своїх розрахунках середню вартість земель у даному регіоні.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення №8666-0802 від 23.08.2017 на суму 2035,64грн.
Скасовано податкову вимогу №2422-17 від 27.10.2017 на суму 2035,64грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).
Визначення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки за кожен попередній рік встановлюється офіційно Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Обов`язковість проведення нормативної грошової оцінки земель передбачено статтею 13 Закону України "Про оцінку земель", а періодичність проведення - статтею 18 цього Закону не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Якщо в населеному пункті грошову оцінку земель не проведено і не встановлено грошову оцінку земельних ділянок, місцевим органом державного земельного кадастру, на підставі технічної документації сільської, селищної, міської ради, встановлюється середня вартість земель, згідно їх функціонального використання.
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка належить позивачу була проведена у 2001 році, на виконання статті 18 Закону України "Про оцінку земель" періодичність її проведення минула. З урахуванням викладено, суд констатував, що податковим органом правомірно визначено базою оподаткування саме площу земельної ділянки.
Згідно отриманих даних з відділу у Кам`янець-Подільському районі міськрайонного управління у Кам`янець-Подільському районі та м.Кам`янець-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, середня вартість 1 кв. метра земель комерційного призначення на території с.Жванець Кам`янедь-Подільського району Хмельницької області на 2017 рік складає 236,62грн. з урахуванням коефіцієнта індексації.
Відповідно до рішення Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №I від 29.06.2016 Про затвердження ставок земельного податку та розміру орендної плати для фізичних і юридичних осіб на 2017 рік , в якому визначено, що ставка за земельні ділянки комерційного використання становить 2%.
Рішенням Жванецької сільської ради №5 від 19.01.2017 року "Про внесення змін до рішення 9 сесії УІІ скликання сільської ради від 29.06.2016 року "Про затвердження ставок земельного податку та розміру орендної плати для фізичних і юридичних осіб на 2017 рік визначено, що ставка за земельні ділянки комерційного використання становить 1,5%.
Судами встановлено, що згідно податкового повідомлення-рішення позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 8136,89грн. Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області визначило податок на зазначену земельну ділянку у розмірі 236,62грн. за кв.м. (ставка земель комерційного призначення) х 1719 кв.м. (площа землі) х 2% (ставка за рішенням сільської ради від 29.06.2016) = 8136грн. Враховуючи встановлену переплату в сумі 2699,02грн., контролюючий орган визначив суму податкової вимоги, відповідно 5436,98грн.
Рішенням сесії Жванецької сільської ради від 19.01.2017 ставка податку на 2017 рік за земельні ділянки комерційного використання, встановлена у розмірі 1,5% від нормативно-грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації на 2017 рік, а не 2%, як визначено відповідачем.
Апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи до уваги рішення Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №5 від 19.01.2017, податок на земельну ділянку позивача становить: 236,62 (грн., кв.м. - середня ставка земель комерційного призначення)* 1719 (кв.м - площа землі, наявна у позивача)* 1,5% (ставка згідно рішення сільської ради від 19.01.2017 р.) = 6101,25грн. Необхідно також враховувати переплату в сумі 2699,02грн.
Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.
На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованими.
Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343 345 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №822/3711/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
І.Я. Олендер
Судді Верховного Суду