ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №823/1468/17
адміністративне провадження №К/9901/19577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Ісаєнко Ю.А., Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа - Золотоніський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) про:
- визнання незаконним та скасування наказу від 03 серпня 2017 року № 2034 щодо звільнення позивача з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, а також наказу від 18 вересня 2017 року № 250 о/с про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, накладеного відповідно до наказу відповідача № 2034;
- поновлення на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;
- стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 16 574,58 грн. у період з 19 вересня 2017 року до 26 жовтня 2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки службової перевірки, на підставі яких позивача звільнено з посади, спростовуються обставинами викладеними в постанові Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року справі № 695/2212/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Вказаною постановою суду від 23 серпня 2017 року адміністративну справу відносно позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки дослідженими доказами та показаннями свідків підтверджено порушення службової дисципліни зі сторони позивача, вимог статей 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Також вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги і Правил поведінки працівника апарату міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року № 326, що виразилось у відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння та керування мопедом без реєстраційного документа на транспортний засіб, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року у справі № 695/2212/17 досліджувалось питання обґрунтованості притягнення позивача до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначив, що у вказаній постанові, серед іншого зазначено, що відповідно до протоколу медичного огляду, встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 15 липня 2017 року, виданого Золотоніською центральною районною лікарнею, позивач 15 липня 2017 року о 22 год. 10 хв. перебував у тверезому стані.
Таким чином, з урахуванням частини першої статті 72 КАС України, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність винесення спірних наказів через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.
Головне управління Національної поліції в Черкаській області у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що службовим розслідуванням встановлено та доведено, що позивач вчинив проступок, несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, який виразився у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, без державної реєстрації, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом, без страхового полісу. У зв`язку з чим позивачем порушення вимоги Дисциплінарного статуту ОВС, Закону України «Про Національну поліцію», Присяги і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28 квітня 2016 року № 326, тобто за вчинення проступків несумісних з подальшим проходженням служби, відповідно до рішення оперативної наради керівництва МВС України від 03 січня 2017 року № 1.
При цьому скаржник зазначив, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органі і підрозділів поліції. Незважаючи на заходи, ужиті керівництвом МВС, НП України та ГУНП в Черкаській області щодо формування кардинального нового правоохоронного відомства, унаслідок хибного розуміння окремими поліцейськими з числа колишніх працівників міліції суті реформи, продовжують мати місце випадки вчинення ними проступків, які завдають суттєвої шкоди авторитету відомства на етапі його встановлення.
При цьому скаржник посилався на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа №21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа №21-2103а15) відповідно до яких дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Також зазначив, що за час служби на позивача неодноразово накладалися стягнення за порушення ним службової дисципліни, у вигляді догани, суворої догани. Вказував про оголошення позивачу про неповну посадову відповідність.
На переконання скаржника посилання суду апеляційної інстанції на те, що постановою Золотоніського міськарйонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (№ 695/2212/17), як на підставу для визнання протиправним та скасування спірних наказів та поновлення на службі позивача є безпідставне, оскільки питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку не може бути предметом дослідження у справі про адміністративне правопорушення.
Позиція інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Желтобрюх І.Л., суддів: Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 625/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 12 грудня 2016 року.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19 липня 2017 року № 188 призначено службове розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни та у зв`язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року провадження у справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі висновку від 02 серпня 2017 року за результатами службового розслідування відносно позивача, Головним управлінням Національної поліції у Черкаській області прийнято наказ від 03 серпня 2017 року № 2034 «Про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Також, наказом відповідача від 18 вересня 2017 року № 250 о/с відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС) звільнено зі служби в поліції з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 18 вересня 2017 року.
Не погоджуючись з наказами від 03 серпня 2017 року № 2034 та від 18 вересня 2017 року № 250 о/с позивач звернувся до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
Згідно з пунктами 6, 10 статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Правилами статті 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до п.п. 6, 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Пунктом 6.2.2. Інструкції № 230 визначені обов`язки виконавця (голови, членів комісії):
дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування;
доповідати начальнику, який призначив службове розслідування, про виявлені порушення законодавства, вимог нормативно-правових актів, а також інші недоліки. Виявляти та досліджувати причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, готувати пропозиції щодо їх усунення;
у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.
У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта.
Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування;
у разі встановлення під час проведення службового розслідування ознак кримінального чи адміністративного правопорушення негайно доповідати про це відповідному начальнику для вирішення питання про передачу матеріалів до компетентних органів для прийняття рішення згідно з вимогами законодавства.
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
При цьому з метою проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ наказом МВС України 12 березня 2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
Позивач у позовній заяві вказував на порушення осіб, які здійснювали службове розслідування приписів пункту 6.2.2 Інструкції № 230, зокрема стверджував, що позивачу не було запропоновано надати пояснення з приводу постанови від 15 липня 2017 року серії ПС 2 № 492208 про порушення ним п.п. 2.1, 30.1 «Правил дорожнього руху України» (керування мопедом - скутером без його державної реєстрації, відсутність посвідчення на право керування, відсутність страхового полісу).
Разом з тим, спірний наказ від 03 серпня 2017 року № 2034 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності містить посилання, як на одну з підстав для звільнення позивача з посади, у тому числі і на адміністративне правопорушення зафіксоване постановою від 15 липня 2017 року серії ПС 2 № 492208 (а.с. 12-13).
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції не надав оцінку доводам позивача щодо можливих порушень осіб, які здійснювали службове розслідування приписів пункту 6.2.2 Інструкції № 230 з приводу постанови від 15 липня 2017 року серії ПС 2 № 492208. В разі підтвердження таких порушень, чи могли вони вплинути на правильність обрання дисциплінарного стягнення.
Також службовим висновком встановлено, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські встановили, що останній має явні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти по місцю зупинки огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу або в Золотоніській ЦРЛ, проте позивач у присутності двох свідків відмовився від такого огляду.
Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що відмова, за словами позивача, від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння обумовлена відмовою працівників поліції забезпечити охорону транспортного засобу (мопеду) шляхом доставлення його на штрафмайданчик або в інший спосіб на час проходження позивача обстеження.
Судом апеляційної інстанції не надано оцінку вказаним обставинам. Судом не з`ясовано чи були обґрунтовані побоювання позивача щодо незабезпечення належного зберігання транспортного засобу або такі дії позивача були спрямовані на уникнення проходження огляду на стан сп`яніння у передбачений законодавством спосіб.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року у справі № 695/2212/17, на підставі протоколу медичного огляду Золотоніської центральної районної лікарні, не підтверджено перебування ОСОБА_1 15 липня 2017 року о 22 год. 10 хв. у стані алкогольного сп`яніння.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що протокол медичного огляду лікарні, на який послався Золотоніській міській суд, відсутній серед переліку документів, які відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 підтверджують або спростовують перебування водія у нетверезому стані (акт та висновок).
Крім того, посилання суду апеляційної інстанції, які стали підставою для скасування спірних наказів, на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 серпня 2017 року у справі № 695/2212/17 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15 липня 2017 року, якою провадження у справі закрито за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП є передчасним.
Відсутність факту притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постановах 28 листопада 2019 року справа №120/860/19а, від 04 грудня 2019 року №, справа № 824/355/17-а.
Отже, в межах розгляду цієї справи необхідно надавати правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку і наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не досліджувались всі враховані відповідачем обставини, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в контексті встановлення факту сп`яніння 15 липня 2017 року.
Також суд апеляційної інстанції при обрахунку розміру суми стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу помилково застосував приписи постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 6 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Вперше Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 7 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 7 листопада 2015 року.
Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).
Водночас, у справі, що розглядається позивач звільнений з 18 вересня 2017 року, тобто у період дії Порядку № 260.
Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі застосуваню підлягають приписи Порядку № 260 як спеціального нормативно-правового акта.
Тому, враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції, а саме 18 вересня 2017 року норми Порядку № 260 набрали законної сили, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість застосування Постанови КМУ № 100 до спірних правовідносин та вважає правильним використати саме Порядок № 260.
Отже, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, при обрахуванні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу неправильно застосував до спірних правовідносин норми Постанови № 100.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов до висновку, що при ухваленні спірної постанови, суд апеляційної інстанцій неповно з`ясував дійсні обставини справи та неправильно застосував норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
При новому розгляді справи необхідно дослідити обставини, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в контексті встановлення факту сп`яніння 15 липня 2017 року, а також правильно застосувати до спірних правовідносин приписи Порядку № 260 при обрахунку грошового забезпечення.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року і направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 4 345 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду) на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О.Єресько
В.М. Соколов