ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 823/2017/17
адміністративне провадження № К/9901/395/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонська В.Е.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року (головуючий суддя - Кульчицький С.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Ганечко О.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 823/2017/17
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
про визнання протиправним та скасування наказу, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржниця, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, ДПП НПУ), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ від 10.08.2017 № 1258 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади командира роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;
поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді командира роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 23.09.2017;
зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дотримання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС в частині дотримання службової дисципліни та сумлінного виконання службових обов`язків, є обов`язком кожного поліцейського, незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції. Така вимога до поведінки поліцейського повинна бути не тільки із пересічними громадянами, а і з колегами по службі. Публічно критикувати начальника та розповсюджувати громадськості та органам ЗМІ інформацію, яка може зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію Національної поліції України, є недопустимим. Події, про які позивач наголошувала засобам масової інформації та громадськості, не знайшли свого підтвердження під час відповідних перевірок. Натомість, такі посилання призвели до дискредитації управління патрульної поліції в м. Черкаси та Національної поліції України в цілому. Відтак, суди прийшли до висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських. Щодо порядку ведення службового розслідування, то суди зауважили, що позивач станом на час звернення до суду першої інстанції з даним позовом була обізнана зі змістом оскаржуваного наказу та висновками службового розслідування, на підставі якого було видано вказаний наказ, надавала особисті письмові пояснення під час проведення службового розслідування, їй повідомлялось про її право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування. Також суди вказали, що вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень. Крім того, з огляду на те, що правомірність наказу щодо виконання стягнення, накладеного відповідачем згідно з оскаржуваним наказом, - не є предметом розгляду у даній справі, посилання позивача на недопустимість її звільнення з посади оскаржуваним наказом, з огляду на її відсутність на службі з поважних причин - перебування на лікарняних та у відпустках не може бути предметом розгляду у даній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
02 січня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на значний суспільний інтерес даної справи та те, що вона стосується питання права, яке становить фундаментальне значення, вказує на те, що суди попередніх інстанцій протиправно вийшли за межі позовних вимог, оскільки даним повноваженням суди наділені за умови ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, що не мало місце у даних спірних правовідносинах. Скаржниця звертає увагу на неправомірність дій відповідача щодо відібрання пояснень за інших підстав, які не стосуються службового розслідування, але були долучені до нього. Окрім того, позивачка стверджує, що про початок службового розслідування вона дізналася 03.11.2017, тобто після складення висновку за результатами його проведення від 10.08.2017. Доводи відповідача про повідомлення її листами від 20.07.2017 та 27.07.2017 скаржниця вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про вручення цих листів позивачці, що підтверджує її неналежне повідомлення. Також позивачка стверджує, що службове розслідування щодо події, яка мала місце 09.06.2017 проводилося відносно неї безпідставно, оскільки її не було в цей день в приміщенні патрульної поліції. Скаржниця зауважує, що метою видання відповідачем наказу від 12.06.2017 про початок проведення службового розслідування було встановлення обставин події, що мала місце 09.06.2017, на якій її фактично не було, а не 13.06.2017, коли вона вже була присутня. Водночас, відповідачем на підставі наказу від 12.06.2017 протиправно були розслідувані події, що відбулися 13.06.2017. Окрім того, позивачка зауважує, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення був застосований відносно неї, коли вона перебувала у відпустці, а виконання вказаного наказу було реалізовано під час періоду тимчасової непрацездатності скаржниці. ОСОБА_1 вказує на порушення правил самовідводу суддею першої інстанції, оскільки він, будучи головуючим в суді першої інстанції, знову продовжував розгляд справи після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви скаржниці. Вказує і на порушення процедури проведення службового розслідування в частині неознайомлення з наказом про його початок, а також ненадання позивачкою пояснень.
26 лютого 2019 року судом касаційної інстанції отримано відзив Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на зазначену касаційну скаргу, в якому він вважає доводи скаржниці безпідставними та необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам закону. Просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 перебувала на службі в поліції та проходила службу безпосередньо в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області як територіальному (відокремленому) структурному підрозділі Департаменту патрульної поліції на посаді командира роти № 3.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції № 2763 від 12.06.2017 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що мало місце 09.06.2017 за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21 та спростування чи підтвердження інформації висвітленої в сюжеті видання «Вичерпно» командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , яка у позаслужбовий час, озвучила інформацію, що досить негативно вплинула на репутацію Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України загалом.
Про призначення службового розслідування згідно із вказаним наказом позивачці було повідомлено листом Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції від 20.07.2017 за вих. № 3206/41/24/03-2017, листом від 25.07.2017 за вих. № 3346/41/24/03-2017 та листом Департаменту патрульної поліції від 02.11.2017 за вих. №5768/41/2/02-2017.
На підставі вказаного наказу проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими співробітниками управління патрульної поліції в м. Черкаси ДПП.
За наслідками проведеного розслідування 14.07.2017 складено висновок, який затверджений 10.08.2017 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, та згідно якого відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження.
Зокрема, встановлено, що 09.06.2017 до управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції прийшло близько двадцяти працівників патрульної поліції роти № 3 із питанням чому було відсторонено від виконання службових обов`язків командира роти - лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
При цьому, молодший лейтенант поліції ОСОБА_2 запросив журналістів, які попередньо були проінформовані, що особовий склад роти № 3 на цій зустрічі має намір висловити недовіру начальнику УПП в м. Черкаси ДПП - ОСОБА_3 через те, що останній видає злочинні накази щодо вибіркового зупинення транспортних засобів та притягнення їх водіїв до адміністративної відповідальності, а також про перевищення керівним складом Управління своїх службових обов`язків.
13.06.2017 об 11 год. 00 хв. в конференц-залі Громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» відбулася прес-конференція окремих працівників УПП в м. Черкаси ДПП з питання висловлення недовіри керівництву УПП в м. Черкаси ДПП.
На даній конференції лейтенант поліції ОСОБА_1 , молодший лейтенант поліції ОСОБА_2 , лейтенант поліції ОСОБА_4 , лейтенант поліції ОСОБА_5 та лейтенант поліції ОСОБА_6 розповідали представникам преси та громадськості, що від начальника УПП в м. Черкаси ДПП ОСОБА_3 надходять незаконні накази, які полягають у вказівці вибірково зупиняти окремі транспортні засоби для складання на водіїв адміністративних матеріалів.
У ході службового розслідування було встановлено, що відомості, викладені у рапортах, зокрема, лейтенанта поліції ОСОБА_1 не підкріплені жодними фото та відеоматеріалами (доказами).
Висновком службового розслідування встановлено, що дії командира роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 перешкоджають роботі структурного підрозділу і негативно впливають на репутацію управління патрульної поліції в м. Черкаси в цілому, а тому в поведінці позивача наявний склад дисциплінарного проступку. Крім того, в діях лейтенанта поліції ОСОБА_1 вбачаються систематичні порушення службової дисципліни.
Про можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування на підставі рапорту, поданому керівництву управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 було повідомлено листом від 11.10.2017 за вих. № 4882ВН/41/2/02/-2017. Листом управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції від 28.12.2017 за вих. № 7459/41/24/03-2017 на адресу ОСОБА_1 було надіслано копії матеріалів зібраних під час проведення службового розслідування у частині, що її стосуються.
За наслідками проведеного службового розслідування за вчинення дисциплінарних проступків, що виразилися у порушенні вимог п.п.1, 2 ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України наказом Департаменту патрульної поліції від 10.08.2017 № 1258 до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із посади.
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачку було повідомлено листом управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції від 22.09.2017 за вих. № 4723/41/24/03-2017 та листом від 02.11.2017 № 5768/41/2/02-2017.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно з п.п. 1, 4, 9, 11 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, зокрема, базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
За змістом пункту 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкції № 230) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Згідно з пунктом 2.5 Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 цієї ж Інструкції).
При цьому за визначенням, наведеним у пункті 1.2 Інструкції № 230, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.
Пункт 6.3. Інструкції № 230: Права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:
6.3.1. Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування.
6.3.2. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
6.3.3. Висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).
6.3.4. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.
6.3.5. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.
6.3.6. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності стало порушення нею службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог п.п.1, 2 ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016.
Притягненню позивачки до дисциплінарної відповідальності передувало організоване та проведе відповідачем службове розслідування, результати якого були викладені у висновку від 14.07.2017, затвердженому 10.08.2017 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Сторонами не заперечується, що метою проведення службового розслідування було встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що мало місце 09.06.2017 за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21 та спростування чи підтвердження інформації висвітленої в сюжеті видання «Вичерпно» командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1, яка у позаслужбовий час, озвучила інформацію, що досить негативно вплинула на репутацію Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України загалом.
Водночас, як убачається з установлених у цій справі фактичних обставин, службове розслідування згідно з наказом від 12 червня 2017 року № 2763 хоча і розпочато щодо подій, що мали місце 9 червня 2017 року, але під час службового розслідування надано оцінку подіям, що мали місце після її призначення, а саме 13 червня 2017 року.
Суд аналізуючи приписи Інструкції № 230 звертає увагу, що підставою для проведення службового розслідування можуть бути конкретні визначені в цій інструкції події, що потребують більш ретельної перевірки відповідних фактичних та інших обставин таких подій.
Відтак, члени комісії, досліджуючи події та обставини, що відбулися 13 червня 2017 року, вийшли за межі предмету службового розслідування, визначені наказом від 12 червня 2017 року № 2763.
Таким чином, висновок від 14 липня 2017 року в частині оцінки подій, що мали місце 13 червня 2017 року, є недопустимим доказом в аспекті доведення правомірності наказів про звільнення позивача як такий, що одержаний із порушенням порядку, встановленого Інструкцією № 230.
Вказане знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1430/17.
Тому, висновки судів попередніх інстанцій, що та обставина, що прес - конференція відбулася після прийняття наказу про призначення службового розслідування не впливає на правомірність накладення дисциплінарного стягнення на позивача, позаяк наказ про призначення розслідування стосувався подій, що мали місце 09.06.2017, а події, які відбувалися 13.06.2017, взяті відповідачем до уваги під час службового розслідування, яке тривало до 14.07.2017, Суд вважає необґрунтованими.
Стосовно доводів позивачки про порушення суддею першої інстанції правил недопустимості повторної участі судді, то Суд, враховуючи те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 справу № 823/2017/17 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також, зважаючи на приписи частини 1 статті 37 КАС України, відхиляє їх, як необґрунтовані.
Щодо доводів скаржниці про її неналежне повідомлення про початок проведення службового розслідування та підстави, то Суд зазначає таке.
Так, відповідач, обґрунтовуючи повідомлення позивачки про початок проведення службового розслідування, наявними в матеріалах справи копіями листів від 20.07.2017 та 27.07.2017, водночас не підтверджує її обізнаність із ними поштовими повідомленнями про вручення цих листів скаржниці.
Суд зауважує, що гарантоване пунктом 6.3.1. Інструкції № 230 право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, на отримання інформації про підстави проведення такого розслідування, передбачає його реалізація за невід`ємної умови про обізнаність такої особи про початок проведення такої перевірки.
Водночас, суди попередніх інстанцій, посилаючись виключно на надання пояснень позивачкою, як на підставу обізнаності із початком та підставами проведення службового розслідування , не надали оцінку питанню щодо дійсного вручення чи невручення скаржниці надісланих відповідачем листів від 20.07.2017 та 27.07.2017, не дослідили доказів, що б підтверджували ці обставини, що не дає змогу стверджувати про обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.
Суд зауважує, що, відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права та недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Своєю чергою, суд касаційної інстанції у силу приписів статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, Суд дійшов до висновку про необхідність скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для дослідження та надання оцінки обставинам, зазначеним у цій постанові.
<…> Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд <…>.
Відповідно до п.1 ч. 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 344 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова