№ 823/2954/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №823/2954/15

адміністративне провадження №К/9901/26597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 (суддя Коваленко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Бєлова Л.В., Мущук М.С.) у справі № 823/2954/15 за позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Корсунь-Шевченківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області №3438-17 від 19.06.2015р. щодо нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 20 411 грн. 73 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість нарахування контролюючим органом їй грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №3438-17 від 19.06.2015р., яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік у сумі 20 411 грн. 73 коп. Вказали, що положення статті 265 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла з 01.01.2014р. по 31.03.2014р., передбачали визначення суми податку виходячи із житлової площі нерухомого майна, натомість з урахуванням змін внесених до статті 265 ПК, з 01.04.2014р. змінено обрахунок такого податку, який розраховується виходячи із загальної площі об`єкта житлової нерухомості, а тому відповідачем правомірно визначено суму податку, що підлягає сплаті позивачем за 2014 рік.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги. При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначила, що при визначенні податкового зобов`язання ОДПІ допустила помилку, застосувавши ставку податку з 01.04.2014 року 2,7%, а не 1% для об`єкта оподаткування (житлового будинку загальною площею 801,6 кв.м). Вважає, що такий податок повинен обраховуватися виходячи із житлової площі, а з 01.04.2014 із загальної площі житлового будинку за вирахуванням пільги зі сплати податку - 120 кв.м та з урахуванням ставки податку - 1% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 року. Тобто, позивач наполягає на помилковості методики відповідача щодо визначення ставки податку на нерухоме майно.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 відкрито касаційне провадження.

Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Юрченко В.П. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Васильєва І.А., Пасічник С.С.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 08.05.2003 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

З свідоцтва про право власності та інформаційної довідки Реєстру прав власності на нерухоме майно індексний №15879519 від 19.01.2014р. вбачається, що загальна площа вказаного будинку складає 801,6 кв. м., житлова - 210,5 кв. м.

Корсунь-Шевченківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області прийняла податкове повідомлення-рішення №3438-17 від 19.06.2015року, яким визначила позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 20 411 грн. 73 коп.

Згідно наданого відповідачем розрахунку, вказане податкове зобов`язання визначено: за період з 01.01.2014року по 31.03.2014року в сумі 640 грн. 67 коп., виходячи із житлової площі будинку - 210,4 кв. м. за ставкою податку в розмірі 1 відсотка від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр; за період з 01.04.2014року по 31.12.2014року в сумі 19 771 грн. 06 коп., виходячи із загальної площі будинку - 801,6 кв. м. за ставкою податку в розмірі 2,7 відсотка від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр. Отже, загальна сума податку, що підлягає сплаті за вказаним рішенням становить 20 411 грн. 73 коп.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до розрахунку податкового зобов`язання, складає за період з січня по березень 2014 року - (201,4 кв. м. * 1% від мінімальної заробітної плати /12 * 3) = 640,67 грн, за період з квітня по грудень 2014 року (801,6 кв. м. * 2,7% від мінімальної заробітної плати/12 * 9) = 19771,06 грн.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.04.2014) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об`єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об`єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

За змістом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, врегульовано, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1% - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м.;

б) 2,7% - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м.;

в) 1% - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв.м.;

г) 2,7% - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв.м.

Відповідно до положень підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Пільги із сплати податку не надаються на об`єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення рішення фактично складається з сум податкових зобов`язань за періоди з січня по березень 2014 року та з квітня по грудень 2014 року.

Так, контролюючим органом визначено позивачу суму грошового зобов`язання за період з січня по березень 2014 року у розмірі 640,67 грн.

Рішенням Корсунь-Шевченківської міської ради №45-4 від 11.07.2013р. встановлено ставку податку на 2014 рік в розмірі одного відсотка від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр житлової площі об`єкта житлової нерухомості - будинку, житлова площа яких не перевищує 740 кв. м., 2,7% у разі перевищення.

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості об`єкта житлової нерухомості:1% мінімальної заробітної плати, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м , 2,7% у разі перевищення; будинків - 1% мінімальної заробітної плати, житлова площа яких не перевищує 740 кв. м, 2,7 % у разі перевищення.

А згідно з пункту 2 зазначеного рішення база оподаткування об`єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів; в) квартир та будинків- на 370 кв.м.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об`єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платника податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об`єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Судами встановлено, що позивач у своїй заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, яка подана відповідачу 10.01.2012р., зазначила згаданий будинок як місце провадження господарської діяльності, а тому суди обгрунтовано дійшли висновку, що позивач позбавлена права користуватися пільгами зі сплати податку, оскільки такі не надаються на об`єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку відносно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №3438-17 від 19.06.2015року в частині нарахування позивачу податку на нерухомість у сумі 640,67 грн за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 року.

Крім того, контролюючим органом нараховано грошове зобов`язання позивачу за період з квітня по грудень 2014 року у сумі 19771,06 грн.

Так, Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 265 Податкового кодексу України, де визначено базою оподаткування не житлову площу об`єкта житлової нерухомості, а загальну площу.

Отже, з 1 квітня 2014 року набрала законної сили нова редакція статті 265 Податкового кодексу України, відповідно до якої протягом періоду з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не змінився, проте законодавцем внесено зміни до бази оподаткування, а саме, з 1 квітня 2014 року оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа нерухомості, а її загальна площа.

Відповідно до змісту статті 265 Податкового кодексу України, до місцевих податків входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до змісту статті 265 Податкового кодексу України, до місцевих податків входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, податок на нерухоме майно є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті.

Відповідно, якщо протягом 2014 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення місцевого податку, то виключно з 2015 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

У даному випадку внесені зміни до статті 265 ПК України набрали чинності з 01.04.2014.

Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році після внесення змін до статті 265 ПК України щодо бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не міг нараховувати платнику податку грошове зобов`язання з цього податку за 2014 рік за новою базою оподаткування об`єкта житлової нерухомості.

Така правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №816/2682/15.

З огляду на зміст наведених правових норм суди не правильно застосували норми матеріального права щодо цієї частини спірних правовідносин і безпідставно відмовили у задоволенні позову в цій частині з посиланням на правомірність висновків відповідача, відповідно податкове повідомлення рішення №3438-17 від 19.06.2015, яким визначено позивачу податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 в сумі 19 771 грн. 06 коп, підлягає скасуванню .

Відтак судами, враховуючи наведені положення матеріального закону та в контексті спірних правовідносин, які є предметом дослідження у справі, не надано правової оцінки всім обставинам, з якими позивач пов`язує порушення відповідачем норм податкового законодавства.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки в ході розгляду справи було встановлено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області №3438-17 від 19.06.2015р. щодо нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р. у сумі 640 грн. 67 коп., при цьому встановлена відсутність у контролюючого органу правових підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 в сумі 19 771 грн. 06 коп, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3438-17 від 19.06.2015р у сумі 19 771 грн. 06 коп, підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині. В іншій частині, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому у цій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За обставин часткового задоволення позовних вимог, враховуючи сплату позивачем при зверненні з позовною заявою, апеляційною та касаційними скаргами судового збору, докази чого наявні в матеріалах справи, здійснені судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Корсунь-Шевченківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області .

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №3438-17 від 19.06.2015р у сумі 19 771 грн. 06 коп з прийняттям нової постанови у зазначеній частині - про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3438-17 від 19.06.2015р в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік у сумі 19 771 грн. 06 коп .

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі 823/2954/15 - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ) за рахунок бюджетних асигнувань Корсунь-Шевченківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (місцезнаходження: 19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 30) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 937 (дев`ятсот тридцять сім) гривень 67 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду