ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа №823/501/17
адміністративне провадження №К/9901/33815/18; К/9901/33816/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І. В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Державної екологічної інспекції у Черкаській області та Державної екологічної інспекції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (прийняту в складі: головуючого судді Гаврилюка В.О., суддів Гараня С.М., Тимошенко В.П.) та Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Сорочко Є.О., суддів: Земляної Г.В., Федотова І.В.),
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, Державної екологічної інспекції України, у якому просив суд стягнути з Державної екологічної інспекції України через Державну екологічну інспекцію у Черкаській області суму середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі (посаді) за період з 22 грудня 2016 року по день прийняття судом рішення.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 821/3861/15-а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 27 листопада 2015 року. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі № 823/850/16 стягнуто з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2015 року по 16 червня 2016 року включно у розмірі 26710,40 грн. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі № 823/1715/16 стягнуто з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 17 червня 2016 року по 22 грудня 2016 року у розмірі 25728 грн 40 коп.
2.1. Станом на час звернення до суду судове рішення у справі № 821/3861/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області, не виконане.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
3.1. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за період з 23.12.2016 року по 23.05.2017 року включно у розмірі 19836,40 грн.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час прийняття рішення по справі рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 27 листопада 2015 року, не виконана, тому, відповідно до ст.ст.235 236 Кодексу законів про працю України, є підстави для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державної екологічної інспекції у Черкаській області та Державної екологічної інспекції України звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Державна екологічна інспекція у Черкаській області обґрунтовуючи доводи касаційної скарги вказує, на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині невзяття до уваги приписів ст.237 Кодексу законів про працю України та того факту, що відповідач не має можливості виконати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 821/3861/15-а, оскільки відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Держекоінспекцію України начальник Державної екологічної інспекції у Черкаській області призначається на посаду Головою Держекоінспекцією України за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів та Головою Черкаської обласної державної адміністрації. Скаржник зазначає, що він не є належним відповідачем у даній справі, а вина за невиконання вказаного рішення суду, в тому числі і матеріальна шкода, повинна бути покладена на Держекоінспекцію України.
7. Державна екологічна інспекція України у своїй касаційній скарзі наполягає на неможливості виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі до моменту винесення наказу про його поновлення.
8. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
9. Ухвалами Вищого адміністративного суду від 13.10.2017 та 16.11.2017 відкрито провадження за касаційними скаргами Державної екологічної інспекції у Черкаській області та Державної екологічної інспекції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017.
10. Протоколами автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.03.2018 визначено склад суду: Бевзенко В.М. (головуючий суддя), Шарапа В.М., Данилевич Н.А. (судді).
11. Розпорядженнями заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020 № 704/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М, що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
12. Протоколами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.04.2020 визначено новий склад суду: Шишов О.О. (головуючий суддя), Дашутін І.В., Яковенко М.М. (судді).
13. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року справу прийнято до провадження.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, Наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2015 № 376-0 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
15. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі №821/3861/15-а адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 27.11.2015 №376-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 27 листопада 2015 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16. Станом на 22.12.2016 року, Державна екологічна інспекція України не виконала судове рішення у справі № 821/3861/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області.
17. Позивач, уважаючи неправомірними дії відповідачів, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела правового регулювання
18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
19. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
22. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Стаття 235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
26. Стаття 236 Кодексу законів про працю України: у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
27. Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України: постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
28. Частина 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України: постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
29. Пункт 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України: постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
30. Частина друга статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України: судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
31. Частина 2 статті 65 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»: рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
32. Пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100): обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
33. Пункт 8 Порядку №100: для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
37. Надаючи оцінку доводам, викладеним в касаційній скарзі стосовно безпідставності зобов`язання судами саме Державної екологічної служби у Черкаській області виплатити середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді позивача за період з 23 грудня 2016 року по 23 травня 2017 року включно, колегія суддів погоджує висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладені в оскаржуваних рішеннях.
38. Так, норма ст.236 КЗпП України передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника та не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
39. Таким чином, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає стягненню саме з Державної екологічної інспекції у Черкаській області, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням, а нарахування заробітної плати у даному випадку здійснюється юридичною особою до штатного розпису якої віднесено посаду, на яку рішенням суду поновлено працівника.
40. Верховний Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі « Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
41. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.
42. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
43. Натомість, як установили суди та зазначено вище, станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі Державна екологічна інспекція України не виконала судове рішення у справі № 821/3861/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
44. За таких обставин висновок судів щодо наявності підстав для стягнення із згаданого відповідача середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі.
45. При цьому твердження Державної екологічної інспекції України про відсутність трудових відносин між нею та позивачем не звільняють її від установленої законом відповідальності за невиконання рішення про поновлення на роботі.
46. Суд зазначає, що період вимушеного прогулу в розумінні статті 236 КЗпП і сума, визначена судами до стягнення на користь позивача, не є предметом касаційного оскарження
47. Щодо доводів Державної екологічної інспекції України на неможливості виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі до моменту винесення наказу про його поновлення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доводів щодо неможливості виконання судового рішення у справі № 821/3861/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не надано.
48. Крім того, колегія суддів зазначає, що вказана зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 823/1715/16, від 04 жовтня 2018 року у справі №823/1553/17 та від 08 листопада 2019 року у справі №823/850/16.
49. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
51. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
52. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи (аналогічні доводам у відзиві на позов та апеляційної скарги) були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
53. Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про часткове задоволення позовних вимог.
54. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
55. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
56. Отже, касаційні скарги Державної екологічної інспекції у Черкаській області та Державної екологічної інспекції України підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VI. Судові витрати
57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
58. Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Державної екологічної інспекції у Черкаській області та Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення.
2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко