№ 824/1349/19-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 824/1349/19-а

адміністративне провадження № К/9901/19323/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (суддя Анісімов О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (судді Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П., Ватаманюк Р.В.) у справі № 824/1349/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - ГУНП в Чернівецькій області, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернівецькій області від 19 вересня 2019 року № 583 «Про застосування дисциплінарного стягнення» у частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернівецькій області від 07 жовтня 2019 року № 155 о/с «По особовому складу» у частині звільнення його зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Чернівецького відділу поліції (далі - СВ Чернівецького ВП) ГУНП в Чернівецькій області з 10 жовтня 2019 року;

- стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня його звільнення (10 жовтня 2019 року) по день подання адміністративного позову на загальну суму 5 876,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не вчиняв дисциплінарного порушення, підозра в кримінальному провадженні йому не пред`являлась, а службове розслідування проведено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи означені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, звільняючи позивача за порушення службової дисципліни та за проступок, що порочить честь працівника поліції, які ґрунтуються на обставинах сумнівних неділових стосунків у позаробочий час позивача із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діяв на підставі та у спосіб, визначений законодавством, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за результатом проведеного відповідно до вимог чинного законодавства України службового розслідування. При цьому суди відзначили, що поліцейський у своїй діяльності зобов`язаний неухильно дотримуватися законів України та всіляко сприяти людині у захисті її порушеного права або вживати превентивні заходи, які унеможливлюють порушення прав людини.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року позивач подав касаційну скаргу та уточнення до неї, у яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтування наведені у касаційній скарзі аналогічні, викладеним у позові та апеляційній скарзі, та базуються на викладенні фактичних обставин, що слугують на користь висновку щодо відсутності складу дисциплінарного проступку.

Одночасно доводи касаційної скарги також ґрунтуються на тому, що за відсутності відповідного вироку у кримінальній справі факт отримання хабара не може свідчити про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а відтак не є підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади.

Позивач наголошує на тому, що обставини зустрічі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у позаробочий час та розмови, суть яких йому не була відома, на його думку, були не настільки суттєвими подіями, щоб про них повідомляти керівництво поліції.

За наведених мотивів скаржник уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкових висновків за результатами розгляду та вирішення адміністративної справи.

Ухвалою від 24 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу ГУНП в Чернівецькій області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає, що обставини порушення позивачем службової дисципліни, Присяги працівника поліції та Правил службової етики поліцейського встановлені службовим розслідуванням, є достатніми та співмірними застосованому дисциплінарному стягненню. При цьому, в межах службового розслідування та при прийнятті оскаржуваного наказу не брався до уваги факт наявності кримінального провадження та відповідно не був підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади.

Ухвалою від 29 березня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

29 січня 2016 року ОСОБА_1 прийняв присягу працівника поліції.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Чернівецькій області №165 о/с від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 призначений на посаду слідчого СВ Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області та 25 лютого 2019 року ознайомлений з посадовою інструкцією. До відома позивача також були доведені вимоги антикорупційного законодавства та Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

30 серпня 2019 року на ім`я начальника ГУНП в Чернівецькій області надійшла доповідна записка заступника начальника УКЗ ГУНП в Чернівецькій області Горбана М. по факту надзвичайної події за участю особового складу Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, за змістом якої останній клопотав про призначення службового розслідування.

Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 30 серпня 2019 року № 1087 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування, на період проведення якого тимчасово відсторонено від виконання службових обов`язків за займаною посадою ОСОБА_2 та ОСОБА_1

19 вересня 2019 року дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування.

Відповідно до висновку службового розслідування, серед іншого, запропоновано до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог частини третьої статті 11, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, підпункту 6 пункту 3 розділу VI Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року №570.

Порушення службової дисципліни, згідно матеріалів службового розслідування, полягають у тому, що позивач діючи умисно, з корисливих мотивів, у непередбачений процесуальним законом спосіб, разом із ОСОБА_2 вступив у неділові стосунки з фігурантом у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про що не поінформував належним чином керівництво ГУНП.

Зокрема, в ході службового розслідування встановлено: « 25 липня 2019 року слідчим відділенням Чернівецького ВП ГУНП до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12019260020000985 за частиною 1 статті 309 КК України було внесено відомості щодо незаконного зберігання ОСОБА_3 психотропних речовин - амфетаміну. Досудове розслідування у даному провадженні було доручено слідчому слідчого відділення Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1, який 16 серпня 2019 року за результатами розслідування прийняв рішення про закриття провадження за пунктом 2 частини 1 статті 284 КК України. Водночас, 30 серпня 2019 року на перехресті вулиці Поштової - площі Центральної м. Чернівці, слідчими Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, спільно з поліцейськими Чернівецького управління ДВБ НП України, під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України, в рамках розслідування кримінального провадження № 62019240000000687, розпочатого 24 серпня 2019 року за частиною 3 статті 368 КК України, було затримано слідчого СВ Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 . Будучи опитаним у ході проведення службового розслідування, ОСОБА_3 повідомив про те, що 23 серпня 2019 року близько 19 год. 30 хв. за місцем його проживання прибули слідчі Чернівецького ВП ГУНП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 надати їм грошову суму в розмірі 500 доларів США за непритягнення його до кримінальної відповідальності, пригрозивши, що у разі відмови ОСОБА_3 буде притягнуто до кримінальної відповідальності. Сприйнявши висловлені ОСОБА_2 погрози, як реальні, ОСОБА_3 зазначив, що він не має визначеної грошової суми та йому необхідний час, щоб її зібрати. При цьому, розуміючи неправомірний характер дій поліцейських, ОСОБА_3 поінформував про це підрозділ ДВБ НПУ.».

В ході службового розслідування обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не виявлені.

Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи, дійшли висновку про те, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджений також показами допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_3 , яким надані такі пояснення.

Так, ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції за зберігання наркотичної речовини, яку він знайшов на вулиці, внаслідок чого зареєстроване кримінальне провадження, в рамках якого його жодного разу не допитували, підозри не пред`являли, до слідчого не викликали. Ним було надано виключно одне пояснення оперативному працівникові під час затримання.

Як пояснив ОСОБА_3 , з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше знайомий не був, а познайомився у серпні 2019 року, коли останні завітали до нього додому (м. Чернівці, вул. Поштова, 3) та повідомили, що є працівниками поліції, які займаються розслідуванням кримінального провадження по факту зберігання ним наркотичних речовин. Під час цього візиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили йому про необхідність «вирішити» питання щодо закриття кримінального справи, інакше його чекають неприємності, після цього ОСОБА_1 відійшов від них на 1,5-2 метра, а ОСОБА_2 в цей час повідомив, що для закриття провадження у справі необхідно 500 доларів США, які ОСОБА_3 пообіцяв віднайти через їх відсутність. ОСОБА_3 також вказав на його необізнаність про те, чи чув про сказане ОСОБА_1 , однак припускає таку можливість. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли та в подальшому йому телефонували і писали повідомлення на телефон щодо того, чи зібрав ОСОБА_3 необхідні гроші, зокрема ОСОБА_1 телефонував один раз. ОСОБА_3 повідомив правоохоронні органи про наведені дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок чого при передачі коштів у розмірі 500 доларів США останній був затриманий працівниками Державного бюро розслідування. ОСОБА_3 про закриття відносно нього кримінального провадження по факту зберігання наркотичних речовин дізнався після повідомлення про вимагання хабара від представників Державного бюро розслідування.

Згідно наявного у матеріалах службового розслідування пояснення ОСОБА_1 від 03 вересня 2019 року, останній зазначає, що кримінальне провадження №12019260020000985 від 25 липня 2019 року по факту незаконного зберігання амфетаміну ОСОБА_3 було закрито за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України, оскільки згідно експертного висновку, вага психотропної речовини була меншою, ніж гранична для притягнення до кримінальної відповідальності. Після закриття провадження матеріали були скеровані до прокуратури для перевірки законності прийнятого рішення.

Як зазначив ОСОБА_1 , до 25 липня 2019 року він з ОСОБА_3 знайомий не був, у свою чергу з ОСОБА_2 перебував у робочих стосунках, конфліктів між ними не було. З приводу розслідування кримінального провадження №12019260020000985 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не спілкувався. Наприкінці серпня 2019 року за ініціативою ОСОБА_2 відбулась зустріч між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Місцем зустрічі був під`їзд будинку за місцем проживання ОСОБА_5 . Дату зустрічі ОСОБА_1 не пам`ятає, однак зазначив, що вона мала місце після закриття ним кримінального провадження №12019260020000985 та направлення матеріалів до прокуратури. Також ОСОБА_1 зазначає, що під час вказаної зустрічі він представив ОСОБА_3 ОСОБА_2 , як свого знайомого на ім`я ОСОБА_2 та одразу покинув місце зустрічі. На думку ОСОБА_1 , приводом до зустрічі стало бажання ОСОБА_2 розшукати свого знайомого, з яким він втратив зв`язок. Про подальші контакти між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 йому нічого не відомо. Також ОСОБА_1 відзначив, що з приводу отримання неправомірної вигоди він жодних розмов з ОСОБА_7 не вів та жодних дій не вчиняв.

Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 19 вересня 2019 року № 583 «Про застосування дисциплінарного стягнення» до ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, що виразилась у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог частини третьої статті 11, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, підпункту 6 пункту 3 розділу VI Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Водночас, суди попередніх інстанцій звернули увагу на відсутність у матеріалах справи відомостей про те, що позивач у якому-небудь процесуальному статусі фігурує у кримінальному провадженні № 62019240000000687, розпочатому за частиною третьою статті 368 КК України стосовно слідчого СВ Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 .

Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 07 жовтня 2019 року № 155 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 07 жовтня 2019 року.

З 03 по 08 жовтня 2019 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 10 жовтня 2019 року № 158 о/с «По особовому складу» унесено зміни до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 07 жовтня 2019 року № 155 о/с у частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 07 жовтня 2019 року на 10 жовтня 2019 року, що є наступним робочим днем після закінчення терміну непрацездатності працівника.

Не погоджуючись з фактом притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580 -VIII (далі - Закон № 580 -VIII).

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з статтею 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 580-VIII рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Положеннями частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За змістом частини другої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Частинами першою-другою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до приписів статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно зі статтею 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (стаття 14 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Як обумовлено частиною шостою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно з частинами сьомою-восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до вимог статті 20 Дисциплінарного статуту, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до абзаців 1, 5 та 11 пункту 1 Розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Пунктом 1 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 30 серпня 2019 року № 1087 призначено службове розслідування.

Щодо порушення порядку та процедури проведення службового розслідування, касаційна скарга доводів не містить.

За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок, відповідно до якого дисциплінарним проступком визнано дії позивача, що порочать честь працівника поліції, оскільки позивач у непередбачений процесуальним законом спосіб разом із ОСОБА_2 вступив у неділові стосунки з фігурантом у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про що не поінформував належним чином керівництво ГУНП.

Тобто, у даному випадку дисциплінарним проступком визнано дії позивача, які не були кваліфіковані органом досудового розслідування як такі, що містять ознаки кримінальних правопорушень.

Інформація зазначена у висновку службового розслідування, яка фактично стала підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем наказів, жодним чином не обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину. Натомість службовим розслідуванням здійснена оцінка діям позивача, які кваліфіковані в межах однієї процедури - дисциплінарного провадження.

Верховний Суд звертає увагу, що факт відсутності кримінального провадження за підозрою позивача у вчиненні кримінального правопорушення не позбавляє відповідача права застосувати дисциплінарне стягнення за порушення дисципліни та/або правил службової етики та/або присяги. В той же час, відсутність кримінального провадження відносно позивача не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем у рамках службового розслідування правильно кваліфіковано порушення позивачем службової дисципліни як дисциплінарний проступок саме у тих межах, у яких означені відповідачем дії позивача не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням або віднесені до компетенції інших органів.

Жодних доказів того, що виклад установлених службовим розслідуванням обставин стосується кримінального правопорушення, як на тому наполягає позивач, не підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого твердження позивача у касаційній скарзі є неприйнятними.

Зважаючи на повноту та правильність установлених судами обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем при звільненні позивача за наявності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, проаналізованого також і під кутом зору правил службової етики, дотримано необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Вид застосованого до позивача дисциплінарного стягнення відповідає ступеню тяжкості скоєного проступку, оскільки позивач, будучи обізнаним зі своїми посадовими обов`язками, окресленими посадовою інструкцією та наведеними вище нормативно-правовими актами, діяв усупереч їх положенням та вчинив проступок, який порочить честь працівника поліції.

Суть детально наведених позивачем у касаційній скарзі обставин зустрічі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що, на його думку, не було враховано судами, жодним чином не нівелюють його обов`язок відреагувати та повідомити відповідальних осіб ГУНП про таке та не змінює правову природу вчиненого порушення.

Своєю чергою, неінформування належним чином керівництво ГУНП, є цілком очевидним підтвердженням вчиненого порушення. Інших доказів позивачем суду представлено не було.

Ураховуючи викладене вище судова колегія уважає, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем Присяги працівника поліції, вимог частини третьої статті 11, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, вимог пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, підпункту 6 пункту 3 розділу VI Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За частиною першою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.

З огляду на це підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк