13.06.2023

№ 824/151/21

Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 824/151/21

провадження № 61-16699 ав 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

за участю секретаря судового засідання - Котелянець Н. В.,

учасники справи (сторони третейського спору):

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

за участю:

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) справу за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація»

від 02 липня 2021 року у третейській справі № 3105/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі судді

Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» із позовом

до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 березня 2020 року між ним

та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким останній отримав

від нього грошові кошти у розмірі 2 000,00 доларів США та зобов`язався повернути їх протягом двох місяців, але у будь-якому разі не пізніше

16 травня 2020 року (пункт 1 договору). Факт одержання позики підтверджено даним договором, підписаним позичальником у момент передачі йому грошових коштів (пункт 2 договору).

Після повернення всієї суми позики позикодавець повинен повернути позичальнику договір, на якому зробить відмітку про повне виконання договору (повернення суми позики) позичальником (пункт 4 договору). Тобто наявність оригіналу цього договору з такою відміткою

у позичальника підтверджує виконання ним свого зобов`язання щодо повернення позики (пункт 5 договору).

Позика вважається повернутою у момент передання позикодавцеві грошей готівкою або за домовленістю сторін ? зарахуванням грошової суми,

що позичалася, на його банківський рахунок (пункт 8 договору), а у разі відмови позикодавцем прийняти гроші позичальник має право внести суми на депозитний рахунок (пункт 10 договору). Пунктом 11 договору сторони зазначили про обізнаність зі змістом статей 1047 1048 ЦК України.

Вказував, що станом на 31 травня 2021 року ОСОБА_2 кошти йому

не повернув, тому він звернувся до третейського суду, що передбачено пунктом 8 вищевказаного договору позики.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» від 02 липня 2021 року у третейській справі № 3105/21 його позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000,00 доларів США заборгованості за договором позики, 62,30

доларів США 3 % річних, 1 000,00 грн реєстраційного збору та 3 335,70 грн третейського збору.

ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про скасування указаного рішення третейського суду.

Заява мотивована тим, що рішення третейського суду є незаконним

та необґрунтованим. Зазначав, що 17 червня 2021 року він направив суду заяву про відвід третейського судді Письмака О. Є., призначеного ухвалою голови третейського суду від 11 червня 2021 року, через неможливість неупередженого розгляду даної справи третейським суддею

Письмаком О. Є. і заінтересованість у результаті розгляду даної справи, його перебування в особливих стосунках з головою суду, який

є представником позивача.

Ухвалою голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» від 01 липня 2021 року у задоволенні вказаної заяви про відвід третейського судді було відмовлено у зв`язку

з тим, що викладені у заяві обставини не є підставами для відводу третейського судді. Зі змісту цієї ухвали вбачається, що позивач заперечень щодо заявленого відводу судді третейського суду не подав. Тобто при розгляді заяви про відвід третейського судді не було враховано те,

що позивач у третейському спорі не висловив заперечень щодо відводу третейського судді Письмака О. Є., а тому останній вважається відведеним

з дня подання заяви про його відвід у силу положень частини сьомої

статті 20 Закону України «Про третейські суди».

Таким чином, заявник уважав, що склад Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація», яким прийнято рішення

від 02 липня 2021 року, не відповідав вимогам закону, що є підставою для скасування такого рішення (пункт 4 частини третьої статті 51 Закону України

«Про третейські суди», пункт 4 частини другої статті 458 ЦПК України).

Крім того, як на підставу для скасування рішення посилався на те,

що укладений між сторонами договір позики є удаваним правочином, оскільки 16 квітня 2019 року між дружиною відповідача - ОСОБА_3

та ОСОБА_4 було укладено ексклюзивний договір на інформаційне обслуговування продавця, предметом якого є надання послуг з продажу об`єкту нерухомості - домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Наприкінці 2019 року нерухомістю зацікавився позивач в особі свого представника ОСОБА_5 , з яким він почав вести всі переговори

з приводу оформлення процедури купівлі-продажу нерухомості.

У лютому 2020 року позивач особисто оглянув готовність її придбати. Після узгодження процедурних питань із власником нерухомості він погодив початок робіт для підготовки нерухомості до придбання та компенсації поточних витрат, для чого повинен був передати йому 2 000,00 доларів США.

Проте позивач відмовився підписувати договір завдатку, а запропонував укласти саме договір позики, що свідчить про удаваність цього правочину.

З урахуванням наведеного, заявник уважав, що третейським судом

не забезпечено неупереджений та об`єктивний розгляд справи, а тому просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» від 02 липня 2021 року.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» від 02 липня 2021 року

у третейській справі № 3105/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишено без задоволення.

Київський апеляційний суд урахував відповідні положення Закону України «Про третейські суди» та нову редакцію Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» (далі - Регламент третейського суду), затвердженого позачерговими Зборами Ради Асоціації «Українська правнича фундація» від 21 квітня 2021 року (протокол № 2), та зробив висновок про те, що саме Регламентом третейського суду визначається процедура відводу третейського судді, зокрема, пунктами:

5.5, 5.6, 5.6.1, 5.6.2.

У вказаному Регламенті третейського суду відсутнє положення, яке відповідає положенням частини сьомої статті 20 Закону України

«Про третейські суди», відповідно до якої за відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним із дня подання стороною заяви про його відвід. Склад третейського суду, який розглянув дану справу, на думку суду, відповідав вимогам статей 16-19 Закону України «Про третейські суди». При цьому ОСОБА_2 не зазначав

у своїй заяві, яким конкретно вимогам указаних норм закону не відповідав склад третейського суду, який прийняв рішення у справі.

Із цих підстав відхилено посилання заявника на відповідну судову практику Верховного Суду, так як у даному випадку порядок відводу третейського судді врегульовано саме Регламентом третейського суду.

Крім того, ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довів,

що між сторонами виникли інші правовідносини, ніж з укладеного між ними договору позики, щодо якого діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а відтак безпідставними є його посилання

на удаваність договору позики (стаття 235 ЦК України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду

із апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду

від 09 вересня 2021 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове, яким скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація»

від 02 липня 2021 року у третейській справі № 3105/21.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року визнано наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року неповажними. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишено без руху. Заявнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, попереджено

про наслідки невиконання ухвали.

У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року клопотання

ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та витребувано

її матеріали з Київського апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року закінчено підготовчі

дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні

з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції

не врахував, що третейським судом порушені правила розгляду справи, зокрема, склад суду не відповідав вимогам статей 16-19 Закону України «Про третейські суди», порушено процедуру відводу третейського судді (частини четверта-сьома статті 20 Закону України «Про третейські суди»).

Вказує, що розгляд справи здійснено третейським суддею, якому було заявлено відвід, і який відповідно до вищевказаної норми закону

за відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу

є відведеним із дня подання стороною заяви про відвід. Вважає, що нова редакція Регламенту третейського суду не відповідає частинам четвертій-сьомій статті 20 Закону України «Про третейські суди», оскільки вона

не закріплює автоматичну процедуру відводу судді при відсутності заперечень іншої сторони щодо цього.

У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду,

у тому числі, на постанову від 14 січня 2021 року у справі № 824/130/20, провадження № 61-16346ав20, якою скасовано попереднє рішення цього самого третейського суду у справі між сторонами з аналогічних підстав.

Крім того, судом не надано належну оцінку його доводам про удаваність укладеного між сторонами договору позики. Вказує, що був змушений укласти договір позики, оскільки цього вимагала необхідність розпочати оформлення угоди з придбання нерухомого майна, а позивач відмовився виконувати попередні домовленості щодо укладення договору завдатку. При цьому між сторонами фактично було укладено договір про надання послуг з підготовки процедури купівлі відповідачем нерухомості,

а укладений договір позики є удаваним. Третейським судом також

не розглянуто його заяву про виклик свідків.

Відзив на апеляційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Фактичні обставини справи

16 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики,

за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі

2 000,00 доларів США та зобов`язався повернути їх протягом двох місяців, але у будь-якому разі не пізніше 16 травня 2020 року.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено процедуру одержання позики та її повернення.

У договорі міститься третейське застереження про передачу вирішення спірних питань до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» у відповідності з його Регламентом

(пункт 8 договору) (а. с. 34).

21 квітня 2021 року позачерговими Зборами Ради Асоціації «Українська правнича фундація» (протокол № 2) затверджено нову редакцію Регламенту третейського суду (а. с. 17-24).

Регламент третейського суду ? документ, яким визначаються порядок

та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду згідно з Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча

і не передбачені Законом, але не суперечать принципам організації

та діяльності третейського суду, визначених Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів (пункт 1. 3 Регламенту третейського суду).

Підстави, за яких третейський суддя не може брати участі у розгляді справи,

а після призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу закріплено у пункті 5.1 Регламенту третейського суду.

Відповідно до пункту 5.5 Регламенту третейського суду сторона спору може заявити відвід обраного призначеного третейського судді шляхом подання на ім`я голови третейського суду письмової мотивованої заяви про відвід третейського сумі протягом 3 (трьох) календарних днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судці відповідно до пункту 5.1 цього Регламенту.

Згідно з пунктом 5.6 Регламенту третейського суду у випадку надходження заяви від сторони про відвід третейського судді голова третейського суду зобов`язаний, не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня надходження, розглянути її та винести мотивовану ухвалу про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви.

У пунктах 5.6, 5.6.1, 5.6.2 цього Регламенту закріплено, що у разі задоволення заяви про відвід третейського судді ? сторонам встановлюється строк у 10 (десять) календарних днів, з дня задоволення заяви про відвід, для обрання третейського судді для розгляду спору згідно до затвердженого третейським судом списку третейських суддів третейського суду. У разі якщо сторони спору не оберуть суддів (суддю) зазначений строк або оберуть різних судів (суддю), то третейського суддю призначає голова третейського суду. У разі відмови у задоволенні заяви про відвід третейського судді розгляд спору продовжується тим третейським суддею, якому було заявлено відвід. Повторний відвід з тих же підстав

не дозволяється.

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» з позовом

до ОСОБА_2 про стягнення боргу (а. с. 29-30).

17 червня 2021 року ОСОБА_2 направив суду заяву про відвід третейського судді Письмака О. Є., призначеного ухвалою голови третейського суду від 11 червня 2021 року (а. с. 26).

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» від 02 липня 2021 року у третейській справі № 3105/21 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 2 000,00 доларів США заборгованості за договором позики, 62,30 доларів США 3 % річних,

1 000,00 грн реєстраційного збору та 3 335,70 грн третейського збору

(а. с. 4-9).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з положеннями статей 3, 5, 7, 12 Закону України «Про третейські суди» передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних осіб.

Зазначене передбачено і статтею 21 ЦПК України.

Отже, третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору

У частині третій статті 51 Закону України «Про третейські суди» закріплено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише

з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду,

не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення,

що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Згідно з частинами першою-другою статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Тлумачення статті 51 Закону України «Про третейські суди», статті 458

ЦПК України свідчить про те, що у них передбачено виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду і тягар доведення наявності зазначених підстав покладається на сторону, яка звертається

із заявою про скасування рішення третейського суду.

При зверненні із заявою про скасування рішення третейського суду

ОСОБА_2 посилався на порушення процедури відводу третейського судді під час розгляду третейським судом справи, а також на невідповідність Регламенту третейського суду Закону України «Про третейські суди» під час вирішення указаного питання.

Вважає, що в силу положень частини сьомої цього Закону у разі відводу,

за відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу, третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.

У частинах четвертій-сьомій статті 20 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду

з додержанням вимог цього Закону. Якщо в третейській угоді або

у регламенті третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до цього Закону. У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується головою третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду. Заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.

Разом із цим, у квітні 2021 року затверджено нову редакцію Регламенту третейського суду.

Київський апеляційний суд, вирішуючи спір, надав належну оцінку положенням цього Регламенту, які регулюють порядок та процедуру відводу третейського судді, і зробив правильний висновок про те, що саме Регламентом третейського суду визначається процедура відводу третейського судді (пункти 5.5, 5.6, 5.6.1, 5.6.2).

При цьому у вказаному Регламенті відсутнє положення, на яке ОСОБА_2 посилається у своїй заяві про скасування рішення третейського суду щодо відсутності заперечень іншої сторони стосовно заявленого відводу,

що, у свою чергу, є підставою для відводу третейського судді з дня подання стороною заяви про його відвід.

За змістом статті 14 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору (суду ad hoc) здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Статтею 20 названого Закону передбачено загальний порядок відводу чи самовідводу третейського судді з уточненням щодо особливостей його застосування у постійно діючих третейських судах. Процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону. Разом із тим за змістом частини 9 зазначеної статті незалежно від заперечень сторони третейський суддя третейського суду для вирішення конкретного спору (суду ad hoc), якому заявлений відвід, не може брати участі у справі.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець, розмежовуючи поняття постійно діючих третейських судів та третейських судів для вирішення конкретного спору (суди ad hoc), встановлює особливості застосування норм Закону України «Про третейські суди», зокрема щодо відводу судді залежно від виду третейського суду: у постійно діючому третейському суді процедура відводу визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону, а у третейському суді для вирішення конкретного спору заявлення відводу судді є безумовною підставою для неучасті цього судді у розгляді справи.

Таким чином, посилання заявника про необхідність застосування для вирішення питання про відвід саме норми частини сьомої статті 20

Закону України «Про третейські суди» є безпідставними, оскільки процедура відводу третейського судді у спорі з квітня 2021 року визначена Регламентом третейського суду, а тому склад третейського суду, який розглянув дану справу, відповідав вимогам статей 16-19 Закону України «Про третейські суди».

Із цих саме підстав колегія суддів відхиляє посилання заявника

на судову практику Верховного Суду у справах, де процедуру відводу третейського судді не було врегульовано відповідним Регламентом, а тому вказані справи і справа, яка переглядається, не є подібними.

Це стосується і постанови Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі

№ 824/130/20, провадження № 61-16346ав20, якою скасовано попереднє рішення цього самого третейського суду у справі між сторонами

з аналогічних підстав, оскільки справа була розглянута з урахуванням попередньої редакції Регламенту третейського суду.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності нової редакції Регламенту третейського суду положенням Закону України «Про третейські суди» відхиляються Верховним Судом, так як процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону (частина четверта статті 20 Закону України «Про третейські суди»), і ця процедура врегульована у спорі саме новою редакцією Регламенту третейського суду.

До таких саме правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 920/22399/16, у подальшому підтриману Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах: від 04 жовтня 2018 року у справі № 910/8961/17, від 11 березня 2020 року у справі № 876/66/19.

Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що ОСОБА_2 не вказав

у поданій ним заяві, яким конкретно вимогам зазначених норм

Закону України «Про третейські суди» не відповідав склад третейського суду, який прийняв рішення у справі.

Таким чином, із зазначених доводів про неповноважний склад третейського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Крім того, заявник посилається на неналежну оцінку судом його доводів

про удаваність укладеного між сторонами договору позики.

Підстави для скасування рішення третейського суду визначено статтею 51 Закону України «Про третейські суди» і статтею 458 ЦПК України.

Перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення

третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, здійснюючи розгляд відповідної заяви, суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з`ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті 458 ЦПК України.

Отже, наведені доводи заявника є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального або процесуального права Київським апеляційним судом.

З урахуванням наведеного Верховний Суд за наслідками перегляду в апеляційному порядку судового рішення Київського апеляційного суду, ухваленого ним як судом першої інстанції, зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наведені ОСОБА_2 доводи для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація» від 02 липня 2021 року у третейській справі № 3105/21.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи

в апеляційному порядку, немає.

Керуючись статтями 24 259 351 367 368 374 375 381-384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити

без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишити

без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць