№ 824/53/19

Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 824/53/19

провадження № 61-942ав20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

за участю секретаря судового засідання - Пасько І. В.,

учасники справи:

заявник - Banke Electromotive Anpartsselskab (після зміни назви Selskab 1 Af. 27. Marts 2019),

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника «Banke Electromotive Anpartsselskab» - Курильченка Костянтина Олеговича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018 за позовом Banke Electromotive Anpartsselskab до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» про розірвання контракту від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ та стягнення 731 360,00 євро, відшкодування витрат на правову допомогу та витрат по сплаті арбітражного збору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» до «Banke Electromotive Anpartsselskab» про стягнення 79 277,85 євро та відшкодування витрат на правову допомогу і витрат по сплаті арбітражного збору, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі судді Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2019 року представник Banke Electromotive Anpartsselskab (далі - Banke Electromotive ApS) (змінило назву на Selskab 1 Af. 27. Marts 2019) - Курильченко К. О. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018.

Заява мотивована тим, що 19 березня 2019 року МКАС при ТПП України розглянув справу за первісним позовом Banke Electromotive ApS до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» (далі - ТОВ «СУНП «Електронтранс») про розірвання контракту від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ, стягнення 731 360,00 євро, відшкодування витрат на правову допомогу і оплату арбітражного збору та за зустрічним позовом ТОВ «СУНП «Електронтранс» до Banke Electromotive ApSпро стягнення 79 277,85 євро та відшкодування витрат на правову допомогу і оплату арбітражного збору.

Рішенням МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018, яке є остаточним та обов`язковим для сторін, первісний позов Banke Electromotive ApS задоволено частково, розірвано контракт від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ та стягнуто з ТОВ «СУНП «Електронтранс» на користь Banke Electromotive ApS 225 826,06 євро. У решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «СУНП «Електронтранс» до Banke Electromotive ApS відмовлено.

Посилаючись на те, що ТОВ «СУНП «Електронтранс» не виконало рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року у строк, наданий для його добровільного виконання, заявник просив надати дозвіл на виконання такого рішення на території України та видати виконавчий лист на примусове стягнення з ТОВ «СУНП «Електронтранс» на свою користь 219 280,00 євро - суму сплачених авансових платежів, 6 546,06 євро на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, а всього 225 826,06 євро.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року заяву представника Banke Electromotive ApS задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року, ухваленого у складі одноособового арбітра Майданника Р. А. у справі № 116/2018 в частині стягнення грошових коштів із ТОВ «СУНП «Електронтранс» на користь Banke Electromotive ApS. Видано виконавчий лист наступного змісту: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» (Україна, 79069, м. Львів, вул. Шевченка 311; ідентифікаційний код 37965405) на користь «Banke Electromotive Anpartsselskab» (Alsion str., 2, DK-6400 Sonderbord, Denmark) 219 280,00 євро - суму сплачених авансових платежів та 6546,06 євро на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, а всього 225 826,06 євро (двісті двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять шість євро 06 центів). Стягнуто з ТОВ «СУНП «Електронтранс» на користь Banke Electromotive ApS сплачений судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання остаточного рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 рокуу справі № 116/2018.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ТОВ «СУНП «Електронтранс» через Київський апеляційний суд подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви Banke Electromotive ApS про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції:

- належним чином не проаналізував аргументи апелянта про те, що обсяг арбітражної угоди не охоплює питання щодо розірвання контракту від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ та стягнення коштів;

- не врахував судову практику, зокрема позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі № 910/13366/18;

- не звернув увагу на те, що арбітражна процедура не відповідала угоді сторін, зокрема арбітр МКАС при ТПП України керувався виключно аргументами та доказами заявника та не дав оцінку поданим відповідачем більш як 200 доказам, в тому числі допустив невірну оцінку ціни позову, що потягло неправомірне збільшення розміру стягнення за судовим рішенням;

- безпідставно та неаргументовано відмовив апелянту у витребуванні матеріалів арбітражної справи у МКАС при ТПП України, чим фактично унеможливив отримання та аналіз доказів, які необхідні для повного та всебічного розгляду справи та дослідження її обставин.

У лютому 2020 року представник «Selskab 1 Af. 27. Marts 2019 ApS» (попередня назва - Banke Electromotive ApS) - Новаковський П. М. подав до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ «СУНП «Електронтранс», в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні та залишити ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за заявою представника Banke Electromotive ApS - Курильченка К. О. про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018, за апеляційною скаргою ТОВ «СУНП «Електронтранс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року закінчено підготовчі дії у справі за заявою представника Banke Electromotive ApS - Курильченка К. О. про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018, за апеляційною скаргою ТОВ «СУНП «Електронтранс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року. Справу № 824/53/19 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 годину 30 хвилин 27 лютого 2020 року.

Сторонам та їх представникам засобами поштового зв`язку направлено судові повістки-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи № 824/53/19.

У судове засідання, яке відбулось 27 лютого 2020 року в приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28), прибули представники Banke Electromotive ApS (після зміни назви Selskab 1 Af. 27. Marts 2019) - Курильченко К. О. та Сеник А. З.

Представники ТОВ «СУНП «Електронтранс» в судове засідання не з`явились.

Разом з тим, до Верховного Суду надійшло клопотання директора ТОВ «СУНП «Електронтранс» Пецуха В. Б. про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що підприємство не отримувало ухвалу Верховного Суду від 13 лютого 2020 року про призначення справи № 824/53/19 до судового розгляду, наразі розірвало угоду про надання правової допомоги із його представником та шукає йому заміну.

Перевіривши доводи указаного клопотання та заслухавши позицію представників Banke Electromotive ApS - Курильченка К . О. та Сеника А. З. , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду протокольною ухвалою від 27 лютого 2020 року клопотання директора ТОВ «СУНП «Електронтранс» задовольнив, відклав розгляд справи на 10 годину 00 хвилин 26 березня 2020 року.

Представники Banke Electromotive ApS (після зміни назви Selskab 1 Af. 27. Marts 2019) - Курильченко К. О. та Сеник А. З. про наступну дату і час розгляду справи були повідомлені особисто у приміщенні Верховного Суду під розписку, а ТОВ «СУНП «Електронтранс» судову повістку-повідомлення було направлено засобами поштового зв`язку.

У чергове судове засідання, яке відбулось 26 березня 2020 року в приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28), прибув представник Banke Electromotive ApS - Курильченко К. О.

Представники ТОВ «СУНП «Електронтранс» в судове засідання повторно не з`явились.

Разом з тим, до Верховного Суду надійшли клопотання представника ТОВ «СУНП «Електронтранс» - Бабина А. С. про відкладення розгляду справи та витребування оригіналів матеріалів арбітражної справи № 116/2018 із МКАС при ТПП України.

Клопотання в частині вимог про відкладення розгляду справи обґрунтовані тим, що оскільки розгляд справи № 824/53/19 призначено Верховним Судом на 10 годину 00 хвилин 26 березня 2020 року, а договір про надання правової допомоги з ТОВ «СУНП «Електронтранс» було укладено лише 23 березня 2020 року, то Бабин А. С. був позбавлений реальної можливості ознайомитись із усіма матеріалами даної цивільної справи, що необхідно для забезпечення належного представництва інтересів клієнта у суді при розгляді даної справи.

Також тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, заборонено з 18 березня по 03 квітня на всій території України регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, а також перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення у зв`язку з карантинними заходами у державі. Таким чином, з огляду на вищевикладену заборону та обмеження, а також те, що постійне місце проживання та діяльності адвоката Бабина А. С. є територія м. Львова, відсутня можливість прибуття представника ТОВ «СУНП «Електронтранс» у м. Київ до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 26 березня 2020 року для участі у судовому засіданні по справі № 824/53/19.

В частині вимог про витребування оригіналів матеріалів справи клопотання обґрунтовані тим, що при поданні апеляційної скарги ТОВ «СУНП «Електронтранс» було вказано, що матеріали справи, що знаходяться в МКАС при ТПП України, необхідні для повного та всебічного розгляду справи № 824/53/19, оскільки містять усі докази на підтвердження, серед іншого, порушень з бокуМКАС при ТПП України арбітражної процедури. Апелянт та його представник, відповідно до регламенту МКАС при ТПП України, не мають доступу до них, а тому є необхідність витребування указаних матеріалів справи апеляційним судом.

Перевіривши доводи указаних клопотань та заслухавши позицію представника Banke Electromotive ApS - Курильченка К. О., який прибув в судове засідання, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду протокольною ухвалою від 26 березня 2020 року відмовив у задоволенні клопотань представника ТОВ «СУНП «Електронтранс» - Бабина А. С. про відкладення розгляду справи та витребування оригіналів матеріалів арбітражної справи № 116/2018 із МКАС при ТПП України.

Постановляючи указану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дата укладення ТОВ «СУНП «Електронтранс» договору про надання правової допомоги із його представником не є обставиною, що не залежать від волі апелянта, і не надає апелянту чи його представнику права на відкладення розгляду справи. Крім того, протокольною ухвалою від 27 лютого 2020 року розгляд цієї справи вже відкладався на один місяць.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що введені 16 березня 2020 року урядом України заборони на здійснення пасажирських перевезень у зв`язку з веденням карантинних заходів, також не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи, оскільки не позбавили апелянта та його представників права, визначеного статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак клопотання такого змісту у визначений законом строк апелянтом чи його представниками подано не було.

А ще суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на етапі вирішення питання провизнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, він не наділений повноваженнями витребовувати оригінали матеріалів арбітражної справи із міжнародного комерційного арбітражу та надавати апелянту можливість на ознайомлення із їх змістом, на відміну від процедури оскарження рішення комерційного арбітражу, де процесуальний закон таке повноваження передбачає.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, приймаючи до уваги пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2016 року між Banke Electromotive ApS (Данія), як замовником та ТОВ «СУНП «Електронтранс» (Україна), як виконавцем був укладений контракт № 01/11/2016-ВЕ (підписаний 16 листопада 2016 року) згідно з яким виконавець зобов`язався надати замовникові інжинірингові послуги, а саме: спроектувати вантажний автомобіль згідно із специфікацією (додаток № 1), який буде відповідати європейським стандартам (транспортний засіб категорії № 3 для дорожнього використання), розробити відповідну конструкторську документацію та виготовити дослідний зразок вантажного автомобіля, а замовник зобов`язався оплатити вартість послуг виконавця за встановленою в контракті ціною.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 контракту від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ, всі спори та розбіжності, які можуть виникнути в процесі виконання даного контракту, будуть вирішуватись у встановленому законом порядку. А у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів сторони передають їх на остаточне вирішення і розгляд у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, м. Київ (відповідно до його регламенту).

У зв`язку із виникненням спору щодо виконання контракту обидві сторони звернулися з позовами до МКАС при ТПП України.

Постановою Голови МКАС при ТПП України від 24 травня 2018 року справу прийнято до провадження за № 116/2018.

Сторони своїми листами від 24 липня та від 31 липня 2018 року погодили кандидатуру одноособового арбітра Майданика Р. А. (пункти 65, 70, 71 рішення).

23 січня 2019 року відбулося засідання арбітражу, в якому взяли участь представники обох сторін, які озвучили свої позиції по суті спору, після чого арбітраж завершив усне слухання і приступив до винесення арбітражного рішення (пункти 132-134 рішення).

Рішенням МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018 розірвано контракт від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ та стягнуто з ТОВ «СУНП «Електронтранс»на користь Banke Electromotive ApS 219 280,00 євро - суму сплачених авансових платежів та 6 546,06 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього - 225 826,06 євро. В решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «СУНП «Електронтранс»відмовлено.

Рішення МКАС при ТПП України набрало чинності з дати його винесення 19 березня 2019 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню, однак у добровільному порядку боржником не виконано.

Окрім того, судом встановлено, що ТОВ «СУНП «Електронтранс» звернулось до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року справі № 116/2018, у задоволенні якої ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року відмовлено.

Відмова мотивована тим, що сторони не визначали особливостей процедури арбітражного розгляду, а аргументів щодо невідповідності арбітражної процедури вимогам Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» заявник також не навів. Доводи про невідповідність арбітражної процедури угоді сторін є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами та ґрунтуються лише на власному тлумаченні норм законодавства заявником.

Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «СУНП «Електронтранс»залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року без змін.

Залишаючи ухвалу без змін, Верховний Суд вказав у своїй постанові, що сторони договору дійшли згоди про передачу на розгляд МКАС при ТПП України усіх, без виключень, спорів та розбіжностей, які можуть виникнути в процесі виконання контракту, чітко визначили арбітражну установу, якій будуть передані спори, що виникають з цього договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування рішення комерційного арбітражу.

Нормативно-правове обґрунтування

Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражі в Україні урегульовані статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Розділу IX ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону, яка містить підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.

Згідно з частиною першою статті 474 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи заяву Banke Electromotive ApS, суд першої інстанції, правильно виходив із того, що рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року в справі № 116/2018 є чинним, не зупинено, не скасовано і стало обов`язковим для сторін.

Також суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що рішення арбітражу винесено щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, а сама арбітражна угода сторін про передачу спору до арбітражу не є недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, в якому він безпосередньо приймав участь через своїх представників; склад міжнародного комерційного арбітражу як і арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами та вимогам закону.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір, за яким прийняте рішення міжнародного комерційного арбітражу, може бути переданий на вирішення арбітражу (частина друга статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), а визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України; заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подана заявником у встановлений законом строк.

Таким чином, з огляду на те, що що під час розгляду справи не було встановлено підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Ньо-Йоркська Конвенція), статтею 478 ЦПК України, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», апеляційний суд (як суд першої інстанції) дійшов правильного висновку про задоволення заяви Banke Electromotive ApS про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував аргументи апелянта про те, що обсяг арбітражної угоди не охоплює питання щодо розірвання контракту від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ та стягнення коштів, Верховний Суд вважає безпідставними та такими, що зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку указаним аргументам заявника, цілком обґрунтовано зазначив про те, що вони суперечать змісту пунктів 7.2-7.3 укладеного між сторонами контракту № 01/11/2016-ВЕ, згідно яких у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів сторони передають їх на остаточне вирішення і розгляд у МКАС при ТПП України та згодні з тим, що у процесі розгляду і вирішення спорів будуть застосовані регламент МКАС при ТПП України.

Тобто, арбітражна угода сторін, що міститься у контракті чітко визначає арбітражну установу, яка компетентна вирішувати спори, що виникають з цього договору; передбачає передачу на розгляд МКАС при ТПП України усіх, без виключень спорів та розбіжностей, які можуть виникнути в процесі виконання цього контракту, в тому числі і спорів щодо його розірвання; арбітражна угода чітко визначає процедуру вирішення спору, якою є регламент МКАС при ТПП України.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду нагадує, що вищезгадані аргументи боржника вже були предметом розгляду у справі № 824/85/19 за його заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року справі № 116/2018, у задоволенні якої ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року, відмовлено. У вказаних судових рішеннях дана аналогічна оцінка цим доводам як безпідставним.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не врахував судову практику, зокрема позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі № 910/13366/18, є також безпідставними, оскількиу наведеній заявником постанові Верховного Суду та оскаржуваному судовому рішенні встановлено різні фактичні обставини справ.

Крім того, у справі № 910/13366/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду досліджував лише питання щодо залишення позову без розгляду з підстав визначених пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно та неаргументовано відмовив апелянту у витребуванні матеріалів арбітражної справи у МКАС при ТПП України, чим фактично унеможливив отримання та аналіз доказів, які необхідні для повного та всебічного розгляду справи та дослідження її обставин, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

У таких умовах у суду першої інстанції була відсутня необхідність для витребування матеріалів справиу МКАС при ТПП України та їх дослідженні для вирішення питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

З аналогічних підстав Верховний Суд відхиляє і посилання заявника на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що арбітражна процедура не відповідала угоді сторін, зокрема арбітр МКАС при ТПП України керувався виключно аргументами та доказами заявника та не дав оцінку поданим відповідачем більш як 200 доказам, в тому числі допустив невірну оцінку ціни позову, що потягло неправомірне збільшення розміру стягнення за судовим рішенням.

При цьому Верховний Суд враховує і те, що згідно з частиною першою статті 64 регламенту МКАС при ТПП України будь-яка зі сторін, повідомивши іншу сторону, може в розумний строк після одержання арбітражного рішення просити склад Арбітражного суду виправити допущені у рішенні помилки у підрахунках, описки, неточності або інші помилки аналогічного характеру.

Склад Арбітражного суду, якщо він визнає прохання виправданим, повинен протягом 30 днів з дня його отримання внести відповідні виправлення. Такі виправлення також можуть бути внесені складом Арбітражного суду за власною ініціативою.

Доказів про те, що заявником було подано заяву про неправильність визначення розміру арбітражного збору суду не надано, а тому відсутні підстави вважати, що його розмір визначений неправильно.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 24 351 374 375 379 381 - 384 478 479 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2020 року.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик