Постанова
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 824/97/2019
провадження № 61-20884ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
секретаря судового засідання - Лісовської А. О.,
за участю:
представника Командитного товариства «Trading L.P.» - Браніцького О. М.,
представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» - Джим О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Командитного товариства «Trading L.P.» про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року та видачу виконавчого листа у справі
№ 246/2018 за позовом Командитного товариства «Trading L.P.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року у складі судді Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви Командитного товариства «Trading L.P.» та судового рішення
У червні 2019 року Командитне товариство «Trading L.P.» (далі - КТ «Trading L.P.») звернулося до суду із заявою про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року та видачу виконавчого листа у справі
№ 246/2018 за позовом КТ «Trading L.P.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» (далі - ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія») про стягнення грошових коштів.
Заява обгрунтована тим, що під час арбітражного розгляду зазначеної справи в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України між сторонами досягнуто мирової угоди, підписаної 12 квітня 2019 року.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року (справа № 246/2018) позов КТ «Trading L.P.» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» на користь КТ «Trading L.P.» заборгованість у розмірі
666 395,40 доларів США поетапно: 100 000,00 доларів США до 01 травня
2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 червня 2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 липня 2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 серпня 2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 вересня 2019 року; 100 000,00 доларів США до
01 жовтня 2019 року; 66 395,40 доларів США до 01 листопада 2019 року; а також 16 522,74 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору до 01 листопада 2019 року та 125 957,78 доларів США штрафних санкцій до кінця 2020 року.
Посилаючись на те, що ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» добровільно не виконує рішення міжнародного комерційного арбітражу, заявник просив надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року у справі
№ 246/2018, та видати виконавчий лист на примусове його виконання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року, постановленою як судом першої інстанції, заяву КТ «Trading L.P.» задоволено.
Визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня
2019 року у справі № 246/2018 за позовом КТ «Trading L.P.» до ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» про стягнення грошових коштів.
Видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» на користь КТ «Trading L.P.» заборгованості у розмірі
666 395,40 доларів США, 16 522,74 доларів США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, 125 957,78 доларів США штрафних санкцій.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення Київського апеляційного суду мотивовано тим, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України розглянув спір з дотриманням встановленого регламенту та вимог закону, зокрема, арбітражна угода не визнана недійсною, боржника було належним чином повідомлено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, рішення не суперечить арбітражній угоді, склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами. Судом не визнано, що спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, або виконання цього рішення порушує публічний порядок України.
Суд вказав, що об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом застереження - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин. Таких доводів боржник не навів, а посилання на неможливість здійснення платежів, визначених у рішенні арбітражного суду, оскільки вони мають ознаки ризикової діяльності і порушують публічний порядок держави, не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року.
Зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на виконання остаточного рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, суд дійшов висновку про задоволення заяви КТ «Trading L.P.».
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія», у якій заявник просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви КТ «Trading L.P.».
Апеляційна скарга ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права України, зокрема суд належно не перевірив доводи заявника про те, що товариство неодноразово намагалося добровільно та своєчасно виконати рішення міжнародного арбітражного суду та здійснити платіж за графіком через Акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк»), надавши банку відповідні документи та інформацію для проведення своєчасного платежу, проте платіж був відхилений банком, як такий, що має ознаки ризикової діяльності на підставі здійснення фінансового моніторингу відповідно до постанови Національного банку України (далі- НБУ) від 02 січня 2019 року №8 «Про затвердження положення про порядок здійснення упоноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції». Крім того, апеляційний суд не надав належної правової оцінки посиланням заявника на те, що виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року несумісне з основами правопорядку держави та суперечить публічному порядку України, що є підставою для відмови у наданні дозволу на виконання такого рішення.
Стислий виклад заперечень КТ «Trading L.P.»
У грудні 2019 року представник КТ «Trading L.P.» - Браніцький О. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, Вказував на відсутність підстав для застосування застереження про публічний порядок у контексті міжнародних приватноправових відносин, оскільки рішення арбітражу ухвалене національним арбітражем із застосуванням норм матеріального права України, а отже виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року не може порушувати публічний порядок України. ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» не навело переконливих аргументів та обставин, які б свідчили про те, що надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду будь-яким чином суперечитиме публічному порядку України. Вважав посилання апелянта на неможливість здійснення платежів з огляду на те, що вони мають ознаки ризикової діяльності, не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражу та носить ознаки штучного бар`єру з метою блокування його виконання, що з точки зору міжнародного права є недопустимим.
В судовому засіданні представник ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник КТ «Trading L.P.» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судовим рішенням обставини та стислий зміст рішення арбітражного суду
Установлено, що 09 квітня 2015 року між КТ «Trading L.P.» та ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» укладено контракт № 07/04-15 про поставку вугілля.
Пункт 9.2 контракту містить арбітражне застереження, відповідно до якого у випадку відсутності компромісу, всі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають по даному контракту чи у зв`язку з ним, у тому числі, що стосується його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його регламенту. Правом, що регулює даний контракт є матеріальне право України. Мова розгляду - російська. Кількість арбітрів - три. Місце проведення арбітражного суду - місто Київ, Україна.
У жовтні 2018 року КТ «Trading L.P.» звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом до ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» про стягнення грошових коштів.
Під час арбітражного розгляду зазначеної справи між сторонами було досягнуто мирової угоди, підписаної 12 квітня 2019 року.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року (справа № 246/2018) позов КТ «Trading L.P.» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» на користь КТ «Trading L.P.» заборгованість у розмірі
666 395,40 доларів США поетапно: 100 000,00 доларів США до 01 травня
2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 червня 2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 липня 2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 серпня 2019 року; 100 000,00 доларів США до 01 вересня 2019 року; 100 000,00 доларів США до
01 жовтня 2019 року; 66 395,40 доларів США до 01 листопада 2019 року; а також 16 522,74 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору до 01 листопада 2019 року та 125 957,78 доларів США штрафних санкцій до кінця 2020 року.
28 травня 2019 року ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» звернулося до АТ «Сбербанк» про надання інформації щодо можливості перерахування грошових коштів у іноземній валюті на розрахунковий рахунок К Т «Trading L.P.» (лист від №ДВ/05-280), із зазначенням його реквізитів, вказаних у мировій угоді, затвердженої рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня 2019 року у справі №246/2018.
Згідно повідомлення АТ «Сбербанк» від 25 червня 2019 року № 10653/5/11-3,
АТ «Сбербанк» відмовив у проведенні зазначених фінансових операцій, посилаючись на те, що банк керуючись постановою Національного банку України від 02 січня 2019 року № 8 «Про затвердження положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції», при проведенні перевірки наданих ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» документів установив, що зазначені фінансові операції мають ознаки ризикової діяльності.
Нормативно-правове обгрунтування та оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародних комерційних арбітражів в Україні визначені Главою 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
Згідно з частиною першою статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченим цією статтею.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція),та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача. З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.
Відповідно до статті V Конвенції, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд може відмовити у визнанні і наданні дозволу на виконання: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Щодо аргументів заявника про те, що визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення буде суперечити публічному порядку України.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях, зокрема, у статті 6 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1955 року, встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
Таким чином, головним завданням застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення колізій права різних країн.
Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.
У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» не надало переконливих аргументів та доказів на підтвердження несумісності рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня
2019 року з основами правопорядку України та її фундаментальних принципів, засад правосуддя та моралі, чи його впливу на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або що в результаті його виконання будуть вчинені дії, які прямо заборонені законодавством України або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна, що надавало б підстави для відмови у наданні дозволу на його виконання на території України.
Посилання заявника на неможливість здійснення платежів, визначених у рішенні міжнародного комерційного арбітражу, оскільки вони мають ознаки ризикової діяльності та порушують публічний порядок держави, не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України
від 26 квітня 2019 року, оскільки відповідно до пункту 9.2 контракту, правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України, відносини, які склалися між КТ «Trading L.P.» та ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» носять приватноправовий характер, а тому вирішення цих відносин за нормами законодавства України жодним чином не впливає на публічний порядок України, оскільки правовою природою застереження про публічний порядок є насамперед виключення можливості застосування іноземного приватного права, а не права країни, у суді якої розглядається заява про дозвіл на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Необхідним є також значити, що спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки вугілля (контракт від 09 квітня 2015 року № 07/04-15) та додатку до нього від 01 вересня 2015 року № 4, між самостійними суб`єктами господарювання, а тому зазначене рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, поширює свою дію тільки на ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія».
Таким чином, передбачених статтею V Конвенції, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» підстав для відмови у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу під час розгляду цієї справи не встановлено.
Відмова у наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення призведе до порушення права власності КТ «Trading L.P.» на майно (кошти/присуджені суми, належні до виплати заявнику на підставі остаточного і обов`язкового до виконання арбітражного рішення) в розумінні частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд за наслідками перегляду в апеляційному порядку судового рішення Київського апеляційного суду, ухваленого ним як судом першої інстанції, зазначає, що суд обгрунтовано відхилив наведені ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» доводи про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви КТ «Trading L.P.» про надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 квітня
2019 року та видачу виконавчого листа у справі № 246/2018, як такі, що не грунтуються на положеннях Нью-Йоркської конвенції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана е судове рішення є законним та обгрунтованим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 24, 351, 374, 375, 384, 477 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак