№ 825/1486/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 825/1486/17

адміністративне провадження № К/9901/58102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Шарапи В.М., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №825/1486/17

за позовом Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації

про скасування припису

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року (головуючий суддя Д`яков В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року Нафтогазовидобувне управління «Чернігівнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, у якому, з урахуванням уточнень, просило: скасувати припис директора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Левочко О.В. від 08.09.2017 вих. № 15-2264/8.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про необхідність проведення ремонтних робіт в зоні аварійної ситуації на нафтозбірному колекторі ГЗУ-4 - ГЗУ-1 та ГЗУ-1 УПС-Гнідинці для відведення загрози аварії, а також наголошував на протиправності оскаржуваного припису, оскільки він винесений з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.07 N 877-V.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 у задоволені позову відмовлено.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 залишено без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем порушено норми Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки будівельні роботи щодо прокладення траншеї для нового трубопроводу в рамках капітального ремонту старої траси не були погоджені, результати археологічної розвідки не взяті до уваги, охоронні археологічні дослідження не проведені, дозвіл не отримано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У серпні 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, в якій просить скасувати вказані рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що оскаржуваний припис винесений з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.07 N 877-V, оскільки складений не на підставі перевірки, проведеної у відповідності до сказаного Закону. Також, скаржник наголошував на необхідності проведення ремонтних робіт в зоні аварійної ситуації на нафтозбірному колекторі ГЗУ-4 - ГЗУ-1 та ГЗУ-1 УПС-Гнідинці для відведення загрози аварії.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 02.08.2018 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

9. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.М.

10. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І, на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 № 1024/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Шарапи В.М., Тацій Л. В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.10.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2017 представниками Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації та Дочірнього підприємства «Старожитності Полісся» Державного підприємства «Науково дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України повторно, після інвентаризації об`єктів культурної спадщини Варвинщини в середині травня 2017 року, проводилося обстеження території щойно виявленого об`єкта культурної спадщини поселення «Гнідинці-1» на предмет його збереженості і дотримання пам`яткоохоронного законодавства у його межах.

14. 06.09.2007 начальником Відділу охорони пам`яток історії, археології та монументального мистецтва комунального закладу «Організаційно-методичний центр контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 складено акт, в якому зафіксовані виявлені порушення пам`яткоохоронного законодавства, зокрема, проведення земляних робіт по риттю траншеї на недослідженій території об`єкта культурної спадщини поселення «Гнідинці-1» без наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини та погодженої у встановленому законом порядку науково-проектної документації (т. 1 а.с.15).

15. Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом, в якому просив визнати протиправними та незаконними дії начальника Відділу охорони пам`яток історії, археології та монументального мистецтва комунального закладу «Організаційно-методичний центр контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 щодо складання акту перевірки від 06.09.2017, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Однак, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2018 року у справі № 750/10955/17 в задоволенні вказаного позову відмовлено через неналежно обраний спосіб судового захисту.

16. У зв`язку з виявленням порушення пам`яткоохоронного законодавства, Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації винесено припис від 08.09.2017 №15-2264/8, який для виконання надісланий НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (т. 1 а.с.13-14) та яким вимагається:

- негайно припинити будь-які роботи у межах будівництва (капітального ремонту) - земляні з відриття та засипання траншеї, монтажні та інші;

- надати на погодження проект будівництва (капітального ремонту) нафтопроводу ГЗУ-4 - ГЗУ-1 Гнідинцівського родовища на території Гнідинцівської сільради Варвинського району Чернігівської області;

- укласти договір на проведення охоронних археологічних досліджень з ДП «Старожитності Полісся» ДП НДЦ» Охоронна археологічна служба України» ІА НАН України;

- після завершення досліджень отримати від Департаменту дозвіл на відновлення земляних робіт.

17. Не погоджуючись з приписом директора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Левочко О.В. від 08.09.2017 №15-2264/8, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Правові засади здійснення охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».

20. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

21. Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

23. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

24. Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них; погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони культурної спадщини; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

25. Частиною ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема,

- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно - правових актів про охорону культурної спадщини;

- забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого населення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

- надання відповідних дозволів на відновлення земляних робіт; погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

26. Відповідно до п. 5 Положення про Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) відповідач, як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини в частині пам`яток археології, історії та монументального мистецтва Чернігівської обласної державної адміністрації, відповідно до покладених на нього завдань:

- забезпечує захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- видає дозволи на проведення робіт на пам`ятках культурної спадщини місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони;

- видає дозволи на відновлення земляних робіт;

- видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках культурної спадщини, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них;

- укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини (том 1 а.с.153).

27. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього закону та охоронного договору.

28. Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

29. Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

30. Якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов`язаний зупинити їхнє подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території (ст.36 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

31. Статтею 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт. Роботи на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

32. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на ст. 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 року, відповідно до вимог якої для цілей цієї Конвенції вираз «архітектурна спадщина» включає такі нерухомі об`єкти: 1. пам`ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення; 2. архітектурні ансамблі: однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак; 3. визначні місця: створені спільно людиною та природою частково забудовані ділянки, які мають чітко визначені характерні і однорідні риси, характеризуються спільністю чітких територіальних ознак і мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення.

33. Згідно зі статтею 3 цієї Конвенції кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

34. Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини.

35. Законодавство держав-учасниць має передбачати вимоги щодо подання до відповідного компетентного органу, що стосується архітектурного ансамблю або будь-якої його частини чи визначного місця і передбачає: спорудження нових будівель; значну зміну вигляду, яка переінакшує характеристики будівель або визначних місць.

36. Відповідно до статті 9 зазначеної Конвенції кожна Сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини. У відповідних випадках він може зобов`язати правопорушника зруйнувати новоспоруджену будівлю, якщо вона не відповідає встановленим вимогам, або реставрувати об`єкт спадщини, що охороняється, до його первісного вигляду.

37. Згідно статті 10 Конвенції кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської території, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт.

38. Відповідно до статті 13 Конвенції з метою сприяння здійсненню такої політики кожна Сторона зобов`язується розвивати в межах своєї політичної і адміністративної системи ефективне співробітництво на всіх рівнях між органами, що займаються питаннями збереження спадщини, культури, довкілля і загального планування.

39. З матеріалів справи убачається, що факт порушення вищенаведених вимог закону, зокрема, щодо проведення земляних робіт по риттю траншеї на недослідженій території об`єкта культурної спадщини поселення «Гнідинці-1» без наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини та погодженої у встановленому законом порядку науково-проектної документації, який зафіксований у акті від 06.09.2017, складеному за результатами обстеження території щойно виявленого об`єкта культурної спадщини поселення «Гнідинці-1», і послугував підставою для винесення оскаржуваного припису.

40. При цьому, скаржник стверджує, що оскаржуваний припис винесений з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.07 N 877-V, оскільки складений не на підставі перевірки, проведеної у відповідності до вказаного Закону. З приводу зазначеного колегія суддів зазначає наступне.

41. Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

42. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

43. Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

44. Таким чином, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.

45. Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

46. Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

47. Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

48. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, що під час огляду пам`ятки архітектури відповідачем виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам`ятки, здійснювався огляд пам`ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам`ятки архітектури, а не проводилась перевірка господарської діяльності позивача.

49. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 21 серпня 2019 року у справі №826/12524/18, від 16 березня 2020 року у справі №826/6522/15.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

51. Відповідно до п.2 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

52. Судами встановлено, що в зоні прокладання (заміни) траси нафтопроводу на ділянці ГЗУ-4 - ГЗУ-1 Гнідинцівського родовища на території Гнідинцівської сільради Варвинського району Чернігівської області розташований щойно виявлений об`єкт культурної спадщини поселення «Гнідинці-1», охоронний № 7070-Чр, ІІ-І тис. до н. е., І тис. н. е., XI - І пол. XIII ст., який міститься за 2,2-2,6 км на південний захід від південної околиці с. Гнідинці Варвинського району Чернігівської області. Поселення було виявлене у 2003 року, взяте на облік наказом управління культури Чернігівської ОДА від 27.05.2003 року № 122, занесене до Переліку об`єктів культурної спадщини Чернігівської області наказом Головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської ОДА від 24.10.2011 року № 217.

53. Після археологічної розвідки, виконаної Дочірнім підприємством «Старожитності Полісся» Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України на замовлення НГВУ «Чернігівнафтогаз», за їх зверненням (лист від 24.07.2017 року № 35) межі поселення було розширено до 47 га (затверджено наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 10.10.2017 року № 350).

54. Вказаним спростовуються доводи скаржника про відсутність чіткого місцезнаходження поселення.

55. Про наявність на вказаній території зазначеного об`єкта культурної спадщини НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» було відомо, що підтверджується:

- листом ДП «Старожитності Полісся» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України від 12.06.2017 року № 24 до Департаменту про заплановане будівництво нафтопроводу і необхідність забезпечити захист об`єктів культурної спадщини;

- листом Департаменту від 19.06.2017 року № 05-1690/8 про необхідність погодження будівництва, проведення археологічної розвідки і попередженням про неприпустимість будь-яких земляних робіт, пов`язаним із будівництвом, без погодження з Департаментом;

- листом НГВУ «Чернігівнафтогаз» від 30.05.2017 року № 22-12/1358 до ДП «Старожитності Полісся» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України з проханням провести наукову археологічну експертизу земельної ділянки по трасі нафтопроводу на предмет з`ясування наявності (відсутності) археологічного культурного шару, встановлення площі його розповсюдження, культурно-хронологічної приналежності;

- договором від 07.06.2017 року № 38-СП на проведення археологічної розвідки (попередніх археологічних робіт), укладеним між ПАТ «Укрнафта» (Замовник) та ДП «Старожитності Полісся» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України та актом приймання-здачі виконаних робіт,

- висновком з додатком (схемпланом) ДП «Старожитності Полісся» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України від 24.07.2017 року № 37/38-СП та його листом від 24.07.2017 року № 34 про результати розвідки, де чітко вказано про наявність у межах будівництва поселення «Гнідинці-1», про необхідність погодження траси, укладання договору і проведення охоронних археологічних досліджень за кошти замовників робіт та недопустимість виконання будь-яких земляних робіт на території об`єкта археологічної спадщини;

- листом з додатками (схемплани) ДП «Старожитності Полісся» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України від 24.07.2017 року №34 про результати розвідки, де чітко вказано про наявність у межах будівництва поселення «Гнідинці-1», про проведення охоронних археологічних досліджень за кошти замовників робіт, про те, що будь-які земляні роботи призведуть до пошкодження або часткового знищення об`єкта, що є кримінально-караним діянням, та про недопустимість виконання будь-яких земляних робіт на території об`єкта археологічної спадщини;

- листом з додатками НГВУ «Чернігівнафтогаз» до Департаменту з проханням погодити будівництво (заміну) нафтопроводу ГЗУ-4 - ГЗУ-1 та свердловину № 260 Гнідинцівського родовища (лист від 18.07.2017 року № 22-12/1721), листом Департаменту від 01.08.2017 року № 15-1895/8 про необхідність погодження будівництва через Центр надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради.

56. При цьому, як убачається зі змісту оскаржуваного припису, в результаті обстеження території щойно виявленого об`єкта культурної спадщини поселення «Гнідинці-1» на предмет його збереженості і дотримання пам`яткоохоронного законодавства у його межах встановлено наступне. Уздовж усієї південної частини поселення в зоні прокладання траси нафтопроводу ГЗУ-4 - ГЗУ-1 Гнідинцівського родовища на території Гнідинцівської сільради Варвинського району Чернівської області виявлено порушення пам`яткоохоронного законодавства.

57. Всупереч неодноразовим попередженням щодо необхідності погодження будівельних робіт і попередніх охоронних археологічних досліджень на об`єктах НГВУ «Чернігівнафтогаз» в усній і письмовій формі (лист Департаменту від 19.06.2017 №05-1690/8, висновок археологічної розвідки ДП «Старожитності Полісся» від 24.07.2017 №37/38-Сп та його лист від 24.07.2017 №34) у межах вказаного поселення прокладено траншею для нового трубопроводу в рамках капітального ремонту старої траси.

58. Загальна довжина відритої траншеї становить 545 погонних метрів - 475 м від дороги у західній частині траси уздовж поселення у напрямку захід - схід та 70 м у східній частині, - ширина 1,5 м, глибина 1,8-2 м. Зафотофіксовано факт проходження траншеї паралельно старій трасі упритул до неї - із загальної ширини траншеї 1,5 м лише 0,5 м перевідкладені при облаштуванні існуючої траси. Таким чином, на ширину 1 м упродовж усієї відритої траншеї повністю знищений культурний шар і археологічні об`єкти вказаного поселення на загальній площі не менше 545 кв. м.

59. Зазначеними діями, на думку відповідача, позивачем порушено норми ст. 32, ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 92 КУпАП, ст. 298 КК України, оскільки будівельні роботи не були погоджені, результати археологічної розвідки не взяті до уваги, охоронні археологічні дослідження не проведені, дозвіл не отримано.

60. Оскільки жодних доказів, які б спростовували доводи, викладені в акті обстеження території щойно виявленого об`єкта культурної спадщини поселення «Гнідинці-1» на предмет його збереженості і дотримання пам`яткоохоронного законодавства у його межах від 06.09.2017 та зафіксовані фотофіксацією до акту огляду, позивачем до суду надано не було, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про необґрунтованість позовних вимог Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та, відповідно, відсутність підстав для їх задоволення.

61. Посилання скаржника на необхідність проведення ремонтних робіт в зоні аварійної ситуації на нафтозбірному колекторі ГЗУ-4-ГЗУ-1 та ГЗУ-1 УПС-Гнідинці для відвернення загрози аварії, не заслуговують на увагу, оскільки акти про утворення свищів по тілу труби нафтопроводу, складені упродовж 2015-2017 років і надані суду НГВУ «Чернігівнафтогаз», не свідчать про аварійність ситуації, коли для попередження загрози життю людей і екологічної катастрофи роботи проводяться без будь-яких погоджень, і не є підставою для порушення ст. 32 і 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», уникнення погодження реконструкції траси і проведення охоронних археологічних досліджень. Так, НГВУ звернулося до ДП «Старожитності Полісся» щодо проведення археологічної розвідки у кінці травня 2017 року, а отримавши висновок за результатами розвідки і лист Департаменту про необхідність проведення охоронних археологічних досліджень, проігнорувало цю вимогу. Тобто від моменту звернення до початку робіт (орієнтовно кінець серпня) пройшло близько 3 місяців. Вказане спростовує твердження апелянта про аварійність та невідкладність робіт з реконструкції нафтопроводу.

62. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

63. Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

64. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

65. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко В.М. Шарапа Л.В. Тацій