ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 825/1773/17
адміністративне провадження № К/9901/38018/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 825/1773/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. Р. Вивдиченко, Л. В. Губська, Г. В. Земляна) від 08 лютого 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04 жовтня 2017 року № 1837 в частині звільнення його зі служби в поліції поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13 жовтня 2017 року № 271 о/с в частині звільнення його зі служби в поліції поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити його, з 18 жовтня 2017 року, на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області;
- стягнути з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що службове розслідування було призначене та проведене за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським ОСОБА_2 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння спровокував конфлікт з мешканцями м. Маріуполя, під час відпочинку в розважальному закладі. Пояснив, що в конфлікті безпосередньо він участі не приймав та про його початок нічого не знає, так як під час його початку перебував у розважальному закладі. Зауважив, що до медичного закладу на предмет фіксації будь-яких тілесних ушкоджень ніхто не звертався та не доставлявся. В стані алкогольного сп`яніння він не перебував; медичне освідоцтвування щодо нього на предмет алкогольного сп`яніння ніхто не проводив.
Зазначив, що його провина полягає в тому, що він залишив адміністративну будівлю після добового чергування, у вільний від служби вечірній час. У висновку службового розслідування зазначено, що відповідно до внутрішнього службового розпорядку вихід співробітників за межі адміністративної будівлі та прилеглої до неї території відбувається лише з дозволу керівника ротаційної групи, однак під час перебування за межами території дислокації з позивачем та його колегами перебував заступник керівника ротаційної групи ОСОБА_3 . Крім того, сам внутрішній розпорядок у письмовому вигляді під підпис йому ніхто не доводив.
Враховуючи наведене, вважає, що оскільки звільнення осіб рядового і начальницького складу з поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, то не може бути застосована одна міра покарання у вигляді звільнення як до поліцейського, який спровокував конфлікт та втратив зброю, так і до поліцейського, який намагався врегулювати конфліктну ситуацію та не здійснив жодної протиправної дії. Також, оскаржувані накази не містять мотивування у чому полягала неможливість застосування до позивача менш суворих заходів.
Відтак, вважає, що висновки службового розслідування зроблені необґрунтовано та не відповідають дійсності, адже він не здійснив жодних дій, які дискредитують Національну поліцію та які мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), про що зазначається у наказі № 1837 від 04 жовтня 2017 року.
Також, при винесенні оскаржуваних наказів відповідачем не враховано, що позивач перебуває на посаді менше 6 місяців (з 20 квітня 2017 року), відсутність заподіяної ним шкоди, відсутність дисциплінарних стягнень, позитивні характеристики його професійних та морально-ділових якостей, сумлінне виконання службових обов`язків, набута кваліфікація під час служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, відсутність належного доказу вчинення протиправних дій, залишення території місця дислокації у вечірній, вільний від перебування на чергуванні час, перебування у розважальному закладі у цивільному одязі та без зброї.
3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Чернігівській області від 04 жовтня 2017 року № 1837 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Чернігівській області від 13 жовтням 2017 року № 271 о/с в частині звільнення з 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 зі служби у поліції.
Поновлено ОСОБА_1 з 18 жовтня 2017 року на посаді поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області.
Стягнуто з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18 жовтня 2017 року по 14 грудня 2017 року у розмірі 13717,58 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 14 березня 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року .
6. Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду (колегія у складі суддів: Шарапа В. М. - суддя-доповідач, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.) від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу до 02 травня 2018 року.
7. 03 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. 04 травня 2018 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшла відповідь на відзив у справі № 825/1773/17 від 08 лютого 2018.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 722/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом ГУНП в Чернігівській області від 20 квітня 2017 року № 99 о/с, відповідно до частини другої статті 47, частини першої статті 49, статті 52 та частини першої статті 56 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 було прийнято на службу в поліцію за конкурсом та призначено на посаду поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області із присвоєнням спеціального звання «старший сержант поліції».
13. Відповідно до розпорядження голови Національної поліції України від 25 липня 2017 року № 6618, наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 28 липня 2017 року № 195 о/с «Про відрядження поліцейських ГУНП в Чернігівській області», з 28 липня 2017 року у підпорядкування першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) до районів проведення антитерористичної операції, терміном на 60 діб відряджено 26 поліцейських РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області, зокрема і ОСОБА_1
14. Знаходячись у відрядженні, поліцейські РПСПОП «Чернігів», відповідно до розпорядження оперативно-тактичного управління «Маріуполь» Антитерористичного центру при СБУ від 10 червня 2016 року № 8436 забезпечували цілодобову охорону об`єктів життєзабезпечення м. Маріуполь, Донецької області. Місцем дислокації РПСПОП «Чернігів» у м. Маріуполь визначено територію пансіонату «Металург», розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський бульвар, 17.
15. На час перебування поліцейських РПСПОП «Чернігів» у відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції старшим ротаційної групи призначено заступника командира РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_4 , заступником старшого ротаційної групи призначено заступника командира взводу № 2 РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 .
16. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до внутрішнього службового розпорядку, затвердженого старшим ротаційної групи, о 20:00 год. у розташуванні підрозділу проводиться вечірня перевірка із перевіркою наявності вогнепальної зброї та розстановка поліцейських по місцях несення служби, з метою забезпечення цілодобової охорони адміністративної будівлі та оперативної організації оборони приміщення, вихід співробітників за межі адміністративної будівлі та прилеглої до неї території відбувається лише з дозволу керівника ротаційної групи. Вихід з приміщення після 20:00 год. категорично заборонений.
17. 16 вересня 2017 року до ГУНП в Чернігівській області від ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що 15 вересня 2017 року у період часу з 00:00 год. до 02:00 год. біля нічного клуб «Оба-На» по вул. Набережній в Приморському районі м. Маріуполя поліцейський РПС ПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області старший сержант поліції ОСОБА_2 , 1989 р.н., самовільно покинувши місце розташування, перебуваючи після добового чергування, із власної необережності втратив закріплену за ним табельну вогнепальну зброю, яка знаходилась у нього на постійному носінні та зберіганні, пістолет Макарова серії НОМЕР_1, 1964 р.в., та один магазин і 8 набоїв до нього.
18. За вищевикладеним фактом, наказом ГУНП в Чернігівській області від 16 вересня 2017 року № 1523 було призначено службове розслідування.
19. В ході опитування працівників РПС ПОП «Чернігів», вивчення матеріалів ЖЄО Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 16 вересня 2017 року № 10909, комісією, яка проводила службове розслідування, було встановлено, що 14 вересня 2017 року, після проведення вечірньої перевірки близько 21:10, поліцейський взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області сержант поліції ОСОБА_1 самовільно, через запасний вихід покинув розташування підрозділу та направився до розважального закладу «Оба-На», розташованого у м. Маріуполь, Приморський бульвар, 27, де вживав спиртні напої разом з окремими поліцейськими РПСПОП «Чернігів».
20. Факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 підтверджується поясненнями поліцейських, цивільних осіб та працівників розважального закладу, зокрема, з пояснень гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9 встановлено, що вони бачили, як група осіб у кількості п`яти чоловіків, серед яких був і позивач, замовляли спиртні напої після чого їх вживали.
21. Близько 00:05 год. 15 вересня 2017 року біля входу у зазначений розважальний заклад, старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, була спровокована конфліктна ситуація з мешканцями м. Маріуполя, у ході якої ОСОБА_2 дістав вогнепальну зброю та почав погрожувати учасникам конфлікту її застосуванням. У подальшому, до зазначеного конфлікту приєднались старший лейтенант поліції ОСОБА_10 , лейтенант поліції ОСОБА_3 , старший сержант поліції ОСОБА_1 та сержант поліції ОСОБА_11 , які відпочивали разом із ОСОБА_2 , при цьому останні продовжували провокувати конфліктну ситуацію та не вживали жодних заходів щодо припинення правопорушення та вилучення у ОСОБА_2 вогнепальної зброї. Вказаний конфлікт відбувався у громадському місці, тривав близько 30 хвилин, супроводжувався нецензурною лайкою, взаємними образами, голосним криком, штовханиною та обоюдним нанесенням ударів.
22. О 00:29 год. гр. ОСОБА_12 , 1979 р.н., на місце події по лінії « 102» було викликано наряд поліції. Побачивши автомобіль патрульної поліції, який рухався з увімкненими проблисковими маячками, старший сержант поліції ОСОБА_2 втік з місця події та сховався в кущах розташованих на відстані 15-20 метрів від розважального закладу, при цьому вогнепальну зброю останній намагався сховати, закинувши її у кущі, що знаходились поряд.
23. Після прибуття працівників УПП у м. Маріуполі конфлікт був припинений, при цьому, гр. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 спільно з поліцейськими РПСГІОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , були доставлені до Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецької області, звідки без складання будь-яких документів всі були відпущені.
24. В подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернулись до кафе «Оба-На», де зустріли ОСОБА_2 та до 06:00 год. ранку шукали втрачену вогнепальну зброю.
25. При цьому, опитаний в ході проведення службового розслідування старший сержант поліції ОСОБА_1 заперечив факт безпосередньої участі у конфліктній ситуації та вчинення протиправних дій.
26. Також, в ході проведення службового розслідування комісією було відібрано пояснення у учасників та очевидців конфлікту, поліцейських РПСПОП «Чернігів».
27. 02 жовтня 2017 року комісією було складено висновок службового розслідування за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським РПСПОП «Чернігів» старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , затверджений 03 жовтня 2017 року начальником ГУНП в Чернігівській області.
28. Враховуючи вищенаведене, комісія дійшла висновку, що за порушення службової дисципліни в частині ігнорування обов`язків поліцейського та вчиненні дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, а також порушення вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки, старший сержант поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
29. На підставі висновків комісії, начальником ГУНП в Чернігівській області від 04 жовтня 2017 року прийнято наказ № 1837, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
30. 13 жовтня 2017 року відповідачем винесено наказ № 271 о/с про звільнення з 17 жовтня 2017 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту ОВС, дія якого поширюється на поліцейських НПУ ЗУ № 901 від 23 грудня 2015 року) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
31. Наказом ГУНП в Чернігівській області від 03 листопада 2017 року № 294 о/с вищевказаний наказ частково змінено та зазначено «вважати звільненим зі служби в поліції із закріпленим за ним спеціальним жетоном з індивідуальним номером - НОМЕР_2», відповідно до рапорту ОСОБА_15 від 30 жовтня 2017 року.
32. Вважаючи накази відповідача в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
33. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи відомості, позивача зі змістом внутрішнього службового розпорядку від 17 вересня 2017 року та розробленими до нього 21 вересня 2017 року роз`ясненнями було ознайомлено лише 21 вересня 2017 року, тобто після конфлікту біля розважального закладу.
34. Однак, про те, що вихід з приміщення після 20:00 год. категорично заборонено, всім поліцейським РПСПОП «Чернігів» доводилося старшим ротаційної групи по прибуттю на місце дислокації в м. Маріуполь. Крім того, правила внутрішнього розпорядку були вивішені на інформаційній дошці, де кожний поліцейський мав можливість ознайомитися з ними.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
35. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що матеріали службового розслідування та інші подані суду докази, не доводять наявності в діях позивача фактів та обставин, які б можна було розцінити як порушення позивачем службової дисципліни чи «Правил етичної поведінки поліцейських». У розважальному закладі позивач перебував у вільний від служби час та в цивільному одязі, що не може розцінюватися як порушення службової дисципліни. Факт перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння жодними доказами не доведений. Службове розслідування місить висновок про активну участь позивача у конфлікті між поліцейськими та цивільними особами, однак, при цьому, сам висновок не містить жодних вказувань на форму та прояви такої участі. Матеріали службового розслідування містять висновок про наявність в діях позивача ознак адміністративного порушення передбаченого ст. 173 КУпАП. Але доказів того, що у відношенні позивача складався адміністративний протокол, чи того, що він притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України суду не представлено.
36. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивача, як і інших поліцейських ГУНП в Чернігівській області, неодноразово попереджували щодо вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області про дотримання поліцейськими дисципліни, законності та транспортної дисципліни, а саме: вимогам Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліцію», наказу МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських», наказу МВС України від 01 лютого 2016 року № 70 «Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю», а також про безальтернативне звільнення зі служби в поліції за перебування на службі у стані алкогольного сп`яніння, недопустимість вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень та інших вчинків, які компрометують діяльність Національної поліції України.
37. Таким чином, суд апеляційної інстанції, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства дійшов висновку, що 14 вересня 2017 року старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 грубо порушено службову дисципліну, положення Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 та допущено невиконання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту.
38. При цьому, доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції з приводу того, що розслідування ГУНП в Чернігівській області було призначено за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським РПСПОП «Чернігів» старшим сержантом поліції ОСОБА_2, а тому ОСОБА_1 не може, в даному випадку, нести відповідальність у вигляді звільнення зі служби, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними, оскільки в діях позивача окремо наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство), за вчинення якого, відповідно до положень ч. 1 ст. 15 КУпАП, поліцейські несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом, що утворює окремий склад дисциплінарних проступків, що також вірно було враховано відповідачем при прийнятті рішення щодо види дисциплінарного стягнення.
39. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
40. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
41. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
42. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
43. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
45. Частина 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII): поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
46. Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
47. Відповідно до статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
48. Частина 1 статті 64 Закону № 580-VIII: особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
49. Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
50. Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
51. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
52. Відповідно до стаття 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
53. Положеннями статті 7 Дисциплінарного статуту, визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; <… > виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. <… >
54. Статтею 12 Дисциплінарного статуту, передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
55. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. <…> Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. <…> Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. <…> За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. <…> При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. <…> Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
56. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179 затверджено «Правила етичної поведінки поліцейських» (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
57. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
58. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
59. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.
60. Разом з тим, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.
61. Так, відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
62. Згідно з п. 8.1. Інструкції № 230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
63. Частиною першою статті 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. <…>
64. Статтею 173 КУпАП встановлено, що дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.
65. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
66. Так, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
67. При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
68. Зі змісту висновку службового розслідування від 02 жовтня 2017 року та наказу ГУНП в Чернігівській області від 04 жовтня 2017 року № 1837 випливає, що порушення позивачем службової дисципліни полягає в ігноруванні обов`язків поліцейського та вчиненні дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статею 173 КУпАП, а також порушення вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки.
69. Посилання суду першої інстанції на відсутність складання адміністративного протоколу за фактом адміністративного правопорушення та щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є помилковими з огляду на приписи частини першої статті 15 КУпАП, за якою поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
70. Отже, до спірних правовідносин застосовуються приписи Дисциплінарного статуту щодо порядку накладання дисциплінарних стягнень та, відповідно, Інструкції № 230 щодо порядку проведення службового розслідування.
71. Судом першої інстанції зазначено, що службове розслідування місить висновок про активну участь позивача у конфлікті між поліцейськими та цивільними особами. При цьому, сам висновок містить загальну характеристику форми участі ОСОБА_1 в конфлікті між поліцейськими та цивільними особами, однак не зазначено форму та прояви участі позивача у конфлікті.
72. Таким чином, за наслідками службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у конфлікті між поліцейськими, один з яких погрожував вогнепальною зброєю, та цивільними особами, і не вжив жодних заходів щодо припинення порушення громадського порядку і спокою громадян його колегами.
73. Наведене зумовлює висновок про порушення позивачем службової дисципліни внаслідок недотримання вимог Присяги поліцейського, дотримання норм професійної етики, визначених Правилами етичної поведінки, та визначених статтею 7 Дисциплінарного статуту обов`язків.
74. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
75. З огляду на викладене, Суд вважає, що у ГУНП в Чернігівській області були підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, а тому спірні накази є правомірними.
76. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
77. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
78. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення судового рішення, та їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
79. Водночас, суд касаційної інстанції наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
80. Крім цього, Суд зазначає, що згідно частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
81. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог.
82. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволені позову.
83. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
84. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
85. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі 825/1773/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов