ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №825/188/16
касаційне провадження №К/9901/27015/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області (правонаступник Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 (суддя Клопот С.Л.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 (судді: Губська Л.В., Оксененко О.М., Парінов А.Б.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області (правонаступник Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
УСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 подала до суду адміністративний позов до Ніжинської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 № 0101251702 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 835621,25 грн, зокрема в сумі 668407 грн за основним платежем та в сумі 167124,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що працівники податкової міліції в рамках кримінального провадження № 32015270000000044 за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_1 провели обшук і вилучили всі первинні бухгалтерські документи, які були надані до перевірки щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Ніжинський хліб»: договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, прийняте при поверхневому дослідженні обставин, без врахування всіх обставин та документів, без проведення зустрічної звірки ТОВ «Ніжинський хліб», без дослідження стану розрахунків. ФОП ОСОБА_1 не мала можливості спростувати та пояснити свою позицію при проведенні перевірки. Заява на проведення перевірки написана в стані психологічного неврозу, оскільки позивачка після проведеного обшуку працівниками податкової міліції перебувала в стані тривоги та роздратування.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2016, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 06.06.2016, адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 09.10.2015 № 0101251702.
Визнаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував норми матеріального права: підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, частини першу та другу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та виходив з того, що працівники податкової поліції в рамках порушеного кримінального провадження № 32015270000000044 за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_1 провели обшук і вилучили всі первинні бухгалтерські документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Ніжинський хліб»: договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. На запит суду першої інстанції податкова поліція надала лише роздруківку виписки руху коштів по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 липня 2015 року та зазначила, що інші первинні документи не вилучались. На час розгляду справи розслідування кримінального провадження не закінчено. Висновок контролюючого органу про порушення позивачкою вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ґрунтується на її письмових показаннях, наданих в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, проте в судовому засіданні позивачка заявила, що ці показання вона спростувала листом від 29.02.2016 на ім`я слідчого. Суд апеляційної інстанції також застосував пункт 85.9 статті 85 Податкового кодексу України і наголосив на тому, що обов`язок під час перевірки вжити заходів щодо витребування первинних документів у разі їх вилучення правоохоронними органами та перенесення терміну проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них покладено на контролюючий орган. Платник податків не може нести відповідальність за бездіяльність контролюючого органу. Висновки про відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій є недоведеними. Натомість позивачка надала суду акти звірки розрахунків з ТОВ «Ніжинський хліб» за січень-липень 2015 року, що підтверджують обсяги проведених господарських операцій. Розрахунки за цими операціями підтверджуються роздруківкою виписки руху коштів по розрахунковому рахунку. Позивачка зазначила, що ТОВ «Ніжинський хліб» задекларувало та сплатило податкові зобов`язання за господарськими операціями з позивачкою, відповідач такі доводи не спростував.
Ніжинська ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права: пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України. Зазначає, що податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по рахунку не підтверджують реального вчинення господарських операцій, оскільки містять недостовірні відомості, з огляду на те, що позивачка раніше надавала пояснення, що вона фактично не здійснювала придбання хлібобулочних виробів у ТОВ «Ніжинський хліб», заявки робилися іншими суб`єктами господарювання, здебільшого фізичними особами-підприємцями. Окрім того, позивачка не здійснювала подальшої реалізації товару і доказів на підтвердження факту реалізації суду не надала.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.08.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 22.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.04.2020.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 Ніжинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області реорганізована шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Чернігівській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Головне управління ДФС у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2015 № 0101251702 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 835621,25 грн, зокрема в сумі 668407 грн за основним платежем та в сумі 167124,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.09.2015 № 1304/17-2796402864 за період з 01.01.2015 по 31.07.2015, про порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за період: лютий - липень 2015 року податку на додану вартість в загальній сумі 668407 грн за операціями з придбання товару (хліба, хлібобулочних виробів) у ТОВ «Ніжинський хліб», які реально не вчинялися.
Згідно з актом перевірки реальне вчинення господарських операцій контролюючий орган поставив під сумнів з огляду на:
відсутність доказів використання товарів в господарській діяльності, зокрема відсутність доказів реалізації придбаного у ТОВ «Ніжинський хліб» товару, тоді як позивачка фактично здійснювала лише надання послуг з автомобільних перевезень; відсутність у протоколі обшуку вилучення документів, що підтверджують оплату товарів, касової книги, видаткових і прибуткових ордерів, які б підтверджували готівкові розрахунки; відсутність на дату складання акта перевірки документів, які б підтверджували отримання позивачкою придбаних товарів, зокрема документів щодо транспортування товару та видаткових накладних; не надано книги обліку доходів і витрат;
пояснення позивачки, зафіксовані у протоколі допиту свідка від 08.09.2015 у кримінальному провадженні № 32015270000000044 за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_1 , про те, що вона фактично не здійснювала придбання та подальшу реалізацію хліба та хлібобулочних виробів ТОВ «Ніжинський хліб». Заявку не придбання хлібобулочних виробів здійснювали інші суб`єкти підприємництва, здебільшого фізичні особи-підприємці, які реалізують хліб та хлібобулочні вироби на території Ніжинського району, а ТОВ «Ніжинський хліб» виписувало податкові накладні на її ім`я. Розрахунки також фактично здійснювали ці суб`єкти підприємництва.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У пункті 198.3 статті 198 цього Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов`язкові реквізити, визначені в цій нормі.
Аналіз зазначених норм законів свідчить, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податку на додану вартість у результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.
У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість обов`язково має підтверджуватися податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, зокрема, якщо господарські операції не мали реального характеру та у разі якщо товари/послуги придбані без мети використання в господарській діяльності.
Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій тощо.
Суди повинні належно досліджувати відповідні доводи платника податків та контролюючого органу щодо придбання товарів з метою/без мети використання в господарській діяльності.
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) (далі - КАС) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Таким чином, суди мали з`ясовувати всі обставини, на які посилаються позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи, встановлювати, якими доказами вони підтверджуються та надавати оцінку кожному доказу окремо та в їх сукупності.
Наявність чи відсутність певних обставин суди мали установити на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні статті 69 КАС та відповідають висунутим статтею 70 цього кодексу критеріям належності, допустимості та достовірності.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що контролюючий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що всі первинні бухгалтерські документи щодо взаємовідносин позивачки з ТОВ «Ніжинський хліб»: договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, були вилучені в рамках порушеного кримінального провадження № 32015270000000044 за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_1 , проте на запит суду першої інстанції податкова поліція надала лише роздруківку виписки руху коштів по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 липня 2015 року та зазначила, що інші первинні документи не вилучались.
Проте із відповіді Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.03.2016 № 705/9/25-01-09-01 на запит суду (а.с. 96) вбачається, що внаслідок обшуку не вилучалися лише такі запитувані судом документи: податкові декларації, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, інвентаризаційний опис за період діяльності з 01.01.2015 по 31.07.2015. Щодо запитуваних судом документів: договорів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних тощо, то слідчий з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області просив уточнити, за якими взаємовідносинами суду необхідні документи. Тобто, вилучення таких документів і можливість їх надання суду у відповіді на запит не заперечувались.
Контролюючий орган у судах попередніх інстанцій фактично не заперечував наявність податкових, видаткових і товарно-транспортних накладних, банківських виписок по рахунку позивача, однак наголошував на тому, що такі документи не підтверджують реального вчинення господарських операцій, оскільки відомості в цих документах не відповідають дійсності. При цьому контролюючий орган виходив з того, що сама позивачка у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 32015270000000044 надала пояснення, що вона фактично не здійснювала придбання та подальшу реалізацію хліба та хлібобулочних виробів ТОВ «Ніжинський хліб», а придбання товару фактично здійснювалося іншими суб`єктами підприємництва, які реалізують хліб та хлібобулочні вироби на території Ніжинського району. У зв`язку з цим, контролюючий орган наголошував на відсутності доказів, які б підтверджували не тільки придбання позивачкою хліба та хлібобулочних виробів, а й подальшу реалізацію цього товару.
З огляду на те, що факт надання позивачкою таких пояснень мав місце 08.09.2015 (а.с. 35-37), а відмовилася вона своєю заявою до слідчого від таких пояснень тільки 29.02.2016 - після звернення до суду з даним позовом (а.с. 82), при цьому факт надходження цієї заяви до слідчого взагалі не перевірений, та зважаючи на доводи контролюючого органу про те, що позивачка не здійснювала господарських операцій з реалізації хліба та хлібобулочних виробів, зокрема вироблених ТОВ «Ніжинський хліб», суди мали належним чином дослідити цю обставину, зокрема з`ясувати у позивачки мету придбання товару, як використаний придбаний товар, а у разі його реалізації - витребувати у позивачки докази вчинення цих операцій.
Проте суди попередніх інстанцій цього не зробили, відповідних доказів у позивачки не витребували, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки судів про реальне вчинення господарських операцій з придбання хліба та хлібобулочних виробів у ТОВ «Ніжинський хліб» чи придбання такого товару з метою використання в господарській діяльності в оподатковуваних операціях.
Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права при вирішенні справи, не дослідили докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 52, 344, 349, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача у справі - Ніжинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду