№ 825/394/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 825/394/17

адміністративне провадження № К/9901/42500/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №825/394/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування приписів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Д`якова В.І., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів: Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати приписи Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, а саме: припис до акту перевірки від 17.01.2017 № 011; припис до акту перевірки від 20.01.2017 № 014; припис до акту перевірки від 27.01.2017 № 016; припис до акту перевірки від 27.01.2017 № 017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в оскаржуваних приписах не вказано жодного пункту нормативного акту, які на думку перевіряючих порушені позивачем. В графі «посилання на нормативний акт, вимоги якого порушені» зазначені лише загальні норми, а саме ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630. Лише в додатку № 5 до актів перевірки від 17.01.2017 № 011 та від 20.01.2017 № 014 вказано, що під час перевірки встановлено, що кількість теплової енергії на опалення місць загального користування визначено без застосування формул 2.3-2.6 Методики, а в актах перевірки від 27.01.2017 № 016 та від 27.01.2017 № 017 міститься висновок про порушення позивачем п.1.4, п.2.2.1 Методики.

Крім того, позивач зазначав, що розрахунки за використану споживачами теплову енергію відповідають Методиці розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних житлових, та визначення плати за їх опалення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 з наступними змінами, Рекомендаціям щодо застосування Методики, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 22 лютого 2008 року № 47 та Правилам надання послуг з централізованого опалення постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Отже, ПАТ «Облтеплокомуненерго» вважає, що факт порушення відсутній, а отже у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваних приписів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, позов задоволено.

Судами встановлено, що протягом листопада та грудня 2016 року до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області надійшли 4 скарги від споживачів щодо правильності порядку нарахувань коштів за послуги з централізованого опалення.

Після отримання відповідних погоджень Держпродспоживслужби від 20.12.2016, від 22.12.2016, від 26.12.2016 та від 29.12.2016, на підставі наказів від 29.12.2016 №470, від 16.01.2017 №12-п, від 17.01.2017 №13-п та №16-п, а також направлень на проведення перевірки від 29.12.2016 №304/470, від 16.01.2017 №12-п/12 та від 17.01.2017 №13-п/13 та №16-п/16, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області було здійснено позапланові перевірки ПАТ «Облтеплокомуненерго» щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до акту перевірки №011 від 17.01.2017, яка була здійснена в період з 11.01.2017 по 17.01.2017, працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області встановлено, що кількість теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 , визначено ПАТ «Облтеплокомуненерго» з порушенням Методики. При цьому, в додатку 5 до акту перевірки додатково зазначено, що кількість теплової енергії на опалення МЗК вказаних квартир визначено без застосування формули 2.3-2.6 Методики.

Відповідно до акту перевірки №014 від 20.01.2017, яка була проведена в період з 11.01.2017 по 20.01.2017, працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області встановлено, що кількість теплової енергії на опалення МЗК АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, визначено ПАТ «Облтеплокомуненерго» з порушенням Методики. В додатку 5 до акту перевірки додатково зазначено, що кількість теплової енергії на опалення МЗК вказаних квартир визначено без застосування формули 2.3-2.6 Методики.

Також, в актах перевірки №011 від 17.01.2017 та №014 від 20.01.2017 вказано, що при нарахуванні витрат теплової енергії на опалення МЗК за розрахунковий місяць при частковому оснащенні приладами обліку в окремих помешканнях будинку, які мають централізоване опалення і користуються МЗК та за наявності загальнобудинкового комерційного обліку витрат теплової енергії на опалення суб`єктом господарювання необхідно застосовувати Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №359 від 31.10.2006. Розділ витрат теплової енергії між користувачами МЗК здійснюється за формулами 2.7-2.9.

Відповідно до акту перевірки №016 від 27.01.2017, яка була проведена в період з 19.01.2017 по 27.01.2017, працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області встановлено, що кількість теплової енергії на опалення місць загального користування АДРЕСА_22, АДРЕСА_23, АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25, АДРЕСА_26, АДРЕСА_27, АДРЕСА_28, АДРЕСА_29, АДРЕСА_30, АДРЕСА_15, АДРЕСА_31, АДРЕСА_32, АДРЕСА_33, АДРЕСА_34, АДРЕСА_35, АДРЕСА_36, АДРЕСА_37, АДРЕСА_38, АДРЕСА_39, АДРЕСА_40, АДРЕСА_41, АДРЕСА_42, АДРЕСА_43, АДРЕСА_44, АДРЕСА_45, АДРЕСА_46, АДРЕСА_47, АДРЕСА_48, АДРЕСА_49, АДРЕСА_50, АДРЕСА_51, АДРЕСА_52, АДРЕСА_53, АДРЕСА_54, АДРЕСА_55, АДРЕСА_56, АДРЕСА_57, АДРЕСА_58, визначено ПАТ «Облтеплокомуненерго» з порушенням п. 1.4, п. 2.2.1 Методики. Також в акті зроблено висновок, що використана теплова енергія на опалення МЗК вказаного будинку розподілена лише між споживачами, які мають квартирні лічильники.

Відповідно до акту перевірки №017 від 31.01.2017, яка була проведена в період з 19.01.2017 по 31.01.2017, працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області встановлено, що кількість теплової енергії на опалення місць загального користування АДРЕСА_59 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_64 , АДРЕСА_65 , АДРЕСА_66 , АДРЕСА_67 , АДРЕСА_68 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_69 , АДРЕСА_70 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_71 , АДРЕСА_72 , АДРЕСА_73 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_74 , АДРЕСА_75 , АДРЕСА_76 , визначено ПАТ «Облтеплокомуненерго» з порушенням п. 1.4, п. 2.2.1 Методики. Також в акті зроблено висновок, що використана теплова енергія на опалення МЗК вказаного будинку розподілена лише між споживачами які мають квартирні лічильники.

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області винесено приписи до актів перевірки 17.01.2017 № 011, від 20.01.2017 № 014, від 27.01.2017 № 016 та від 27.01.2017 № 017, якими ПАТ «Облтеплокомуненерго» зобов`язано усунути недоліки, викладені в актах перевірки та зробити відповідні перерахунки.

Вважаючи вказані приписи протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди приймаючи рішення про задоволення позову, виходили з відсутності порушень з боку ПАТ "Облтеплокомуненерго" вимог ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів", п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, а також п. 1.4, п. 2.2.1 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних житлових, та визначення плати за їх опалення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового, про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що кількість теплової енергії на опалення місць загального користування позивачем визначено з порушенням Методики. Також вказує, що оскаржувані приписи є невід`ємними частинами актів перевірки, а тому не можуть бути оскаржені в судовому порядку.

У поданих запереченнях позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Спеціально уповноваженим центральним органом у сфері захисту прав споживачів є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області є її територіальним органом.

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (далі - суб`єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим, визначено Порядком проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310 (далі - Порядок №310), який розроблено відповідно до вимог Законів України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №310 посадові особи, які проводять перевірку, залежно від виду діяльності суб`єкта господарювання та завдання на перевірку перевіряють і аналізують стан дотримання вимог законодавства під час придбання, замовлення або використання споживачами продукції, яка реалізується на території України.

Пунктом 2.4 Порядку №310 встановлено, що під час проведення позапланової перевірки встановлюються обставини, які призвели до порушення вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п. 3.1 Порядку №310 за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.

Пунктом 3.6 Порядку №310 встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб`єкта господарювання припис про усунення порушень.

Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб`єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб`єкта господарювання.

Заходи в приписі керівнику суб`єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб`єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.

Згідно з п.п.4.2.1 п.4.2 Порядку №310 за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про видання суб`єкту господарювання обов`язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Згідно зі ст.ст. 7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Таким чином, Головне управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області, у даному випадку, мало право винести обов`язкові для виконання приписи на підставі актів, що складені за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства.

Отже, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неможливості оскарження в судовому порядку припису Держспоживінспекції, які є обов`язковими для виконання.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем порядку здійснення споживачам розрахунку за використану теплову енергію, то колегія суддів зазначає таке.

Централізоване опалення, це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових систем теплопостачання (п.2 Правил).

Згідно зі ст.382 Цивільного кодексу України власникам квартир у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності, зокрема, приміщення загального користування, які розташовані у житловому будинку. Співвласники багатоквартирного будинку відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст.360 Цивільного кодексу України).

Пункт 2.1.4. Методики передбачає, у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1. Загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою Q МЗК= SQ МЗК + Q втр., де SQ МЗК - кількість теплової енергії на опалення окремого к-того приміщення МЗК, Гкал; Q втр. - утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі (розраховується за СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», Приложение 12, 1991г. (далі - СНиП 2.04.05-91).

При цьому, СНиП 2.04.05-91, на які містяться посилання у формулах 2.3-2.6 Методики, втратили чинність з 01.01.2014, а в діючих замість них ДБН В.2.5-67:2013, затверджених наказами Мінрегіонбуду від 25.01.2013 №24 та від 28.08.2013 №410, методика розрахунку утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі відсутня, тому в рамках чинних нормативних актів врахувати їх у загальних витратах на опалення МЗК не можливо.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначення місць загального користування багатоквартирного житлового будинку включає в себе приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, сходові клітини, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Разом з тим, в таблиці 1 Методики наведені загальнорічні та питомі витрати теплової енергії на опалення не всіх МЗК зазначених в Законі, що не дає можливості позивачу врахувати повні витрати на їх опалення.

Таким чином, проведення розрахунків витрат теплової енергії на опалення МЗК за формулами 2.3-2.6 Методики порушують п.12 Правил щодо пропорційності оплати за послуги з теплопостачання в залежності від опалювальної площі квартири споживача, а також, п.10 Правил, який забороняє за наявності засобів обліку, справляти плату за нормативами (нормами) споживання без урахування їх показань.

Встановлено, що визначення та розподіл спожитої теплової енергії відповідно до п.12 Правил в багатоквартирних будинках з будинковим лічильником для всіх споживачів, в квартирах яких відсутні прилади обліку, здійснюється пропорційно площі їх квартир, з урахуванням витрат на опалення МЗК та утрат розподільчими трубопроводами.

При цьому, спочатку вираховується кількість теплової енергії, витраченої на опалення 1м2 квартири з урахуванням витрат на опалення МЗК та втрат розподільчими трубопроводами. Для цього, показання будинкового лічильника ділиться на опалювальну площу всіх квартир у будинку. Отримане значення множиться на площу квартир без лічильників, для з`ясування кількість теплової енергії витраченої на опалення вказаних квартир, з урахуванням витрат на опалення МЗК.

Після цього, у разі наявності в будинку споживачів з квартирними лічильниками, згідно з п.1.4 Методики здійснюється окреме виділення кількості теплової енергії на опалення МЗК для таких споживачів. А саме, від показників будинкового лічильника віднімається сумарна теплова енергія, спожита квартирами з лічильниками та квартирами без приладів обліку. Залишок розподіляється споживачам квартир з лічильниками пропорційно їх площі, як оплата за МЗК, відповідно до п.2.2.1 Методики, оскільки витрати на опалення МЗК для квартир без лічильників вже включені в енергоспоживання 1м2 розрахованого вище.

Таким чином, на виконання п.12 Правил при визначенні розміру оплати за послуги з теплопостачання, ПАТ «Облтеплокомуненерго» в будинках з будинковим лічильником, споживачам, в квартирах яких відсутні прилади обліку, розподіляє витрати на опалення пропорційно площі їх квартир відразу з урахуванням витрат на опалення МЗК та утрат розподільчими трубопроводами. Після цього, у разі наявності в будинку споживачів з квартирними лічильниками, згідно з п.1.4 Методики здійснюється окреме виділення кількості теплової енергії на опалення МЗК для таких споживачів.

Отже, за опалення МЗК сплачують усі мешканці будинку. Зазначена методика визначення та розподілу витрат за послуги з централізованого опалення дозволяє розподіляти оплату пропорційно опалювальної площі квартир, як між споживачами, у яких відсутні прилади обліку, так і тим у кого наявні квартирні лічильники. При цьому, враховуються показання, як квартирних, так і будинкового лічильників для всіх споживачів, а також витрати на опалення МЗК та утрати розподільчими трубопроводами в повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд в постанові 13 листопада 2019 року у справі №751/3545/17, кількість теплової енергії місць загального користування необхідно визначати окремо кожному споживачу, оскільки витрати на опалення місць загального користування мають нести всі мешканці будинку.

Відтак, наявними у справі доказами підтверджуються відсутність обставини щодо порушення позивачем вимог ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», п.32 Правил а та п. 1.4, п. 2.2.1 Методики.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року у справі №825/394/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду