ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 825/674/17
адміністративне провадження № К/9901/35695/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 (суддя - Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі №825/674/17.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) від 22.02.2017 № 0000501302, від 22.02.2017 № 0000511302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2017 № 0000521302 та рішення №0000531302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відображені в акті перевірки не ґрунтуються на дійсних обставинах, є неправомірними та необґрунтованими. Зокрема позивач вказує, що за доводами контролюючого органу сума, сплачена за послуги зв`язку у розмірі 43640,00 грн. безпідставно віднесена до складу валових витрат за підсумками річного декларування у 2015 році, що призвело до заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік. Однак, вказана сума не відповідає сумі, що міститься у первинних бухгалтерських документах та у виписках щодо руху коштів в установі банку та є надуманою. Внаслідок викладеного, нарахування військового збору та зобов`язань зі сплати єдиного внеску є також неправомірним.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, ГУ ДФС у Чернігівській області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Чернігівській області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та зазначає, що позивачем на перевірку не було надано документів, які підтверджують понесені ним витрати (укладені договори, розрахункові документи, тощо), у зв`язку з чим не підтверджено зв`язок таких витрат з господарською діяльністю.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки складено від 20.12.2016 № 995/13-2982211612, в якому відображено висновки про наступні порушення:
пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 9525,00 грн.;
абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розділу ІІІ п.3.3 наказу Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 «Про затвердження Порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за 2015 рік на суму 22034,50 грн.;
підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов`язання по військовому збору за 2015 рік на загальну суму 952,50 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийняті:
податкове повідомлення-рішення від 22.02.2017 № 00000501302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковими зобов`язаннями у розмірі 6546,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1636,50 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 22.02.2017 № 0000511302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 654,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 163,65 грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2017 № 0000521302 на суму 15143,00 грн.;
рішення від 22.02.2017 №0000531302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних санкцій у розмірі 1514,30 грн.
Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії стали висновки контролюючого органу про те, що перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, відображених у деклараціях про доходи за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 1760672,64 грн., з даними про суми валових витрат, встановленими в ході перевірки, встановлено їх завищення на загальну суму 63500,00 грн. В ході документальної перевірки при наданні первинних бухгалтерських документів за 2015 рік, а саме руху коштів по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в Чернігівському РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Чернігів, ФОП ОСОБА_1 було, зокрема, сплачено в 2015 році послуги зв`язку ПрАТ «МТС Україна» на загальну суму 43 640,00 грн.
Перевіркою питань щодо пропорційності сплати єдиного внеску одночасно з виплатою доходу, на суми (якого) нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, чим порушено статті 11, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахування та перерахування єдиного соціального внеску за 2015 рік на загальну суму 22034,50 грн.
Крім цього, оскільки в ході документальної перевірки, згідно наданих бухгалтерських документів позивачем було занижено оподаткований дохід за 2015 рік, ним також занижено податкове зобов`язання по військовому збору за 2015 рік, чим порушено підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 із змінами та доповненнями, Закон України від 28.12.2014 №71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2015».
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений ст.177 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 177.2 статті 172 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
З 01.01.2015 внесено зміни до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України відповідно до яких до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Досліджуючи фактичні обставини та документальне підтвердження витрат, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору від 21.11.2003 №295378900058/395380211256 ПрАТ «МТС Україна», що надалі іменується «оператор» надавало позивачу замовлені ним згідно з договором послуги мобільного зв`язку в межах України згідно відповідної ліцензії щодо надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку.
На виконання умов вищевказаного договору ПрАТ «МТС Україна» були виписані на адресу ФОП ОСОБА_1 акти наданих послуг, які були досліджені в ході проведення перевірки, що не заперечувалось представниками відповідача в ході судового розгляду. На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 здійснив оплату на користь ПрАТ «МТС Україна», що була проведена безготівковим шляхом, та підтверджується зазначеними актами наданих послуг, розрахунками за телекомунікаційні послуги з деталізованою інформацією про розрахунки за телекомунікаційні послуги згідно укладеного договору та звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Вказані вище документи відповідають вимогам, встановленим до первинних документів відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків.
На підставі наданих на перевірку документів, відповідачем було визначено суму оплати за послуги зв`язку у розмірі 43640,00 грн., яка не підтверджується первинними документами, дослідженими в ході розгляду справи, та за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивачем до витрат не включалась.
Судами встановлено, що відповідно до Книги обліку доходів і витрат позивачем віднесено до витрат лише 5958,34 грн. Представник відповідача жодних пояснень стосовно підстав нарахування вказаної вище суми у розмірі 43640,00 грн., сплаченої за послуги зв`язку не надав.
Таким чином, на підставі дослідженого, судами встановлено, що висновок, зроблений в ході документальної перевірки при наданні первинних бухгалтерських документів за 2015 рік, а саме руху коштів по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в Чернігівському РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Чернігів, ФОП ОСОБА_1 щодо сплати в 2015 році послуг зв`язку ПрАТ «МТС Україна» на загальну суму 43640,00 грн., зроблений відповідачем без дослідження та врахування наданих для перевірки первинних документів та не ґрунтується на дійсних обставинах, а сума оплати за послуги зв`язку у розмірі 43640,00 грн. не підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Посилання відповідача про непідтвердження використання мобільного зв`язку безпосередньо при здійсненні господарської діяльності, зокрема, угодами, розрахунковими документами, що надаються оператором мобільного зв`язку абоненту, у яких відображається час переговорів, номер адресата, а також вартість розмов спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме деталізованою інформацією про розрахунки за телекомунікаційні послуги.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наданими позивачем документами повністю підтверджується факт оплати послуг телефонного зв`язку, при цьому, в розмірі, що значно менший від розміру визначеного контролюючим органом, що в свою чергу також спростовує заперечення відповідача щодо правомірності висновку, зробленого за результатами перевірки та прийнятих рішень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
В силу положень пункту 3 частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Враховуючи те, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.02.2017 № 0000511302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2017 № 0000521302 та рішення № 0000531302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - здійснювались на підставі неправомірного висновку про заниження нарахування податку на доходу фізичних осіб за 2015 рік (оплата послуг телефонного зв`язку), зазначені акти індивідуальної дії цілком обґрунтовано судами попередніх інстанцій визнано протиправними.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №825/674/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова