ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/11394/18
адміністративне провадження № К/9901/67625/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської Прокуратури 3 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року (головуючий суддя - Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі №826/11394/18, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшла позовна заява ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Київської міської Прокуратури 3, (також далі - відповідач), у якому позивач просила суд, зокрема:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 42018101030000035 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на її утриманні як матері-одиначки, а дякувати бездіяльності прокуратури він і за квітень-травень 2018 також не сплатив заробітну плату;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 1201610003008764 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на її утриманні як матері-одиначки а дякувати бездіяльності прокуратури КНП КДЦ Деснянського району тричі 29.06.16, 7.11.17, 12.06.18 звільнило мати-одиначку дитини до 14 років;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 4201510003000085 у рамках якого МОЗ анулювало ліцензію КНП КДЦ здіянюючі перевірку, але дякувати корупції та бездіяльності Прокуратури не перевірило філію 3 і ОСОБА_3 знову звільнив мене поновивши у не існуюче відділення, а якби прокуратура не бездіяла після ухвали слідчого суді 5.02.18 то ОСОБА_3 був би у сізо, а не звільняв би мене та не вчиняв новий замах на вбивство лікаря ОСОБА_4 та погрози мені 6.40.18;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 12016100030008664 - спроба мого вбивства 19.07.16 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 син мене, матері-одиначки, і не повинен залишитися сиротою а бездіяльність прокуратури привела до нового замаху 15.09.17;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 12017100030004562 враховуючи що ОСОБА_3 продовжує тероризувати неповнолітнього ОСОБА_2 ;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 42018101030000035 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на моєму утриманні матері-одиначки а дякувати бездіяльності прокуратури він і за квітень-травень 2018 також не сплатив мені заробітну плату;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 42017101030000188 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на моєму утриманні матері-одиначки а бездіяльність прокуратури привела до чергового звільнення 12.06.18;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 12017100030012334 спроба мого вбивства 15.09.16 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 син мене матері-одиначки і не повинен залишитися сиротою;
- визнати неправомірною бездіяльність Київської Місцевої Прокуратури 3 по кримінальному провадженню 42018101030000127 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на моєму утриманні матері-одиначки а дякувати бездіяльності прокуратури КНП КДЦ Деснянського району тричі 29.06.16 7.11.17 12.06.18 звільнило мене мати-одиначку дитини до 14 років;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 4201810103000065 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на моєму утриманні матері-одиначки а дякувати бездіяльності прокуратури по раніше відкритим провадженням ОСОБА_3 фактично і досі не тільки не поновив мене але навіть у журналі обліку трудових книжок перший запис щодо мого працевлаштування зроблений 11.06.18 а не 1.11.13;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 12017100030012837 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на моєму утриманні матері-одиначки а дякувати бездіяльності прокуратури по раніше відкритим провадженням ОСОБА_4 і досі не тільки не поновив мене але навіть у журналі обліку трудових книжок перший запис щодо мого працевлаштування зроблений 11.06.18 а не 1.11.13;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню 42017101030000124 оскільки неповнолітній ОСОБА_2 знаходиться на моєму утриманні матері-одиначки а дякувати бездіяльності прокуратури по раніше відкритим провадженням ОСОБА_3 фактично і досі не тільки не поновив мене але навіть у журналі обліку трудових книжок перший запис щодо мого працевлаштування зроблений 11.06.18 а не 1.11.13;
- стягнути моральну шкоду на користь ОСОБА_2 \28.05.2005 рн\ у розмірі п`ятсот тридцять шість тисяч сто дванадцять гривень з відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовною заявою до Київської міської Прокуратури 3 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди та роз`яснено їй, що розгляд і вирішення даного спору віднесено до суду кримінальної юрисдикції.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди виходили з того, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2005 року народження, оскаржує дії прокурорів як посадових осіб органів прокуратури, у зв`язку з виконанням ними своїх функцій. Таким чином, суди дійшли висновку, що питання, заявлені у позові, підлягають вирішенню відповідно до ч. 1 ст.306 КПК України. Отже, суди вказали, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, і права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до загального місцевого суду в порядку КПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
11 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нову ухвалу про відкриття провадження у справі.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли до уваги те, що позов поданий в інтересах неповнолітньої дитини, яка є потерпілою по кримінальних провадженнях, відкритих органами прокуратури та поліції. Позивач вказує, що оскаржує дії прокурорів як посадових осіб у зв`язку з виконанням ними своїх функцій поза межами кримінальних проваджень, а відтак вважає, що вказаний позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 4., ч. 1 ст. 5 КПК України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та /або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Конституційний Суд України у Рішенні 14 грудня 2011 року у справі № 1-29/2011 визначив підґрунтя розмежування публічно-правових спорів між судами адміністративної та кримінальної юрисдикцій. У п. 4.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Як передбачено пунктом 2 частини другої статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
З позовної заяви та поданих позивачем апеляційної та касаційної скарги вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2005 року народження, оскаржує дії прокурорів як посадових осіб органів прокуратури при виконанні ними функцій у досудових розслідуваннях, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури до суду здійснюється у порядку, встановленому КПК України, адже діяльність цих посадових осіб має свої особливості.
Суд критично оцінює посилання скаржника на те, що вона оскаржує дії прокурорів як посадових осіб у зв`язку з виконанням ними своїх функцій поза межами кримінальних проваджень, а відтак вважає, що вказаний позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається внаслідок вчинення яких владних управлінських функцій відповідача відбулось порушення її прав та законних інтересів.
Зважаючи на зміст позовних вимог позивача та наведені останньою підстави в обґрунтування позову, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій, що питання, заявлені у позові ОСОБА_1 , підлягають вирішенню відповідно до ч. 1 ст.306 КПК України в порядку кримінального судочинства.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 826/11394/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова