ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа №826/11519/17
адміністративне провадження № К/9901/1969/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №826/11519/17 за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року №0002921203.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправного неприйняття податковим органом рішення про розстрочення грошових зобов`язань в сумі 118949574,36 грн, вказані грошові зобов`язання не були розстрочені з 30 січня 2017 року, що й зумовило виникнення обставин несвоєчасної сплати коштів до бюджету.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року №0002921203.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено протиправність не надання позивачу розстрочення сплати грошового зобов`язання в сумі 118949574,36 грн з 30 січня 2018 року податковим органом протиправно застосовано до позивача штраф у червні 2017 року за несвоєчасну сплату вказаної суми узгодженого грошового зобов`язання.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції, апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано тим, що прийняття рішення про розстрочення або відстрочення сплати грошових зобов`язань або податкового боргу є виключно правом контролюючого органу, та здійснюється на розсуд останнього в межах наданих повноважень з дотриманням встановленої процедури. Визначеним законом обов`язком платника податків є своєчасна та у повному обсязі сплата, передбачених законом податків і зборів. Подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не враховано рішення суду, яке набрало законної сили, та яким встановлено протиправність не надання позивачу розстрочення сплати грошового зобов`язання в сумі 118949574,36 грн з 30 січня 2017 року. Зазначає, що податковим органом протиправно застосовано до позивача штраф у червні 2017 року за несвоєчасну сплату вказаної суми узгодженого грошового зобов`язання. Вважає, що у даному випадку відсутній склад податкового правопорушення в діях позивача, а несвоєчасна сплата платником податків узгодженого грошового зобов`язання знаходиться у причинному взаємозв`язку із подією податкового правопорушення фіскального органу, зокрема, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо розстрочення такого грошового зобов`язання. Вказує про відсутність вини підприємства при несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання у даному випадку. Зауважує, що право податкового органу на прийняття рішення про розстрочення або відстрочення сплати грошових зобов`язань (податкового боргу) не є абсолютним, позаяк обмежене правом платника податків на перенесення строку сплати податку при наявності визначених законодавством підстав та гарантіями захисту такого права, наданих державою.
Відповідачем 18 лютого 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить у задоволені касаційної скарги відповідача відмовити та залишити без змін рішення апеляційного суду.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено перевірку дотримання термінів сплати податкових зобов`язань підприємством, за результатами якого складено акт від 26 травня 2017 року №4067/20-40-12-04-17/30019775 (надалі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що підприємством у встановлені законодавством строки не було сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (код бюджетної класифікації 3013030800) по податковій декларації з рентної плати за грудень 2016 (від 19 січня 2017 року №9267224045) в сумі 118949 574,36 грн. (граничний термін сплати 30 січня 2017 року; фактично зобов`язання були сплачені 31 січня 2017 року, кількість днів затримки - 1 день).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року №0002921203, яким зобов`язано підприємство за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 118 949574,36 грн., сплатити штраф 10% від вказаної суми, що становить 11894957,44 грн.
Судами встановлено, що підприємством були задекларовані грошові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природнього газу за грудень 2016 року у сумі 118 949 574,36 грн. Граничний строк сплати вказаної суми грошових зобов`язань є 30 січня 2017 року. Зазначені податкові зобов`язання були фактично сплачені 31 січня 2017 року, тобто з пропуском встановленого строку сплати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 березня 2018 року у справі №826/5155/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у неприйнятті рішення про розстрочення грошових зобов`язань чи відмови у наданні розстрочення у строк, передбачений законодавством України за заявами підприємства, а також відмову у прийнятті рішення про надання розстрочення за вказаною вище заявою підприємства.
Наведеними судовими рішеннями встановлено, що 19 січня 2017 року підприємство, керуючись статтею 100 Податкового кодексу України, звернулось до Первомайського відділення Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області із заявою про розстрочення грошових зобов`язань за грудень 2016 з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 118 949 574,36 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами, рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 1 682 763,51 грн, строк якої ще не настав, на строк 11 місяців з періодами сплати рівними частинами. Позивачем 27 березня 2017 року отримано лист Державної фіскальної служби України від 22 березня 2017 року №6903/7/99-99-17-04-17, в якому зазначено про те, що оскільки за даними інформаційної системи органів ДФС грошові зобов`язання платником сплачені в повному обсязі, порушене питання щодо розстрочення сплати грошових зобов`язань втратило актуальність.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом пунктів 257.1, 257.2, 257.5 статті 257 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю. Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати. Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
Враховуючи, що судами встановлено пропуск підприємством строку сплати грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу про наявність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків.
Щодо посилань скаржника на рішення суду у справі №826/5155/17, як на підставу звільнення позивача від зазначеної відповідальності, Верховний Суд зазначає про таке.
Положеннями підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
Відтак, прийняття рішення про розстрочення або відстрочення сплати грошових зобов`язань або податкового боргу є виключно правом контролюючого органу, та здійснюється на розсуд останнього в межах наданих повноважень з дотриманням встановленої процедури.
Водночас обов`язком платника податків є своєчасна та у повному обсязі сплата, передбачених законом, зокрема Податковим кодексом України, податків і зборів.
Відповідно до пункту 1.8 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №574, подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).
З огляду на наведені положення та встановлені судами обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність у позивача обов`язку зі сплати грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, незалежно від подання заяви про розстрочення.
Крім того, строк розгляду заяви про розстрочення закінчувався лише 21.02.2017, в той час як граничний строк сплати грошового зобов`язання закінчувався 30.01.2017.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Переліченими вище нормами податкового законодавства не передбачено обов`язку прийняття рішення про розстрочення грошових зобов`язань, які є погашеними та сплачені платником.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про наявність правових підстав для прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводам скаржника про наявність у податкового органу обов`язку щодо розстрочення непогашеного податкового боргу підприємства досліджено судом апеляційної інстанції та надано ним відповідну правову оцінку.
З урахуванням наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для прийняття контролюючим органом спірного рішення.
Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/11519/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва