ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа № 826/12002/16
адміністративне провадження № К/9901/33985/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №826/12002/16
за касаційною скаргою народних депутатів України ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя - Літвінова Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 826/12002/16
за позовом народних депутатів України ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до Державної фіскальної служби України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 01 серпня 2016 року народний депутат України ОСОБА_1 (далі - позивач 1, ОСОБА_1 ) та народний депутат України ОСОБА_2 (далі - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), яким просили:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у наданні неповної інформації на депутатські звернення позивачів № 14 від 19 січня 2016 року, № 149/2/97 від 29 лютого 2016 року та ненаданні інформації у відповідь на депутатське звернення № 149/2/141 від 22 червня 2016 року щодо суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводної сировини;
1.2. зобов`язати відповідача протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням надати позивачам інформацію запитувану у зверненні №148/2/141 від 22 червня 2016 року станом на 01 червня 2016 року щодо суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводної сировини.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що для належного виконання покладених на позивачів обов`язків, як народних депутатів України, вони мають право отримувати інформацію про розмір податкового боргу ПАТ «Укрнафта» по сплаті рентної плати за користування надрами в розрізі окремих спеціальних дозволів, наданих товариству, а ДФС України зобов`язана надати таку інформацію. Ненадання такої інформації є порушенням їх прав як народних депутатів та є перешкоджанням у належному здійсненні покладених на них обов`язків.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12002/16 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - третя особа, ПАТ "Укрнафта")
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року адміністративний позов народних депутатів України задоволено повністю.
4.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у наданні неповної інформації на депутатські звернення позивачів № 14 від 19 січня 2016 року, № 149/2/97 від 29 лютого 2016 року та ненаданні інформації у відповідь на депутатське звернення № 149/2/141 від 22 червня 2016 року щодо суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводної сировини.
4.2. Зобов`язано Державну фіскальну службу України надати позивачам інформацію запитувану у зверненні № 148/2/141 від 22 червня 2016 року станом на 01 червня 2016 року щодо суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводної сировини.
5. Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав обов`язок надати інформацію на депутатські звернення позивачів на виконання вимог статті 19 Закону України "Про статус народного депутата України", однак протиправно цього не зробила. За висновком суду ДФС України має можливість надати позивачам запитувану інформацію шляхом математичних розрахунків, а саме: сумування розміру наявного боргу по кожній мінеральній сировині в межах одного об`єкту надр, в результаті чого буде отримано конкретну суму заборгованості по рентній платі в межах конкретної ділянки надр, а отже і в межах відповідного спеціального дозволу.
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року постанова суду першої інстанції скасована, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що платником рентної плати у документах податкової звітності зазначаються дані про спеціальний дозвіл та місце його знаходження, ці дані не відображаються в ІКП та згідно з Порядком № 422 не повинні там відображатись, інформація про спеціальний дозвіл не становить реквізитів ІКП. Звернення позивачів не стосувалися відомостей, що вже зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення Державною фіскальною службою України своєї діяльності, а містили вимоги вчинити певні дії по підбору, обробці та наданні інформації, яка б відповідала поставленим у запиті умовам та яка могла б бути сформована в ручному режимі (шляхом виокремлення та систематизації наявної у контролюючого органу інформації) за умови, що в ІКП, що відкривається за кожним кодом бюджетної класифікації, відображалися б нараховані та сплачені суми податкових зобов`язань по кожному окремому спеціальному дозволу. Однак, таких можливості ІКП не передбачає.
7.1. Приймаючи до уваги вищенаведене та виходячи з ознак публічної інформації у відповідності до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Державна фіскальна служба України надала публічну інформацію, що знаходилась у її володінні, як відповідь на депутатські звернення, в порядок та строки, передбачені чинним законодавством України, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язок Державної фіскальної служби України створювати інформацію не в процесі виконання своїх обов`язків.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
8. 20 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла спільна касаційна скарга народних депутатів України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якою вони просили скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року.
9. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
10. У касаційній скарзі скаржники вказують, що судом апеляційної інстанції висновки зроблено без застосування приписів підпункту 258.2.2 пункту 258 Податкового кодексу України, з яких слідує, що на контролюючий орган покладено обов`язок здійснювати контроль за повнотою сплати рентної плати. При цьому на ДФС України також покладено обов`язок порушувати перед Держгеонадра питання зупинення дії конкретного спеціального дозволу в межах використання якого платник податків протягом шести місяців допускає порушення вимог законодавства щодо своєчасної і повної сплати рентної плати. Тож, фактично для виконання зазначеного обов`язку ДФС має володіти інформацією про порушення норм податкового законодавства окремо по кожному зі спеціальних дозволів. Позовні вимоги не передбачають створення ДФС України запитуваної інформації, а лише систематизацію та виокремлення інформації, яка вже в них є.
10.1. Скаржники наголошують на тому, що правовідносини стосовно збирання народними депутатами України інформації, в тому числі надсилання та розгляд депутатських звернень, регулюються приписами Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-ХІІ. Натомість судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», які не регулюють означені правовідносини.
10.2. На думку скаржників, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає критеріям статті 159 КАС України в частині законності та обґрунтованості, оскільки судом апеляційної інстанції не було забезпечено повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за спільною касаційною скаргою народних депутатів України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №826/12002/16.
12. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
14. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи № 826/12002/16 передано до Верховного Суду.
15. 05 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данілевич Н.А.
16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 549/0/78-19 у зв`язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законодавством, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. 19 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до положень частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
19. Від ДФС України відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
20. 06 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» надійшли заперечення на касаційну скаргу народних депутатів, де третя особа просила вищевказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки суд дійшов обґрунтованих висновків.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21. 19 січня 2016 року позивачі направили голові Державної фіскальної служби України Насірову Р.М. депутатське звернення №14, в якому просили повідомити станом на 01 січня 2016 року суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр ПАТ "Укрнафта", код ЄДРПОУ 00135390, на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводневої сировини.
22. Листом від 03 лютого 2016 року №319/2/99-99-23-02-10 відповідач повідомив позивачів, що надання інформації, зазначеної у зверненні позивачів, може бути забезпечено відповідачем лише в частині відомостей про податковий борг з рентної плати за користування надрами та перелік спеціальних дозволів, на яких такий борг має місце.
22.1. До листа від 03 лютого 2016 року №319/2/99-99-23-02-10 відповідачем додано перелік спеціальних дозволів на користування надрами, наданих ПАТ "Укрнафта" з зазначенням розміру податкового боргу в розрізі видів мінеральної сировини за видобування якої справляється рентна плата (за видобування природного газу, нафти, корисних копалин загальнодержавного призначення, тощо) без виокремлення такої інформації по кожному спеціальному дозволу.
23. У зв`язку з наданням неповної інформації, 29 лютого 2016 року позивачі направили голові Державної фіскальної служби України Насірову Р. М . депутатське звернення №149/2/97, в якому просили надати інформацію на момент надання відповіді на звернення стосовно актуальної суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр ПАТ "Укрнафта", код ЄДРПОУ 00135390, на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводневої сировини.
24. Листом від 18 березня 2016 року №785/2-99-99-23-02-10 відповідач повідомив позивачів, що надання інформації про податковий борг в розрізі окремого спеціального дозволу на користування надрами є неможливим, оскільки ведення податкового обліку рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин запровадженим програм забезпеченням ІС "Податковий блок" відбувається в розрізі регіонів, а не в розрізі спеціальних дозволів на користування надрами.
25. З листом від 18 березня 2016 року №785/2-99-99-23-02-10 відповідач надав позивачам перелік спеціальних дозволів ПАТ "Укрнафта" та ЗВЕДЕНУ ІНФОРМАЦІЮ щодо податкового боргу товариства виключно по регіонам України.
26. 22 червня 2016 року позивачі направили голові Державної фіскальної служби України Насірову Р .М. депутатське звернення №149/2/141, в якому просили дати доручення щодо проведення відповідним територіальним органам ДФС України виокремлення та систематизації в ручному режимі наявної у них інформації станом на 01 червня 2016 року щодо суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр ПАТ "Укрнафта", код ЄДРПОУ 00135390, в межах їх територіального відання, на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводневої сировини, та надати таку систематизовану інформацію у відповідь на депутатське звернення.
27. Листом від 05 липня 2016 року №1567/2/99-99-17-02-10 відповідач відмовив позивачам у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що автоматизована система обліку платежів у органах доходів і зборів не передбачає відокремленого сервісу щодо обліку нарахувань податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами у розрізі родовищ або спеціальних дозволів.
Позиція Верховного Суду
Джерела права й акти їх застосування
28. Статус (права, обов`язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень визначає Закон України "Про статус народного депутата України".
29. Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
29.1. Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі.
29.2. При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
29.3. Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.
30. Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат зобов`язаний, серед іншого: дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України; постійно підтримувати зв`язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
31. Частинами першою, другою та четвертою статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" встановлено, що народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.
31.1. Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
31.2. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов`язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.
31.3. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов`язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об`єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом.
32. Відповідно до частин другої та третьої статті 19 Закону України "Про статус народного депутата України" на вимогу народного депутата посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій зобов`язані забезпечити його консультаціями відповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості - не пізніш як у п`ятиденний строк, необхідні інформацію і документацію.
32.1. Народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності. Доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається після взяття народним депутатом письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
33. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).
34. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
36. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
37. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).
38. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
40. У цій справі судом першої інстанції встановлено, що позивачі направили голові Державної фіскальної служби України Насірову Р.М. два депутатських звернення: 1) від 19 січня 2016 року №14, в якому просили повідомити станом на 01 січня 2016 року суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр ПАТ "Укрнафта", на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводневої сировини; 2) від 22 червня 2016 року №149/2/141, в якому просили дати доручення щодо проведення відповідним територіальним органам ДФС України виокремлення та систематизації в ручному режимі наявної у них інформації станом на 01 червня 2016 року щодо суми податкового боргу по сплаті рентної плати за користування надрами окремо за кожним об`єктом надр ПАТ "Укрнафта", в межах їх територіального відання, на який товариству надано спеціальний дозвіл для видобування вуглеводневої сировини, та надати таку систематизовану інформацію у відповідь на депутатське звернення.
41. Надаючи оцінку підставам касаційного оскарження в межах наведених у касаційній скарзі доводів Верховний Суд виходить із такого.
42. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 05.03.20103 № 5-рп/2003 зазначив, що право на депутатське звернення є складовою повноважень народного депутата України. На відміну від запиту звернення - це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата України зазначеним вище адресатам здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (абзац другий частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України». За своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців, а також стосуватися інших питань депутатської діяльності, які ініціюються народним депутатом України.
43. У цьому ж рішенні Конституційним Судом України зазначено, що у разі надходження запитів або звернень, зміст яких не відповідає закону або виходить за межі компетенції адресата, останній не зобов`язаний задовольняти вимоги запиту або приймати пропозицію, яка міститься у зверненні. Це випливає з приписів частини другої статті 19 Конституції України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. При вирішення даного спору суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зміст вищевказаних депутатських звернень не суперечить законам та не виходить за межі компетенції адресата, оскільки в органах ДФС України наявна необхідна інформація щодо податкового боргу ПАТ "Укрнафта" в розрізі окремих спеціальних дозволів, виокремити та сформувати таку інформацію в ручному режимі шляхом виокремлення цих даних з поданої ПАТ "Укрнафта" податкової звітності та надати у відповідь на депутатські звернення є цілком можливим, а твердження відповідача про відсутність у них такої інформації або неможливість її належного виокремлення не відповідає дійсності та є бездіяльністю з боку відповідача по наданню необхідної інформації на депутатські звернення позивачів.
45. Виходячи із обсягу встановлених судом повноважень ДФС України, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача технічної можливості надати інформацію запитувану позивачами у депутатських зверненнях, проте, в порушення вимог чинного законодавства, допустив протиправну бездіяльність, що полягає у неодноразовому та безпідставному ненаданні запитуваної у депутатських зверненнях позивачів інформації, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.
46. В свою чергу суд апеляційної інстанції у результаті застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» дійшов протилежного висновку, що звернення позивачів не стосувалися відомостей, що вже зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення ДФС України своєї діяльності, а містили вимоги вчинити певні дії по підбору, обробці та наданні інформації, яка б відповідала поставленим у запиті умовам. На підставі наведеного колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що ДФС України надала публічну інформацію, що знаходилась у її володінні, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язок ДФС України створювати інформацію не в процесі виконання своїх обов`язків.
47. Водночас варто зауважити, що, зокрема, народні депутати України при виконанні ними депутатських повноважень не можуть бути суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, а тому до відносин зі збирання ними інформації, у тому числі надсилання та розгляду депутатських запитів, депутатських звернень, необхідно застосовувати відповідні положення Закону № 2790-XII, а не законодавство про доступ до публічної інформації.
48. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що до депутатських звернень не застосовуються положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».
49. На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме застосовано до спірних правовідносин приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», які не регулюють ці відносини.
50. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
51. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги народних депутатів України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
52. Рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.
53. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
54. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
55. З урахуванням вищенаведеного постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 826/12002/16 підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року - залишенню в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
56. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу народних депутатів України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 826/12002/16 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду