№ 826/1209/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа № 826/1209/17

адміністративне провадження № К/9901/21041/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 826/1209/17

за касаційною скаргою народного депутата України ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі (головуючий суддя - Арсірій Р.О.) та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді: Кузьмішина О.М., Пилипенко О.Є.)

у справі № 826/1209/17

за позовом народного депутата України ОСОБА_1

до Апарату Верховної Ради України,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 17 січня 2017 року народний депутат України ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач, Апарат ВРУ), яким просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо незабезпечення оприлюднення на офіційному веб-сайті Верховної Ради України http://rada.gov.ua/ достовірної, точної та повної інформації стосовно редакції Податкового кодексу України станом на 01.01.2017, у зв`язку з незабезпеченням відображення змін, передбачених пунктом 134 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VIII від 21.12.2016, шляхом виключення розділу XVIII-2 "Податкова міліція";

1.2. зобов`язати Апарат Верховної Ради України оновити текст Податкового кодексу України в редакції станом на 01.01.2017, який розміщений на офіційному веб-сайті Верховної Ради України http://rada.gov.ua/, відобразивши зміни, передбачені пунктом 134 розділу І Закону України № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", шляхом виключення з тексту ПК України розділу XVIII-2 "Податкова міліція"; зобов`язати відповідача, подати звіт про виконання рішення суду.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Апарат Верховної Ради вчинив протиправну бездіяльність, оскільки станом на 16.01.2017 не розмістив на офіційному веб-сайті Верховної Ради України зміни до Податкового кодексу України, які були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797- VIII від 21.12.2016. Зокрема, це стосується пункту 134 вказаного Закону, який передбачав виключення з Податкового кодексу України Розділу XVIII-2 Податкова міліція».

3. На думку позивача, текст Податкового кодексу України зі змінами, пов`язаними із виключенням Розділу XVІІІ-2 ПК України, задовольняє критерій публічності та належності до правової інформації, оскільки є джерелом права та був створений у процесі виконання Верховною Радою України своїх обов`язків і перебуває у володінні Апарату Верховної Ради України - розпорядника публічної інформації. Проте, не виключивши з тексту ПК України, розміщеного на офіційному веб-сайті Верховної Ради України Розділу XVIII-2 "Податкова міліція", як це було передбачено прийнятим Законом № 1797, Відповідач не виконав свій обов`язок із оприлюднення достовірної, точної та повної інформації, також її оперативного оновлення, чим порушив норми законодавства та право Позивача на доступ до інформації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в абзаці 3 п. 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016, № 1797-VIII, наявна технічна помилка, яка стосується набрання чинності або пунктом 133 розділу I Закону № 1797-VIII, або пунктом 134 розділу I Закону № 1797-VIII, щодо виключення розділу XVIII - 2 з Податкового кодексу України. В свою чергу Апарат ВРУ не наділений повноваженнями виправлення технічних помилок чи то неузгодженості пунктів, на які містяться посилання у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1797 (який визначає дату набрання чинності цим Законом та містить винятки щодо набрання чинності окремими його нормами), із посиланнями на конкретні положення Податкового кодексу України; вирішення даного питання можливо виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону уповноваженим суб`єктом - Верховною радою України, що дозволить однозначно визначити волю законодавця в частині дати втрати чинності вказаним розділом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. 20 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга народного депутата України ОСОБА_1 , якою він просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 826/1209/17 та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити та зобов`язати Апарат Верховної Ради України протягом 10 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду надати Вищому адміністративному суду України звіт про його виконання в частині оновлення тексту Податкового кодексу України в редакції станом на 01.01.2017, який розміщений на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, шляхом виключення з тексту розділу ХVIII-2 «Податкова поліція».

7. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

8. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильне тлумачення судами норм матеріального права, а саме розділ ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII. Вважає, що є всі законодавчі підстави для виключення розділу ХVIII-2 з тексту Податкового кодексу України і, на думку скаржника прийняття жодних додаткових змін парламентом не потребується, а в позові йде мова виключно про виконання відповідачем технічної роботи, а не про зміну змісту нормативного акту. Наполягає, що відповідач мав керуватися саме номерами структурних одиниць прийнятого парламентом Закону № 1797, а не їх змістом (уточненнями зазначених в дужках).

9. Порушенням норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанції оскаржуваних рішень, скаржник вважає те, що в даному випадку, суди першої та апеляційної інстанції фактично відмовилися здійснювати правосуддя в Україні, так як, на його думку, не вирішили даний спір по суті та відповідно не забезпечили ефективний судовий захист, адже не вказали, яким чином слід відображати текст Податкового кодексу України з урахуванням змін, прийнятих Законом № 1797, погодившись з тим, що прийнятною є ситуація коли зміст кодексу є недоступним особам, які його застосовують, а також те, що вирішення цього питання залежить від парламенту.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 826/1209/17.

11. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи №826/1209/17 передано до Верховного Суду.

14. 13 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., судді, Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

15. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року № 521/0/78-19 у зв`язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законодавством, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. 19 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в попереднє судове засідання у відповідності до положень частини першої статті 340 КАС України.

Позиція інших учасників справи

18. 07 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Апарату ВРУ, де відповідач просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржувані судові рішення - без змін. У цих запереченнях відповідач звертав увагу суду касаційної інстанції, що скаржник у касаційній скарзі фактично наводить аналогічну мотивацію заявлених позовних вимог, що також була викладена в його апеляційній скарзі. Цим доводам суди першої та апеляційної інстанції надали належну правову оцінку та ухвалили судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і дійшли правильного висновку, що позивач фактично просив суд першої інстанції зобов`язати відповідача внести зміни до закону.

19. Зауважували, що відповідно до правового статусу Апарату ВРУ, враховуючи положення статті 93 Конституції України та статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», відповідач не наділений повноваженнями вносити на розгляд ВРУ проекти законів, постанов та інших актів. Натомість позивач, перебуваючи на посаді народного депутата України, будучи першим заступником голови Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики може скористатися правом суб`єкта права законодавчої ініціативи в парламенті та внести відповідний законопроект про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, який би усунув наявні технічні помилки та неузгодженості перехідних положень цього закону.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

20. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 був опублікований в офіційному виданні «Голос України» 31.12.2016 і набрав чинності з 01.01.2017 за виключенням тих положень, які наведені у пункті 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення».

21. Відповідно до пункту 133 розділу I вказаного Закону «в абзаці першому пункту 344.1 статті 344 слова "органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється" замінити словами "органів здійснюється".

22. Відповідно до пункту 134 розділу I Закону № 1797-VIII, розділ XVIII 2 виключити.

23. Згідно п. 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016, № 1797-VIII, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім:

23.1. підпункту 2 пункту 27 (щодо пункту 61.3 статті 61), підпункту 3 пункту 43 (щодо пункту 78.3 статті 78), пункту 132 (щодо пункту 344.1 статті 344), пункту 133 розділу I (щодо виключення розділу XVIII 2) - з дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє.

24. Законодавцем зазначено, що Закон № 1797-VIII, набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім, зокрема, пункту 133 розділу I (щодо виключення розділу XVIII 2). Разом з цим, у пункті 133 Розділу І згаданого вище Закону фактично йдеться про внесення змін до статті 344 Податкового кодексу України.

25. Відповідачем до тексту Податкового кодексу України, який розміщений на веб-сайті Верховної Ради України, внесені не всі зміни, передбачені Законом, через відтермінування набрання чинності деяких з них. Крім того, спірну частину змін не внесено через внутрішні неузгодженості у тексті прийнятого Закону.

26. На запит позивача листом Апарату ВРУ № 07/05-27 (18277) від 26.01.2017 року повідомлено народного депутата України ОСОБА_1., що вказані зміни не були відображені в тексті ПК України у зв`язку з неузгодженістю положень абзацу третього розділу II Закону № 1797, який передбачає, що "пункт 133 розділу І (щодо виключення розділу ХУШ-2) набирає чинності з дня набрання чинності законом який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє.

26.1. Також вказано, що за такої ситуації внесення змін, передбачених пунктами 9, 10,132,133, 134 розділу І цього Закону, технічно неможливо, оскільки Апарат Ради України відповідно до Регламенту Верховної Ради України не наділений повноваженнями виправлення технічних помилок та неузгодженостей у тексті опублікованих законів. Зазначеного можна було б уникнути за умови використання можливостей, визначених Регламентом Верховної Ради України щодо законодавчої процедури, зокрема частиною першою статті 122, статтями 128 і 131, а також пунктом 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України.

27. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики щодо виправлення технічної помилки в абзаці 3 пункту 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIIІ.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

28. Відповідно до статей 75 76 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

29. Відповідно до статей 85 87 89 92 96 Конституції України до основних конституційних повноважень ВР України належить, зокрема, внесення змін до Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму, прийняття законів, постанов та інших актів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження Державного бюджету України.

30. Згідно зі статтею 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

31. Відповідно до статті 7 Регламенту Верховної Ради України організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

32. Апарат Верховної Ради України діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 № 769.

33. Частинами першою, шостою статті 1 Положення про Апарат Верховної Ради України від 25.08.11 № 769 передбачено, що Апарат Верховної Ради є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України.

34. Апарат Верховної Ради України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

35. Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України від 13.01.11 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

36. Згідно з підпунктом 3 пункту 8 Положення про Апарат Верховної Ради України, у сфері документального забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат організовує опублікування актів Верховної Ради України та інших офіційних матеріалів, надає інформацію щодо проходження підписаних законодавчих актів та оприлюднює її на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

37. Підпунктами 6 і 7 пункту 9 цього Положення також передбачено, що у сфері інформаційного та комп`ютерно-технологічного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат забезпечує функціонування офіційного веб-сайту Верховної Ради України, оприлюднення на ньому інформації, передбаченої Законом України «Про доступ до публічної інформації» та іншими законодавчими актами, та формує бази даних актів Верховної Ради України, забезпечує доступ користувачів до баз даних законодавчих актів зарубіжних країн.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

38. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).

39. Згідно з пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

41. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

42. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

43. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

44. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

45. Надаючи оцінку підставам касаційного оскарження в межах наведених у касаційній скарзі доводів Верховний Суд приходить до таких висновків.

46. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Відповідач не наділений повноваженнями виправлення технічних помилок чи то неузгодженості пунктів, на які містяться посилання у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1797 (який визначає дату набрання чинності цим Законом та містить винятки щодо набрання чинності окремими його нормами), із посиланнями на конкретні положення Податкового кодексу України; вирішення даного питання можливо виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону, що дозволить однозначно визначити волю законодавця в частині дати втрати чинності вказаним розділом.

47. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи із такого.

48. Так, відповідно до абзацу 3 пункту 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1797, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім:

підпункту 2 пункту 27 (щодо пункту 61.3 статті 61), підпункту 3 пункту 43 (щодо пункту 78.3 статті 78), пункту 132 (щодо пункту 344.1 статті 344), пункту 133 розділу I (щодо виключення розділу XVIII-2) - з дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє.

49. У свою чергу, відповідно до пункту 133 розділу I вказаного Закону «в абзаці першому пункту 344.1 статті 344 слова «органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється» замінити словами «органів здійснюється».

50. Таким чином, законодавцем зазначено, що Закон № 1797 набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім, зокрема, пункту 133 розділу I (щодо виключення розділу XVIII-2).

51. Тобто, у зазначеному абзаці вказано, що зміни, передбачені пунктом 133 стосуються і виключення розділу XVIII-2, а відтермінування набрання чинності Законом № 1797 прив`язується до дати набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє.

52. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що така редакція абзацу 3 пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1797 не дозволяє однозначно визначати волю законодавця в частині дати, з якої втрачає чинність розділ XVIII-2 та допускає неоднозначне тлумачення моменту набрання законної сили пунктом 134 розділу I Закону № 1797.

53. Суд апеляційної інстанції вірно застосував до спірних правовідносин критерії для оцінки оскаржуваної бездіяльності відповідача критерії, викладені у частині третій статті 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017), на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про те, що в умовах встановлених у цій справі обставин дія, яку позивач просить вчинити пов`язана із необхідністю внесення змін до вищевказаних законодавчих положень, спрямованих на усунення описаних розбіжностей, що виходить за межі повноважень Апарату Верховної Ради України.

54. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75 82 84 91 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади ВР України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізується спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях ВР України під час її сесій. Визначення ВР України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. ВР України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

55. В свою чергу Апарат Верховної Ради України відповідно до Регламенту Верховної Ради України не наділений повноваженнями виправлення технічних помилок та неузгодженостей у тексті опублікованих законів. Зазначеного можна було б уникнути за умови використання можливостей, визначених Регламентом Верховної Ради України щодо законодавчої процедури, зокрема частиною першою статті 122, яка регулює усунення суперечностей та внесення редакційних уточнень до законопроекту, статтями 128 і 131, що регулюють порядок усунення неузгодженостей та неточностей у прийнятому законі. В межах своїх повноважень відповідно до підпункту 3 пункту 8 Положення про Апарат Верховної Ради України, у сфері документального забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат організовує опублікування актів Верховної Ради України та інших офіційних матеріалів, надає інформацію щодо проходження підписаних законодавчих актів та оприлюднює її на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

56. Закон № 1797 є нормативно-правовим актом, внесення змін до якого здійснюється Верховною Радою України за встановленою Конституцією і Регламентом Верховної Ради України процедурою.

57. Вирішення спірного питання можливо виключно шляхом внесення парламентом змін до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.16р. щодо взаємоузгодження пунктів, на які містяться посилання у «Прикінцевих та перехідних положеннях», з посиланнями на конкретні положення Податкового кодексу України, що дозволить однозначно визначити волю законодавця.

58. При цьому колегія суддів виходить з того, що правила нормотворчої техніки закріплюються в регламентах, які регулюють діяльність суб`єктів нормотворчості. До кола суб`єктів нормотворчості відповідач не відноситься.

59. Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки (методичні рекомендації), на які посилається апелянт, були підготовлені Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України саме для суб`єктів права законодавчої ініціативи, які розробляють та вносять на розгляд Верховної Ради України той чи інший законопроект. Ці методичні рекомендації розроблено з метою уніфікації написання проектів законів та дотримання вимог законодавчої техніки при підготовці законопроектів про внесення змін до чинних законодавчих актів.

60. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що якість нормотворчої техніки має забезпечуватись саме суб`єктом нормотворчості при створенні нормативно-правових актів з метою забезпечення ясності, точності, чіткості і несуперечності цих актів. Відтак, недотримання правил вираження та закріплення змісту юридичних актів, неправильне, неточне або неповне використання нормотворчоі техніки, яке призводить до недоліків нормативно-правових актів та ускладнює реалізацію норм права - не може усуватися адміністративним судом у спосіб спонукання відповідача відобразити зміни до Податкового кодексу України в частині втрати чинності пункту 134 щодо якого у Прикінцевих положеннях цього ж закону є виключення в частині набрання цим пунктом чинності. Прикінцеві та перехідні положення Закону є невід`ємною частиною структури нормативно-правового акта.

61. Нормотворча техніка застосовується при створенні нормативно-правових актів, що відрізняє її від інших видів юридичної техніки (правозастосовної, інтерпретаційної, договірної та ін.). У даному спорі не йдеться про застосування Розділу XVIIІ-2 «Податкова міліція» Податкового кодексу України, а тому доводи касатора з цього приводу не заслуговують на увагу.

62. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

63. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

64. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

65. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

66. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

67. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

68. Частиною 3 статті 343 КАС України передбачено, що у попередньому розгляді справи суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

69. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

70. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

71. Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

72. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу народного депутата України ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду