ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2020 року
Київ
справа №826/12177/16
адміністративне провадження №К/9901/35367/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2016 (суддя - Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 826/12177/16 за позовом Дочірнього підприємства «Супер-франт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Дочірнє підприємство «Супер-франт» (далі - ДП «Супер-франт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 11.03.2016 №0000012600, №0000022600, №0000032600.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та зазначає, що виявлені під час проведення перевірки факти свідчать про обґрунтованість прийняття контролюючим органом оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДП «Супер-франт» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ДП «Супер-Франт» у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 26.02.2016 №754/26-56-12-02-14/21624682, в якому відображено висновок про:
порушення позивач вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасним поданням податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року в,
пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (до складу податкового кредиту за грудень 2015 року включено податкові накладні, складені постачальником з порушенням порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, що не дає право на покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту), внаслідок чого зменшується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2015 року у розмірі 1885294,00 грн., та зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 158130,00 грн., згідно з декларацією за грудень 2015 року.
На підставі вказаного акту перевірки, 11.03.2016 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000012600, згідно з яким ДП «Супер-Франт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1885294,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 471323,50 грн.;
№0000022600, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 158130,00 грн.;
№0000032600 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.03.2016 №0000032600 слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судами встановлено, що 20.01.2016 позивачем засобами електронного зв`язку подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, проте остання не була прийнята з посиланням на наступне: «невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів».
ДП «Супер-Франт» подано вказану податкову декларацію особисто, яка отримана контролюючим органом 20.01.2016, проте, листом від 22.01.2016 №456/10/26-56-08-02-05 дана податкова декларація не визнана податковою звітністю із зазначенням того, що договір про визнання електронних документів з ДП «Супер-Франт» на момент подання звіту з податку на додану вартість за грудень 2015 року не розривався та був дійсним.
Під час судового розгляду даної справи в суді першої інстанції представником відповідача, як суб`єктом владних повноважень, не конкретизовано, з яких саме підстав податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, подану 20.01.2016 засобами електронного зв`язку, не було прийнято контролюючим органом та висловлено припущення про можливий технічний збій в програмі.
Судами з`ясовано, а відповідачем не спростовано дійсність сертифікатів ключів, виданих дочірньому підприємству «Супер-Франт» станом на січень 2016 року (дату подання декларації засобами електронного зв`язку) .
Отже, встановлені обставини справи свідчать, що позивачем було виконано обов`язок з подання податкової декларації за грудень 2015 року у межах строків, встановлених положеннями пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, проте була не прийнята контролюючим органом з незалежних від платника податків причин, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність законних підстав для притягнення до відповідальності за несвоєчасне подання податкової звітності та нарахування штрафу згідно податкового повідомлення-рішення від 11.03.2016 №0000032600.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 11.03.2016 №0000012600 та №0000022600 слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній, зокрема, зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Крім того, відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Наведені законодавчі норми свідчать про те, що у разі виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Отже, висновки відповідача, покладені в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.03.2016 №0000012600 та №0000022600, не можуть бути предметом камеральної перевірки, а повинні досліджуватися у межах документальної перевірки.
Під час вирішення даного спору судом першої інстанції, відповідачем не повідомлено суд про причини непроведення документальної позапланової перевірки позивача.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими).
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова,
Судді Верховного Суду