ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 826/1227/16
адміністративне провадження № К/9901/25940/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2016 року (суддя Кобилянський К.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.)
у справі № 826/1227/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27.05.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року, в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати позивача по операціям з ТОВ «Грант Тайм» у розмірі 690 000 грн не підтверджуються належними первинними документами і не пов`язані зі здійсненням її господарської діяльності, а тому відповідачем правомірно обчислено суму чистого оподаткованого доходу позивача за 2013 рік і, відповідно, нараховано на нього суму єдиного внеску в сумі 6 367,10 грн та накладено штрафні санкції у розмірі 636,72 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені надані докази.
Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу на адресу суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт від 06.07.2015 року № 3264/26-58-17-01-17-3029117780.
За висновками акта перевірки встановлено:
1) завищення валових витрат за 2013 рік,
2) не донарахування та несплата до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2013 року у сумі 6 367,10 грн.
07.10.2015 року податковий орган на підставі акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-39У, якою визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 6 367,10 грн., а також виніс рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого внеску за № 0001331701, згідно якого до позивача у відповідності п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 636,72 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку податкового органу сталі розбіжності у визначенні податкових зобов`язань позивача, які виникли внаслідок включення до складу витрат показників по операціям з ТОВ «Грант Тайм», які не пов`язані з господарською діяльністю та не мають реального характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% бази нарахування. Базою оподаткування є сума доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід. Мінімальний розмір єдиного внеску має бути сплачений тільки в тому разі, якщо підприємець отримував дохід.
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)
Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Згідно з ч. 2, 3, 4, 9 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі ж якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки
Відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в акті надання послуг від 31.01.2013 року № 995, складеному на підставі договору від 02.11.2012 року № 2 КП, укладеному між позивачем і ТОВ «Грант Тайм», міститься лише загальне найменування: «консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та керування», без зазначення жодної деталізації, їх кількості та одиниці виміру (вказано лише одиницю виміру коштів).
Жодних інших документів, з яких би можна було встановити результати вказаних послуг, перевірити їх специфікацію та обсяг, позивачем ані до суду першої інстанції, ані на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року про витребування доказів надано не було.
Крім того, у матеріалах справи наявні копії двох банківських виписок, в яких, зокрема відображено перерахування коштів з рахунку позивача на інший банківський рахунок за відповідним розрахунковим документом як оплату консультаційних послуг, але на підставі чого саме їй виставлені такі розрахункові документи, за які конкретно послуги, в якому обсязі та взагалі на підставі якого договору, будь-якими первинними документами у взаємозв`язку із вказаними банківськими виписками не підтверджується.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання правомірним включення позивачем витрат по операціям з ТОВ «Грант Тайм» у розмірі 690 000 грн до складу витрат за 2013 рік, тому сума чистого оподаткованого доходу за цей період занижена, що відповідно вказує на ухилення позивача від сплати єдиного внеску з вказаного доходу, а отже, відповідач, сформувавши оскаржувану вимогу від 07.10.2015 року № Ф-39У та прийнявши рішення від 07.10.2015 року № 0001331701, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством і, у відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів перед судом правомірність своїх рішень.
В свою чергу, в касаційній скарзі позивач зазначає, що правомірність перерахунку чистого доходу позивача у 2013 році, внаслідок чого позивачу було донараховано ЄСВ і застосовано штрафні санкції, оскаржено позивачем в Окружному адміністративному суді м. Києва в межах справи № 826/26877/15. Проте суди відмовились врахувати цю обставину.
Окружній адміністративний суд м. Києва у справі № 826/26877/15 постановою від 9.11.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року, в задоволенні позову відмовив.
Суд дійшов висновку, що ТОВ «Грант Тайм» не здійснювало фінансово-господарську діяльність за укладеним з позивачем договором.
Таким чином, суд не погоджується з доводом позивача що рішення у справі № 826/26877/15 мало б суттєве значення при розгляді даної справи.
Також позивач вказує, що суди попередніх інстанцій, зазначаючи про недостатність наданих документів, не надалі належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам. Суди не навели жодних правових норм, на підставі яких позивач зобов`язаний мати додаткові документи.
Приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що в наданих документах міститься лише загальне найменування: «консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та керування», без зазначення жодної деталізації, їх кількості та одиниці виміру (вказано лише одиницю виміру коштів).
Жодних інших документів, з яких би можна було встановити результати вказаних послуг, перевірити їх специфікацію та обсяг, позивачем надано не було.
Суд погоджується з доводом позивача, що позивач не зобов`язаний мати додаткові документи, але у випадку, якщо з наявних документів можливо встановити вид та обсяг господарської операції, одиницю виміру тощо. Визначення операції як «консультаційні послуги» не дає можливості встановити, які саме послуги отримані позивачем, чи пов`язані вони з господарською діяльністю, та чи мали таки послуги вплив на діяльність позивача.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що надані первинні документи жодним чином не підтверджують ані реальності спірних операцій позивача з ТОВ «Грант Тайм», ані їх зв`язку з господарською діяльністю позивача.
Крім зазначеного, в касаційній скарзі позивач вказує на протиправні, на його думку, дії податкового органу при прийнятті спірних рішень.
Суд не погоджується з таким доводом позивача, оскільки дії податкового органу як при проведенні перевірки та і при прийнятті рішення не були предметом даного судового розгляду, питання щодо визнання їх протиправними позивач не ставив.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем правомірно обчислено суму чистого оподаткованого доходу позивача за 2013 рік і, відповідно, нараховано на нього суму єдиного внеску в сумі 6 367,10 грн та накладено штрафні санкції у розмірі 636,72 грн.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року у справі № 826/1227/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко