ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2025 року
м. Київ
справа №826/1232/18
адміністративне провадження № К/9901/66324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (Судді: Ключкович В.Ю., Ганечко О.М., Сорочко Є.О.),
у справі № 826/1232/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія»
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» (далі - позивач, ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС) в якому, враховуючи уточнення підстав позову, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2017 року №0008894105 та №0008904105 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених сум грошових зобов`язань (т. 1 а.с. 6-8, 59-62).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 110-114).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року скасовано вищенаведене рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову (т. 1 а.с. 160-163).
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної камеральної перевірки, оскільки правом проведення камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання контролюючий орган наділений лише з 01.01.2017 року, тоді, як питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати всіх передбачених податків та зборів (за вересень 2015 року) є предметом документальної перевірки у відповідності до вимог пп. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, яка відповідачем не проводилась. Отже проведення камеральної перевірки щодо своєчасної сплати на підставі норм податкового законодавства, які набрали чинності з 01.01.2017 року прямо суперечить вимогам статті 58 Конституції України, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До того ж, камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним днем отримання такої звітності.
В контексті правомірності своє позиції, посилався на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №826/13195/16, від 14.06.2018 у справі №812/1028/17, від 15.06.2018 у справі №817/98/16, від 13.06.2018 у справі №826/623/13-а, від 26.06.2018 у справі №826/18513/16, від 09.10.2018 року у справі № 810/403/17, від 16.10.2018 року у справі № 826/4247/17. Враховуючи викладене, просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції (т. 2 а.с. 1-9).
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу відповідач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної камеральної перевірки на підставі вимог податкового законодавства, чинних станом на час її проведення (з 01.01.2017 року), внаслідок несвоєчасної сплати позивачем узгоджених грошових зобов`язань (т. 2 а.с. 52-60).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби камеральної перевірки ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія» (код ЄДРПОУ 34181461) з питань своєчасності перерахування до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2015 року, складено акт камеральної перевірки від 28.09.2017 року з висновками про несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2015 року (декларація від 20.10.2015 року №9215112102 на суму 7 056 614,00 грн), кількість днів затримки відповідно 25, 44, 60 (т. 1 а.с. 12-14).
Зокрема, актом перевірки зафіксовано, що граничний термін сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість настав 30.10.2015 року, проте, суму грошових зобов`язань з ПДВ в розмірі 6 853 049,00 грн (остаточна, враховуючи переплату) за вересень 2015 року сплачено позивачем наступними платежами: 1) платіжне доручення від 14.12.2015 року №3600399 на суму 3 623 000,00 грн., 2) платіжне доручення від 30.12.2015 року №4 на суму 3 229 829,00 грн., 3) суму 220 грн. сплачено 25.11.2015 року (т. 1 а.с. 13).
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2017 року: №0008894105, яким за порушення строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 220 грн застосовані штрафні санкції на суму 22,00 грн (10%) (т.1 а.с. 20), та №0008904105, яким за порушення строків сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 6 852 829 грн застосовані штрафні санкції на суму 1 370 565, 80 грн (20%) (т. 1 а.с. 21).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 №31936/6/99-99-11-03-01-25 за результатами розгляду скарги позивача вищенаведені податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 25.10.2017 року №0008894105, №0008904105 залишені без змін, а скарга - без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов і скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення - рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що правом проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання в межах камеральної перевірки і з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України контролюючий орган наділений лише з 01.01.2017 року, що свідчить про протиправність проведення відповідачем камеральної перевірки у 2017 році щодо своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за вересень 2015 року і як наслідок, прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками цієї перевірки (т. 1 а.с. 110-114).
Однак за результатами апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, та аналізуючи положення підпунктів 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 76.1, 76.3 статті 76, пункту 200.10 статті 200, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в ред. Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII), встановив, що перевірка проведена виключно на підставі даних декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року від 20.10.2015 №9215112102 та інтегрованої картки платника податків щодо своєчасності сплати грошових зобов`язань. Тоді, як з 01.01.2017 року у податкового органу з`явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, а з урахуванням положень ст.102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання (т. 1 а.с. 160-163).
Колегія суддів, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
Як вказувалось судом вище, 28 вересня 2017 року відповідачем проведена камеральна перевірка ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія» (код ЄДРПОУ 34181461) з питань своєчасності перерахування до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 28.09.2017 року з висновками про несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2015 року.
Так, відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року, чинній на час проведення перевірки), камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Пунктом 76.2 статті 76 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 76.3 статті 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
За положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган, зокрема, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абз. другий підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено Законом № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року).
Аналіз наведених норм, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність сплати грошових зобов`язань.
Отже Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що з 01 січня 2017 року з моменту набрання чинності Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року у податкового органу з`явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №820/2244/17 (адміністративне провадження №К/9901/59231/18), але не виключно.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в межах спірних відносин відповідачем 28 вересня 2017 року в приміщені контролюючого органу проведена камеральна перевірка Товариства відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України саме щодо своєчасності перерахування до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2015 року. Дана перевірка проведена виключно на підставі даних декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року від 20.10.2015 №9215112102 та інтегрованої картки платника податків щодо своєчасності сплати грошових зобов`язань.
Камеральну перевірку проведено відповідачем 28 вересня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України № 1797-VIII, а відтак колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що контролюючий орган, провівши таку перевірку та встановивши порушення позивачем вимог податкового законодавства із прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства. Зазначене спростовує доводи скаржника стосовно того, що камеральну перевірку контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації та свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції положень наведених норм матеріального права до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №820/2244/17 (адміністративне провадження №К/9901/59231/18), але не виключно.
При цьому посилання скаржника в доводах касаційної скарги на необхідність врахування при розгляді даної справи правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 10.04.2018 у справі №826/13195/16, від 14.06.2018 у справі №812/1028/17, від 15.06.2018 у справі №817/98/16, від 13.06.2018 у справі №826/623/13-а, від 26.06.2018 у справі №826/18513/16, від 09.10.2018 року у справі № 810/403/17, від 16.10.2018 року у справі № 826/4247/17, колегія суддів відхиляє, внаслідок неподібності правовідносин у справах, оскільки в наведених справах, на відміну від обставин даної справи, камеральна перевірка була проведена контролюючим органом до 01.01.2017 року, тобто до внесення змін Законом України № 1797-VIII у статтю 75 Податкового кодексу України відносно розширення предмету камеральної перевірки.
Переходячи до суті встановлених відповідачем за наслідками камеральної перевірки порушень, колегія суддів звертає увагу, що як встановлено судом апеляційної інстанції, 20.10.2015 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року (реєстраційний №9215112102 від 20.10.2015), згідно якої задекларовано позитивне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету у сумі 7 056 614,00 грн.
Згідно п. 203.1 п. 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже граничний термін сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2015 року настав 30.10.2015.
При цьому як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до інтегрованої картки платника податку (т. 1 а.с.42-53) погашення самостійно визначеного податкового зобов`язання, відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ за вересень 2015 року, по строку сплати 30.10.2015 року в розмірі 6 853 049,00 грн (з урахуванням переплати) відбувалося наступним чином:
- 25.11.2015 по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9240060867 від 01.08.2015) зменшено суму податкових зобов`язань у розмірі 220,00 грн;
- 14.12.2015 у розмірі 3 623 000, 00 грн. (платіжне доручення від 14.12.2015 №3600399);
- 29.12.2015 у розмірі 3 229 829, 00 грн. (платіжне доручення від 29.12.2015 №4 на суму 6852829,00 грн.) (а.с. 13).
Тобто порушення позивачем строків сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, стало підставою для прийняття відповідачем відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України податкового повідомлення-рішення від 25.10.2017 №0008894105 із застосуванням штрафних санкцій на суму 22,00 грн, тобто у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу (220,00 грн.*10%); та податкового повідомлення-рішення №0008904105 від 25.10 2017 на суму штрафних санкцій 1 370 565, 80 грн. (20% погашеної суми податкового боргу (6852829,00 грн.*20%), неправомірність прийняття яких в частині обрахунку сум штрафних санкцій не було спірним за доводами касаційної скарги.
При цьому колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи надавалась оцінка первісним доводам позовної заяви (до уточнення обґрунтувань підстав позову лише порушенням предмета перевірки) щодо неправомірного обрахунку сум несвоєчасної спати грошових зобов`язань.
Зокрема, щодо доводів позивача про те, що відповідно до платіжного доручення від 29.12.2015 №4 ним було сплачено суму в розмірі 6 852 829 грн, а не 3 229 829, 00 грн, як зазначено контролюючим органом, суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки частину податкового боргу було погашено 14.12.2015 відповідно до платіжного доручення від 14.12.2015 № 3600399 на суму 3 623 000, 00 грн, то інша частина суми в розмірі 3 229 829, 00 грн була зарахована у відповідності до платіжного доручення від 29.12.2015 №4 (на суму 3 229 829), що свідчить про правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 20% відповідачем.
До того ж, у відповідності до вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже загалом доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи і не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1232/18, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк