ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/14016/17
адміністративне провадження № К/9901/29207/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2019 (головуючий суддя: Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя: Пилипенко О.Є., судді: Бєлова Л.В., Епель О.В.) у справі №826/14016/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантанна» до Державної архітектурно - будівельної інспекції України, Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно - будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві Гончарова О.С. про визнання протиправними і скасування припису, постанов,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантанна» (далі - ТОВ «Сантанна» або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України або відповідач-1), Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно - будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві Гончарова О.С. (далі - відповідач-2), у якому просило:
визнати протиправними і скасувати припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції України від 05.10.2017;
визнати протиправними і скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №124/17/10/26-9/1710/02/6, №125/17/10/26-10/1710/02/6, №128/17/10/26-13/1710/02/6, №123/17/10/26-8/1710/02/6, №127/17/10/26-12/1710/02/6, №122/17/10/26-7/1710/02/6.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2019 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 05.10.2017, постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №122/17/10/26-7/1710/02/6, №123/17/10/26-8/1710/02/6 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 240 КАС України у зв`язку із поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, позов задоволено: визнано протиправними і скасовано постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №124/17/10/26-9/1710/02/6, №125/17/10/26-10/1710/02/6, №128/17/10/26-13/1710/02/6, №127/17/10/26-12/1710/02/6.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДАБІ України подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Департаменту ДАБІ у місті Києві у присутності керуючого санацією ТОВ «Сантанна» Бондарчука О.П. проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: «Будівництво житлового будинку на вул. Драгомирова, 4-Б у Печерському районі міста Києва», за результатом якої складений акт б/н від 05.10.2017.
Згідно із висновками акту перевірки, позивачем допущено наступні порушення:
- частини восьмої статті 39 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок №461), що виразилося у використанні об`єкту, який не був введений в експлуатацію - на першому поверсі житлового будинку розміщено працюючий відділ продажу;
- пункту 3 частини першої статті 34, частини першої статті 37 Законну №3038-VI - проведення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт;
- підпункту -«б» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону №3038-VI - невиконання припису Департаменту ДАБІ у місті Києві від 06.07.2017 щодо зупинення будівельних робіт на об`єкті.
Цього ж дня (05.10.2017) головним інспектором Департаменту ДАБІ у місті Києві Подкіним Б.Л. відносно позивача також було складено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким вимагалося з 05.10.2017 зупинити будівельні роботи; протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, головним інспектором Департаменту ДАБІ у місті Києві Подкіним Б.Л. було прийнято постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017, зокрема:
- №124/17/10/26-9/1710/02/6, якою ТОВ «Сантанна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР) та накладено штраф в сумі 1 515 600,00 грн;
- №125/17/10/26-10/1710/02/6, якою ТОВ «Сантанна» визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абзацом 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР та накладено штраф в сумі 3 031 200 грн;
- №127/17/10/26-12/1710/02/6, якою ТОВ «Сантанна» визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абзацом 3 пункту 1 частини шостої статті 2 Закону №208/94-ВР та накладено штраф в сумі 168 400 грн;
- №128/17/10/26-13/1710/02/6, якою ТОВ «Сантанна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 1 частини шостої статті 2 Закону №208/94-ВР та накладено штраф в сумі 25 260 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позовна заява обґрунтована відсутністю у діях позивача будь-яких інкримінованих йому порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Зазначає про помилковість висновків перевіряючих щодо необхідності виконувати вимоги приписів про зупинення будівельних робіт на об`єкті від 06.07.2017, оскільки такі було оскаржено в судовому порядку, про що орган державного архітектурно-будівельного контролю був обізнаний. Також позивач стверджує про наявність у нього чинного дозволу на виконання будівельних робіт. Окрім того, позивач стверджує про помилковість висновків перевіряючих щодо використання об`єкту без введення його в експлуатацію. Стверджує, що на першому поверсі розміщена інформація про відділу продажу, який знаходиться за іншою адресою. При цьому в деяких приміщеннях на першому поверсі виконані різні види оздоблювальних робіт для експериментальної перевірки матеріалів для оздоблення приміщення. Наполягає, що приміщення на першому поверсі використовується технічним персоналом генпідрядника та виключно в якості зразка оздоблення нежитлових приміщень.
Відповідачі позов не визнали. Наполягають на обґрунтованості вжитих заходів за виявлені у ході перевірки порушення вимог у сфері містобудівної діяльності.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приписи від 06.07.2017, за невиконання яких позивача притягнуто до відповідальності згідно із постановами від 17.10.2017 №127/17/10/26-9/1710/02/6, №128/17/10/26-9/1710/02/6 скасовані в судовому порядку (справа №826/9656/17), і рішення суду набрало законної сили. Відповідно, за встановлення протиправності приписів від 06.07.2017, притягнення позивача за їх невиконання є незаконним.
Також суди констатували, що будівельні роботи проводяться на підставі чинного дозволу від 20.06.2008 №0480-Пч/Т, що спростовує висновки перевіряючих про порушення товариством вимог пункту 3 частини першої статті 34, частини першої статті 37 Закону №3038-VI.
Твердження відповідачів про порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI та пункту 12 Порядку №461 (використання об`єкту, який не введений в експлуатацію) непідтверджені жодними доказами.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає на тому, що позивачем допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудування, за що передбачена відповідальність, встановлена Законом №208/94-ВР. За твердженнями скаржника, позивачем не виконані вимоги попередніх приписів від 06.07.2017; будівельні роботи проводяться за відсутності дозвільних документів, а приміщення на першому поверсі використовується суб`єктом містобудування без введення його в експлуатацію. За таких обставин, скаржник наполягає на законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень про притягнення ТОВ «Сантанна» до відповідальності.
Позивач скористався своїм процесуальним правом і подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. За твердженнями позивача, ним не допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудування.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Закон №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону №3038-VI.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку, встановленому статтею 41 Закону №3038-VI.
Відповідно до цієї норми, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.
Відповідно до положень пункту 5 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 7 цього Порядку визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Абзацом 1 пункту 9 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
Оформлення результатів державного архітектурно-будівельного контролю здійснюється у порядку, встановленому пунктами 15-17, 20, 23 цього нормативного документу.
Так, форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.
За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Органи державного архітектурно-будівельного контролю ведуть облік справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та контролюють виконання приписів і постанов про накладення штрафів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановами від 17.10.2017 на позивача накладено штраф за:
невиконання вимог припису від 06.07.2017 про зупинення будівельних робіт, а саме: перевіркою встановлено, що будівельні роботи продовжують виконуватися з порушенням будівельних норм (постанова №127/17/10/26-12/1710/02/6);
невиконання вимог припису від 06.07.2017 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме: на момент перевірки у будинку, який не введено в експлуатацію, розташовано працюючий відділ продажу (постанова №127/17/10/26-13/1710/02/6).
Колегія суддів враховує, що на момент проведення перевірки 05.10.2017 та відповідно винесення оскаржуваних постанов від 17.10.2017 №127/17/10/26-12/1710/02/6 і №127/17/10/26-13/1710/02/6 про притягнення позивача до відповідальності за невиконання вимог попередніх приписів від 06.07.2017, останні були чинними, проте позивач не визнав себе винним у порушенні вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, про які йдеться у цих письмових вимогах, та оскаржив такі в судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 08.08.2017 було відкрито провадження у справі №826/9656/17 за позовом ТОВ «Сантанна» до ДАБІ України, Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту ДАБІ у місті Києві Подкіна Бориса Леонідовича про визнання протиправним та скасування рішень.
Згодом рішенням у справі №826/9656/17за позовом ТОВ «Сантанна» до ДАБІ України, Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту ДАБІ у місті Києві Подкіна Бориса Леонідовича про визнання протиправним та скасування рішень, позов задоволено, зокрема:
визнано протиправним і скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, винесений Департаментом державної архітектурно- будівельної інспекції у місті Києві 06.07.2017 (про заборону експлуатації відділу продажу, розташованому на об`єкті будівництва);
визнано протиправним і скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, винесений Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві 06.07.2017 (про зупинення будівельних робіт до усунення порушень, вказаних у приписі Департаменту ДАБІ у місті Києві від 17.11.2016).
Відповідно до інформації, зазначеній у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» вказане судове рішення набрало законної сили 18.02.2019.
Скасовуючи вказані приписи від 06.07.2017, суд виходив з того, що перевіряючим в порядку, визначеному чинним законодавством, не встановлено 06.07.2017 порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудування, а саме:
- частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI та пункту 12 Порядку №461(використання об`єкту, який не був введений в експлуатацію - на першому поверсі житлового будинку розміщено працюючий відділ продажу);
- підпункту «б» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону №3038-VI (невиконання припису Департаменту ДАБІ у місті Києві від 17.11.2016 щодо зупинення будівельних робіт на об`єкті).
Згідно із положеннями статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, Верховний Суд зазначає, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Водночас, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 №161/4497/16-а, від 24.12.2019 у справі № 360/403/19, від 13.10.2020 у справі №809/1185/16, від 21.05.2020 у справі №819/1699/16, від 13.04.2022 у справі №826/13923/17.
Проте відповідачами преюдиційні обставини належним чином спростовано не було.
Отже, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт скасування у судовому порядку приписів про усунення порушень вимог законодавства від 06.07.2019 з підстав дефектності таких, то відповідно юридична відповідальність за невиконання дефектних актів індивідуальної дії не настає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №127/17/10/26-12/1710/02/6 і №127/17/10/26-13/1710/02/6.
Також колегія суддів зазначає, що скасування в судовому порядку обов`язкових вимог суб`єкта владних повноважень щодо усунення порушень вимог законодавства не означає, що орган державного архітектурно-будівельного контролю позбавлений можливості здійснювати функції контролю за додержанням суб`єктом містобудування законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Щодо постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №127/17/10/26-9/1710/02/6, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 пункту 3 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР, колегія суддів зазначає таке.
Так, за висновками перевіряючих, позивачем в порушення пункту 3 частини першої статті 34, частини першої статті 37 Закону №3038-VI будівельні роботи із будівництва житлового будинку за адресою: вул. Драгомирова, 4б у Печерському районі м. Києва проводяться без дозволу на виконання будівельних робіт.
Пунктом 3 частини першої статті 34 Закону №3038-VI визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі йому органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Частиною першою статті 37 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно із абз. 3 пункту 3 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що у замовника виникає право на виконання будівельних робіт лише після отримання дозволу на їх виконання. Відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в залежності від класу наслідків (відповідальності) об`єкту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, 20.06.2008 позивачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №0480-Пч/Т «Будівництво житлового будинку по вул. Драгомирова, 4б, у Печерському районі міста Києва».
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону №3038-VI дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об`єкта.
Отже, дозвіл від 20.06.2008 №0480-Пч/Т є чинним до завершення будівництва.
Доказів анулювання чи скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 20.06.2008 №0480-Пч/Т відповідачем суду не надано.
Одночасно із цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №826/14014/17, яка набрала законної сиди, позов ТОВ «Сантанна» до ДАБІ України про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю:
визнано протиправними дії Головного інспектора будівельного нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України Ткачук О.А. щодо прийняття рішення від 21.07.2017 №157 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №0480-Пч/Т від 20.06.2008 «Будівництво житлового будинку за адресою: вул. Драгомирова, 4-Б, у Печерському районі міста Києва», замовник ТОВ «Сантанна»;
визнано протиправним та скасовано рішення ДАБІ України від 21.07.2017 №157 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №0480-Пч/Т від 20.06.2008 «Будівництво житлового будинку за адресою: вул. Драгомирова, 4-Б, у Печерському районі міста Києва», замовник ТОВ «Сантанна».
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваної у справі постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №127/17/10/26-9/1710/02/6.
Щодо постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №127/17/10/26-10/1710/02/6, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР, колегія суддів зазначає таке.
Так, за висновками перевіряючих, позивачем в порушення частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI та пункту 12 Порядку №461 на першому поверсі житлового будинку за адресою: вул. Драгомирова, 4б у Печерському районі м. Києва експлуатується працюючий відділ продажу квартир, без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку.
Також перевіряючі зазначили, що протягом року за аналогічне правопорушення позивача вже було піддано стягненню згідно із постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №74/17/10/26-26/2007/02/2 від 20.07.2017.
Частиною восьмою статті 39 Закону №3038-VI визначено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Згідно із абз. 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Водночас докази та доказування регламентовано у главі 5, розділу 1 КАС України.
Так, статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 75 КАС України).
Згідно із статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У справі, що розглядається, обставини, які були відображені в акті перевірки та слугували підставою для висновку перевіряючих про використання позивачем першого поверху під відділ продажу квартир, без прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, фактично встановленні на підставі візуального огляду приміщення позивача, без ретельного і детального дослідження цього об`єкту та об`єктивної фіксації.
На виконання вимог статей 73 74 77 КАС України суб`єктом владних повноважень не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених у акті обставин, зокрема, фото чи відео-фіксації об`єкту, яке за твердженнями посадових осіб відповідача, використовується без прийняття його в експлуатацію.
Натомість позивач повністю заперечує доводи посадових осіб про використання ним об`єкту без введення його в експлуатацію, зазначаючи про те, що приміщення на першому поверсі використовується виключно в якості зразка оздоблення нежитлових приміщень. У той же час, відділ продажу знаходиться за іншою адресою, інформація про що розміщена на першому поверсі об`єкту, що перевірявся.
Одночасно із цим варто зазначити, що попередня постанова від 20.07.2017 №74/17/10/26-26/2007/02/2 про накладення штрафу за аналогічне правопорушення (на першому поверсі житлового будинку за адресою: вул. Драгомирова, 4б у Печерському районі м. Києва експлуатується працюючий відділ продажу квартир, без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку) скасована у судовому порядку (справа №826/9656/17) і рішення у справі набрало законної сили.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваної у справі постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.10.2017 №127/17/10/26-10/1710/02/6.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №826/14016/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа