ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/1411/14
адміністративне провадження № К/9901/33412/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області, Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70, Управління Державної пенітенціарної служби в місті Києві та Київській області, Вінницької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 1, Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України про визнання бездіяльності протиправною, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами адвоката Петренко Ірини Леонідівни - представника громадянина Вірменії ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року (у складі судді Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. У лютому 2014 року Громадянин Вірменії ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області, Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70; Управління Державної пенітенціарної служби в місті Києві та Київській області; Вінницької установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 1; Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив суд:
1.1. Визнати протиправними дії Київського слідчого ізолятора стосовно ОСОБА_1 , які полягали у:
порушенні абз. 5 ч. 2 ст. 8 Закону «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні його разом із особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності;
у переміщенні ОСОБА_1 по території Київського слідчого ізолятора в супроводі співробітників підрозділу Київського військового воєнізованого формування в масках і кінолога зі службовою собакою в період з 27 жовтня 2013 року по 15 лютого 2014 року;
у неможливості передачі ОСОБА_1 продуктів, ліків і наданні йому першої медичної допомоги без присутності співробітників підрозділу Київського військового воєнізованого формування в масках;
у порушенні ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме через невідповідність побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним правилам;
у відмові ОСОБА_1 надати в камеру утримання стіл зі стільцем для роботи з документами;
в порушенні ч. 1 ст. 107, ч. 5 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме в порушенні права ОСОБА_1 на телефонні розмови у зв`язку з відмовою в наданні можливості зателефонувати хворій матері;
в установленні над прогулянковими двориками № 1, № 2, № 3 сектора максимального рівня безпеки Київського слідчого ізолятора, де утримувався ОСОБА_1 , облаштування для приглушення сигналів мобільного зв`язку;
в упередженому ставленні до ОСОБА_1 з боку посадових осіб і персоналу Київського слідчого ізолятора;
у фальсифікації протоколів стосовно застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді поміщення в карцер на максимальні строки;
в застосуванні до ОСОБА_1 під надуманими приводами дисциплінарних стягнень у вигляді поміщення в карцер на Новий рік та на дні народження.
1.2. Визнати незаконним і скасувати рішення Київського слідчого ізолятора щодо взяття ОСОБА_1 на профілактичний облік як схильного до протиправних дій та втечі.
1.3. Визнати незаконним і скасувати рішення Київського слідчого ізолятора щодо взяття ОСОБА_1 на спеціальний облік як схильного до суїциду.
1.4. Визнати протиправними і скасувати стягнення, накладені на ОСОБА_1 у період його перебування в Київському слідчому ізоляторі.
1.5. Визнати протиправними і упередженими дії Бердичівської виправної колонії № 70 стосовно ОСОБА_1 , які полягали:
у порушенні абз. 4 ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме, в обмеженні його прав на звернення з проханнями і скаргами до адміністрації установи;
у порушенні ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а саме в обмеженні права сповідувати і практикувати будь-яку релігію;
у переведенні ОСОБА_1 щотижня з однієї камери до іншої;
в обмеженні права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя;
у порушенні ч. 3 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом обмеження надання ОСОБА_1 побачень з адвокатом Зайцевою М.О.;
у недопущенні адвоката Зайцевої М.О. до ОСОБА_1 під час застосування до нього дисциплінарних стягнень;
у порушенні ч. 5 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом обмеження права ОСОБА_1 на телефонні розмови;
у порушенні ст. 115 Кримінально-виконавчого кодексу України у зв`язку з невідповідністю побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним вимогам;
у порушенні абз. 3 ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, а саме права ОСОБА_1 на гуманне відношення до нього та повагу його гідності;
в упередженому ставленні до ОСОБА_1 з боку посадових осіб і персоналу Бердичівської виправної колонії № 70;
у порушенні прав ОСОБА_1 на отримання належної медичної допомоги та лікування.
1.6. Визнати протиправним і скасувати стягнення, накладені на ОСОБА_1 в період відбування покарання в Бердичівській виправній колонії № 70.
1.7. Визнати протиправною і скасувати постанову начальника Бердичівської виправної колонії № 70 Оберемка В.Б. від 01.09.2013 про розміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в карцер строком на 15 діб.
1.8. Визнати протиправною і скасувати постанову начальника Бердичівської виправної колонії № 70 Оберемка В.Б. від 27.09.2013 про переведення ОСОБА_1 13.09.13 в одиночну камеру строком на три місяці.
1.9. Визнати протиправними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві і Київській області стосовно ОСОБА_1 , які полягали у відмові надати забезпечити надання йому в камеру утримання в Київському слідчому ізоляторі стола зі стільцем для роботи з документами.
1.10. Визнати протиправною і скасувати вказівку заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві і Київській області від 28.10.2013 № 10-5166 стосовно ОСОБА_1 .
1.11. Визнати протиправними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, які полягали у приховуванні незаконних дій Київського слідчого ізолятора Управління стосовно ОСОБА_1 .
1.12. Визнати протиправними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, які полягали у приховуванні незаконних дій Бердичівської виправної колонії № 70 стосовно ОСОБА_1 .
1.13. Визнати протиправною бездіяльність Державної пенітенціарної служби України, що полягала у відсутності будь-якого реагування на порушення і беззаконня стосовно ОСОБА_1 .
1.14. Визнати протиправними дії Державної пенітенціарної служби України, які полягали у приховуванні незаконних дій Вінницької установи виконання покарань № 1, Київського слідчого ізолятора, Бердичівської виправної колонії № 70, Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області стосовно ОСОБА_1 .
2. Позов обґрунтовувався, окрім іншого тим, що протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів порушені його права. Позивач вважав, що Державна пенітенціарна служба України жодним чином не реагувала на його звернення з приводу порушень установами виконання покарань, де він перебував покарання, його прав та умов тримання під вартою; відповіді всіх відповідачів по справі на його численні запити, скарги, запити його представників, адвокатів є формальною відпискою, яку державні органи часто виконують в термін, встановлений відповідним законодавством. На переконання позивача, у зв`язку з незабезпеченням дотримання і порушенням прав, гарантованих йому Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, законами України «Про попереднє ув`язнення», Кримінально-виконавчим кодексом України та іншими законодавчими актами та з метою припинення небезпечну для нього поведінку з боку різних суб`єктів владних повноважень і в решті врятувати своє життя, він звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
3.1. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2014 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.
3.2. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянської Я.І. від 26.05.2014 прийнято адміністративну справу до свого провадження.
3.3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу №826/1411/14 до судового розгляду в судовому засіданні.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року позов був залишений без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду у частині вимог щодо:
Визнання протиправними і упередженими дії Вінницької установи виконання покарань № 1 щодо ОСОБА_1 , які полягають:
у порушенні абзацу 10 частини другої статті 8 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні ОСОБА_1 разом з особами, що раніше працювали в органах внутрішніх справ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державній кримінально-виконавчій службі України, у суді;
у порушенні абзацу 5 частини другої статті 8 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні ОСОБА_1 разом з особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності;
у порушенні частини першої статті 8 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме в утриманні ОСОБА_1 в одиночній камері;
у порушенні частин першої та другої статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а саме у невідповідності побутових умов утримання ОСОБА_1 відповідним санітарно-гігієнічним правилам;
у фальсифікації протоколів про застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 шляхом поміщення в карцер на максимальний строк;
Визнання протиправними і відміні дисциплінарних стягнень, що накладені на ОСОБА_1 у період його утримання у Вінницькій установі виконання покарань №1;
Визнання протиправними дій Київського слідчого ізолятора:
щодо розміщення ОСОБА_1 на спеціальний пост Київського слідчого ізолятора в період з 8 листопада 2012 року по 21 квітня 2013 року;
щодо переміщення ОСОБА_1 по території Київського слідчого ізолятора в супроводженні закріплених працівників Київського слідчого ізолятора, двох співробітників спеціального підрозділу в масках і кінолога зі службовою собакою у період з 13 жовтня 2011 року по 13 червня 2013 року;
про визнання протиправними дій Київського слідчого ізолятора щодо його побиття 24 листопада 2012 року співробітниками спеціального підрозділу в масках;
про недопущення до нього 9 січня 2013 року адвоката Петренко І.Л.;
щодо фальсифікації протоколів про застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді поміщення в карцер на максимальні строки, застосування під надуманими приводами цих стягнень у вигляді поміщення в карцер на Новий рік та на дні народження, а також оскарження дисциплінарних стягнень, накладених на ОСОБА_1 протягом його перебування в Київському слідчому ізоляторі;
Визнання протиправною і скасування вказівки першого заступника начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області Шейкіна І.В. від 13 листопада 2012 року №10-5156 у частині, що стосується ОСОБА_1 .
5. Залишаючи без розгляду вказану частину позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов в частині зазначених вимог подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідачів, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідачів порушуються його права та законні інтереси.
6. Разом з тим, суд першої інстанції зазначав, що обґрунтовуючи поважність причин пропуску цього строку представник позивача в клопотанні від 13.11.2014 (а.с.17-19 т.7) вказував на відсутність у позивача юридичної освіти, незнання законів України, зазначав, що позивач є іноземцем, перебуває на території чужої для нього країни з іншою системою права та укладом життя, а також про те, що всі його думки в той час були спрямовані на доведення невинуватості у пред`явленому обвинуваченні щодо скоєння важкого злочину; при цьому представник згадує про неодноразові звернення ОСОБА_1 та його батьків до органів прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргами про порушення прав позивача протиправними діями Вінницької установи виконання покарань № 1.
7. Суд першої інстанції не прийняв вказані доводи представника позивача про поважність наведених причин та зазначив, що усі застосовані до позивача дисциплінарні стягнення були погашеними, то він не міг не знати про їх застосування стосовно нього, а тому з моменту їх застосування знав і повинен був знати про порушення своїх прав цими дисциплінарними стягненнями.
8. Також суд першої інстанції вказував, що позивач, хоча і є іноземцем, але як вбачається з матеріалів справи, добре володіє російською мовою, знання якої надає йому можливість ознайомитися із законодавством України, опублікованим в тому числі й російською мовою; у період перебування у Вінницькій УВП № 1 позивач користувався правовою допомогою адвокатів, які в його інтересах неодноразово оскаржували згаданої установи в адміністративному порядку; оскарження дій Вінницької УВП № 1 в адміністративному порядку жодним чином не перешкоджало позивачу як безпосередньо так і за допомогою адвокатів оскаржити ці дії в судовому порядку.
9. З наведеного, суд першої інстанції вважає за необхідне вимоги позивача в частині зазначених позовних вимог залишити без розгляду.
10. Окрім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Київського слідчого ізолятора щодо незабезпечення ОСОБА_1 столом та лавами в камерах Київського слідчого ізолятора, де він утримувався з 27.10.2013 по 15.02.2014.
Визнано протиправними дії Бердичівської виправної колонії № 70 стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні 02.09.2013 та 02.10.2013 побачень з адвокатом Зайцевою М.О.
Визнано протиправними дії Бердичівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 70 щодо невідповідності побутових умов утримання ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
11. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою Бердичівської міжрайонної прокуратури було встановлено невідповідність у деяких приміщеннях Колонії № 70 нормам температури на 1-1,5 градусів та вологості на 10-13 відсотків. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд вважав їх безпідставними та недоведеними.
12. Не погодившись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13. Апелянт вказав, що постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції невірно надав оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
14. В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначав, що він є іноземцем, з 2010 року перебуває на території чужої для нього країни з іншою системою права та укладом життя; при цьому впродовж цього періоду його безпідставно звинуватили та засудили до довічного позбавлення волі, неодноразово погрожували, здійснювали замахи на його життя, тому всі його сили, думки і дії були направлені на те, аби фізично вижити та довести свою невинуватість у пред`явленому обвинуваченні. Не маючи юридичною освіти та не знаючи законів України, позивач був позбавлений можливості своєчасно оскаржити неправомірні дії по відношенню до нього у судовому порядку; разом з тим, позивач неодноразово звертався до органів прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з численними завами та скаргами з приводу порушення його прав.
15. Окрім того позивач звертав увагу, що звернувся до суду 02 лютого 2014 року, усвідомлював, що по частині позовних вимог ним було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, у зв`язку з чим, його представником до суду першої інстанції було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке судом було задоволено протокольною ухвалою. Однак, як вказує позивач, суд першої інстанції на вказані обставини не звернув жодної уваги.
16. Крім цього, апеляційна скарга містила клопотання позивача про поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року, в обґрунтування якого позивач зазначав, що повний текст ухвали суду першої інстанцій був складений 10 січня 2020 року, а отриманий ним засобами поштового зв`язку лише 28 січня 2020 року.
17. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 березня 2020 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав її подання після закінчення п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач 12 травня 2020 року подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказана заява була обґрунтована тим, що копію оскаржуваної ухвали від 24 грудня 2019 року було отримано апелянтом 28 січня 2020 року. У межах п`ятнадцятиденного строку з моменту отримання копії ухвали, тобто 12 лютого 2020 року, апелянт надіслав до Шостого апеляційного адміністративного суду та Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційні скарги на ухвалу від 24 грудня 2019 року. На думку позивача, це було підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
18. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані судом неповажними.
19. Окрім того, не погодившись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12. 2019, 21 лютого 2020 року позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати це рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
20. Крім цього, апеляційна скарга містила відомості про те, що повний текст рішення суду першої інстанцій був складений 10 січня 2020 року, а отриманий позивачем засобами поштового зв`язку лише 28 січня 2020 року.
21. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 березня 2020 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у тому числі з підстав її подання після закінчення тридцятиденного строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач 12 травня 2020 року подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказана заява була обґрунтована тим, що копію оскаржуваного рішення від 24 грудня 2019 року було отримано апелянтом 28 січня 2020 року. У межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії рішення, тобто 21 лютого 2020 року, ним було надіслано апеляційну скаргу на рішення від 24 грудня 2019 року. На думку позивача, це було підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
22. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані судом неповажними.
23. Постановами Верховного Суду від 31 травня 2021 року (провадження №№ К/9901/15998/20, К/9901/31968/20 касаційні скарги ОСОБА_1 задоволено, ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року скасувано, а справу №826/1411/14 направлено до цього ж суду для продовження розгляду.
24. Суд касаційної інстанції у зазначених постановах констатував, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, занадто формально підійшов до оцінки дня вручення копії судового рішення позивачу та обчислення строку на апеляційне оскарження, не взявши до уваги аргументи, що мають визначальне значення для правильного вирішення спірних питань, що, у свою чергу, позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
25. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу громадянина Республіки Арменії ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року залишено без змін.
26. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не є тими причинами, які об`єктивно перешкоджали звернутись позивачу до адміністративного суду з позовом, а у даній справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували неможливість позивача протягом двох років оскаржити дії та рішення відповідачів.
27. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що положення КАС України жодним чином не обмежували позивача у праві звернутись до адміністративного суду з відповідним позовом, використовуючи встановлений законодавством України порядок оскарження рішень суб`єктів владних повноважень; у свою чергу, байдужість до своїх прав та інтересів не підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду; доводи позивача не підтверджують обставин неможливості вчасного подання позовної заяви, не є обставинами непереборної сили, не свідчать про наявність об`єктивних причин, які істотно перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до суду, а тому оцінюються судом критично.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
28. Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, адвокат Петренко Ірина Леонідівна - представник громадянина Вірменії ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, а справу в частині залишених позовних вимог без розгляду направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
29. Касатор зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми процесуального права при винесенні ухвали про залишення частини позовних вимог без розгляду, та справу розглянуто неповноважним складом суду, на що суд апеляційної інстанції не звернув жодної уваги, не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі, та не надав правової оцінки обставинам справи.
30. Так, касатор заявляє, що, усвідомлюючи, що за частиною позовних вимог позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, представником позивача, адвокатом Петренко І.Л. 13 листопада 2014 року було подано до суду клопотання, в якому вона просила визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог поважними, поновити його та розглянути всі позовні вимоги в цілому. Касатор звертає увагу, що вказане клопотання судом першої інстанції було розглянуте у судовому засіданні зі з`ясуванням думки з цього приводу усіх учасників справи, що підтверджується журналом судового засідання від 13.11.2014 та задоволено, що, як вказує представник позивача, підтверджується технічним записом судового засідання. Касатор зазначає, що розглядаючи справу більше п`яти років, суд першої інстанції у грудні 2019 року, не взявши до уваги ту обставину, що судом вже вирішувалось питання поновлення строку звернення до адміністративного суду, який було поновлено, суд встановив, що частина позовних вимог підлягає залишенню без розгляду.
31. Касатор додатково зазначає, що позивач, не володіючи українською мовою та не маючи в пенітенціарних установах відповідних умов та можливостей щодо сплати судового збору, ксерокопіювання матеріалів, безумовно був позбавлений можливості по частині позовних вимог звернутись до суду в шестимісячний строк.
32. Щодо неповноважності складу суду, касатор, окрім іншого, вказує, що розпорядженням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2017 № 5835 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» на підставі рішення зборів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, з метою пришвидшення розгляду, адміністративну справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями, а 11 жовтня 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якої встановлено склад суду: Головуючий суддя - Чудак О.М., судді: Мазур А.С., Аблов Є.В.
33. Представник позивача зазначає, що 04 березня 2019 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено головуючого у справі - суддю Добрянську Я.І., без визначення колегії; проведення перерозподілу було здійснено згідно пункту 6 Засад використання автоматизованої системи документообігу. Однак, на переконання касатора, матеріали справи не містять інформації про існування жодних підстав, передбачених вищевказаним пунктом, для проведення повторного автоматизованого розподілу справи (ні клопотань учасників, ні службових записок працівників суду, ні ухвали суду про задоволенні відводу (самовідводу), ні окремого рішення зборів суддів, ні вмотивованого розпорядження керівника апарату суду, ні будь-яких інших документів). Відтак, як зазначає касатор, без жодних законних підстав, було здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи та визначено одноособовий склад суду, а не колегіальний склад, як це передбачено нормами КАС України, зважаючи на те, що справа розглядалась колегіально.
34. До Верховного Суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
35. Касаційна скарга адвоката Петренко Ірини Леонідівни - представника громадянина Вірменії ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла 07 вересня 2021 року.
36. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
37. Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Петренко Ірини Леонідівни - представника громадянина Вірменії ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №826/1411/14.
38. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2022 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
39. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
41. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
42. Відповідно до статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
43. Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
44. Відповідно до статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
45. Відповідно до вимог частин 3-4 статті 123 КАС України (в редакції, якою керувався суд першої інстанції) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
46. Встановлено, що позивач із даним адміністративним позовом звернувся у лютому 2014 року, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2014 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.
47. 13 листопада 2014 року представником позивача до суду першої інстанції було подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначення причин поважності пропуску такого строку щодо визначеної частини позовних вимог.
48. Матеріалами справи підтверджується, що вказане клопотання виносилось судом першої інстанції на обговорення під час судового засідання 13 листопада 2014 року, в якому, питання щодо поновлення строку звернення до суду було вирішено.
49. Як видно із оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, суд першої інстанції, залишаючи без розгляду частину позовних вимог на підставі частини 3 статті 123 КАС України, здійснив повторну оцінку причин поважності пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду в частині позовних вимог, викладеним, зокрема, у клопотанні від 13.11.2014.
50. Враховуючи те, що питання поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду вирішувалось не в ухвалі про відкриття провадження у справі, а під час судового розгляду справи в судовому засіданні (13 листопада 2014 року), Верховний Суд зазначає, що в такому випадку, положення частин 3-4 статті 123 КАС України (в редакції, якою керувався суд першої інстанції) не наділяли повноваженнями суд повторно оцінювати підстави поновлення строку, вказані у заяві (клопотанні) про поновлення строку звернення до суду, як підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
51. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
52. ЄСПЛ повторював, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов?язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia).
53. Відтак, в контексті встановлених обставин даної справи, із врахуванням тривалого розгляду цієї справи судом першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду погоджується із доводами касатора про те, що вирішення одним і тим самим судом двічі одного і того ж питання з ухваленням різних (кардинально протилежних) процесуальних рішень, є недопустимим та беззаперечно порушує принцип верховенства права та принцип правової визначеності, як одну з його невід`ємних складових.
54. Окрім того, в касаційній скарзі скаржник піднімає питання неповноважного складу суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року, яке, як було встановлено, прийнято у складі судді Добрянської Я.І.
55. Відповідно до статті 26 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, встановлених законом. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.
56. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, встановлених законом. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями, передбаченого цією статтею (частина 3 статті 15-1 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
57. Згідно із частиною тринадцятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15.12.2017) справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
58. Відповідно до частини 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15.12.2017) справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
59. Тобто процесуальним законом встановлено правило, відповідно до якого склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції є незмінним.
60. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом від 18 жовтня 2019 року у справі №826/2290/16.
61. Окрім того, відповідно до частини 9 статті 31 КАС України (у редакції з 15.12.2017) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
62. Відповідно до частин 16-17 статті 31 КАС України (у редакції з 15.12.2017) результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
Протокол має містити такі відомості: 1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; 2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім`я (найменування) учасників справи; 3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача; 4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); 5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
63. Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (частина 19 статті 31 КАС України, у редакції з 15.12.2017).
64. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 (у складі: головуючого судді - Добрянської Я.І., суддів: Аблова Є.В., Мазур А.С.) призначено судове засідання на 01.11.2017 (т. 8, а.с. 65).
65. Пунктом 1 розпорядження Керівника апарату суду від 10.10.2017 № 5835, на підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, з метою пришвидшення розгляду адміністративної справи № 826/1411/14, відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, вказану справу передано на повторний авторозподіл справи між суддями (т. 8, а.с. 68).
66. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.10.2017 призначено новий склад суду для розгляду справи № 826/1411/14: Головуючий суддя Чудак О.М., судді: Мазур А.С., Аблов Є.В. (т.8, а.с. 69). Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено як «Рішення зборів суддів».
67. Колегія суддів звертає увагу, що на зазначеному протоколі відсутній підпис уповноваженої особи (Начальник відділу інформаційного та комп`ютерного забезпечення).
68. В подальшому, в матеріалах справи наявний лише витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019, згідно якого визначено одноособовий склад суду - у складі головуючого судді Добрянської Я.І. В графі «Примітка проведення перерозподілу» вказано: Згідно пункту 6 Засад використання автоматизованої системи документообігу (т. 8, а.с. 70).
69. Верховний Суд звертає увагу, що п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 у відповідній редакції передбачає, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи. Електронний примірник такого розпорядження (додаток №7) вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання.
70. Пунктом 6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Окружному адміністративному суді міста Києва передбачено, що винятково у разі, коли головуючий суддя у передбачених законом випадках, не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів (тимчасова непрацездатність, закінчення повноважень, відпустка, відрядження тощо) або у випадку надмірного навантаження, якщо це може призвести або призводить до неможливості розгляду справи та матеріалів у визначені Кодексом адміністративного судочинства України строки, відповідні судові справи, за наявності клопотань учасників розгляду справи на підставі службової записки відповідального працівника суду (Додаток № 5 до даних Засад), або, у разі задоволення відводу або самовідводу головуючого судді (складу суду), на підставі ухвали суду про задоволення відводу (самовідводу) головуючого судді (складу суду), або за окремим рішенням Зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи. Враховуючи, що у такому випадку, відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи починається спочатку та беручи до уваги вимоги підпункту 2.3.23 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року, попередньо сформований склад колегії суддів змінюється до одного судді (головуючого), а у разі встановлення головуючим суддею обставин, що зумовлюють необхідність формування колегії суддів, таке формування здійснюється в передбаченому пунктом 3 даних Засад порядку.
71. Однак, як вірно звертає увагу касатор, матеріали справи не містять жодної інформації про існування будь-яких підстав, передбачених наведеними вище приписами, для проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 826/1411/14.
72. Більше того, в порушення вимог частини 13 статті 31 КАС України, розгляд вказаної справи був перерозподілений із колегіального складу суду на склад суду в особі головуючого судді.
73. За вказаних обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду позбавлена можливості зробити висновок, що розгляд і вирішення справи в суді першої інстанції було здійснено повноважним складом суду, що є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
74. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
75. Судом апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у цій справі, зазначеним вище порушенням вимог процесуального закону правової оцінки надано не було.
76. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
77. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 351 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
78. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд встановив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. А відтак, касаційна скарга адвоката Петренко Ірини Леонідівни - представника громадянина Вірменії ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані позивачем судові рішення - скасуванню, із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
79. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу адвоката Петренко Ірини Леонідівни - представника громадянина Вірменії ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року задовольнити частково.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №826/1411/14 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду