ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/14258/16
адміністративне провадження № К/9901/67304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/14258/16.
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві) від 18.04.2016 №380-1305.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є власником нежитлових приміщень № 1-8, 19, загальною площею 316 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування нежилих приміщень від 31.07.2013, який зареєстровано в реєстрі за № 823. Також зазначає, що являється фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, та відповідно використовує зазначену земельну ділянку у власній підприємницькій діяльності, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, у зв`язку з чим в силу приписів підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податково кодексу України звільнена від обов`язку нарахування, сплати, та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2018 в позові відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що автоматично разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено з тих підстав, що наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що з набуттям ознак суб`єкта господарювання фізична особа не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що автоматично разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташовано.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №519054, а також платником єдиного податку ІІІ групи з 01.01.2012 згідно витягу від 08.07.2014 року №1926543300458, видом господарської діяльності за КВЕД є, зокрема 08.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», місцем провадження господарської діяльності визначено АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7397438 від 31.07.2013 позивач на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В., є власником 561/1000 частин від групи приміщень №65, площею 563,10 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
ДПІ у Печерському районі направлено ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 у №380-1305, згідно з яким нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 217 793,02 грн.
Судами також встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПАТ «КБ «Приватбанк» (Орендар) укладено договір оренди від 01.04.2016 №4, предметом якого передача у строкове платне користування нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , площею 184 кв. м.
Крім того, між позивачем (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди від 16.08.2016 №6, згідно якого у строкове платне користування передається нежиле приміщення, площею 27 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
В силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
При цьому, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Положеннями частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України.
Тобто, особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Між тим, за приписами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку, є дані державного земельного кадастру.
Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Аналіз наведених норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
В розумінні зазначених норм, обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 269.2 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Таким чином, у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.
Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що автоматично разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 (справа №21-2352а15), а також Верховним Судом у постановах від 13.06.2018 у справі №826/14615/16, від 15.05.2019 у справі №826/9948/16, від 17.09.2021 у справі №826/10423/17 .
Отже, у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов`язково за рахунок надання в оренду майна і земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи наведені законодавчі норми права з урахуванням встановлених обставин справи, а також того, що позивачем не доведено факту використання саме земельної ділянки, на якій розміщене нежитлові приміщення № 1-8, 19, загальною площею 316 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для провадження господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача обов`язку зі сплати земельного податку.
Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи позивача про те, що вона звільнена від сплати земельного податку, у зв`язку з тим, що вона є суб`єктом господарювання та перебуває спрощеній системі оподаткування та використовує належні їй на праві власності земельні ділянки в господарській діяльності, оскільки, фактично, в її господарській діяльності використовуються належні приміщення (будівлі), а не земельна ділянка.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2018.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №826/14258/16 скасувати.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2018 у справі №826/14258/16 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова