ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 826/14304/18
адміністративне провадження № К/990/2666/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М., -
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у складі судді Літвінової А.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Парінова А.Б., (головуючий), суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. у справі за його позовом до Національної академії внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив суд:
- зобов`язати Національну Академію внутрішніх справ призначити, нарахувати та виплатити йому різницю в 384 600,00 грн одноразової грошової допомоги, у зв`язку встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, заподіяного працівнику міліції/поліції під час виконання службових обов`язків, у відповідності до Наказу МВС України від 11 січня 2016 року №4 (у редакції Наказу МВС №788 від 21 вересня 2017 року), яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі/смерті чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок);
- стягнути на його користь з Національної Академії внутрішніх справ одноразову грошову допомогу у розмірі 384 600,00 грн у відповідності до Порядку.
Суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що у цьому випадку неможливо застосувати пункт третій частини першої статті 97 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), як вважає позивач, оскільки він передбачає інвалідність лише у випадку поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків.
Проте, у позивача інвалідність у зв`язку із захворюванням пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 26 травня 1985 року по 6 листопада 2015 року.
3.2 Наказом Національної академії внутрішніх справ від 14 січня 2016 року №2 о/с ОСОБА_1 призначений директором навчально-наукового інституту №1 Національної академії внутрішніх справ та присвоєне спеціальне звання "полковник поліції", замість "полковника міліції".
3.3 Наказом Національної академії внутрішніх справ від 10 жовтня 2016 року №140 о/с ОСОБА_1 звільнений з поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).
3.4 Відповідно до виписки акта огляду медико-соціальної експертної комісії АВ № 0513745 від 25 жовтня 2016 року та посвідчення управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 000215 від 4 листопада 2016 року, ОСОБА_1 з 25 жовтня 2016 року встановлено II групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання пов`язані з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
3.5 Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ України в Київській області №А-662 від 7 травня 2018 року, ОСОБА_1 з 26 по 29 квітня 1986 року брав участь у заходах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
3.6 6 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 статті 97, пункту 3 статті 100 Закону № 580-VIII та підпункту 2 пункту 4 розділу Порядку.
3.7 28 грудня 2017 року Ректором Національної академії внутрішніх справ затверджено висновок про призначення ОСОБА_1 144 000,00 грн одноразової грошової допомоги на підставі підпункту "б" пункту 4 статті 99 Закону № 580-VIII.
3.8 Згідно виписки по картковому рахунку за 26 квітня 2018 року кошти в сумі 144000,00 грн зараховані на рахунок позивача.
3.9 Уважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив одноразову допомогу позивачу в повному обсязі, останній звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначає про порушення норм процесуального права, зокрема зазначає, що справу розглянуто апеляційним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання,
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 3 частини третьої статті 97 Закону № 580-VIII.
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому необхідно відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить із такого.
7. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
9. Відповідно до частини першої - другої статті 97 Закону № 580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин):
1. Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
2. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
10. Згідно статті 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:
1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 500 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:
а) I групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
б) II групи - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
в) III групи - 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності:
а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
11. Аналіз вищезазначених норм права дає підстави вважати, що положення пункт 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII стосується поліцейських, інвалідність, яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а пункт 4 цього закону застосовується в разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
12. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно Виписки з акта медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0513745 від 25 жовтня 2016 року та Довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0006359 від 25 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності у зв`язку з "захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ЛНА на ЧАЕС".
На підтвердження саме захворювання свідчить також і наявна в матеріалах справи довідка № 341 від 26 квітня 1996 року відділу охорони здоров`я військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в місті Києві, відповідно до якої майор міліції ОСОБА_1 отримав саме захворювання, а не поранення.
13. За таких обставин, Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку, підлягає застосовування саме пункт 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII який передбачає інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
14. Щодо стосується доводів скаржника про розгляд справи без належного повідомлення учасників справи та розгляді справи у порядку письмового провадження у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає таке.
15. Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
16. Окружний адміністративний суд ухвалою від 6 вересня 2018 року відкрив спрощене позовне провадження.
17. Як убачається з матеріалів справи, 28 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва розглянув справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у порядку письмового провадження.
18. Ухвалою від 4 жовтня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд відкрив провадження та надав можливість подати відзив та відповідь на відзив.
19. Листом від 5 жовтня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд повідомив учасників справи про розгляд справи в порядку письмового провадження.
20. 19 жовтня 2021 року Національна академія внутрішніх справ України подала відзив на апеляційну скаргу, а 3 листопада 2021 року ОСОБА_1 надіслав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, тим самим сторони скористались своїм правом на надання доказів.
21. За таких обставин суд апеляційної інстанції розглянув справу з дотриманням норм пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
23. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 139 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін