ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2023 року
м. Київ
справа № 826/14325/16
адміністративне провадження № К/9901/7744/19, № К/9901/7047/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Кравчука Володимира Миколайовича, Єзерова Альберта Анатолійовича, Стародуба Олександра Павловича,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 (колегія у складі суддів Кучми А.Ю., Безименної Н.В., Бєлової Л.В.)
у справі №826/14325/16
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради,
треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна агенція", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ",
про визнання незаконним та скасування рішення,
за участю: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 21.07.2016 № 827/827 "Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва".
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 13.03.2019 та 19.03.2019 до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких просили скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
4. Ухвалами Верховного Суду від 19.03.2019 та 15.04.2019 відкрито касаційні провадження, які згодом були об`єднані в одне.
5. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_9 (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 №622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку»), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.06.2023 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кравчук В.М. - головуючий суддя, судді: Єзеров А.А., Стародуб О.П.
6. Скаржники клопотали про розгляд справи за їхньої участі, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням І сесії VIII скликання Київської міської ради від 21.07.2016 №827/827 затверджено детальний план території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м.Києва відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об`єктів містобудування.
8. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що затверджений спірним рішенням детальний план грубо суперечить нормам Генерального плану міста Києва на період до 2020 року, є незаконним та підлягає скасуванню. У Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради відсутні повноваження щодо виконання функцій замовника детального плану території. Також, позивач зазначає, що як представник територіальної громади міста Києва він обурений нехтуванням норм чинного законодавства при прийнятті рішення. Крім того, він, як депутат Київської міської ради, зобов`язаний дотримуватись норм чинного законодавства, що визначають порядок діяльності ради та її органів. Зазначає, що депутатами Київської міської ради не було враховано в ході голосування за спірне рішення аргументів щодо його протиправності та невідповідності чинному законодавству.
10. Відповідач зазначив, що на час прийняття оскаржуваного рішення розробка детального плану території була передбачена Програмою та при розробці останнього була дотримана встановлена чинним законодавством процедура його прийняття. Також відповідач звернув увагу, що спірним рішенням не порушено прав позивача.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання Київською міською радою встановленого порядку розроблення детального плану території, а також виконання вимоги щодо проведення громадських слухань.
Також суд зазначив, що спірним рішенням не порушені права позивача як жителя м. Києва, оскільки він не проживає у Голосіївському районі міста Києва, а зареєстрований у Деснянському районі міста Києва та позивачем не надано суду доказів, що у його власності чи користуванні наявні земельні ділянки, розташовані на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції про те, що прав позивача не порушено.
13. Щодо апеляційних скарг осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , апеляційної скарги ОСОБА_1 та заяви осіб, які до неї приєднались: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем заздалегідь опубліковано повідомлення про розгляд даної справи, що надавало об`єктивну можливість своєчасно оскаржити рішення Київської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважаються належним чином повідомленими про її розгляд, а тому їх апеляційні скарги у відповідності до ч. 7 ст. 264 КАС України (в редакції, починаючи з 15.12.2017) підлягають залишенню без розгляду.
14. ОСОБА_1 у касаційній скарзі покликається на те, що:
А) судами першої та апеляційної інстанцій не було застосовано ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адже не надано оцінки доводам щодо існування розбіжностей між детальним та генеральним планами.
Факт наявності суперечностей між детальним планом території та Генеральним планом міста Києва встановлено Аналізом відповідності проектних рішень ДПТ чинному Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року та проекту нового Генерального плану міста Києва, наданого Комунальною організацією «Інститут Генерального плану міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 11-2038 від 18.11.2016. Згідно з вказаними висновками площа земельних ділянок, функціональне призначення яких не відповідає чинному Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року складає 128,1 га або ж 52% від загальної площу детального плану території.
Також розбіжності встановлено у висновках Архітектурно-містобудівної ради Департаменту містобудування та архітектури м Києва (протокол засідання секції від 21.09.2015 у справі №055-а-15) (т.1 а.с. 23-24).
Розбіжності також визнала на пленарному засіданні Київської міської ради представник розробника ДПТ ТОВ «ВТА» Безрідна В.О. (стенограма засідання) (т. 1 а.с. 26-41).
Підтвердженням фактичної зміни функціонального призначення земельних ділянок в межах ДПТ є те, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував щонайменше 4 проекти рішення, якими визначені у Генеральному плані м. Києва як території сільськогосподарського призначення та території громадської забудови пропонується віддати під забудову.
Суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки факту відсутності у Київської міської ради підстав для розробки відповідного плану території.
Пункт 1 рішення Київської міської ради №827/827 від 21.07.2016 викладено у такій редакції:
« 1. Внести до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 N 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» такі зміни:
позицію 80 Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 рр. (додаток до Програми створення (оновлення) містобудівної документації в м. Києві) викласти в такій редакції:
80.ДПТ в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва2.3.042 2.3.044240».Сама ж позиція 80 була внесена до Програми рішенням від 26.12.2014 №864/864. Так, рішення Київської міської ради № 864/864 від 26.12.2014 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006» оприлюднено 30.11.2016 у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №130. Відтак на час прийняття оскаржуваного ДПТ (липень 2016 року) у Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були відсутні повноваження щодо виконання функцій замовника, рішення щодо розробки ДПТ набрало чинності лише у листопаді 2016 року, тому Департамент порушив процедуру розробки ДПТ - на час початку його розробки у ході приймання виконаних робіт та на момент затвердження ДПТ були відсутні будь-які рішення Київської міської ради про розробку відповідного ДПТ;
Б) суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 555.
Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не оприлюднив текстову частину ДПТ та оприлюднив менше половини обов`язкових графічних матеріалів, що свідчить про недотримання Київською міською радою проведення громадських слухань.
Повідомлення про громадські слухання (т.1, а.с. 162) не може вважатися належним повідомленням про проведення громадських слухань, оскільки воно не містить значну частину обов`язкових складових:
не містить техніко-економічних та графічних матеріалів;
не містить інформації про відповідальну за організацію розгляду пропозицій посадову особу;
не містить відомостей стосовно запланованих інформаційних заходів.
Суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про опублікування матеріалів «у достатньому обсязі», оскільки законодавством визначено зобов`язання опублікувати проекти повністю.
В) суди дійшли хибного висновку щодо відсутності порушення прав позивача як такого, що не є мешканцем Голосіївського району м. Києва. Оскаржуване рішення впливає на права позивача як члена громади м. Києва.
15. ОСОБА_2 звертає увагу, що проектна організація ТОВ «Виробничо-технічна агенція» помилково віднесла його земельну діяльність з кадастровим номером № 8000000000:79:476:0024 по АДРЕСА_1 до території зелених насаджень, оскільки така земельна ділянка належить йому на праві власності, цільове призначення для житлової забудови, а зміна цільового призначення є втручанням у його право власності. Відтак його права як власника земельної ділянки порушені, оскільки земельна ділянка входить в межі ДПТ, які затверджені рішенням Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016.
ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно залишив його апеляційну скаргу без розгляду, оскільки відповідач порушив норми ст. 264 КАС України, несвоєчасно опублікувавши оголошення.
16. Відзив від відповідача не надходив.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг, відзивів на них та дійшов таких висновків.
(а) щодо касаційної скарги особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 .
18. Згідно з ч. 3 ст. 171 КАС України (в редакції чинній на час звернення ОСОБА_1 з позовною заявою) передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
19. Стаття 264 КАС України (визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.
20. Згідно з ч.ч. 4-7 ст. 264 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.
Оголошення має бути опубліковано не пізніше як за сім днів до судового розгляду.
Якщо оголошення опубліковано своєчасно, уважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.
21. Дотримання процедури оскарження нормативно-правових актів забезпечує реалізацію основних засад адміністративного судочинства, передбачених ст.2 КАС України, а саме: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, а тому суди мають неуклінно дотримуватися передбаченої процедури.
22. Згідно з п. 7 ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2016 у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акту відповідно до ст. 171 КАС України, відповідач зобов`язаний опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно- правового акта, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення повинно бути опубліковано не пізніше як за сім днів до судового розгляду.
23. На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 № 6033 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Катющенка В.П. для розгляду адміністративної справи № 826/14325/16. Ухвалою від 01.12.2017 суддя Катющенка В.П. прийняв справу до провадження.
24. Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2018 у судовому засіданні 03.04.2018 встановлено, що відповідач не виконав ухвалу суду від 21.09.2016 та не опублікував оголошення про оскарження рішення Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016 «Про затвердження детального плану території в районі Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва».
25. Вказаною ухвалою повторно зобов`язано Київську міську раду опублікувати оголошення про оскарження рішення № 827/827 від 21.07.2016 у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
26. В газеті Київської міської ради «Хрещатик» №40 від 13.04.2018 (5091) опубліковано оголошення про те, що 15.05.2018 відбудеться судовий розгляд справи № 826/14325/16 за вищевказаним адміністративним позовом ОСОБА_1 (т.1, а.с. 242). Отже, новим складом суду першої інстанції було усунуто виявлене порушення процесуального права.
27. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 40 від 13.04.2018 (5091) було повідомлення, що розгляд цієї справи призначено на 15.05.2018, а оскаржуване рішення ухвалене Окружним адміністративним судом 25.09.2018, то у осіб, які не брали участь у справі, однак є особами, щодо яких застосовано рішення Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016 - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було достатньо часу для реалізації права на оскарження зазначеного нормативно-правового акту. Однак, вищезазначені особи своєчасно не скористалися своїм правом на оскарження нормативно-правового акту.
28. Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки відповідач завчасно (більше, ніж за 5 місяців, до винесення рішення судом першої інстанції) опублікував повідомлення про розгляд справи, що надавало об`єктивну можливість своєчасно оскаржити рішення відповідача, а тому ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважаються належним чином повідомленими про її розгляд, а їхні апеляційні скарги у відповідності до ч. 7 ст. 264 КАС України (в редакції, починаючи з 15.12.2017) підлягають залишенню без розгляду.
29. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про правомірність рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду апеляційної скарги особи, яка не брали участі у справі ОСОБА_2 та відсутність підстав для задоволення його скарги.
(б) щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
Стосовно права позивача на звернення до суду
30. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
31. Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
32. Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
33. У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
34. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
35. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
36. Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
37. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, від 22.11.2018 у справі №766/12374/17.
38. У позовній заяві позивач зазначив, що його як представника територіальної громади м. Києва обурює нехтування Київською міською радою нормами чинного законодавства при прийнятті рішень. Позивач є депутатом Київської міської ради, однак позов було подано ним не на виконання повноважень депутата.
39. У касаційній скарзі позивач покликається на те, що оскаржуване рішення впливає на його права як на члена громади міста Києва з огляду на зміну концептуальних параметрів розвитку міста.
40. Суд погоджується з такими аргументами позивача, адже планування території на місцевому рівні відіграє значну роль у загальному просторовому та стратегічному плануванні країни та є підґрунтям для прийняття індивідуальних актів, зокрема, містобудівних умов та обмежень, дозволів на будівництво, рішень про надання земельних ділянок, а тому позивач має право на звернення до суду із цим позовом.
Стосовно ненадання оцінки аргументам позивача
41. Відповідно до ст. 322 КАС України у мотивувальній частині постанова суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
42. Вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) зобов`язують суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальний виклад кожного аргументу. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, пов`язані з законодавством, традиціями, юридичними висновками, формулюванням рішень, що існують у державах-учасницях. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що вбачається зі ст. 6 Конвенції, може бути з`ясовано тільки з огляду на конкретні обставини справи.
43. Так, рішеннях у справах "Богатова проти України" (5231/04, п.18, 21.02.2011), "Проніна проти України" (N 63566/00, п. 25, 18.07.2006) та "Петриченко проти України" (№ 2586/07, п. 13, 12.07.2016) та інших Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за п. 1 статті 6 Конвенції.
44. Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
45. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04, п. 58,10.05.2011) ЄСПЛ зазначав, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
46. Таким чином, належна мотивація судових рішень є важливою складовою права на справедливий суд.
47. Як в апеляційній так і у касаційній скаргах касатор покликав на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його аргументам про відсутність повноважень щодо виконання функцій замовника рішення щодо розробки ДПТ з огляду на оприлюднення відповідного рішення 30.11.2016.
48. Також Суд апеляційної інстанції не надав оцінки аргументам позивача щодо факту наявності суперечностей між детальним планом території та Генеральним планом міста Києва, не дослідив наявні у матеріалах справи аналіз відповідності проектних рішень ДПТ чинному Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року та проекту нового Генерального плану міста Києва, наданий Комунальною організацією «Інститут Генерального плану міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 11-2038 від 18.11.2016, (т.1, а.с. 95-115); висновок Архітектурно-містобудівної ради Департаменту містобудування та архітектури м Києва (протокол засідання секції від 21.09.2015 у справі №055-а-15) (т.1, а.с. 23-24); стенограму засідання Київської міської ради (т. 1, а.с. 26-41).
49. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої рішення мотивувати.
50. З урахуванням ненадання оцінки аргументам позивача та неповного з`ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин у справі, що призвело до передчасних висновків суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
51. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
52. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
53. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
54. Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
55. Згідно зі ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
56. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
57. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
58. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
59. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанцій не встановив належним чином обставини справи та не мотивував відхилення суттєвих доводів апеляційної скарги, справу слід направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Керуючись ст. 345 349 353 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі №826/14325/16 скасувати, справу №826/14325/16 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб