ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 826/14416/16
касаційне провадження № К/9901/30311/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2020 року (головуючий суддя - Чудак О.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.)
у справі № 826/14416/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Банкомзв`язок»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Банкомзв`язок» (далі - ПрАТ «Банкомзв`язок»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0043321203.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 липня 2020 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не досліджувався сам факт виявлених порушень, а лише зазначено про те, що контролюючим органом проведено перевірку з питань, що не входять до предмета, який за загальним правилом охоплюється камеральною перевіркою.
Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено камеральну перевірку ПрАТ «Банкомзв`язок» з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 19 травня 2016 року № 566/26-50-15-03-17/19353391.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку із заниженням податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку, загальною площею 3,4157 га, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13/2, за звітні (податкові) періоди травень - грудень 2013 року в загальній сумі 1247762,55 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0043321203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1247762,55 грн за основним платежем та 311940,63 за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у м. Києві названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі № 826/14382/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки платника з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року, оформленої актом від 19 травня 2016 року № 566/26-50-15-03-17/19353391, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Визнаючи протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо проведення розглядуваного контрольного заходу, суди дійшли висновку, що предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем, фактично було питання щодо розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України має перевірятися контролюючим органом шляхом проведення документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Як зазначив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Тобто, здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового або іншого законодавства, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту в контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для збільшення контролюючим органом грошового зобов`язання платнику шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України та, в подальшому, підтриманий Верховним Судом.
Відтак, враховуючи протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки ПрАТ «Банкомзв`язок», що встановлено судовим рішенням у справі № 826/14382/16, яке набрало законної сили, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова