ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/14682/16
адміністративне провадження № К/9901/53144/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Лейк Хаус", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Григоровича П.О. від 23.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 23.05.2018,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі - Іпотечний центр, позивач) звернувся з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - КМДА), треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Лейк Хаус", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" (далі - ТОВ "Градострой"), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1;
- зобов`язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1, у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
2. У позові наводились аргументи про те, що відповідач, в порушення приписів пункту 14 частини першої статті 16 Закону України від 09.04.1999 №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» та підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закони №586-XIV і №280/97-ВР відповідно), не вчиняє жодних дій щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1.
3. Зокрема, позивач зазначав, що є замовником будівництва багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою, однак, забудовник - ТОВ "Градострой" своїх договірних зобов`язань щодо спорудження вказаного об`єкта будівництва не виконав і таке будівництво фактично не завершив, не ввів цей об`єкт в експлуатацію та не спроможний завершити будівництво.
4. В подальшому позивач, з метою залучення міської влади до проблемної ситуації, яка виникла стосовно вищезгаданого об`єкта будівництва, та сприяння у її вирішенні, неодноразово звертався до міського Голови міста Києва та його заступника з відповідними зверненнями (листами), на які, втім, жодної відповіді не отримав.
5. Позивач наголошував, що з аналогічним зверненням звертався й до КМДА, яка, однак, лише відповіла про неможливість організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва, посилаючись на відсутність закріпленого у законодавстві механізму реалізації такого повноваження та можливе втручання в інвестиційну діяльність суб`єктів такої діяльності.
6. Після вищевказаних звернень ситуація жодним чином не змінилась, а питання із завершенням будівництва залишилось невирішеним.
7. Оскільки відповідач не організував роботу, пов`язану із завершенням будівництва, а також посилаючись на відсутність результатів такої роботи, позивач вважає, що КМДА допустило протиправну бездіяльність.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1; зобов`язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1, у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
9. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що чинне законодавство України уповноважує відповідача в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснювати на відповідних територіях державний контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків, а також організовувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
10. Суди звертали увагу на те, що, ураховуючи результати засідань робочої групи щодо розгляду проблемних питань будівництва житлового комплексу «Приозерний», утвореної наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (далі - Міністерство, Мінрегіон) від 16.12.2014 №352, Міністерство неодноразово зверталось до КМДА з пропозиціями розгляду питання добудови об`єкта за рахунок коштів місцевого бюджету або шляхом передачі новому забудовнику, у ролі якого може виступити одне із комунальних підприємств міста, у користування земельної ділянки, яка покрила б витрати на добудову цього об`єкту. Мінрегіон зазначав, що цю проблему може бути вирішено тільки міською владою в межах наданих законодавством України повноважень.
11. В свою чергу, відповідач, посилаючись на положення Закону України від 18.09.1991 №1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон №1560-XII), повідомив позивача про те, що цей Закон забороняє органам місцевої влади втручатися в інвестиційну діяльність суб`єктів господарювання, а тому подальшу роботу стосовно координації завершення будівництва зазначеного об`єкта доцільно здійснювати на державному рівні.
12. Суди попередніх інстанцій такі твердження КМДА відхили й з цього приводу зазначали, що втручання в інвестиційну діяльність суб`єктів господарювання має виняток у випадку, якщо це допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб, як це передбачено приписами Законів №586-XIV і №280/97-ВР.
13. Зважаючи на такі обставини і приписи законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про бездіяльність відповідача та ігнорування з його сторони визначених законом повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями КМДА подано касаційну скаргу в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, згідно статуту Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2000 №1604 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2017 №316) Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Фонд) створена згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №334 «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 04.12.1996 №1165» та від 02.06.2000 №885 «Про організацію житлового кредитування населення України». Засновником Фонду є держава в особі Кабінету Міністрів України. Фонд підпорядковується своєму засновникові. Фонд провадить свою діяльність на засадах гласності, взаємодіє з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, банками, кредитними спілками, профспілковими та громадськими організаціями, фізичними особами.
16. Пунктом 5 Статуту визначено, що метою діяльності Фонду є: виконання державних програм забезпечення молоді житлом та інших програм у межах своїх повноважень; розроблення нових фінансово-кредитних програм, спрямованих на розв`язання житлових проблем молоді та інших верств населення шляхом застосування механізму надання довгострокових державних кредитів і кредитів за рахунок інших джерел фінансування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла; участь у розробленні та реалізації міжнародних інвестиційних проектів, державних, регіональних і місцевих програм поліпшення житлових і соціально-економічних умов для сімей та одиноких громадян України, та інші.
17. Пунктами 3 та 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки» від 29.07.2002 №1089, постановлено:
Державному фонду сприяння молодіжному житловому будівництву разом з Міністерством фінансів, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечувати здійснення видатків відповідно з державного та місцевих бюджетів у межах бюджетних асигнувань, передбачених на виконання заходів Програми.
Державному фонду сприяння молодіжному житловому будівництву разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями щороку визначати завдання з виконання Програми, здійснювати контроль та подавати Кабінетові Міністрів України інформацію про стан справ.
18. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження переліку об`єктів незавершеного житлового будівництва з високим ступенем будівельної готовності, які можуть приймати участь у програмі будівництва (придбання) доступного житла» від 12.08.2010 №308 до такого переліку включено житловий будинок з об`єктами обслуговування по АДРЕСА_1 у Дарницькому районі міста Києва, забудовником якого є ТОВ «Градострой».
19. З метою будівництва (придбання) доступного житла та передачі його у власність громадянам, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, із наданням державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ТОВ «Градострой» укладено договір від 11.09.2010 №1/10509 про будівництво (придбання) доступного житла з метою будівництва та передачі у власність громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, житла (квартир) шляхом надання державної підтримки для будівництва і придбання доступного житла в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 №509. Терміни за цим договором вживаються у значеннях, викладених в нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері будівництва, у тому числі вищезазначеного Порядку.
20. Відповідно до пункту 2.1 договору №1/10509 від 11.09.2010 сторони домовились про організацію спорудження об`єкта будівництва силами забудовника (безпосередньо або опосередковано) і за рахунок залучених в незаборонений законодавством спосіб коштів.
21. За умовами пункту 2.2 вказаного правочину юридична спроможність забудовника виконати зобов`язання за цим договором підтверджується наявністю, майнових прав на об`єкт будівництва згідно з наступними документами: рішення №237-3/1447 від 29.04.2004 Київської міської ради; рішення №1444/4277 від 13.12.2007 Київської міської ради, договору оренди земельної ділянки від 28.10.2004; договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.12.2008; договору про будівництво житлового будинку №93/400/40-27 від 25.06.2003 та додатку до договору №5 від 27.04.2007; позитивного висновку державної експертизи по проекту багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями в АДРЕСА_1 ; дозволу на виконання будівельних робіт; акту закладення проектної робочої документації до страхового фонду документації.
22. Пунктами 3.1, 3.2 договору №1/10509 від 11.09.2010 передбачено, що забудовник на замовлення замовника зобов`язується на свій ризик безпосередньо або опосередковано виконати всі роботи по організації спорудження об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію, а також зобов`язується передати фізичним особам об`єкти фінансування у відповідності з вимогами цього договору, отриманим від замовника замовленням на спорудження об`єкта будівництва та проектною документацією на об`єкт будівництва. Обсягом замовлення замовника на спорудження об`єкта будівництва виступають квартири у житловому будинку, які розташовані в АДРЕСА_1 , характеристика яких підтверджена довідкою забудовника, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна характеристика об`єкту будівництва є наступною: загальна проектна площа об`єкта будівництва становитиме 49290,24 квадратних метрів, з яких: 32259,57 квадратних метрів становитиме загальна площа об`єктів фінансування - квартир, 2505,54 квадратних метрів становитиме площа нежитлових приміщень; загальна кількість поверхів об`єкта будівництва становитиме 24 поверхів; будівельна адреса спорудження об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 .
23. У пункті 3.4 договору №1/10509 від 11.09.2010 вказано, що замовлення на спорудження об`єкта будівництва визнається таким, що належним та фактичним чином виконане забудовником з моменту: підписання між фізичними особами та забудовником актів прийому-передачі об`єктів фінансування; оформлення забудовником технічних паспортів на об`єкти фінансування та свідоцтв про права власності на об`єкти фінансування з відмітками про реєстрацію таких свідоцтв у встановленому чинним законодавством України порядку.
24. Пунктом 3.5 вказаного правочину передбачено право забудовника ініціювати зміну обсягу замовлення, зазначеного у пункті 3.2 договору, попередивши про це замовника за 15 (п`ятнадцять) календарних днів.
25. У розділі 4 договору №1/10509 від 11.09.2010 контрагентами було погоджено порядок організації спорудження об`єкта будівництва.
26. Згідно пунктів 5.2 - 5.5 договору №1/10509 від 11.09.2010 фінансування будівництва здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунків громадян, за якими закріплений об`єкт фінансування (квартира), на поточний рахунок забудовника відповідно до фактично виконаних робіт забудовником (на підставі актів виконаних робіт протягом 5 робочих днів). Остаточний розрахунок за об`єкт нерухомості проводиться за загальною площею квартири, визначеною за даними Бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційної справи) по ціні встановленій на момент проведення, останніх перед цим розрахунків. Забудовник самостійно визначає поточну ціну спорудження відповідного об`єкта фінансування в об`єкті будівництва і доводить до відома замовника її зміну у письмовій формі не пізніше як за 5 (п`ять) робочих днів, що передуватимуть дню вступу в силу нової ціни спорудження відповідного об`єкта фінансування. Замовник здійснює фінансування спорудження об`єкта будівництва виключно через фінансування спорудження конкретних об`єктів фінансування, закріпленим, за громадянами, які приймають участь у державній програмі надання державної підтримки для будівництва і придбання доступного житла.
27. Первинним власником майнових прав на об`єкт будівництва в цілому є забудовник, підтвердженням чого є рішення Київської міської ради №237-3/1447 від 29.04.2004, Рішення №1444/4277 від 13.12.2007, договір оренди земельної ділянки від 28.10.2004, договір про поновлення оренди земельної ділянки від 18.12.2008, договір про будівництво житлового будинку №93/400/40-27 від 25.06.2003 та додаток до договору №5 від 27.04.2007.
28. Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Дія договору може бути достроково припинена замовником у випадку, передбаченому пункті 11.4. договору, або у випадку систематичного невиконання забудовником цього договору, підтвердженого не менше двох актів проведення перевірки, в яких зафіксовані факти порушення забудовником цього договору (пункти 14.1, 14.2 договору №1/10509 від 11.09.2010).
29. Додатковим договором №1 від 25.10.2010, укладеним між Державною спеціалізованою установою «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» (сторона 1), ТОВ «Градострой» та Іпотечним центром в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» досягнуто згоди щодо зміни сторони 1 за договором №1/10509 від 11.09.2010 та передання всіх прав та обов`язків за дійсним договором Іпотечному центру в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
30. Додатковим договором №2 від 08.11.2010 до договору №1/10509 від 11.09.2010 було внесено зміни, зокрема, визначено, що забудовник зобов`язується ввести в експлуатацію об`єкт будівництва в третьому кварталі 2011 року.
31. Додатковою угодою №3 від 25.07.2011 договір №1/10509 від 11.09.2010 викладено в новій редакції, в тому числі, визначено, що забудовник зобов`язується ввести в експлуатацію об`єкт будівництва в четвертому кварталі 2011 року.
32. Додатковим договором №5 від 25.06.2012 контрагентами було погоджено викладення умов договору №1/10509 від 11.09.2010 в новій редакції.
33. Зокрема, згідно пунктів 4.1-4.2 договору №1/10509 від 11.09.2010 в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012 забудовник виконує всі роботи по спорудженню об`єкта будівництва безпосередньо згідно державних будівельних норм, а також вимог чинного законодавства України. Забудовник зобов`язується ввести в експлуатацію об`єкт будівництва в III кварталі 2012 року і забезпечити, при цьому: виконання будівельних робіт у повній відповідності з проектом спорудження об`єкта будівництва, погодженим із замовником, вимогами цього договору, вимогами державних будівельних норм, а також вимогами чинного законодавства України; якість виконаних робіт у відповідності із проектом спорудження об`єкта будівництва шляхом забезпечення відсутності в об`єктах фінансування явних та прихованих недоліків, що унеможливлюють або ускладнюють експлуатацію об`єктів фінансування за призначенням на засадах безпечності, зручності, комфортності; своєчасне усунення всіх недоліків і дефектів (явних та/або прихованих) у тому чи іншому об`єкті фінансування, виявлених до моменту їх передачі фізичним особам або після їх передачі фізичним особам, але в межах гарантійного терміну експлуатації об`єкта будівництва; своєчасне і за власний рахунок усунення всіх недоліків і дефектів (явних та/або прихованих), виявлених в об`єкті будівництва; належне функціонування інженерних мереж і технічного обладнання при нормальній експлуатації об`єкта будівництва упродовж гарантійного терміну.
34. Згідно пункту 4.3 договору етапи та строки виконання робіт із спорудження об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію визначається сторонами у календарному плані виконання будівельних робіт.
35. Забудовник має право на внесення змін та/або доповнень до проекту спорудження об`єкта будівництва у випадках виникнення в цьому необхідності та наявності для цього об`єктивних передумов у порядку і за письмовою згодою замовника. Забудовник здійснює весь комплекс заходів, спрямованих на охорону праці, протипожежну безпеку під час ведення будівництва та утримання в належному стані самого будівельного майданчика. Забудовник здійснює охорону будівельного майданчика, на якому ведеться спорудження об`єкта будівництва упродовж строку дії цього договору. Забудовник, з дотриманням вимог цього договору, самостійно визначає порядок використання будівельного майданчика і здійснює контроль за дотриманням цього порядку субпідрядниками та власними працівниками під час виконання робіт з спорудження об`єкта будівництва. У випадку затримки у виконанні тих чи інших робіт за календарним планом, пов`язаних з несприятливими погодними умовами, строки виконання робіт з організації спорудження об`єкта будівництва будуть змінені відповідно до тривалості у часі та дії зазначених обставин, про що робиться відповідна відмітка в журналі виконання робіт з одночасним перенесенням терміну здачі об`єкту на термін дії у часі зазначених змін, про що сторонами складається та підписується додаткова угода до цього договору та договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно (пункти 4.4- 4.6 договору №1/10509 від 11.09.2010).
36. Згідно пункту 4.8 договору №1/10509 від 11.09.2010 в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012 завершення виконання забудовником робіт з організації спорудження об`єкта будівництва визначається датою отримання сертифікату про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, або іншого документу, який буде встановлений законодавством на момент завершення будівництва та свідчитиме про готовність до експлуатації та, в разі наявності для цього підстав, усунення забудовником недоліків у порядку, визначеному цим договором. Забудовник забезпечує приймання в експлуатацію об`єкта будівництва згідно із чинним законодавством України і несе відповідальність за якість виконаних будівельних робіт та їх відповідність проектній документації на спорудження об`єкта будівництва та отримання громадянами об`єкту фінансування у власність.
37. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 14.1 договору №1/10509 від 11.09.2010 в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2012).
38. Згідно тверджень позивача, ТОВ «Градострой» будівництво житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1, у строки визначені умовами договору №1/10509 від 11.09.2010, завершено не було, згідно пункту 4.2 вказаного правочину об`єкт в експлуатацію не введено.
39. 26.04.2016 позивач звернувся до заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Прокопіва В.В. з листом №420, в якому просив залучити депутатів та голову Київської міської ради до ситуації, що склалась, навколо незавершеного об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 , з метою пошуку альтернативних варіантів вирішення порушеного питання шляхом можливої заміни забудовника ТОВ «Градострой» на іншого комунального або державного забудовника задля якнайшвидшого будівництва даного об`єкту.
40. 25.04.2016 позивач звернувся до голови Київської міської ради Кличка В.В. з листом №411, в якому просив залучати Іпотечний центр в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до участі у зборах та нарадах, що організовуються і проводяться Київською міською державною адміністрацією по проблемному об`єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.
41. Департамент будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 09.08.2016 №056/934-3168 повідомив першого заступника голови правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про те, що на сьогодні відсутній механізм практичної реалізації законодавчо визначених норм у частині здійснення Київською міською державною адміністрацією контролю за діяльністю приватних забудовників. Чинна законодавча база не забезпечує повною мірою можливостей подолання негативних явищ у будівельній галузі.
42. Іпотечний центр, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача із завершення будівництва житлового комплексу «Приозерний» по АДРЕСА_1, звернувся до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
43. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень статті 16 Закону №586-XIV і статті 27 Закону №280/97-ВР, при цьому, суди не застосували статтю 23 Господарського кодексу України (далі - ГК України), внаслідок чого, на переконання скаржника, не врахували усі обставини справи і ухвалили необґрунтовані та незаконні судові рішення.
44. Зокрема, відповідач зазначає, що на законодавчому рівні за КМДА, як виконавчого органу Київської міської ради, закріплено лише повноваження стосовно організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво, а не повноваження щодо завершення такого будівництва. При цьому, жодним актом законодавства не визначено механізму реалізації такого повноваження, як і не передбачено можливості включення питання організації вищевказаної роботи до програм економічного і соціального розвитку міста, розроблення та затвердження міських цільових програм.
45. Скаржник зазначав, що КМДА в межах встановлених законом повноважень постійно здійснюється робота, пов`язана з завершенням будівництва ЖК «Приозерний», зокрема, створено Комісію з вирішення проблемних питань по об`єктах незавершеного будівництва, проведено ряд робочих зустрічей з представниками ініціативної групи інвесторів, громадських об`єднань за участі замовника будівництва і профільних структурних підрозділів КМДА.
46. Відповідач наголошував на тому, що у департаменті будівництва та житлового забезпечення КМДА постійно проводяться наради стосовно розгляду проблемних питань відновлення та завершення будівництва ЖК «Приозерний» зустрічі з мешканцями із залученням правоохоронних органів, державних органів та установ, а також здійснюється листування, зокрема, з контролюючими органами, щодо проведення перевірок ТОВ «Градострой». Окрім цього, відповідач зазначає, що неодноразово звертався до різних органів та установ з приводу здійснення дофінансування об`єкта будівництва.
47. За наведеного, скаржник вважає, що КМДА у спірних правовідносинах діяла у відповідності з вимогами законодавства і прав позивача не порушила.
48. КМДА вказує й на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги пояснення відповідача, у яких останній повідомляв про факт реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - ЖК «Приозерний» за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Лейк Хаус», а тому, як вважає скаржник, лише власник такого об`єкту має право організовувати роботу та здійснювати добудову житлового комплексу, тоді як органи і посадові особи місцевого самоврядування, в силу статті 23 ГК України, не можуть втручатися у господарську діяльність суб`єктів господарювання.
49. У відзиві на касаційну скаргу позивач із доводами та вимогами останньої не погоджується і заперечує проти її задоволення з таких підстав.
50. Згідно з наведеними у відзиві на касаційну скаргу мотивами, Іпотечний центр зауважує, що посилання скаржника на відсутність закріпленої у законодавстві процедури реалізації повноваження, закріпленого, зокрема, у підпункті 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР, жодним чином не може ставити під сумнів законність оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у цій справі, оскільки таке повноваження віднесено законодавцем до відання виконавчих органів, в тому числі, міських рад, а вищеназвана норма є чинною і підлягала виконанню відповідачем.
51. У продовження цієї позиції позивач зазначає, що відсутність закріпленої у законодавстві процедури реалізації виконавчим органом відповідної ради повноважень, визначених підпунктом 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР, є цілком логічним, оскільки законодавець не може передбачити вичерпний перелік всіх необхідних чи доцільних дій для належної та ефективної організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
52. Іпотечний центр серед іншого вказує й на те, що факт листування відповідача з низкою правоохоронних та контролюючих органів, Кабінетом міністрів України, не може свідчити про належне виконання КМДА повноважень, визначених підпунктом 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР, оскільки відповідно до цієї правової норми організацію роботи, пов`язаної із завершенням будівництва, покладено саме на виконавчі органи відповідних рад.
53. Крім того, згідно з наведеними у відзиві на касаційну скаргу аргументами, листування з відповідача з юридичними особами - інвесторами будівництва стосовно дофінансування об`єкта, не є організацією роботи, про яку іде мова у даному позові, а є не більше ніж пропозицією інвесторам повторно вкласти грошові кошти в той самий об`єкт будівництва.
54. Проведені ж наради за участю відповідача, як і прийняті на них протокольні рішення, фактично не вплинуло на завершення будівництва ЖК «Приозерний» або на організацію роботи, пов`язаною з будівництвом цього об`єкта, який так і не зданий в експлуатацію, а тому, за даних конкретних обставин, Іпотечний центр висловлює позицію про наявність, на його думку, протиправної бездіяльності з боку КМДА.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
55. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
56. Згідно з положеннями частини першої статті 140 Основного Закону України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
57. Частинами другою, третьою цієї ж статті Конституції України встановлено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
58. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон №280/97-ВР.
59. За визначенням статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
60. Система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (частина перша статті 5 Закону №280/97-ВР).
61. В свою чергу, як установлено частинами першою, другою статті 11 вищеназваного Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
62. За приписами статті 1 Закону №586-XIV виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
63. Особливості правового статусу КМДА встановлені статтею 10-1 Закону від 15.01.1999 №401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ», відповідно до якої виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
64. Основні завдання місцевих державних адміністрацій визначено статтею 2 Закону №586-XIV, де зазначено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, окрім іншого: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (пункти 1, 2, 7 частини першої цієї статті).
65. Згідно з положеннями пункту 14 статті 16 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
66. В свою чергу, за правилами підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
67. Окрім цього, частинами першою, восьмою статті 4 Закону України від 25.12.2008 №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон №800-VI), яка врегульовує питання державної підтримки будівництва доступного житла, визначено, що доступне житло - збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. Контроль за будівництвом та прийняттям в експлуатацію об`єктів доступного житла покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські державні адміністрації та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
68. Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що на КМДА, як виконавчий орган Київської міської ради, який в силу визначених Законом №401-XIV особливостей, паралельно виконує функції державної виконавчої влади - місцевої державної адміністрації, покладено виконання повноважень, закріплених у Законах №280/97-ВР, №586-XIV, №800-VI, а саме:
- здійснення на відповідних територіях державного контролю за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків;
- контроль за будівництвом та прийняттям в експлуатацію об`єктів доступного житла;
- організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
69. Поряд із цим, відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
70. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
71. Статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
72. Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі «Рисовський проти України» (Заява N 29979/04), у пункті 70 якого підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
73. У пункті 71 цього ж Рішення ЄСПЛ також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).
74. Верховний Суд звертає увагу й на те, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою і це закріплено у статті 1 Конституції України.
75. Основний Закон України у частині першій статті 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
76. Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02.11.2004 №15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві.
77. У цьому ж пункті мотивувальної чистини вищевказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
78. Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, колегія суддів дійшла висновку про те, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.
79. В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб`єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов`язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.
80. У даному випадку суди попередніх інстанцій встановили, що в межах спірних правовідносин мова йде саме про будівництво об`єкта доступного житла за відповідною державною програмою - багатоквартирного житлового будинку із залученням коштів фізичних осіб у таке будівництво, а отже відповідач був зобов`язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовником - ТОВ «Градострой», за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цього об`єкта будівництва і, оскільки у ході судового розгляду було підтверджено неспроможність забудовника продовжувати таке будівництво, організувати роботу, пов`язану із завершенням вказаного будівництва.
81. Втім, під час судового розгляду суди попередніх інстанцій з`ясували, що у розглядуваному випадку КМДА обмежилась лише листуванням з відповідними контролюючими і правоохоронними органами з приводу перевірки діяльності забудовника - ТОВ «Градострой», замовниками будівництва, в тому числі й позивачем, проведенням нарад, засідань, зустрічей, які, втім, не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків, жодним чином не вирішили ситуацію із завершенням будівництва ЖК «Приозерний».
82. Не змінилась ситуація й після звернення позивача до КМДА з вимогою організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва вищеназваного житлового комплексу (багатоквартирного будинку).
83. Більше того, відповідач у відповідь на таке звернення повідомив позивача про відсутність механізму практичної реалізації законодавчо визначених норм у частині здійснення КМДА контролю за діяльністю приватних забудовників, а також про те, що чинна законодавча база не забезпечує повною мірою можливостей подолання негативних явищ у будівельній галузі. При цьому, жодних конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачем питання, відповідач не вчинив.
84. Разом з тим, Верховний Суд відзначає, що, з урахуванням вищевикладених правових висновків та вимог законодавства, такі посилання КМДА є неприйнятними і не можуть слугувати підставою для невиконання відповідачем передбачених законом повноважень.
85. Більше того, як встановили суди, КМДА проігнорувало неодноразові пропозиції Мінрегіону стосовно вирішення міською владою в межах наданих законодавством України повноважень питання добудови об`єкта - ЖК «Приозерний» за рахунок коштів місцевого бюджету або шляхом передачі новому забудовнику, у ролі якого може виступити одне із комунальних підприємств міста, у користування земельної ділянки, яка покрила б витрати на добудову цього об`єкту.
86. Відмову від розгляду такої пропозиції КМДА аргументувала тим, що такі дії, на думку відповідача, є втручанням в інвестиційну діяльність суб`єктів господарювання.
87. Однак, з цього приводу колегія суддів зазначає, що частина четверта статті 9 та абзац перший частини другої статті 18 Закону №1560-XII встановлюють заборону на втручання державних органів та їх посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб`єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції, а також на втручання в діяльність суб`єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб.
88. Зі змісту наведених правових норм випливає, що у разі, коли втручання у реалізацію договірних відносин між суб`єктами інвестиційної діяльності і діяльність цих суб`єктів допускається чинним законодавством і здійснюється у межах компетенції державних органів та їх посадових осіб, це не свідчить про порушення Закону №1560-XII або інших актів законодавства.
89. Як встановлено судовим розглядом справи, у спірних правовідносинах мова йшла про реалізацію КМДА повноважень, передбачених Законами №280/97-ВР, №586-XIV і №800-VI, а тому твердження відповідача, що організація роботи, пов`язаної із звершенням будівництва ЖК «Приозерний», призведе до втручання в інвестиційну діяльність третіх осіб правильно визнані необґрунтованими судами першої та апеляційної інстанцій.
90. Наведені ж у касаційній скарзі мотиви таких висновків не спростовують, оскільки не містять належних, вагомих і беззаперечних аргументів, доводів та міркувань, які б могли поставити під сумнів встановлені судовим розглядом факти, обставини й свідчили про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.
91. Водночас, відповідно до положень пункту 25 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
92. Також, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України» (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
93. Суд, окрім іншого, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
94. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
95. Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
96. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права і дійшли слушного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому ухвалені ними та оскаржувані відповідачем судові рішення скасуванню не підлягають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
97. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
98. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
99. Керуючись статтями 340 341 344 349 350 355 356 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: В.М. Бевзенко
Л.Л. Мороз