20.10.2024

№ 826/14960/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №826/14960/18

адміністративне провадження №К/9901/26324/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович, про визнання протиправною бездіяльність, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 (суддя Літвінова А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (колегія суддів у складі: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Гайворонського В. М.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Директор Державного бюро розслідувань Труба Р. М., в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки, щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»; визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає невиконанні вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про очищення влади», а саме не забезпеченні перевірки осіб, що підлягають люстрації, зокрема, ОСОБА_2 , та не включенні його до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Позовні вимоги вмотивовані порушенням порядку проведення люстраційної перевірки щодо ОСОБА_2 , визначеного Законом України «Про очищення влади», з огляду на те, що до нього підлягають застосуванню критерії здійснення очищення влади (люстрації), визначені пунктом 12 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади». Зазначене, на думку позивача, в подальшому призвело до протиправного призначення його на посаду Директора Державного бюро розслідувань, що порушує інтереси позивача, як особи, яка також брала участь у конкурсі на зайняття вказаної посади.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 08.11.2018 позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки, щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Судове рішення першої інстанції в частині вимог до Генеральної прокуратури України, зокрема, щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», мотивовано тим, що Генеральна прокуратура України мала достатньо часу для встановлення обставин застосування до ОСОБА_2 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та відповідно, вчинення визначених пунктом 37 Порядку № 563 дій.

Щодо позовних вимог до Міністерства юстиції України, суд першої інстанції зазначив, що доказів вчинення Міністерством юстиції України бездіяльності щодо виконання наведених вимог Закону України «Про очищення влади» позивачем суду надано не було. Водночас, з огляду на встановлену судом бездіяльність Генеральної прокуратури України під час здійснення люстраційної перевірки ОСОБА_2 , відповідні відомості до Міністерства юстиції України не надходили, тому у Міністерства юстиції України не виникало визначеного законодавством у сфері очищення влади обов`язку по внесенню таких відомостей до Реєстру. Крім того, суд зазначив, що під час здійснення спеціальної перевірки ОСОБА_2 в межах проходження ним конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань, Міністерство юстиції України також було позбавлене можливості як встановлювати обставини застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», так і вносити відомості про нього до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 в частині задоволених позовних вимог скасував та ухвалив в цій частині постанову про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді прокурора Пустомитівського району Львівської області, не здійснював процесуальне керівництво, не вносив подання, погодження, не підтримував клопотання про застосування запобіжного заходу, не підтримував державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII, а також не здійснював заходів, спрямованих на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну амністію відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в`язнів» від 27.02.2014 року № 792-VІІ, оскільки гр. ОСОБА_3 не є особою, що звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», його звільнення відбулося на підставі статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України, оскільки вважає, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Генеральної прокуратури України та залишити у даній частині без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018. Також просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що ОСОБА_2 вчинив дії, передбачені пунктом 12 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», оскільки він, обіймаючи посаду прокурора Пустомитівського району підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно ОСОБА_3 , який, зокрема, був учасником масових акцій протесту, що розпочалися 21.11.2013. Крім того, скаржник зазначає, що він не зобов`язаний встановлювати на якому саме етапі Міністерство юстиції України не справилось із виконанням Закону України «Про очищення влади», позивачу достатньо надати докази того, що порушення/невідповідність/невиконання Закону України «Про очищення влади» з боку Міністерства юстиції України допущено, оскільки в Єдиному державному реєстрі осіб щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відсутній ОСОБА_2 , який вчинив діяння, що підпадають під дію даного закону.

Позиція інших учасників справи

Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Генеральна прокуратура України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Третя особа заяви про приєднання до касаційної скарги позивача або відзиву на неї не надала.

Рух касаційної скарги

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23.09.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019.

Ухвалою від 26.02.2020 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 у період з травня 2011 року по лютий 2014 року обіймав посаду прокурора Пустомитівського району Львівської області. У подальшому, по квітень 2015 року, обіймав посади в Генеральній прокуратурі України.

Слідчим суддею Пустомитівського районного суду Львівської області, за участі прокурора Пустомитівського району ОСОБА_2 , 14.12.2013 розглянуто клопотання заступника начальника Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (погодженого прокурором Пустомитівського району ОСОБА_2 ) про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за № 12013150270001441.

Предметом вказаного кримінального провадження були події, що мали місце 26.11.2013, а саме: о 00:30 год на 517 км. + 200 м. дороги «Київ-Чоп», поблизу с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівської області. За позицією правоохоронних органів ОСОБА_3 організував блокування транспортних комунікацій на відрізку дороги «Київ-Чоп», шляхом влаштування перешкод, які виразились у постійному реверсному пересуванні невстановленої групи людей в кількості приблизно 50 осіб, по проїзній частині дороги від одного боку до іншого.

Прокурор ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у клопотанні, оскільки підозрюваний може покинути місце свого проживання.

За наслідком розгляду клопотання слідчого, Пустомитівський районний суд Львівської області постановив ухвалу від 14.12.2013 по справі № 450/4552/13-к про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Разом з тим, 29.01.2014 Галицький районний суд міста Львова по справі № 461/728/14-к прийняв рішення, відповідно до якого звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, як такого, що підпадає під дію статті 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», кримінальне провадження № 12013150270001441 закрив, а запобіжний захід скасував.

Відповідно до протоколу № 5 від 25.04.2016 засідання Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань (далі - Конкурсна комісія) затверджено оголошення про умови та строки проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань.

Протоколом від 21.07.2016 року № 10 Конкурсна комісія затвердила список осіб, яких допущено до участі у конкурсі на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, серед яких наявний ОСОБА_2 (позиція № 24) та позивач (позиція № 64).

Протоколом від 21.12.2016 № 42 Конкурсна комісія затвердила, що для призначення на посаду Директора Державного бюро розслідувань відібрано ОСОБА_2

Указом Президента України від 22.11.2017 № 386/2017 ОСОБА_2 призначено на посаду Директора Державного бюро розслідувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 1 Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади» визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з пунктом 12 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII.

Приписами статті 5 Закону України «Про очищення влади» визначено, що органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України. Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості.

Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України: 1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією; 2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом; 3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.

Подані Міністерством юстиції України проекти документів, визначених частиною другою цієї статті, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж на десятий день після подання Міністерством юстиції України та протягом десяти днів з дня їх затвердження оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України не пізніше ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів України переліку органів, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про поштову та електронну адреси, контактний номер телефону кожного з органів державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки, а також дорадчого громадського органу з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, до яких фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки можуть подати інформацію про особу, стосовно якої проводиться перевірка, щодо поширення на неї заборон, передбачених цим Законом. Така інформація, подана фізичними та юридичними особами, підлягає розгляду органами державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.10.2014 № 1704/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за № 1280/26057 (далі - Положення № 1704/5) це Положення визначає порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього.

Згідно з пунктом 4 розділу 1 Положення № 1704/5 Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України (далі - Держатель).

Пунктом 8 розділу 1 Положення № 1704/5 визначено, що Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є: Держатель через Департамент кадрової роботи та державної служби, який вносить або вилучає відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Положення № 1704/5 підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є: надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади; надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», інформації про неподання заяви такої особи у строк, передбачений частиною другою статті 4 Закону України «Про очищення влади»; надходження до Держателя із Державної судової адміністрації України електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили; надходження до Держателя від органів, що здійснюють перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, копії висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади»; надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену статтею 6 Закону України «Про очищення влади» перевірку, копії висновку про встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Згідно з підпунктом 4 пункту 9 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 (далі - Порядок), перевірка відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки проводиться Мін`юстом - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про претендента на посаду.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді працівника органу прокуратури, здійснював процесуальне керівництво та підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів у суді стосовно ОСОБА_3 .

Відповідно до ухвали Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2014 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності як такого, що підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 05.03.2014 вищезазначена ухвала суду скасована та відмовлено у задоволенні клопотання процесуального прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 на підставі статті 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», а матеріали справи направлено до прокуратури для організації провадження досудового розслідування.

Згідно з постановою прокуратури Львівської області від 06.03.2014 у кримінальному провадженні № 12013150270001441 кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною першою статті 279 Кримінального кодексу України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Статтею 1 Закону України від 19.12.2013 № 712-VII «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» визначено звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які є підозрюваними або обвинуваченими (підсудними) у вчиненні в період з 21 листопада по 26 грудня 2013 року включно злочинів, передбачених статтями 109 122 161 171 185 194 259 279 289 293 294 295 296 341 342 343 345 348 349 365 376 382 386 Кримінального кодексу України, за умови, що ці злочини пов`язані з масовими акціями протесту, які розпочалися 21.11.2013, та закрити відповідні кримінальні провадження.

Зазначений Закон втратив чинність на підставі Закону України від 21.02.2014 № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 12, ст.184).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не є особою, що звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», оскільки його звільнення відбулося на підставі статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010 по 22.02.2014: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді прокурора Пустомитівського району Львівської області, не здійснював процесуальне керівництво, не вносив подання, погодження, не підтримував клопотання про застосування запобіжного заходу, не підтримував державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України від 21.02.2014 № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», а також не здійснював заходів, спрямованих на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну амністію відповідно до Закону України від 27.02.2014 № 792-VII «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в`язнів».

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, у грудні 2017 року за запитом Адміністрації Президента України про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», прокуратурою проведено перевірку стосовно ОСОБА_2 як Директора Державного бюро розслідувань щодо здійснення ним дій, які підпадають під критерії, визначені пунктом 12 частини другої статті 3 зазначеного Закону. За результатами перевірки не встановлено рішень, дій ОСОБА_2 , які б підпадали під дію пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 5 Закону України «Про очищення влади» органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України. Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості. Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України: 1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією; 2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом; 3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті. Подані Міністерством юстиції України проекти документів, визначених частиною другою цієї статті, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж на десятий день після подання Міністерством юстиції України та протягом десяти днів з дня їх затвердження оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Міністерство юстиції України не пізніше ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів України переліку органів, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про поштову та електронну адреси, контактний номер телефону кожного з органів державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки, а також дорадчого громадського органу з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, до яких фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки можуть подати інформацію про особу, стосовно якої проводиться перевірка, щодо поширення на неї заборон, передбачених цим Законом. Така інформація, подана фізичними та юридичними особами, підлягає розгляду органами державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів вчинення Міністерством юстиції України бездіяльності щодо виконання наведених вимог Закону України «Про очищення влади» позивачем суду надано не було.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство юстиції України не отримувало від Генеральної прокуратури України відомостей щодо ОСОБА_2 , отже у Міністерства юстиції України не виникало визначеного законодавством у сфері очищення влади обов`язку по внесенню таких відомостей до Реєстру.

Згідно з підпунктом 4 пункту 9 Порядку, який регламентує процедуру здійснення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, в тому числі, Директора Державного бюро розслідувань, Міністерство юстиції України проводить перевірку відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки виключно щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про претендента на посаду.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що під час здійснення спеціальної перевірки ОСОБА_2 в межах проходження ним конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань, Міністерство юстиції України також було позбавлене можливості як встановлювати обставини застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», так і вносити відомості про нього до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо твердження скаржника про повноваження та можливості Міністерства юстиції України та неправильного застосування норм Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про очищення влади» визначено, що органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.

Приписами 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення про Мін`юст) визначено, що Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Згідно з підпунктом 2-1 пункту 3 Положення про Мін`юст одним із основних завдань Мін`юсту є, зокрема, забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Підпунктом 53-1 пункту 4 Положення про Мін`юст визначено, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань забезпечує відповідно до Закону України «Про очищення влади»: проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про очищення влади» визначено, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.

Крім того, пунктом 4 розділу 1 Положення № 1704/5 передбачено, що Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.

Пунктом 3 розділу IV Положення № 1704/5 передбачено, що посадові особи Реєстратора є відповідальними за повноту та достовірність внесення інформації до Реєстру.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство юстиції України не отримувало від Генеральної прокуратури України відомостей щодо ОСОБА_2 .

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, листом від 18.12.2018 за № 11/1/1-1681вих-17 Генеральна прокуратура України повідомила Адміністрацію Президента України, що за результатами перевірки, проведеної на виконання вимог Закону України «Про очищення влади», підстав для застосування до ОСОБА_2 заборон, визначених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», згідно з критеріями, визначеними у пункті 12 частини другої статті 3 цього Закону, не має.

Суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції узгоджуються з вимогами законодавства та відсутні підстави для їх зміни чи скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині залишеній без змін та рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 в частині залишеній без змін та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду