ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 826/15158/16
касаційне провадження № К/9901/5044/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2018 (головуючий суддя - Григорович П.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Кузьмишина О.М., Степанюк А.Г.)
у справі №826/15158/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.06.2016 № 0002271306.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідачем неправомірно включено в базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб суму прощених банком відсотків та щомісячної комісії у зв`язку з анулюванням боргу позивача за кредитним договором від 29.08.2006 №50-06-И/03.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивачу прощено частину боргу за нарахованими/простроченими відсотками та щомісячною комісією, а відтак, з урахуванням вимог підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, сума в розмірі 640072,11 грн не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку, внаслідок чого нарахування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 108812,26 грн є неправомірним, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що сума основного боргу, разом з сумою прощених банком відсотків та щомісячної комісії, є додатковим благом та повинна бути включена в базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 17.06.2016 відповідачем на підставі акта перевірки від 03.06.2016 №8558/26-58-13-06-17-3017022251 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002271306, яким за порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 136015,33 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 108812,26 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 27203,07 грн.
В акті перевірки зазначено, що відповідно до відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 отримано від ПАТ БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» дохід в сумі 927747,23 грн за ознакою « 126» (дохід отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку, анульована кредитором).
Контролюючим органом до ПАТ БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» направлено запит від 08.05.2015 №11735/09/26-58-17-05-10 щодо підтвердження інформації, вказаної в довідці за формою 1-ДФ.
ПАТ БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» листом від 22.05.2015 № 153-05 підтвердив достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 протягом 2014 року, що відображені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ознакою « 126», а саме: анулювання боргу за кредитним договором від 29.08.2006 №50-06-И/03.
Платника податків також повідомлено про анулювання (прощення) боргу згідно з повідомленням від 09.10.2014 № 288, врученого платнику податків особисто під підпис.
У подальшому позивачем подано до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік, в якій задекларовано суму доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, в розмірі 287675,12 грн та суму податку, який підлягає сплаті, в розмірі 48661,17 грн.
Втім, як зазначає контролюючий орган, згідно з даними за формою 1-ДФ встановлено отримання доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 927747,23 грн в тому числі: основна сума боргу у розмірі 287675,12 грн (яка була задекларована позивачем); відсотки за користування кредитом у розмірі 607378,71 грн; заборгованість за щомісячною комісією в розмірі 32693,40 грн.
Таким чином, на переконання відповідача, до оподаткованого доходу підлягають включенню не лише основна сума прощеного боргу у розмірі 287675,71 грн, а також відсотки за користування кредитом у розмірі 607378,71 грн та заборгованість за щомісячною комісією в розмірі 326933,40 грн.
Вважаючи винесене контролюючим органом податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та щомісячна комісія за надання кредиту не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та щомісячної комісії за надання кредиту відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 було прощено борг за кредитним договором від 29.08.2006 № 50-06-И/03 в розмірі 69218,66 доларів США (в гривнях - 895053,83 грн) та 32693,40 грн, з яких: основна сума боргу складає 287675,12 грн; відсотки за користування кредитом - 607378,71 грн; заборгованість за щомісячною комісією - 32693,40 грн.
З урахуванням викладеного вище правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем вірно визначено базу оподаткування, а саме суму основного боргу у розмірі 287675,12 грн, та суму податку з доходів фізичних осіб до сплати в розмірі 48661,17 грн, яку відповідно до платіжного доручення від 12.08.2018 № К3VP001567 останнім було сплачено.
Відтак, доводи касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Cуддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова