ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15190/17
адміністративне провадження № К/9901/7970/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/15190/17
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Крячка Олега Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року, прийняте колегією суддів у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., суддів: Аверкової В.В., Бояринцевої М.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів: Беспалова О.О., Сорочка Є.О.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України по неприведенню у відповідність до вимог нормативно-правових актів, що мають вищу силу, положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» щодо розміру підвищення, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»), який визначено в сумі 66,43грн;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», якими встановити дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі не меншому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20.05.2017.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувана бездіяльність відповідача порушує його право на отримання належного розміру підвищення до пенсії, як дитині війни.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та має статус «дитина війни».
Відповідно до листа Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 112/Т-4 від 07.08.2017, позивач отримує підвищення до пенсії дітям війни, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у сумі 66,43 грн, а отже, на думку позивача, він є суб`єктом правовідносин, до яких застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381.
Вважаючи, що підвищення до пенсії дітям війни має складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в першопочатковій редакції), та беручи до уваги, що дане підвищення постійно зменшується у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії, тому, на думку позивача, відповідачем протиправно не вчиняються дії для встановлення належного розміру даної виплати.
Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при визначенні, шляхом прийняття постанови від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», конкретного розміру підвищення до пенсії дітям війни, Кабінет Міністрів України діяв в межах своїх повноважень та у передбачений законом спосіб.
Не погоджуючись із таким судовими рішеннями, позивач через свого представника оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вказує на те, що судами було порушено норми матеріального права та не взято до уваги ті обставини, що жодним нормативно-правовим актом не надано право відповідачу зменшувати розмір підвищення, як дитині війни.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
В подальшому Законом України від 28.12.2014 №80-VIII установлено, що норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 08.07.2010 № 2456-VI (Бюджетний кодекс України), ураховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 N 1381 в первинній редакції установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 N112 в абзаці першому пункту 4 постанови від 28.12.2011 N1381 цифру і слова "7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність" замінено цифрами і словом "66,43 гривні".
Отже, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у чинній редакції була викладена не постановою Кабінету Міністрів України, а саме Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 N 76-VIII.
При цьому Кабінет Міністрів України, з метою врегулювання питання щодо встановлення підвищення дітям війни відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", прийняв постанову від 28.12.2011 N 1381, на момент внесення змін в п. 4 якої не відбулось зменшення соціальних гарантій, в тому числі позивача.
Разом з цим, позовні вимоги стосуються правовідносин, що існують на даний час, а тому посилання позивача на правові норми в редакції, що втратили чинність, судами обґрунтовано визнано безпідставними.
Також, колегія суддів зазначає, що за приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ст. 117 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення праві і свобод людини та громадянина, запобігання та протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
За приписами статті 49 цього Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону №2195-IV (у чинній редакції) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Отже, аналіз наведених норм Закону №2195-IV дає підстави вважати, що до функцій Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, встановлення розмірів відповідних виплат, які здійснюються у тому числі тій категорії громадян, до якої належить позивач, що повністю узгоджується з положеннями законодавства.
Крім того, у рішеннях від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.
Кабінетом Міністрів України, на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах соціально-економічних можливостей держави, установлено підвищення дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Також передбачено таке підвищення за вибором, якщо особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», за однією з наведених підстав.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не допущено бездіяльність по неприведенню у відповідність до вимог нормативно-правових актів, що мають вищу силу, положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» щодо розміру підвищення, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»), оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо мінімального розміру такого підвищення, його відповідності певному розміру мінімальної пенсії за віком, або будь-якого іншого базису. Також, законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо періодичності перегляду встановленого розміру підвищення та не визначено підстав для такого перегляду.
Отже, оскільки встановлення конкретного розміру підвищення є виключною компетенцією Уряду, і будь-яка соціальна виплата залежить тільки від економічної спроможності держави забезпечити необхідний рівень соціального захисту, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крячка Олега Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі №826/15190/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду