ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15627/15
адміністративне провадження № К/9901/28686/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа Міжрегіональне головне управління державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2015 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі № 826/15627/15 за позовом.
встановив:
Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 21467947,81 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016, в позові відмовлено з тих мотивів, що в даному випадку органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з ПАТ «Укранафта» є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Полтаві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх доводів ДПІ у м. Полтаві зазначає, що Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та безпосередньо не є платником консолідованого податку на прибуток підприємства. Оскільки у відповідності до пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України відповідальним за сплату даного податку є ПАТ «Укрнафта», то ДПІ у м. Полтаві правомірно звернулося до суду з позовом про стягнення спірної суми заборгованості з ПАТ «Укрнафта».
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, за ПАТ «Укрнафта» обліковувалася заборгованість з податку на прибуток у розмірі 21467947,81 грн., яка виникла в результаті несплати Нафтогазовидобувним управлінням «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» самостійно задекларованих зобов`язань з податку на прибуток на підставі поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань щодо консолідованого податку на прибуток підприємств за 2014 рік №9081715916 від 30.03.2015, яким нараховано податкове зобов`язання в сумі 22112027, 00 грн., що було зменшено до 21467947,81 грн. з огляду на наявну переплату у розмірі 644079,19 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України слідує, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Кодексу, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Разом з тим, відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов`язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов`язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.
Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи на час існування спірних правовідносин було визначено пунктом 152.4 статті 152 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту.
Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
За положеннями пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Сукупний аналіз положень пункту 59.5 статті 59 та статті 95 Податкового кодексу України, дозволяють здійснити висновок про те, що в разі непогашення добровільно податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, орган стягнення має право на погашення за рахунок коштів або майна платника податків всієї суми боргу, що виникла після надіслання податкової вимоги, тобто боргу перед бюджетом юридичної особи, а не її філій по окремих податках та зборах.
Реалізація таких повноважень, в зазначеному контексті, можлива лише з юридичною особою, оскільки філія не є суб`єктом господарювання в розумінні Господарського кодексу України, а є частиною юридичної особи.
Як встановлено судами, ПАТ «Укрнафта» перебуває на обліку як платник податків з 31.03.1994 у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.
Зареєстроване місцезнаходження суб`єкта господарювання - юридичної особи ПАТ «Укрнафта» є: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5.
Разом з тим, не за основним місцем обліку в ДПІ у м. Полтаві на обліку перебуває Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
У відповідності до довідки АА №623937 Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ідентифікаційний код 22525915) не має статусу юридичної особи, а є філією (інший відокремлений підрозділ) Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
Згідно повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств, прийнятого на підставі витягу з проколу засідання Правління ВАТ «Укрнафта» від 16.06.2004 №7, Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» включене до переліку філій, відділення та інших відокремлених підрозділів сплату податку на прибуток якого здійснює консолідовано Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
Отже, контролюючим органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з ПАТ «Укранафта» в даному випадку є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Таким чином, ДПІ у м. Полтаві є неналежним органом стягнення (позивачем) за вимогами про стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу.
Судами також з`ясовано, що у зв`язку з несплатою відповідачем у визначені законом строки податкового зобов`язання відповідно до декларації за 2014 рік № 9081715916 від 30.03.2015, ДПІ у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на адресу відповідача направлено податкову вимогу № 1721-25 від 06.04.2015, яку було оскаржено в судовому порядку.
Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 у справі №826/16673/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві від 06.04.2015 №1721-25.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/16673/15 залишено без змін.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність звернення ДПІ у м. Полтаві до суду з позовом про стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі № 826/15627/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна