№ 826/16124/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 826/16124/18

адміністративне провадження № К/9901/16537/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю. Т. від 21.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О. М., суддів: Костюк Л. О., Степанюка А. Г. від 15.05.2019

у справі № 826/16124/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло Центр»

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваницького Сергія Івановича, Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коло Центр» (далі також - позивач, ТОВ «Коло Центр») звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - відповідач-1), головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького Сергія Івановича (далі також - відповідач-2), Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач-3), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач-4), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача-2 щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), наслідком якої стало скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Павлівській, 7 у Шевченківському районі м. Києва; визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваніцького С. І. від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13; визнати неправомірною відмову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ132181561201 в частині нецільового використання земельної ділянки; зобов'язати Департамент містобудування та архітектури м. Києва поновити в електронній базі (реєстрі документів містобудівних умов та обмежень) та містобудівному кадастрі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Павлівській, 7 у Шевченківському районі м. Києва від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2018 позов задоволено: визнано протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С. І. щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), наслідком якої стало скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Павлівській, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13; визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С. І. від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13; зобов'язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) поновити в електронній базі (реєстрі документів містобудівних умов та обмежень) та містобудівному кадастрі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Павлівській, 7 у Шевченківському районі м. Києва від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13; визнано протиправною відмову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.06.2018 №КВ 132181561201 в частині нецільового використання позивачем земельної ділянки; стягнуто на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 5286,00 грн солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2018, а саме змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2018 та змінено пункт 5 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2018 та викладено його в наступній редакції: «Визнати протиправною відмову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.06.2018 № КВ 132181561201». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. 11.06.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

5. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

6. 11.07.2019 від Державної архітектурно-будівельної інспекції України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить її задовольнити.

7. 21.10.2019 від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ

8. Судами встановлено, що ТОВ «Коло Центр» є власником земельної ділянки площею 0,1046 на вул. Павлівській, 7 літ. «А» у Шевченківському районі міста Києва з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку», що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 456700.

9. Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивачу видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13.

10. 07.11.2017 (вх. № 40-25022) на адресу Держархбудінспекції надійшло депутатське звернення народного депутата України Білоцерковця Д. О. від 06.11.2018 № 07-11/17 щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) під час надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 на об'єкт: «Будівництво готелю за адресою: вул. Павлівська, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва», виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

11. Керуючись Порядком № 698, листом від 14.11.2017 № 10/26-12/1411/07, Департамент надіслав на адресу відповідача-4 вимогу головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Іваніцького С. І., згідно з якою останній повідомив, що здійснюється документальна перевірка, та вимагав надати належним чином засвідчені копії наступних документів: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Павлівській, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі міста Києва; заяву замовника для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; документ про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрову довідку з містобудівного кадастру; черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва; витяг щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості, в тому числі викопіювання із містобудівної документації стосовно земельної ділянки на вул. Павлівській, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі міста Києва. Зазначені документи просив надіслати до Департаменту у найкоротший строк у паперовому вигляді.

12. Листом від 16.11.2017 № 055-17442 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що згідно з електронною базою даних зазначеним вище Департаментом замовнику будівництва ТОВ «Коло-Центр» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 на об'єкт «Будівництво готелю за адресою: вул. Павлівська, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва», але у зв'язку відсутністю технічної та матеріальної можливості для виготовлення копій документів, що містить значний обсяг та великий формат креслень, запрошує уповноваженого представника до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) для можливості ознайомлення з наявним пакетом документів, на підставі яких було надано зазначені вище містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, і виготовлення необхідних фотокопій.

13. Також до листа від 16.11.2017 № 055-17442 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) додав копію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13.

14. Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Іваніцьким С. І. проведено документальну перевірку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

15. За результатами перевірки встановлено, що замовнику будівництва ТОВ «Коло-Центр» Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 на об'єкт «Будівництво готелю за адресою: вул. Павлівська, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва».

16. Також за результатами проведеної документальної перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Іваніцьким С. І. складено довідку від 20.11.2017 за формою згідно з додатком 3 Порядку № 698.

17. Відповідно до наказу Держархбудінспекції від 21.11.2017 № 1741, на підставі довідки про результати проведення документальної перевірки від 20.11.2017, у присутності директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Свистунова О. В., посадовою особою Департаменту проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) під час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13.

18. За результатами проведеної позапланової перевірки встановлено, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надав замовнику будівництва - ТОВ «Коло-Центр» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 на об'єкт будівництва «Будівництво готелю за адресою: вул. Павлівська, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва». У пункті 7 «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень (цільове призначення земельної ділянки) зазначено: для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку; у пункті 9 «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень (функціональне призначення земельної ділянки) зазначено: територія житлової середньоповерхової забудови - відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (далі також - Генеральний план). Відповідно до Додатку А (обов'язковий) ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення» (далі також - ДБН В.2.2-9-2009) готелі відносять до основних груп будинків громадського призначення. Таким чином, наміри забудови земельної ділянки не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено абзац 2 пункту 2.4. Порядку № 109 (у редакції, чинній на час видачі містобудівних умов та обмежень).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки - «експлуатація та обслуговування адміністративного будинку». Отже, наміри забудови не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, оскільки згідно з намірами забудови передбачається «будівництво готелю зі знесенням існуючого нежитлового будинку», а не експлуатація адміністративного будинку, чим порушено вимоги абзацу 2 частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

19. За результатами проведеної перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Іваніцьким С. І. складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.11.2017.

20. Посадовою особою Департаменту винесено рішення від 22.11.2017, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 на об'єкт будівництва «Будівництво готелю за адресою: вул. Павлівська, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва».

21. Інформація про скасування містобудівних умов та обмежень оприлюднена на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що оскаржувані дії та рішення відповідачів є протиправним, оскільки прийняті ними на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам.

23. Відповідачі заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову у повному обсязі, виходив з того, що дії головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С. І. є протиправними. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Павлівській, 7 у Шевченківському районі м. Києва від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 є законними, відповідають містобудівній документації, цільовому призначенню земельної ділянки, містобудівному законодавству, а підстави для їх скасування або анулювання відсутні. Протиправність рішення про скасування містобудівних умов та обмежень унеможливлює посилання відповідача-4 на пункт 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як на підставу для відмови у видачі Дозволу.

25. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, зокрема, в мотивувальній частині, виходив з того, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що містобудівний розрахунок не витребовувався у позивача під час проведення перевірки, є помилковим. Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції щодо необхідності направлення позивачу повідомлення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13, оскільки такої вимоги чинне законодавство не містить. Колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 надіслано позивачу цінним листом, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як того вимагає пункт 32 Порядку № 698, що є протиправним. Інші недоліки акта перевірки, на які посилається позивач, не впливають на результати проведення перевірки, а тому також не можуть бути підставою для визнання перевірки протиправною. Беручи до уваги те, що підставою для відмови у видачі дозволу на будівництво стало рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваніцького С. І. від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13, яке є протиправним, неправомірною є і відмова Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ132181561201 в частині нецільового використання земельної ділянки. Вимога позивача про визнання неправомірної відмови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ132181561201 в частині нецільового використання земельної ділянки заявлена у спосіб, який не відновить належним чином його права, оскільки рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії, питання щодо правомірності якого може та повинно розглядатися в цілому та в даному випадку не може бути поділеним на частини. Недоліки в частині визначення виду цільового призначення можуть бути підставою для зупинення дії містобудівних умов та обмежень, внесення до них змін та доповнень, але не для скасування, як крайнього заходу. Однак під час скасування містобудівних умов та обмежень, наданих ТОВ «Коло-Центр», не врахована можливість зупинення їх дії або видачі головним інспектором припису про усунення виявлених під час перевірки порушень, тобто не дотримано принцип належного урядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

26. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи, ухвалені з порушенням норм матеріального права, без урахування доводів та доказів Департаменту, чим порушено права останнього у сфері публічно-правових відносин.

27. У відзиві на касаційну скаргу Державна архітектурно-будівельна інспекція України посилається на те, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є обґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

29. Щодо клопотання Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про долучення до матеріалів справи доказів від 21.10.2019, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки такі подані безпосередньо до суду касаційної інстанції, однак згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Щодо висновків судів попередніх інстанцій, сформованих під час вирішення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил відповідачем-4 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Павлівській 7 у Шевченківському районі м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

33. Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі також - Закон № 3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

34. Згідно з положеннями частин першої - четвертої статті 41-1 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

35. Відповідно до частини третьої цієї статті з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

36. Частиною четвертою статті 41-1 Закону № 3038-VI передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

37. Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначено Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 (тут і далі також - Порядок № 698, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

38. Відповідно до пункту 2 цього Порядку нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

39. Згідно з пунктом 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є: виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

40. Відповідно до пункту 5 Порядку № 698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

41. Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку № 698 документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі та з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти даних та відповідності вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності документів і матеріалів об'єктів нагляду, складених під час виконання ними своїх повноважень. Документальна перевірка проводиться без виїзду на об'єкт нагляду. Видання наказу на проведення камеральної або документальної перевірки не потребується. Камеральні та документальні перевірки проводяться головними інспекторами будівельного нагляду без присутності посадових осіб об'єктів нагляду. За результатами камеральної та документальної перевірки в разі наявності відомостей про ознаки вчинення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності складається довідка за формою згідно з додатком 3, на підставі якої протягом п'яти робочих днів з дня її складення керівником Держархбудінспекції приймається рішення про проведення позапланової перевірки.

42. Відповідно до пункту 14 Порядку № 698 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена квартальним планом роботи Держархбудінспекції. Позапланова перевірка проводиться з виїздом на об'єкт нагляду.

43. Підпунктом 5 пункту 15 Порядку № 698 передбачено, що підставами для проведення позапланової перевірки є виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об'єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності.

44. Позапланова перевірка проводиться на підставі наказу Держархбудінспекції та направлення на проведення перевірки за формою згідно з додатком 1 (пункт 16 Порядку № 698).

45. Відповідно до пункту 32 Порядку № 698, якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень. Про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об'єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення. Інформація про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі довідки про результати документальної перевірки від 20.11.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ на проведення перевірки № 1741 від 21.11.2017, яким Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві доручено провести позапланову перевірку з питань вимог законодавства у сфері містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівної діяльності, а саме: надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 р. № 21607/0/12/009-13.

47. Головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Іваницьким С. І. у присутності директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - головного архітектора міста Свистунова О. В. проведено позапланову перевірку дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та стандартів, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.11.2017.

48. Рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваницького С. І. від 22.11.2017 скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13.

49. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проведення позапланової перевірки відповідачем-2 було порушено вимоги пункту 2 статті 4 Порядку № 698, відповідно до якого з метою здійснення нагляду головні інспектори будівельного нагляду витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади. В акті перевірки відповідачем-2 зазначено, що замовником (позивачем у справі) не надано до заяви містобудівний розрахунок, проте відповідачем-2 не витребовувались саме під час проведення позапланової перевірки документи і матеріали щодо предмета нагляду від позивача, а, як вбачається з матеріалів справи, позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки такий розрахунок виготовлявся. Крім того, суд також звернув увагу, що на вимогу відповідача-2 від 14.11.2017 № 10/26-12/1411/07 (при проведенні документальної перевірки) про надання належним чином засвідчених копій документів Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 16.11.2017 № 055-17442 повідомив про відсутність технічної та матеріальної можливості для виготовлення копій документів, що містить значний обсяг та великий формат креслень та, відповідно, не надав копій витребуваних документів. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем-2 не вчинено достатніх і належних дій на виконання вимог Порядку № 698, статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як наслідок, неповно з'ясовано обставини при проведенні позапланової перевірки, що є підставою для визнання протиправними дій щодо проведення такої перевірки.

50. Переглядаючи рішення суду першої інстанцій в апеляційному порядку, Шостий апеляційний адміністративний суд встановив помилковість зазначеного висновку суду першої інстанції з огляду на наступне.

51. Судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено, що на вимогу головного інспектора будівельного нагляду не було надано документів, на підставі яких видані вищевказані містобудівні умови та обмеження, а саме: заяви замовника для отримання містобудівних умов та обмежень; документів, передбачених пунктом 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, чим порушено підпункт 3 пункту 8 Порядку № 698.

52. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна вимога головного інспектора будівельного нагляду від 14.11.2017 № 10/26-12/1411/07, в якій чітко зазначено, що ТОВ «Коло-Центр» відповідно до вимог статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 698 необхідно надати до перевірки містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва, що спростовує висновок суду першої інстанції стосовно того, що останній не витребовувався у позивача під час проведення перевірки.

53. Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погодилася з висновками суду першої інстанції щодо необхідності направлення позивачу повідомлення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13, оскільки такої вимоги чинне законодавство не містить.

54. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції позивачем не оспорюється; касаційна скарга ним не подавалася.

55. Водночас, колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 було надіслано позивачу цінним листом, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як того вимагає пункт 32 Порядку № 698, що, на думку суду апеляційної інстанції, є протиправним.

56. Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

57. Відповідно до статті 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент надсилання позивачу рішення від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13), в якій наведено визначення основних термінів, які вживаються в цьому законі, послуги поштового зв'язку - продукт діяльності оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

58. Положеннями статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» встановлено, що оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

59. Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, (тут і далі також - Правила, в редакції, чинній на момент надсилання позивачу рішення від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13) оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

60. Згідно з пунктом 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

61. Пунктом 2 Правил визначено, що поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

62. Згідно з пунктом 21 Правил адресат внутрішнього поштового відправлення (посилки, листа чи бандеролі з оголошеною цінністю), поштового переказу повідомляється про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу за телефоном, номер якого зазначається відправником на поштовому відправленні, бланку поштового переказу, або за відповідним повідомленням.

63. Згідно з пунктом 3.2.1.7. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 211 від 12.05.2006, на прийнятий лист (бандероль) з оголошеною цінністю відправнику видається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), в якому, крім даних, передбачених для рекомендованих поштових відправлень, зазначається сума оголошеної цінності та сума післяплати.

64. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо протиправності дій посадової особи відповідача, які полягають у тому, що оскаржуване рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 надіслано позивачу цінним листом, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як того вимагає пункт 32 Порядку № 698, оскільки у цьому контексті судом не встановлено, чи направлення позивачу рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 цінним листом, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, могло призвести та призвело до порушень прав позивача; чи погіршив обраний відповідачем спосіб направлення рішення позивачу становище останнього.

65. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інші недоліки акта перевірки, на які посилався позивач, не впливають на результати проведення перевірки, а тому також не можуть бути підставою для визнання перевірки протиправною.

66. Цей висновок суду апеляційної інстанції також позивачем не оспорюється, оскільки ним касаційна скарга не подавалася.

67. Щодо висновків судів попередніх інстанцій, сформованих під час вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваніцького С. І. від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 і зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури м. Києва поновити в електронній базі (реєстрі документів містобудівних умов та обмежень) та містобудівному кадастрі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Павлівській, 7 у Шевченківському районі м. Києва від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13, колегія суддів зазначає наступне.

68. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

69. Відповідно до статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

70. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

71. Положеннями статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

72. У частині п`ятій цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

73. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

74. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

75. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 у справі № 260/1499/18 та від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а.

76. Згідно з частиною восьмою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: за заявою замовника; головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; за рішенням суду. У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

77. Статтею 373 Цивільного кодексу України (далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

78. Згідно з положеннями статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

79. Частиною другою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

80. Категорії земель за основним цільовим призначенням закріплено у статті 19 Земельного кодексу України, до яких належать, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

81. Частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

82. Згідно з положеннями статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

83. Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

84. Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого містобудівною документацією на місцевому рівні, що визначено статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

85. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 813/2946/17, від 15.07.2020 у справі № 826/1419/18, від 19.04.2021 у справі №640/11650/20 та від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18.

86. Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

87. Класифікація видів цільового призначення земель затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (далі також - КВЦПЗ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктами 1.2 та 1.3 якої код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

88. Пункт 1.4 КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

89. Зважаючи на наведене вище правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється її власником або користувачем самостійно. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а тому не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення.

90. Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17 щодо порядку застосування частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України сформував правову позицію, згідно з якою єдиною умовою при самостійному визначенні виду використання земельної ділянки її власником/користувачем є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

91. Зазначена позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15 та від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18.

92. Тобто, обраний власником вид використання земельної ділянки не має виходити за межі певної категорії та має бути обраний з урахуванням містобудівної документації.

93. Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 № 912/19650 (далі також - Порядок № 109, у редакції, чинній на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень).

94. Пунктом 2.1 Порядку № 109 визначено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

95. Згідно з підпунктом 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

96. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Коло Центр» є власником земельної ділянки площею 0,1046 на вул. Павлівській, 7 у Шевченківському районі міста Києва з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку», що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №456700.

97. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надав замовнику будівництва ТОВ «Коло Центр» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 на об'єкт будівництва: «Будівництво готелю за адресою: вул. Павлівська, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва».

98. У пункті 7 «Загальні дані» Містобудівних умов та обмежень визначено, що цільове призначення земельної ділянки «для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку».

99. У пункті 9 «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень (функціональне призначення земельної ділянки) зазначено «територія житлової середньоповерхової забудови - відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804».

100. Посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві прийнято рішення від 22.11.2017, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 на об'єкт будівництва «Будівництво готелю за адресою: вул. Павлівська, 7 (літ. «А») у Шевченківському районі м. Києва».

101. Судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2018 позивач отримав копію вищевказаного рішення, в якому вказано дві підстави для скасування дії містобудівних умов та обмежень: у пункті 7 «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 цільове призначення земельної ділянки зазначене як експлуатація та обслуговування будівлі, тому наміри забудови земельної ділянки не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, та до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень не доданий містобудівний розрахунок».

102. Надаючи оцінку правомірності такій підставі для прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 як неподання до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень містобудівного розрахунку, суд першої інстанції зазначив, що «(..) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, було б підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Натомість містобудівний розрахунок був виконаний ліцензованою організацією та наданий як обов'язковий документ до заяви, про що свідчить видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013 р. №21607/0/12/009-13. В пункті 10 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 р. №21607/0/12/009-13 вказано, що орієнтовні техніко-економічні показника надані відповідно до наданих замовником (тобто Позивачем) у складі містобудівного розрахунку, розробленого у 2011 році ТОВ «Всеукраїнський центр розвитку містобудування та інжинірингу».

103. Однак колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції передчасним з огляду на те, що, як вбачається із вищевикладених судом обставин, такий сформований безпосередньо на підставі дослідження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13.

104. Натомість однією із встановлених судом першої інстанції підстав для прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 було саме неподання до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень містобудівного розрахунку.

105. Відтак наявність посилань у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 на надання замовником (тобто позивачем) містобудівного розрахунку, з урахуванням того, що саме ця обставина (як встановлено судом першої інстанції) була однією із підстав для скасування цих містобудівних умов та обмежень, не є беззаперечним та безумовним доказом подання містобудівного розрахунку до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень.

106. Чи подавав позивач містобудівний розрахунок разом із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень суди попередніх інстанцій безпосередньо на підставі дослідження документів, які надавалися ТОВ «Коло-Центр» до відповідної заяви, не встановили, попри те, що встановлення зазначених обставин має важливе значення під час вирішення цієї справи, так як неподання містобудівного розрахунку було однією із підстав для скасування містобудівних умов та обмежень.

107. Окрім цього, суд першої інстанції у цьому контексті в оскаржуваному судовому рішенні зазначив: «(...) в Акті перевірки відповідачем-2 зазначено, що замовником (позивачем у справі) не надано до заяви містобудівний розрахунок, проте, відповідачем-2 не витребовувались саме під час проведення позапланової перевірки документи і матеріали щодо предмета нагляду від позивача, а як вбачається з матеріалів справи, позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки такий розрахунок виготовлявся. Крім того, суд також звертає увагу, що на вимогу відповідача 2 від 14.11.2017 № 10/26-12/1411/07 (при проведенні документальної перевірки) про надання належним чином засвідчених копій документів, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 16.11.2017 № 055-17442 повідомив про відсутність технічної та матеріальної можливості для виготовлення копій документів, що містить значний обсяг та великий формат креслень та, відповідно, не надав копій витребуваних документів.».

108. У цьому контексті колегія суддів наголошує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна вимога головного інспектора будівельного нагляду від 14.11.2017 № 10/26-12/1411/07, в якій чітко зазначено, що ТОВ «Коло-Центр» відповідно до вимог статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 698 необхідно надати до перевірки містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва, та суд апеляційної інстанції дійшов висновку, який не оспорюється позивачем (касаційна скарга ним не подавалась), що наведене спростовує висновок суду першої інстанції стосовно того, що останній не витребовувався у позивача під час проведення перевірки.

109. Водночас колегія суддів зауважує, що зазначення судом першої інстанції «(...) як вбачається з матеріалів справи, позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки такий розрахунок виготовлявся» не дає змоги зрозуміти, на підставі аналізу яких саме доказів суд дійшов такого висновку. Окрім цього зазначення про те, що «містобудівний розрахунок виготовлявся» знову ж таки не є беззаперечним та безумовним доказом саме його надання позивачем разом із заявою на отримання містобудівних умов та обмежень.

110. Натомість суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не надав оцінки правомірності такої підстави для прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 № 21607/0/12/009-13 як неподання до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень містобудівного розрахунку та правильності висновків суду першої інстанції у цьому контексті, обмежившись лише зазначенням про те, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що (...) містобудівний розрахунок був виконаний ліцензованою організацією та наданий як обов'язковий документ до заяви, про що свідчить видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 18.12.2013р. №21607/0/12/009-13.

111. Водночас суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що недоліки в частині визначення виду цільового призначення можуть бути підставою для зупинення дії містобудівних умов та обмежень, внесення до них змін та доповнень, але не для їх скасування як крайнього заходу.

112. Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

113. Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним із проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

114. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

115. Власність зобов'язує та не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

116. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (частина сьома статті 41 Конституції України).

117. Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у статті 319 Цивільного кодексу України, яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, установлених законом.

118. Таким чином, власність не тільки надає перевагу власнику, а й покладає на нього низку обов'язків перед суспільством та державою. Поняття «власність зобов'язує» пов'язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов'язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов'язком поважати інтереси всього суспільства.

119. Значення цих конституційних положень, зокрема, у сфері будівництва полягає в обов'язку суб'єктів містобудівної діяльності неухильно дотримуватися вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про благоустрій населених пунктів», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об'єктів будівництва (реконструкція існуючих об'єктів) здійснювались з урахуванням прав та інтересів мешканців відповідного населеного пункту, включаючи необхідність створення сприятливих умов для життя та здоров'я людини.

120. Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 26.02.2020 у справах № 464/5088/15-а та № 826/13788/15, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 21.10.2020 у справі № 814/435/18, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18 та від 17.02.2021 у справі № 640/21784/19.

121. Зважаючи на викладене, для формування висновку щодо дотримання або ж недотримання відповідачем принципу належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду, суду апеляційної інстанції першочергово необхідно було встановити за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи правомірність/неправомірність оскаржуваних позивачем рішень з наданням належної правової оцінки кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.

122. Водночас, ухвалюючи оскаржуване судове рішення та надаючи оцінку твердженням апелянта про необхідність надання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000 000 000:91:188:0013, погодженого в затвердженому законом порядку, з огляду на зміну виду використання земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що адміністративний будинок на спірній земельній ділянці є побудованим, використання земельної ділянки відбулось за її цільовим призначенням - «інші комерційні землі». Функціональним призначенням земельної ділянки є територія громадської забудови відповідно до Концепції стратегічного розвитку міста Києва (І стадія Генерального плану розвитку м.Києва та його приміської зони до 2025 року), схваленої рішенням Київської міської ради від 16.09.2010 № 35/4847. Під код класифікації 03.10 можна віднести як будівництво адміністративного будинку, так і будівництво готелю забудови, що, зокрема, відповідає містобудівним умовам та обмеженням, наявним в матеріалах справи. Зміна об'єкта будівництва не є зміною цільового використання землі, а свідчить лише про зміну позивачем порядку використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель, що чинним законодавством не заборонено.

123. У цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

124. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

125. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

126. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина четверта статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

127. Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

128. У постанові від 04.09.2019 у справі №826/13852/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «Неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Досить часто ці інтереси розходяться. (...) Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів. Законним способом узгодження різних інтересів у сфері містобудування є громадське обговорення. Процедура громадського обговорення є запобіжником порушення важливих інтересів різних груп та осіб та забезпечує їх виявлення та врахування під час прийняття рішень у сфері містобудування. Відповідно до статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Відтак, слід виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій. Навпаки, у разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації, постає питання про відповідність таких відхилень громадським та приватним інтересам. При цьому законом не передбачено спеціальної процедури перевірки такої відповідності. Водночас загальний порядок затвердження та внесення змін до генерального плану передбачено статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». З метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон на основі генерального плану населеного пункту розробляється план зонування території. Він встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (стаття 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). (...) З огляду на вищенаведене, у разі необхідності надання містобудівних умов, які не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні (а отже невідомо чи враховують інтереси усіх зацікавлених осіб), необхідно вносити зміни до відповідної містобудівної документації у порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

129. Такий висновок підтриманий у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 826/9713/18 та від 31.05.2021 у справі №826/1581/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

130. Щодо посилань судів першої та апеляційної інстанцій в обґрунтування наявності підстав для задоволення позову на Концепцію стратегічного розвитку міста Києва, схвалену рішенням Київської міської ради від 16.09.2010 № 35-4847, колегія суддів вважає такі помилковими, оскільки, як вбачається з її змісту, Концепція є основою для розробки Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року; виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) доручено забезпечити у 2010-2011 роках розробку Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року і подання його на затвердження Київської міської ради.

131. Зважаючи на викладене, Концепція є проміжним документом, спрямованим на розробку Генерального плану, але не є містобудівним документом, який рівнозначний чинному Генеральному плану.

132. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17.

133. Цільове призначення земельної ділянки має відповідати саме генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні, в іншому випадку будівництво не може вважатися таким, що здійснюється з урахуванням громадських та приватних інтересів при плануванні та забудові територій, власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування, визначені, зокрема, статтями 2, 5, 17, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

134. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18.

135. Окрім цього, з оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що таким встановлено, що земельна ділянка, яка належить позивачу на праві приватної власності, відповідно до містобудівного кадастру Києва розташована у функціональній зоні «Території житлової забудови багатоповерхової» згідно Генерального плану міста Києва.

136. У цьому ж рішенні судом встановлено, що згідно з Генеральним планом м. Києва вищевказана земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території житлової середньоповерхової забудови.

137. Тобто, вбачається невідповідність встановлених судом першої інстанції обставин.

138. Натомість судом апеляційної інстанції не перевірено, яке цільове призначення спірної земельної ділянки визначене у Генеральному плані м. Києва та іншій містобудівній документації (якщо така наявна), чи відповідає воно зазначеному у містобудівних умовах та обмеженнях. Лише після перевірки цих обставин є можливим встановити, чи здійснювалась позивачем зміна виду використання земельної ділянки у межах одного виду цільового призначення чи ні та, якщо так, чи з дотриманням містобудівної документації на місцевому рівні.

139. Враховуючи вищевикладене, оскільки передчасними є висновки судів, що рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваніцького С. І. від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 є протиправним та підлягає скасуванню, передчасним є і висновок про наявність підстав для зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури м. Києва зобов'язати поновити в електронній базі (реєстрі документів містобудівних умов та обмежень) та містобудівному кадастрі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Павлівській, 7 у Шевченківському районі м. Києва від 18.12.2013р. №21607/0/12/009-13.

140. Щодо висновків судів попередніх інстанцій, сформованих під час вирішення позовної вимоги про визнання неправомірною відмови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ132181561201 в частині нецільового використання земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

141. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2018 ТОВ «Коло-Центр» подало заяву про надання дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву готелю в м. Києві на вул. Павлівська, 7 (літера «А») до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва.

142. 05.06.2018 позивач отримав відмову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № КВ 132181561201, в якому повідомлено, що рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваницького С. І. від 22.11.2017 скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013р. №21607/0/12/009-13.

143. Вирішуючи зазначену позовну вимогу та задовольняючи таку, суд першої інстанції виходив з того, що протиправність рішення про скасування містобудівних умов та обмежень унеможливлює посилання відповідача 4 на пункт 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (скасування містобудівних умов та обмежень) як на підставу для відмови у видачі дозволу. Зважаючи на викладене, суд також вважав протиправною відмову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.06.2018 №КВ 132181561201 в частині нецільового використання позивачем земельної ділянки по вул. Петропавлівській, 7 (літера «А») у Шевченківському районі міста Києва.

144. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи зазначену вимогу, виходив також з того, що підставою для відмови у видачі дозволу на будівництво стало рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваніцького С. І. від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13, яке судом визнано протиправним, а тому неправомірною є і відмова Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ132181561201 в частині нецільового використання земельної ділянки.

145. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога позивача про визнання неправомірної відмови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ132181561201 в частині нецільового використання земельної ділянки заявлена у спосіб, який не відновить належним чином його права, оскільки рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії, питання щодо правомірності якого може та повинно розглядатися в цілому та в даному випадку не може бути поділено на частини. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою належного захисту прав та інтересів позивача необхідно змінити пункт 5 резолютивної частини рішення суду першої інстанції шляхом скасування оскаржуваної відмови у повному обсязі.

146. З урахуванням висновків Верховного Суду про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправним рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваніцького С. І. від 22.11.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13, передчасними є і вищезазначені висновки судів про наявність підстав для визнання протиправною відмови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.06.2018 №КВ 132181561201.

147. Водночас колегія суддів звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною відмови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.06.2018 №КВ 132181561201 в частині нецільового використання земельної ділянки не надали оцінки доводам Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо неподання замовниками будівництва ТОВ «Коло-Центр» до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 24.05.2018 документів, необхідних для прийняття рішення про надання дозволу, та встановлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, як підставам для відмови позивачу у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

148. Колегія суддів наголошує, що, як встановлено судом першої інстанції, 05.06.2018 позивач отримав відмову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № КВ 132181561201, в якій повідомлено, що рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Іваницького С. І. від 22.11.2017 скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13.

149. Відповідне повідомлення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 18.12.2013 №21607/0/12/009-13 не виключає необхідність надання оцінки судами підставам, які були покладені в основу оскаржуваного рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.06.2018 №КВ 132181561201.

150. Також судами не надано оцінки доводам Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо того, що станом на час прийняття Департаментом рішення про відмову у видачі дозволу від 05.06.2018 №КВ 132181561201 рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 22.11.2017 щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 21607/0/12/009-13 від 18.12.2013 не було скасованим.

151. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

152. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

153. Водночас колегія суддів зауважує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

154. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

155. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

156. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до передчасного висновку судів щодо наявності підстав для задоволення позову. З урахуванням неповного з`ясування судами всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

157. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

158. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

159. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

160. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

161. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

162. У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

163. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

164. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 скасувати, а справу № 826/16124/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко