№ 826/16733/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 826/16733/18

адміністративне провадження № К/990/11076/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021року (судді: Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за позовом Державної авіаційної служби України до ТОВ "АНДА ЕЙР" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТОВ "АНДА ЕЙР", в якому просив стягнути з підприємства заборгованість у розмірі 2445006,30грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на виконання публічно-владних управлінських функцій просить стягнути вказану суму з відповідача, який ухиляється від сплати державних зборів, які є обов`язковим відповідно до норм Повітряного кодексу України та Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНДА ЕЙР» є юридичною особою, що проводить господарську діяльність з перевезення пасажирів та вантажу авіаційним транспортом, надавши у період з грудня 2017 року по липень 2018 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів.

Державною авіаційною службою України на підставі звітів (т.1 а.с.24-69) щодо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР" згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом авіакомпанії виставлено відповідачу до сплати рахунки-фактури (т.1 а.с.70-77) за перевезення пасажирів та багажу у період з грудня 2017 року по липень 2018 року, а саме: грудень 2017 року - рахунок-фактура від 22 січня 2018 року № 42 на суму 40613,50 грн., січень 2018 року - рахунок-фактура від 21 лютого 2018 року № 88 на суму 53983,45 грн., лютий 2018 року - рахунок-фактура від 21 березня 2018 року № 132 на суму 36966,22 грн., березень 2018 року - рахунок-фактура від 23 квітня 2018 року № 326 на суму 30115,71 грн., квітень 2018 року - рахунок-фактура від 21 травня 2018 року № 430 на суму 115320,37 грн., травень 2018 року - рахунок-фактура від 21 червня 2018 року № 621 на суму 715327,07 грн., червень 2018 року - рахунок-фактура від 23 липня 2018 року № 745 на суму 522 680,80 грн., липень 2018 року - рахунок-фактура від 21 серпня 2018 року № 865 на суму 929 999,11 грн., на загальну суму 2 445 006,23 грн.

Зазначені рахунки-фактури були оформлені і направлені відповідачу протягом січня-серпня 2018 року.

За твердженням позивача, ТОВ "АНДА ЕЙР", надавши у вказаний період послуги з перевезення пасажирів і вантажів та отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), не перерахувало у добровільному порядку відповідні збори до Державного бюджету України, що зумовило звернення з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанції виходили з того, що розрахунок сум, визначених у виставлених рахунках-фактурах, здійснювався позивачем на підставі додатку 2 до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819, яке згідно рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року у справі № 826/11485/17, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття пункту 11, додатки 2 та 4 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки на час розгляду цієї справи правові підстави для сплати відповідачем заявленої до стягнення суми коштів відсутні, з огляду визнання судом їх незаконними і нечинними з моменту прийняття.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 1101, якою внесено зміни Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, виклавши його у новій редакції, не може бути застосована до спірних правовідносин щодо стягнення суми коштів з грудня 2017 року по липень 2018 року, з огляду на те, що положеннями частини 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суддів попередніх інстанцій, Державна авіаційна служба України звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положення частини восьмої статті 12 Повітряного кодексу України, відповідно до якого рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, оформлюється протягом двох робочих днів з дня надходження до уповноваженого органу з питань цивільної авіації від експлуатанта аеропорту (аеродрому) інформації, передбаченої частинами п`ятою і шостою цієї статті.

Позиція інших учасників справи

Відзиву некасаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Калашнікова О.В.) відкрито касаційне провадження за скаргою Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року (суддя: Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року призначено справу до розгляду.

Джерела права

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою звернення з касаційною скаргою скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові 23 березня 2023 року у справі № 826/17090/18 досліджувалося питання щодо правильного розуміння частини восьмої статті 12 Повітряного кодексу України.

У цій справі спірні правовідносини склались з приводу стягнення заборгованості зі сплати державних зборів до державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період з липня по серпень 2018 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, визначає пріоритетні напрями та здійснює заходи щодо формування державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України і забезпечує нормативно-правове регулювання відповідно до статті 11 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 12 Повітряного кодексу України передбачено, що забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.

Згідно з пунктом 3 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року №819 (далі - Положення № 819; у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182), державні збори, які справляються Державіаслужбою із суб`єктів авіаційної діяльності в установленому цим Положенням порядку, зараховуються до Фонду. Перелік та розмір державних зборів визначені додатками 1 і 2.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов`язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов`язкові платежі). Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 3) інші неподаткові надходження.

Частинами першою, другою статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами загального фонду бюджету є, зокрема всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету.

Статтею 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено, що у загальному фонді Державного бюджету України на 2018 рік: "до доходів належать надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України".

Пунктом 43 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Відповідно до пункту 8 Положення № 819 розрахунок державних зборів здійснює Державіаслужба. За результатами розрахунку державних зборів суб`єкту авіаційної діяльності оформляється відповідний рахунок-фактура на сплату державного збору.

Пунктом 11 Положення № 819 визначено, що розрахунок державних зборів, визначених додатком 2, проводиться щомісяця на підставі звіту про пасажирів, які відлітають з аеропорту України, та про вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

Аналіз наведених норм законодавства, у їхньому системному зв`язку, дає підстави для висновку, що державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовим, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав такий збір належить до категорії інших неподаткових надходжень доходів загального фонду Державного бюджету України. Також законодавець визначив призначення цих коштів, орган, який відповідає за сплату державного збору до Державного спеціалізованого фонду, суб`єктів, які повинні його сплачувати та за які послуги.

Зокрема, в контексті обставин цієї справи треба зауважити, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно з частиною другою статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На переконання Суду, визначений статтею 67 92 Конституції України держаний збір, як спеціальний предмет правового регулювання щодо покладання обов`язку його сплати на певну особу, має більш ширше поняття ніж збір, який підлягає сплаті в порядку визначеному за правилами податкового законодавства.

У цьому випадку не можна ототожнювати поняття збір винятково через призму податкового законодавства. У межах справи, яка розглядається, спірний збір формує загальний фонд Державного бюджету України.

Отже, зважаючи на положення статей 67 та 92 Конституції України, визначення системи, порядку і розміру сплати спірного державного збору має встановлювати виключно лише закон, а не інший підзаконний нормативно-правовий акт.

У спірних правовідносинах державні збори не належать до загальнодержавних податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

ТОВ «Анда Ейр» у розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України, є авіаційним перевізником (авіаперевізник), суб`єктом господарювання, що надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом, та сфера дії цього Кодексу поширюється на відповідача.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 12 Повітряного кодексу України загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюються відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. Загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність - витрати, пов`язані із забезпеченням виконання основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, у тому числі державного регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики щодо використання повітряного простору України, нормативно-правового забезпечення авіаційної діяльності, забезпечення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації. Порядок використання коштів на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 12 Повітряного кодексу України передбачено, що для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності, зокрема: за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

За частиною шостою статті 12 Повітряного кодексу України кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях в обсязі, затвердженому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, використовуються на утримання штату працівників та інші витрати уповноваженого органу з питань цивільної авіації, пов`язані із забезпеченням виконання його функцій, на фінансування витрат на участь та представництво України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах, визначених законодавством.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 12 Повітряного кодексу України платежі, що підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов`язковими для всіх суб`єктів авіаційної діяльності. Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на частину дев`яту статті 12 Повітряного кодексу України законодавець передав право на формування переліку, розміру та порядку сплати державних зборів за надані послуги з перевезення пасажира, який відлітає з аеропорту України, за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Положення № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182) визначено, що Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях створюється за рахунок державних зборів, які справляються із суб`єктів авіаційної діяльності для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності Державіаслужби з метою виконання покладених на неї завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах.

Відповідно до пункту 3 Положення № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182) державні збори, які справляються Державіаслужбою із суб`єктів авіаційної діяльності в установленому цим Положенням порядку, зараховуються до Фонду.

Перелік та розмір державних зборів визначені додатками 1 і 2.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок сум державного збору, що підлягав перерахуванню до Фонду у виставлених рахунках-фактурах, здійснювався відповідним уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідно до Додатку 2 Положення № 819.

Так, у Додатку 2 до Положення № 819 встановлено розміри державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

Державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, складає: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (з одного пасажира) 0,5 долара США; у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України (з одного пасажира) 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (за 1 тонну) 2,5 долара США; у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України (за 1 тонну) 10 доларів США.

Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить, що єдиним законодавчим актом, що визначав порядок та перелік видів діяльності (операцій), з наявністю яких законодавство пов`язує виникнення у авіаперевізника відповідного обов`язку щодо перерахування державного збору до Фонду, а саме за рахунок діяльності авіаперевізника з надання відповідних послуг авіаперевезення за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України.

Водночас, як у частині п`ятій статті 12 Повітряного кодексу України, так і в Додатку 2 до Положення № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182) існує співпадіння лише переліку видів діяльності з наданих послуг, за надання яких може нараховуватися державний збір.

Жодними іншими нормативно-правовими актами ні порядок, ні розмір ставки, ні строки сплати державного збору за надані послуги з перевезення пасажира, який відлітає з аеропорту України, за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України, не визначено.

Отже, встановлений законодавством обов`язок щодо сплати державного збору, з урахуванням положень статей 67 92 Конституції України, не регулювався жодним законом. Так, Суд дійшов висновку, що закону, який би визначав розмір, строк та порядок сплати державного збору на підставі виставлених рахунків-фактури у спірних правовідносинах, Верховною Радою України не приймалося.

Водночас єдиним нормативно-правовим актом, який визначав, відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України, розмір державного збору був Додаток 2 Положення № 819.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час розгляду справи правові підстави для стягнення заборгованості зі сплати державних зборів відсутні в силу судових рішень у справі № 826/11485/17, якими було визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття (тобто з 29 березня 2017 року) пункт 11, додатки 2 та 4 Положення № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182).

Так, у справі № 826/11485/17 суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи незаконними та нечинними з моменту прийняття пункт 11, додатки 2 та 4 Положення № 819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182), виходили з того, що відповідачем порушено положення Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Регламенту при прийнятті регуляторного акту (процедури його прийняття), а також з огляду на те, що розмір та порядок сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях можуть встановлюватись виключно законами України, а не актами Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Посилання судів попередніх інстанцій на рішення у справі № 826/11485/17 підтверджує відсутність законодавчо визначених підстав сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, розрахованого позивачем не на підставі закону, а на підставі підзаконного нормативно-правового акту.

Також Суд зазначає, що у постанові від 10 березня 2023 року у справі № 826/13458/17 колегія суддів Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 826/16485/16, від 18 березня 2020 року у справі № 826/15268/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 826/7916/17, від 27 травня 2020 року у справі № 826/15210/16 щодо можливості застосування положення пункту 5 додатку розділу ІІ Положення № 819, наявності права у позивача вимоги про стягнення державного збору з авіаперевізника на підставі норми цього Положення, яке діяло раніше до визнання його нечинним в контексті спірних правовідносин, та, як наслідок, обов`язку відповідача їх виконувати.

У постанові від 10 березня 2023 року Верховний Суд вирішував спірне питання яке полягає не лише в тому, що спір стосується застосування акта, у редакції, яка була чинною на момент, коли склалися спірні правовідносини щодо визначення розміру для нарахування державного збору, а в застосуванні цього акту, який за своєю правовою природою не міг підлягати та не підлягав застосуванню, що було встановлено судами у справі № 826/17492/16.

У справі № 826/11485/17, на яку посилалися суди попередніх інстанцій, судові рішення також набули законної сили у листопаді 2018 року, водночас нечинність спірних пункту 11, додатків 2 та 4 Положення № 819 суди визнали з моменту їх прийняття - 22 березня 2017 року.

Нечинність нормативно-правового акту не створює та не породжує для осіб, на яких спрямоване регулювання певних відносин цим актом, жодних законодавчо визначених прав та обов`язків. Через втрату юридичної сили такого акту, не може виникати законодавчо встановленого обов`язку, та не породжуються права вимоги на його виконання для іншої сторони. На підставі незаконного нормативно-правового акту не можна вважати правомірними вимоги, що не містять елементів законності.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отож, заявлена позивачем вимога, яка є предметом перевірки щодо обов`язку відповідача, перебуває за межами їхньої правомірності; у позивача не виникає права законної вимоги, а у відповідача - обов`язку на підставі незаконного нормативного-правового акту здійснити сплату такого збору.

Для обов`язку сплати відповідачем спірного державного збору, у тому числі за сформованими рахунками-фактурами, необхідна наявність відповідної законодавчої бази, яка, як зазначалось вище, у спірний період була відсутня.

Отже, відсутність такого обов`язкового елементу, як наявність правового обов`язку у авіаперевізника зі сплати державного збору, свідчить про неможливість встановлення самого розміру такого збору. Визначення розміру державного збору буде мати значення лише у тому випадку, коли законодавчо визначений обов`язок господарюючого суб`єкта для його сплати буде закріплений відповідним законом та буде мати зобов`язальний характер для такого суб`єкта.

Будь-які збори згідно взятих державою на себе міжнародних зобов`язань у контексті спірних відносин, що можуть стягуватися або дозволені для стягування державою, зокрема визначення їх переліку, розміру та порядку сплати до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, мають бути врегульовані законодавчими нормативно-правовими актами. Саме до такого висновку й дійшов Верховний Суд у постанові від 10 березня 2023 року у справі №826/13458/17.

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що станом на час вирішення справи в суді касаційної інстанції, згідно із Законом України від 13 липня 2020 року № 759-IX "Про внесення змін до Повітряного кодексу України щодо удосконалення механізму справляння державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України" (набув чинності 07 серпня 2020 року) Повітряний кодекс України доповнено статтею 12-1, якою визначено особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

Отже, приймаючи такі зміни до Повітряного кодексу України, законодавець дійшов висновку про необхідність визначення розміру ставок державного збору саме через закон, що відповідає вимогам статей 67 92 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 826/17090/18.

Обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень з огляду на сформований Верховним Судом у справі №826/13458/17 правовий висновок у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних рішень та погоджується з їх висновками про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а спірні судові рішення без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколова