ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/17189/17
адміністративне провадження № К/9901/32589/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О. від 23.10.2019
у справі №640/20743/18
за позовом Юридичної компанії Великобританії компанія «Vuldi Clothing Limited»
до Державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації,
треті особи: Юридична особа Великобританії компанія «Vuldi (Uk) Limited», ОСОБА_1 ,
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2017 року Юридична компанія Великобританії компанія «Vuldi Clothing Limited» (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (далі також - відповідачі), за участю третіх осіб: Юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi (Uk) Limited», ОСОБА_1 , в якому просила: визнати протиправними будь-які дії відповідачів, вчинені ними на припинення 20.06.2017 підприємства «Валді-Україна», визнати протиправними та скасувати будь-які записи, внесені 20.06.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно підприємства «Валді-Україна», зокрема, запис № 0741170004017100 від 20.06.2017.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 залишено без руху; надано строк для усунення недоліків цієї апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 апеляційну ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 у цій справі повернуто апелянту.
5. 22.11.2019 до Верховного Суду від ОСОБА_1 як третьої особи у справі надійшла касаційна скарга на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ця касаційна скарга зареєстрована за № К/9901/32589/19.
6. Крім цього, 22.11.2019 ОСОБА_1 як директор Юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi Clothing Limited» також направив касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 про повернення апеляційної скарги позивача, яка зареєстрована за № К/9901/32588/19.
7. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 у цій справі (адміністративні провадження № К/9901/32588/19, К /9901/32589/19) касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі за позовом Юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi Clothing Limited» до Державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: Юридична особа Великобританії компанія «Vuldi (Uk) Limited», ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.
8. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги № К/9901/32589/19 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 на десять днів з дня вручення копії ухвали.
9. Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2020 у цій справі, адміністративне провадження № К/9901/32588/19, касаційну скаргу ОСОБА_1 як директора Юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi Clothing Limited» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі за позовом Юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi Clothing Limited» до Державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: Юридична особа Великобританії компанія «Vuldi (Uk) Limited», ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто особі, яка її подала.
10. У подальшому від третьої особи ОСОБА_1 до суду надходили заяви на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, доповнення до касаційної скарги, заперечення-доповнення до заяв, заяви про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 04.12.2019 та про виправлення описки у цій ухвалі.
11. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 року №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.04.2020 № 567/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл.
12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №826/17189/17, номер провадження: К/9901/32589/19, між суддями від 14.04.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2020 відкрито касаційне провадження у даній справі, адміністративне провадження № К/9901/32589/19.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
14. Шостий апеляційний адміністративний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги, виходив з того, що оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), а також актуальних відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що приписами пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено умови щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк (але не довше ніж до ухвалення судового рішення), а не звільнення від його сплати, як просить апелянт. Вказана норма розповсюджується на позивачів-фізичних осіб, у той час як апелянт не є позивачем у цій справі. Також суд апеляційної інстанції вважав безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта про те, що цей спір стосується захисту його соціальних та трудових прав, оскільки ОСОБА_3 не є позивачем у справі, а спір між роботодавцем - юридичною особою та працівником - фізичною особою не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 29.08.2019, апелянтом не усунуто, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 9600,00 грн суду не надано, а тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ДОПОВНЕНЬ ДО НЕЇ
15. Третя особа ОСОБА_3 у касаційній скарзі та доповненнях до неї не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд помилково вважав, що ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, та не надав оцінки доводам і доказам, поданих ним в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору. Окрім цього, судом апеляційної інстанції не враховано, що рішення у цій адміністративній справі може прямо вплинути на права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , так як позивач у цій справі фактично просить відновити підприємство «Валді-Україна» в Реєстрі юридичних осіб України; у такому разі ОСОБА_1 буде фактично поновлений на роботі керівника підприємства та, зокрема, отримає невиплачену йому протягом років заробітну плату. Тобто, предметом позову у цій справі є захист трудових прав фізичної особи ОСОБА_1 . Визначений судом апеляційної інстанції розмір судового збору за подання апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_1 на рішення від 25.06.2019 у даній справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу третьої особи за попередній календарний рік. Попри те, що чинна редакція статті 8 Закону України «Про судовий збір» безпосередньо стосується, формально, лише звільнення від сплати судового збору фізичних осіб-позивачів із незадовільним майновим станом, проте таке обмеження у доступі до суду, як сплата апелянтом-фізичною особою із незадовільними майновим станом судового збору за подання апеляційної скарги, буде несумісним із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якщо встановлений майновий стан такої фізичної особи-апелянта є такий, що не дозволяє сплатити той судовий збір, сплата якого є обмеженням у доступі до суду. Суд апеляційної інстанції, безвідносно до вирішення питання про необхідність звільнення апелянта від сплати судового збору у цій справі, мав закрити провадження у ній, оскільки така не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Окрім цього, суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання ОСОБА_1 про продовження строку виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зазначене у пункті другому прохальної частини клопотання третьої особи про звільнення від сплати судового збору.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
17. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
18. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
19. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
20. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
21. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
22. Згідно з частиною другою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.
23. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
24. Положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
25. Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги.
26. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
27. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
28. За приписами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
29. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
30. Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 29.08.2019 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, виходив з того, що згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на час подання апеляційної скарги) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Оскільки розмір сплаченого юридичною особою судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви у даній справі, становив 6400,00 грн, сума судового збору за подання цієї апеляційної скарги складає 9600,00 грн. Проте апелянтом не додано до матеріалів апеляційної скарги документа про сплату судового збору у вказаному розмірі, що свідчить про невідповідність поданої апеляційної скарги вимогам, встановленим пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний у цій ухвалі недолік апеляційної скарги може бути усунутий шляхом подання до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 9600,00 грн.
31. Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 29.08.2019 про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не виконано, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 9600,00 грн суду не надано, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню.
32. Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.
33. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
34. Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
35. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (далі також - Закон №3674-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
36. Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).
37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 дійшла наступного висновку: «Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Отже, положення частини першої статті 133 КАС як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону».
38. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку.
39. Щодо доводів ОСОБА_1 , викладених у касаційній скарзі, що предметом позову у цій справі є захист його трудових прав, то колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність таких, оскільки ініціювання позивачем судового спору у цій справі не спрямоване на захист трудових прав позивача; позовні вимоги, які б свідчили про наявність трудового спору між ОСОБА_1 та відповідачами або порушення відповідачами трудових прав позивача, відсутні. Натомість третьою особою ОСОБА_1 самостійні вимоги щодо предмета спору не заявлялись.
40. Водночас ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив також з того, що приписами пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено умови щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк (але не довше ніж до ухвалення судового рішення), а не звільнення від його сплати, як просить апелянт. Крім того, вказана норма розповсюджується на позивачів - фізичних осіб, у той час як апелянт не є позивачем у даній справі.
41. Однак судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно з положеннями частини другої цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
42. Окрім цього, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
43. При цьому за змістом частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
44. Згідно з положеннями частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
45. Статтями 42 46 КАС України визначено склад учасників справи, до яких віднесено сторін (позивач та відповідач), третіх осіб.
46. Зважаючи на наведене, передбаченим процесуальним законом правом на звільнення від сплати судового збору, звуження змісту і обсягу якого не допускається відповідно до положень частини третьої статті 22 Конституції України, в однаковій мірі користуються усі без виключення учасники справи, однак лише з підстав та на умовах, встановлених законодавством.
47. Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі № 2340/3634/18, вирішуючи питання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні судового рішення, яким повернено апеляційну скаргу третьої особи, дійшов висновку про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору третьої особи, оскільки згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Також Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судом апеляційної інстанції наслідки є передчасними і обмежили право на апеляційне оскарження (в аспекті доступу до суду) і стали перешкодою для захисту прав третьої особи.
48. Окрім цього, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не надано доказів, на підставі яких суд може встановити, чи дійсно розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
49. Колегія суддів вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.
50. В обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 зазначав, що протягом тривалого часу не був працевлаштований, обліковувався у центрі зайнятості та у судовому порядку вимагав отримання виплат по безробіттю, не мав доходів та харчувався за рахунок родичів з посиланням на копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №757/2263/18-ц та роздруківки з електронної справи ОСОБА_1 у Пенсійному фонді України, отримані з офіційного сайту Пенсійного фонду України за допомогою електронного цифрового підпису ОСОБА_1 . Також зазначав, що був працевлаштований з середини березня 2018 року у ТОВ «Ранвей Україна» та інших доходів, окрім тих, які були отримані у ТОВ «Ранвей Україна» не мав. Згідно з довідкою ТОВ «Ранвей Україна» у 2018 році його дохід становив 157698,02 грн, а дохід з урахуванням утримань - 126946,91 грн. Зважаючи на наведене, оскільки визначений в ухвалі суду апеляційної інстанції про залишення без руху апеляційної скарги третьої особи розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній рік, клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.
51. Однак суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку поданим третьою особою доказам зазначив, що апелянтом не надано суду достовірних та достатніх доказів на підтвердження його незадовільного майнового стану у 2018 році, а саме довідки про розмір його пенсії у 2018 році, а також відомостей про розмір сукупного доходу (із всіх джерел, а не лише пенсії) за 2018 рік згідно пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», що об`єктивно унеможливлюють сплату ним судового збору у 2019 році за подання апеляційної скарги у даній справі.
52. При цьому, судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам ОСОБА_1 , викладеним у клопотанні про звільнення від сплати судового збору та доповненнях до нього.
53. Водночас колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що у клопотанні про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 просив також в залежності від задоволення цього клопотання продовжити строк виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 29.08.2019, тобто апелянт проявив дійсну волю на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у випадку відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
54. Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
55. Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
56. Суд зазначає, що хоча положення частини другої статті 121 КАС України і встановлюють право суду, а не обов`язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом в межах процесуального закону з належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.
57. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 360/3729/18.
58. Колегія суддів вважає, що враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, нерозгляд судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку обмежує його право на апеляційне оскарження в аспекті доступу до суду, став перешкодою для захисту прав третьої особи, а також порушує баланс між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
59. Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 , викладені у касаційній скарзі, про помилкове неприйняття судом апеляційної інстанції рішення про закриття провадження у цій справі, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції у цій справі апеляційне провадження відкритим не було. Водночас у межах вимог зазначеної касаційної скарги Верховний Суд вирішує виключно питання щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції у цій справі.
60. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
61. Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
62. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
63. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви третьої особи з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
64. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
65. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
66. Враховуючи зазначене, касаційна скарга третьої особи підлягає задоволенню, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, якою апеляційну ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 у цій справі повернуто апелянту - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
67. З огляду на те, що суд касаційної інстанції направляє справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, якою апеляційну ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 повернуто апелянту, скасувати, а справу № 826/17189/17 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко