ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №826/17616/15
адміністративне провадження №К/9901/34915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/17616/15
за позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Північного офісу Держаудитслужби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Межевича М.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. Державна фінансова інспекція в місті Києві (далі - ДФІ в м. Києві, позивач) звернулася з позовом до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) із вимогами:
1.1. зобов`язати відповідача поновити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість на суму 403,93 тис грн і провести претензійно-позовну роботу з Національною спілкою театральних діячів України «Будинок актора» на вказану суму;
1.2. зобов`язати відповідача відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) в сумі 34,3 тис грн за рахунок матеріально-відповідальної особи;
1.3. зобов`язати відповідача відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) в сумі 170,76 тис грн за рахунок відповідальної особи;
1.4. зобов`язати відповідача відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) в сумі 33,64 тис грн за рахунок матеріально-відповідальної особи;
1.5. стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 826,35 тис грн до спеціального фонду бюджету м. Києва;
1.6. стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 53,69 тис грн до загального фонду бюджету м. Києва;
1.7. стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 9,2 тис грн до загального фонду бюджету м. Києва;
1.8. стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) на суму 4,77 тис грн до загального фонду бюджету м. Києва;
1.9. стягнути з відповідача матеріальноїу шкоду (збитки) на суму 10,0 тис грн до загального фонду бюджету м. Києва.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:
3.1. стягнуто з Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 286359,82 грн до спеціального фонду бюджету міста Києва;
3.2. стягнуто з Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 53686,00 грн до загального фонду бюджету м. Києва;
3.3. стягнуто з Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 9201,41 грн до загального фонду бюджету м. Києва;
3.4. стягнуто з Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 4,77 тис грн до загального фонду бюджету м. Києва;
3.5. стягнуто з Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 10001,64 грн до загального фонду бюджету м. Києва;
3.6. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху.
6. Залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачується судовий збір у розмірі 110% ставки, що підлягала при сплаті під час звернення з позовом до суду першої інстанції.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поданий позов містить одну вимогу немайнового характеру та вимоги майнового характеру, розмір яких становить 1142710,00 грн, у зв`язку з чим під час звернення до суду апеляційної інстанції позивачеві потрібно було сплатити 5439,59 грн судового збору.
8. На виконання вимог указаної ухвали 12 червня 2017 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої позивач приєднав платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 1760,00 грн.
9. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2017 року апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року було повернуто особі, яка її подала.
10. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір сплаченого судового збору не відповідає ставці судового збору, установленій підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанцій таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2017 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що на момент звернення до суду першої інстанції органи державного фінансового контролю, у силу вимог пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», були звільнені від сплати судового збору в усіх інстанціях у справах, пов`язаних із питаннями, що стосуються їхніх повноважень.
13. Позивач уважає, що якщо на момент звернення до суду першої інстанції він був звільнений від сплати судового збору, то незалежно від змін у чинному законодавстві, відповідно до яких органи державного фінансового контролю позбавлено пільг щодо сплати судового збору, судовий збір під час звернення до суду апеляційної інстанції не сплачується.
14. Відповідач правом подати заперечення (відзив) на касаційну скаргу не скористався.
15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
17. 06 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
18. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.
19. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 20 січня 2020 року, у зв`язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
20. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
25. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
27. Вимоги до апеляційної скарги на момент звернення позивача до суду апеляційної інстанції були встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).
28. Відповідно до частин першої та шостої статті 187 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга подається у письмовій формі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
29. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
30. Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
31. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
32. Відповідно до частини 3 статті Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
33. Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
34. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; а за подання адміністративного позову немайнового характеру, - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
35. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VIII установлено, що у 2015 році мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі з 01 січня 2015 року становить 1218 грн.
36. Пунктом 21 частини першої статті 5 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції) передбачено, що Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України, Національний банк України і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, звільняються від сплати судового збору.
37. Водночас 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року №484-VIII, яким статтю 5 Закону №3674-VI викладено в новій редакції, відповідно до якої Державна фінансова інспекція України та її територіальні органи не належать до кола осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору.
38. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №484-VIII Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
39. Частиною третьою статті 189 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
40. Відповідно до частини першої статті 108 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
41. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
IV. Позиція Верховного Суду
42. Під час звернення особи до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції на неї покладається обов`язок сплатити судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та приєднати до апеляційної скарги оригінал платіжного документа, що підтверджує сплату судового збору в указаному розмірі.
43. Наслідком недотримання цих вимог, відповідно до частини третьої статті 189, частин першої, третьої статті 108 КАС України, є залишення апеляційної скарги без руху, а в разі не усунення цього недоліку в строк, установлений судом, - повернення апеляційної скарги.
44. Як правильно визначив суд апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду першої інстанції у серпні 2015 року з позовом, що мав одночасно вимоги майнового характеру, загальний розмір яких становив 1142710,00 грн, та одну вимогу немайнового характеру.
45. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що за подання апеляційної скарги позивач мав сплатити 5439,59 грн судового збору, що становить 110% відсотків суми максимальної ставки за вимоги майнового характеру (4872 грн) і 73,08 грн ставки за вимоги немайнового характеру [110% х (4872+73,08)].
46. Аргументи скаржника про те, що станом на момент звернення до суду першої інстанції він був звільнений від сплати судового збору, а тому не зобов`язаний сплачувати судовий збір за звернення до суду апеляційної інстанції Суд відхиляє.
47. З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції позивач до Київського апеляційного адміністративного суду звернувся 13 травня 2017 року.
48. Водночас 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року №484-VIII, яким статтю 5 Закону №3674-VI викладено в новій редакції, відповідно до якої Державну фінансову інспекцію України та її територіальні органи виключено з кола осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору.
49. Отже, доводи позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах Закону №3674-VI (у редакції, чинній на той час) і не узгоджується з поведінкою самого позивача, який на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року сплатив судовий збір.
50. Суд також не погоджується із зауваженнями позивача про те, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що судовий збір ним сплачувався виходячи із розміру тієї частини майнових і немайнових вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено.
51. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що незалежно від того, оскаржує позивач рішення суду першої інстанції повністю або лише в тій частині позовних вимог, у задоволенні яких йому відмовлено, розмір судового збору становить 5439,59 грн, адже в обох випадках добуток розміру майнових вимог та ставки судового збору (2%) перевищує розмір максимальної ставки судового збору за вимоги майнового характеру (4 розміри мінімальних заробітних плат або 4872 грн).
52. Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1760,00 грн, що відповідає ставці судового збору за подання суб`єктом владних повноважень апеляційної скарги на рішення суду в справі, яка розглянута на підставі позовної заяви, що має одну вимогу немайнового характеру, і була подана до суду впродовж 2017 року.
53. Тобто позивачем не було взято до уваги характер позовної заяви, яка об`єднує в собі майнові та немайнові вимоги, а також вимоги Закону №3674-VI, у зв`язку з чим ним було сплачено судовий збір у розмірі, що не відповідає ставці судового збору, встановленій підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI.
54. Отже, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що, сплативши 1760,00 грн судового збору, позивач не усунув недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, що є підставою для повернення апеляційної скарги.
55. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
56. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
58. Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
VII. Судові витрати
59. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
60. Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX, статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
61. Касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.
62. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2017 року в справі №826/17616/15 залишити без змін.
63. Судові витрати не розподіляються.
64. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко