ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/17990/17
адміністративне провадження № К/9901/58836/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 826/17990/17
за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" до Міністерства освіти і науки України, Заступника міністра освіти і науки України ОСОБА_1 , Ректора Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Чебикіна О.Я., треті особи: Начальник Управління з питань державного майна та підприємств МОН України Костенко Олена Ігорівна, Заступник міністра освіти і науки України Греба Роман Володимирович про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну"
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2018 року
(прийняте у складі головуючого судді Кузьменко А.І.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючий суддя Бужан Н.П., судді: Костюк Л.О., Губська Л.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державний професійно-технічний навчальний заклад "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Заступника міністра освіти і науки України ОСОБА_1 , Ректора Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Чебикіна О.Я., треті особи: Начальник Управління з питань державного майна та підприємств МОН України Костенко Олена Ігорівна, Заступник міністра освіти і науки України Греба Роман Володимирович, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невиконання підпункту 2 пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року в частині передачі майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" позивачу - Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну";
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити виконання підпункту 2 пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року в частині передачі майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" позивачу - Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну";
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України в особі заступника міністра освіти і науки України Хобзея Павла Кузьмовича щодо відсутності належного контролю за виконанням підпункту 2 пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року в частині передачі майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" позивачу - Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну";
- зобов`язати Заступника міністра освіти і науки України Хобзея Павла Кузьмовича забезпечити дієвий контроль за виконанням підпункту 2 пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року щодо передачі майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" позивачу - Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну";
- визнати протиправною бездіяльність ректора Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Чебикіна О.Я. в частині невиконання підпункту 2 пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року щодо не передачі майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" позивачу - Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну";
- зобов`язати ректора Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Чебикіна О.Я. виконати підпункт 2 пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року та здійснити передачу майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" позивачу - Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну".
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачами допускається протиправна бездіяльність, яка полягає у невиконанні Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року. При цьому, зазначений Наказ, на думку позивача, не виконується не у зв`язку з дією Указу Президента України №451/95 від 16 червня 1995 року, який на момент підписання Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року «Про створення Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технологій та дизайну» та передачу майна, був чинним, а у зв`язку з тим, що ректором Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" затягується процес передачі майна та вилучення його з державної власності.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 04 червня 2018 року Окружний адміністративний суд м. Києва вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технологій та дизайну» відмовити.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не було доведено в судовому порядку наявність протиправної поведінки зі сторони відповідача, яка на думку позивача полягає у вигляді бездіяльності щодо виконання вимог наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року в частині передачі майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" позивачу - Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 24 липня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 10 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.
У касаційній скарзі позивач просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі № 826/17990/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
8. 14 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Міністерства освіти і науки України.
9. 17 вересня 2018 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ректора Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Чебикіна О.Я.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гриців М.І., суддів Берзанюк Я.О., Коваленко Н.В.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 серпня 2018 року було відкрито касаційне провадження за скаргою позивача.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 27 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі № 826/17990/17.
14. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 лютого 2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Стеценка С.Г., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 03 липня 2017 року Міністерством освіти і науки України видано Наказ №966 "Про створення Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну", відповідно до пункту 1 якого вирішено погодитись з рішенням вченої ради Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" про ліквідацію Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" (код ЄДРПОУ 35640190).
Пунктом 2 зазначеного Наказу передбачено створення Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" (далі по тексту - Ліцей) на базі ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" (далі по тексту - Заклад).
Згідно з пунктом 4 Наказу №966 від 03 липня 2017 року ректора Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" (Чебикін О.Я.) уповноважено: здійснити необхідні заходи, пов`язані з ліквідацією Закладу та підготувати розподільчий баланс; забезпечити безумовну передачу майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Ліцею.
Відповідно до пункту 6 вказаного Наказу виконуючій обов`язки директора Ліцею (Шапошнікова Н.П.) доручено: здійснити прийом майна Закладу та надати Міністерству освіти і науки України акт прийому-передачі на затвердження в двотижневий строк після здійснення прийому-передачі; подати на затвердження Міністерству освіти і науки статут Ліцею; зареєструвати Державний професійно-технічний навчальний заклад "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" в органі, що здійснює державну реєстрацію юридичної особи; вжити заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" у створеному Державному професійно-технічному навчальному закладі "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну"; здійснити інші дії, передбачені законодавством, необхідні для забезпечення діяльності Ліцею.
Листом №187 від 07 липня 2017 року директор Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" звернулась до директора Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації Лончак О.Л., в якому повідомила, що 30 березня 2017 року на засіданні вченої ради Університету було ухвалено рішення про виокремлення із структури Університету Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" та передачу нерухомого майна з державної в комунальну власність. Також, у даному листі директор Ліцею просила порушити клопотання перед Міністерством освіти і науки України щодо передачі приміщення будівлі навчального корпусу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Невського, 39, загальною площею 9833,8 кв.м. та прилеглої території на баланс Ліцею.
З аналогічним за змістом листом №189 від 07 липня 2017 року позивач звернувся до голови Одеської обласної державної адміністрації.
Також, позивач листом №194 від 14 липня 2017 року повідомив Міністру освіти і науки України про ускладнення, які виникли під час виконання Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року щодо передачі майна Державним закладом "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" на баланс Ліцею. На думку позивача, виконання Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року можливе за умов внесення змін до Указу Президента України "Про положення про національний заклад (установу) України".
З листа позивача №241 від 31 серпня 2017 року, скерованого на адресу Міністра освіти і науки України, вбачається, що підготовка розподільчого балансу ускладнюється та унеможливлюється безумовна передача майна ліквідованого структурного підрозділу від Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" до новоствореного Ліцею, оскільки це суперечить вимогам Положення про національний заклад (установу) України, затвердженого Указом Президента України від 16 червня 1995 року №451/95. Тобто, виконання пункту 4 Наказу Міністерства освіти і науки України №966 від 03 липня 2017 року неможливо до внесення в установленому порядку відповідних змін до Положення про національний заклад (установу) України, затвердженого Указом Президента України від 16 червня 1995 року №451/95, що дозволить здійснити передачу майна ліквідованого структурного підрозділу національного університету до новоствореного професійного ліцею.
Листом №247 від 05 вересня 2017 року позивач повторно звернувся до Міністра освіти і науки України щодо розгляду та затвердження Статуту новоствореного професійного ліцею, а також сприяння внесенню змін до пункту 2 Указу Президента України від 16 червня 1995 року №451/95 "Про Положення про національний заклад (установу) України" з метою врегулювання питання передачі майна.
Із листом №251 від 13 вересня 2017 року щодо врегулювання питання передачі майна новоствореному державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" в найкоротші терміни позивач звернувся до народного депутата України ОСОБА_2
28 вересня 2017 року позивач надіслав на адресу Міністра освіти і науки України лист №282 щодо прийняття негайних організаційно-правових заходів щодо передачі майна ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" створеному на його базі Ліцею.
06 жовтня 2017 року позивач звернувся до ректора Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Чебикіна О.Я. із листом №296, в якому просив негайно підготувати розподільчий баланс та передати майно ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну".
10 листопада 2017 року позивач повторно звернувся до народного депутата України ОСОБА_2 із проханням сприяння вирішення ситуації щодо врегулювання питання передачі майна новоствореному державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну".
Крім того, 10 листопада 2017 року трудовий колектив позивача звернувся до Президента України із заявою щодо сприяння внесенню відповідних змін до пункту 2 Указу Президента України №451/95 від 16 червня 1995 року "Про Положення про національний заклад (установу) України", що сформує умови для передачі Ліцею Державним закладом "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" майна у повному обсязі.
28 листопада 2017 року позивач звернувся до голови Одеської обласної державної адміністрації із заявою №360 стосовно вирішення питання передачі Державним закладом "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" майна на баланс Ліцею.
05 грудня 2017 року позивач втретє звернувся до народного депутата України ОСОБА_2 із клопотанням №369 щодо вирішення питання передачі майна на баланс Ліцею. При цьому, позивач у вказаному листі зазначив, що представники Університету відмовились підписувати акт прийому-передачі до моменту складення розподільчого балансу.
Листом №393 від 21 грудня 2017 року позивач звернувся до заступника Міністра освіти і науки України з вимогою надати офіційну відповідь щодо затвердження актів прийому-передачі майна з балансу Університету на баланс Ліцею.
З аналогічним за змістом листом №392 від 21 грудня 2017 року позивач звернувся до начальника Управління з питань державного майна та підприємств Міністерства освіти і науки України.
Позивач, вважаючи, що відповідачами допускається протиправна бездіяльність щодо виконання Наказу №966 від 03 липня 2017 року, звернувся до суду за захистом порушених прав з даним адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваних судових рішень) визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваних судових рішень).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статтей 2 4 19 КАС України у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за позовом суб`єкта владних повноважень, якщо право на таке звернення надане йому законом, і предметом такого позову є перевірка законності актів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.
Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що бездіяльність відповідачів, на думку позивача, спричинена невиконанням ними вимог наказу Міністерства освіти та науки України "Про створення Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" №966 від 03 липня 2017 року.
Так цей наказ є актом індивідуальної дії, який спрямований на розв`язання низки питань пов`язаних з ліквідацією Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" і певними пунктами цього наказу поміж іншого врегульовані питання щодо вирішення долі майна, яке знаходилося на балансі юридичної особи у формі державного закладу.
Крім того цим наказом передбачено створення Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" (далі по тексту - Ліцей) на базі ліквідованого Одеського професійного ліцею технологій та дизайну Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського".
Отже зазначений наказ є лише підставою для передання майна з закладу, який перебуває у стані ліквідації до новоутвореного.
Бездіяльність суб`єкта владних повноважень є предметом спору, з яким зазвичай пов`язана підсудність справи та законодавчо передбачена можливість вирішення її в порядку адміністративного судочинства.
Проте цей позов спрямований безпосередньо не на вирішення питань щодо законності чи правомірності цього нормативно-правового акту індивідуальної дії, не пов`язаний з аналізом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури, чи наявності достатньої компетенції його прийняття, не на встановлення протиправності у діях/бездіяльності відповідачів як окремого юридичного факту з метою відновлення порушених прав чи інтересів, а насамперед на вирішення суто питання передачі майна з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Тобто предмет даного спору є лише допоміжним заходом для вирішення спірного питання, правове регулювання якого передбачене саме цивільним законодавством, оскільки стосується речового права та його переходу від однієї особи іншій, що не притаманне адміністративній юрисдикції.
Отже в даному випадку розглядається питання пов`язане не стільки з неналежним виконанням субєктом владних повноважень владно-управлінських функцій, скільки питання щодо розпорядження майном.
Подібного правового висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2020 року справа № 817/42/17.
Таким чином, позовні вимоги у справі заявлено з метою поновлення порушеного цивільного (майнового) права, а спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює її розгляд у порядку адміністративного судочинства. Спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на майно, тобто права цивільного.
Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 Господарського кодексу України (у чинній редакції) визначено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частин першої та третьої статті 354 КАС України (тут і далі також - у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), заява № 4451/70, пункт 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06, пункт 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі («Dobbertin v. France» № 13089/87).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, висловлену в справі «Омельченко проти України» (заява № 45965/08) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв`язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду; Суд нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює «право на суд», в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (Bellet v. France, заява № 23805/94, пункт 36, «Церква села Сосулівка проти України», заява № 37878/02, пункт 50); Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
1.Касаційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну"- задовольнити частково.
2.Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року та постанову Київський апеляційний адміністративний суд від 24 липня 2018 року у справі № 826/17990/17 - скасувати.
3.Провадження у справі закрити.
4.Роз`яснити Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.
5.Ро`яснити Державному професійно-технічному навчальному закладу "Одеський професійний ліцей технологій та дизайну" право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій