ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/18148/14
адміністративне провадження № К/9901/30486/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Губської О.А.
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/18148/14
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Державної регуляторної служби України
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року прийняту у складі колегії суддів: судді- доповідача Келеберди В.І., суддів Амельохіна В.В., Качура І.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.
У С Т А Н О В И В:
І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 980-р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України в питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» та наказ Державної служби України в питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 11 листопада 2014 року № 273-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби України в питань регуляторної політики та розвитку підприємництва;
1.3. зобов`язати Державну службу України в питань регуляторної політики та розвитку підприємництва виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення до дня поновлення на роботі;
1.4. зобов`язати Державну службу України в питань регуляторної політики та розвитку підприємництва проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2. Також позивач заявив клопотання, в якому просив замінити відповідача у справі, а саме Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва на її правонаступника Державну регуляторну службу України, у зв`язку із завершенням її реорганізації (перетворення).
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, клопотання задоволено. Здійснено заміну відповідача у справі з Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва на її правонаступника - Державну регуляторну службу України.
4. Задовольняючи заяву про заміну відповідача правонаступником, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України та врахувавши норми постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724 «Деякі питання Державної регуляторної служби України», дійшов висновку, що належним відповідачем є саме - Державна регуляторна служба України.
ІІ. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, Державна регуляторна служба України подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13 листопада 2020 року.
6. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Державна регуляторна служба України вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме статті 4, 33, 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", пунктів 5, 6, 18, 21 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, та порушено норми процесуального права, а саме статей 52 73 77 90 242 КАС України.
7. Відповідач наголошує, що за встановленою правовою позицією Верховного Суду працівник поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи, у випадку якщо такий працівник був незаконно звільнений, а тому заміна неналежного відповідача у справі унеможливить відновлення порушених прав позивача.
8. За твердженням заявника касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не встановили, які саме функції та обов`язки в процесі перетворення перейшли до Державної регуляторної служби України, а також не врахували, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, юридична особа Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва перебуває в стані припинення, при цьому, запис про її припинення в єдиному державному реєстру відсутній, а тому правонаступництво неможливе відповідно до вимог законодавства.
9. Враховуючи викладене, Державна регуляторна служба України просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 826/18148/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про заміну сторони.
10. 02 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної регуляторної служби України у справі № 826/18148/14. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи № 826/18148/14.
11. 10 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла справа № 826/18148/14.
12. Відзив на касаційну скаргу Державної регуляторної служби України до Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Згідно зі статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
15. Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
16. Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
17. Положеннями частини другої статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
18. Згідно з частиною третьою статті 105 ЦК України, учасники, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
19. Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
20. Частиною шостою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.
21. Відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
22. Згідно з частиною дев`ятою статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.
V ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. ОСОБА_1 звернувся, зокрема до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії.
24. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724 «Деякі питання Державної регуляторної служби України» утворено Державну регуляторну службу України, реорганізувавши шляхом перетворення Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.
25. Замінюючи відповідача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з приписів статті 52 КАС України та врахувавши норми постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724 «Деякі питання Державної регуляторної служби України», дійшов висновку, що належним відповідачем є саме - Державна регуляторна служба України.
26. Верховний Суд вважає передчасним такий висновок судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
27. Визнаючи належним відповідачем у цій справі Державну регуляторну службу України, суди попередніх інстанцій не досліджували питання того, який саме об`єм прав та обов`язків, а також які саме функції в процесі перетворення перейшли від Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва до Державної регуляторної служби України, оскільки від цього залежить застосування відповідних норм матеріального права, умови та підстави їх застосування.
28. Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили наявності правонаступництва в розумінні статті 104 Цивільного кодексу України та публічного правонаступництва в розумінні статті 52 КАС України та статті 379 цього кодексу.
29. Під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.
30. Приписи статті 52 КАС України передбачають здійснення процесуального правонаступництва у разі вибуття однієї із сторін його правонаступником, в той час коли суди попередніх інстанцій не надали оцінку тому, чи припинена юридична особа - Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та не врахували приписи частини четвертої статті 105 ЦК України, згідно з якими Голова комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
31. Суди попередніх інстанцій не встановили дані про перебування Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в процесі припинення відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
32. У разі наявності відомостей щодо перебування зазначеної юридичної особи у стані припинення, Суд вважає за необхідне наголосити, що у разі необхідності для належного захисту прав та інтересів учасників справи відповідно до статті 48 КАС України, яка регулює питання заміни належної сторони, суд може залучити особу як другого відповідача.
33. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо заміни відповідача з Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва на Державну регуляторну службу України без встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
34. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
35. За наведеного правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
36. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
VІ Судові витрати
37. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної регуляторної служби України задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, скасувати, а справу № 826/18148/14 направити для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
О.А. Губська