№ 826/1878/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/1878/18

адміністративне провадження № К/9901/16053/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак-Зернопродукт» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 (суддя - Лтвінова А.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/1878/18.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак-Зернопродукт» (далі - ТОВ «Токмак-Зернопродукт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві) від 19.01.2018 №0000781401, №0000791401, №0171140302 та №0170140302.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у місті Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у місті Києві зазначає, що у ході перевірки було встановлено безпідставне переоформлення позивачем пшениці 6 класу на пшеницю 2 і 3 класу, а також невірно визначено її справедливу вартість, наслідком чого стало заниження інших доходів. Щодо господарських правовідносин з ТОВ «Югос Плюс» зазначає, що встановлені у рамках кримінального провадження за статтею 212 Кримінального кодексу України обставини свідчать про відсутність у нього статусу сільськогосподарського підприємства, на яке поширюється спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що, у свою чергу, вказує на завищення позивачем податкового кредиту із вказаного податку. При цьому, видаткова накладна та рахунок-фактура, надані до позовної заяви, не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених правилами ведення бухгалтерського обліку. Також вказує на невиконання ТОВ «Токмак-Зернопродукт» обов'язку з подання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також обов'язку зі сплати такого податку взагалі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Токмак-Зернопродукт» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також, позивачем надано додаткові письмові пояснення з окремих питань.

Так, позивач зазначає, що податковий орган сформував висновки тільки на підставі норм спеціалізованих нормативних актів, яким визначаються державні стандарти якості зерна, проте не враховано що під час зберігання зерна можуть відбуватися процеси післязбирального дозрівання зерна та природні зміни якості зерна. Можливість зміни якості клейковини зазначена у науковому висновку фахівців кафедри технології зберігання, переробки та стандартизації продукції рослинництва імені професора Б.В. Лесика Національного університету біоресурсів і природокористування України, який міститься в матеріалах справи. До того ж, податковий орган не є фахівцем щодо біохімічних процесів виробництва зерна.

ТОВ «Токмак-Зернопродукт» заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Токмак-Зернопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.12.2017 №592/26-15-14-01-05/34946678, в якому відображено висновки про порушення ТОВ «Токмак-Зернопродукт»:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 573 587 грн.;

пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 283 533 грн.;

підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а саме, неподання річної декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період січень - вересень 2017, на загальну суму 35 385, 84 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, ГУ ДФС у місті Києві 19.01.2018 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000781401, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 635 873, 00 грн., у тому числі: 573 587,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 62 286,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000791401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 354 441, 00 грн., у тому числі: 283 553, 00 грн. - за податковим зобов'язанням та 70 888, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0170140302, згідно з яким до позивача за неподання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки застосовано штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 170, 00 грн.

№0171140302, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 44232,30 грн., у тому числі: 35 385, 84 грн. за податковим зобов'язанням та 8846,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що перебування зерна на елеваторі позивача, яке належить на праві власності іншому суб'єкту господарювання, не може мати наслідком збільшення доходу підприємства на величину вартості таких запасів. Крім того, суд, виходячи з принципу свободи договору, вказав на неправильність визначення контролюючим органом справедливої вартості зерна, яке перебувало у ТОВ «Токмак-Зернопродукт» на зберіганні. Також суд підкреслив, що наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується факт придбання у ТОВ «Югос Плюс» насіння соняшнику і такі висновки належними і допустимими доказами ГУ ДФС у м. Києві не спростовано. Поряд з іншим, суд зазначив, що належні позивачу на праві власності виробничі приміщення, які входять до складу цілісного майнового комплексу, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень підпунктів «є», «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Так, вирішуючи даний спір судами встановлено, між ТОВ «Токмак-Зернопродукт» (Зерновий склад) та ТОВ «Агросвіт-Крим» (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 01.07.2015 №1

Протягом липня 2015 року - січня 2016 року ТОВ «Агросвіт-Крим» було надано ТОВ «Токмак-Зернопродукт» на зберігання пшеницю у кількості 3 779 295 кг, з відповідним складанням позивачем складських квитанцій на зерно.

Поряд з цим, в акті перевірки зазначено про встановлення факту переоформлення ТОВ «Токмак-Зернопродукт» раніше прийнятої на відповідне зберігання від товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт-Крим» пшениці 6 класу на пшеницю 2 та 3 класів.

Підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення рішення з податку на прибуток підприємств стало встановлене під час проведення перевірки, безпідставне, на думку контролюючого органу, переоформлення пшениці 6 класу на пшеницю 2 класу у загальній масі 291620 кг згідно акту переводу зерна від 17.09.2015, пшениці 6 класу на пшеницю 3 класу у загальній масі 286510 кг згідно акту переводу зерна від 18.09.2015, пшениці 6 класу на пшеницю 3 класу у загальній масі 154080 кг згідно акту переводу зерна від 16.02.2017 №1, пшениці 6 класу на пшеницю 3 класу в обсязі 132 670 кг згідно акту переводу зерна від 04.08.2017 №3 з урахуванням вимог Національного стандарту України Пшениця.

При цьому, в подальшому, пшениця 6 класу, яка була згідно акту переводу зерна від 16.02.2017 №1 переоформлена на пшеницю 3 класу у загальній масі 154 080 кг була відвантажена 14.04.2017 на користь ТОВ «Рівненський елеватор» за ціною 4656 грн. з ПДВ за 1 тону, а пшениця 6 класу, яка була згідно акту переводу зерна від 04.08.2017 №3 переоформлена на пшеницю 3 класу у загальній масі 168 000 кг була відвантажена 04.08.2017 на користь ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за ціною 5000 грн. з ПДВ за 1 тону.

Разом з тим, відповідач, керуючись даними, які містились на інтернет ресурсі Grain Trade «Електронна зернова біржа України», визначив справедливу вартість вже проданого зерна на користь ТОВ «Рівненський елеватор» з розрахунку 4 678, 00 грн. за тону і, аналогічно, вартість вже проданого зерна на користь ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з розрахунку 4 678, 00 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів; бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 № 860/4153) (надалі - Положення №15).

Так, в акті перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, посилаючись на Положення №15 «Дохід» (пункти 5 та 21) відносить до доходу (інші доходи) ТОВ «Токмак-Зернопродукт» товари (запаси), а саме: пшеницю 2 та 3 класу, які знаходились у позивача на зберіганні відповідно до договору складського зберігання №1 від 01.07.2015 та належать поклажодавцю товариству з обмеженою відповідальністю «Агросвіт-Крим»,

Однак, зазначене суперечить нормам Положення №15 «Дохід», з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.6 Положення №15 передбачено, що не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: надходження, що належать іншим особам.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

ТОВ «Токмак-Зернопродукт» при укладенні договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна брав на себе обов'язок за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури), яка йому передається Поклажодавцем, надавати послуги по доведенню якості отриманого на зберігання Зерна до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуг по його навантаженню (для цієї статті навантаження вважається процес переміщення Зерна з ємностей Зернового складу на (в) ємності, вказані Поклажодавцем). При навантаженні у Зернового складу не виникає прав та обов'язків вантажовідправника. Зерновий склад зобов'язується повернути Поклажодавцеві Зерно в строки і на умовах, передбачених цим договором. В такому разі у зернового складу не виникає право власності на зерно, що передається на зберігання.

Таким чином, згідно договорів складського зберігання позивач є зберігачем, оскільки володіє відповідними виробничими потужностями (елеватором - зерновим складом), отже збільшення доходу товариства на вартість запасів, які належать іншому суб'єкту господарювання та знаходяться на відповідальному зберіганні у товариства не відповідають приписам чинного Положення №15 «Дохід».

Стосовно висновків контролюючого органу, щодо визначення справедливої вартості товару, судами вірно враховано, що ГУ ДФС у місті Києві визначає справедливу вартість із загальнодоступного сайту, інформація з якого не визначена жодним нормативно-правовим актом, як обов'язкова для визначення вартості товару.

Водночас, ТОВ «Токмак-Зернопродукт», керуючись гарантованим статтею 3 Цивільного кодексу України та статтею 179 Господарського кодексу України принципом свободи договору, на підставі укладених контрактів та згідно актів внутрішнього переміщення зерна між силосами переоформило пшеницю 3 класу на користь ТОВ «Рівненський елеватор» за ціною 4 656,00 грн. з ПДВ за тонну та на користь ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за ціною 5 000,00 грн. з ПДВ за тонну. При цьому належних і допустимих доказів на підтвердження необґрунтованості такої ціни або невідповідності її справедливій вартості товарів Відповідачем не надано.

Твердження відповідача про безпідставність переоформлення зерна пшениці 6 класу на пшеницю 2 і 3 класу з огляду на неможливість поліпшення її якості внаслідок післязбирального дозрівання колегія суддів апеляційної інстанції вірно вважає помилковим, оскільки, по-перше, дані доводи не підтверджуються належними і допустимими доказами, по-друге, така можливість зміни якості клейковини зазначена у науковому висновку фахівців кафедри технології зберігання, переробки та стандартизації продукції рослинництва імені професора Б.В. Лесика Національного університету біоресурсів і природокористування України.

З урахуванням наведеного, враховуючи відсутність правових підстав для включення до складу доходу вартості пшениці, яка перебувала на зберіганні у ТОВ «Токмак-Зернопродукт», вірним є висновок судів щодо протиправності донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, згідно податкового повідомлення-рішення від 19.01.2018 №0000781401.

Також судами встановлено, 03.04.2015 між ТОВ «Токмак-Зернопродукт» (Покупець) і ТОВ «Югос Плюс» (Постачальник) укладено договір постачання №1633-1, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити соняшник врожаю 2014 року на умовах СРТ - доставлено до м. Токмак ТОВ «Токмак-Зернопродукт».

Право власності на товар у покупця за ним договором виникає з моменту передачі товару Постачальником. Передача постачальником товару покупцеві у власність підтверджується випискою складської кавітації на ім'я покупця або товарно-транспортною накладною з відміткою про приймання товару, підписанням акта приймання-передачі товару між постачальником та покупцем та наданням покупцю видатковою накладної.

Висновки контролюючого органу щодо неправомірного відображення позивачем у складі податкового кредиту за квітень 2015 року суми у розмірі 283553,00 грн., зроблено з огляду на те, що контрагентом позивача - ТОВ «Югос плюс» було безпідставно складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.04.2015 №1/2 на суму податку на додану вартість 283553,00 грн.

Також відповідач посилався на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10.01.2017 №320/2370/16-к, в якій йдеться про те, що службові особи товариства обмеженою відповідальністю «Югос плюс» умисно ухилялись від сплати податку на додану вартість у особливо великих розмірах та за вказаним фактом 31.03.2016 було зареєстровано кримінальне провадження №32016080280000014, яке кваліфікується за частиною з статті 212 Кримінального Кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Так, беручи до уваги інформацію, наявну в ухвалі апеляційного суду Запорізької області від 10.01.2017 №320/2370/16-к, відповідно до якої на товариство з обмеженою відповідальністю «Югос плюс» не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ, останнім було неправомірно складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.04.2015 №1/2 на суму податку на додану вартість 283 553, 00 грн., а позивачем відображено її у складі податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

На підтвердження виконання умов договору від 03.04.2015 №1633-1 і руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано копії: рахунку-фактури, видаткової накладної, картки рахунку 631 за квітень 2015 року. При цьому, в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів дебіторська/кредиторська заборгованість за поставлений товар за договором від 03.04.2015 року №1633-1 відсутня.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо посилання відповідача на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10.01.2017 №320/2370/16-к судами враховано, що кримінальна справа відносно ТОВ «Югос плюс» порушена за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами відповідного товариства. Разом з тим, про наявність кримінальних справ, чи наявність вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності вказаного контрагента, відповідачем надано не було.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Зважаючи на необґрунтованість доводів податкового органу про порушення податкового законодавства, викладених в акті перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ «Югос плюс», Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.01.2018 №0000791401.

Що стосується правопорушення, відображеного в акті перевірки щодо неподання ТОВ «Токмак-Зернопродукт» річної декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, в результаті чого, на думку контролюючого органу, позивачем протиправно було занижено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період січень - вересень 2017 року, на загальну суму 35 385, 84 грн., слід зазначити наступне.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За правилами підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не віднесено до об'єктів оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (підпункт «є»); будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (підпункт «ж»).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення шляхом введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, самостійно, специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

Відповідно до акту перевірки від 28.12.2017 №592/26-15-14-01-05/34946678 у ТОВ «Токмак-Зернопродук» з 01.01.2014 по 30.09.2017 перебувало у власності цілісний майновий комплекс за адресою: м. Токмак, вул. Щави 88, загальною площею 4 914, 7 кв.м., а саме: склад, механічну майстерню, насосну, склад, насосну, сарай, елеватор, приймальню, бункер, цех по виробництву кормів, прибудову, гараж, сарай, електромайстерню, тамбур, гараж, майстерню, вагову, елеватор, приймальню, насосну, адміністративну будівлю, операторну, ангар, паркан, ворота.

Вищевказані нежилі приміщення розташовані на земельній ділянці, що відносяться до земель несільськогосподарського призначення, мають огороджену територію, забезпечують єдиний технологічний ланцюг в діяльності підприємства, не є окремими об'єктами права власності та входять до складу цілісного майнового комплексу.

Будь-яких доказів використання позивачем приміщень, розташованих на території товариства для цілей, не пов'язаних з роботою підприємства, відповідачем не надано.

Крім того, ТОВ «Токмак-Зернопродукт» є підприємством агропромислового комплексу, що здійснює свою діяльність у сільськогосподарській сфері на ринку зерна. Підприємство надає комплекс послуг зі зберігання зерна, що включає приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Згідно КВЕД основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак-Зернопродукт» є післяурожайна діяльність, що фактично включає в себе діяльність зі зберігання та складування зернових культур, а також оптової торгівлі зерном.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, що не спростовано належними доказами відповідачем, будівлі, які використовуються товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак-Зернопродукт» в наданні послуг із зберігання зерна, становлять цілісний майновий комплекс та є промисловими будівлями з огляду на їх функціональне призначення та безпосереднє використання.

Будь-яких доказів використання позивачем вказаних будівель для цілей, не пов'язаних з роботою підприємства, відповідачем не надано.

За таких обставин, будівлі, що входять до складу майнового комплексу та використовуються для цілей забезпечення господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак-Зернопродукт», відносяться до категорії об'єктів нежитлової нерухомості, визначеної абзацами «є», «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, суди дійшли вірного висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також застосування штрафної санкції за неподання декларації, тому податкові повідомлення-рішення від №0171140302 та №0170140302, є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також суд зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №826/1878/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова