ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2020 року
Київ
справа №826/19276/16
адміністративне провадження №К/9901/48407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Національного банку України
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Губської О.А., Літвіної Н.М.)
у справі №826/19276/16
за позовом Національного банку України
до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа ОСОБА_1
про визнання протиправними постанов державного виконавця про накладення штрафу.
І. Історія справи
У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 25 листопада 2016 року №52827435 і від 19 грудня 2016 року №52827435 про накладення штрафу.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 5 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог Національного банку України відмовив.
Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2018 року позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 березня 2018 року апеляційну скаргу скаржника залишив без руху. В цій ухвалі суд встановив, що норми статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») є спеціальними відносно статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення. Разом з тим, позивач звернувся з апеляційною скаргою з порушенням десятиденного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року, який відраховувався апеляційним судом з дня отримання копії рішення. Проте, позивач не обґрунтував причини пропуску десятиденного строку на оскарження рішення і не порушив питання про поновлення строків на апеляційне оскарження.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2018 року у справі №826/19276/16, в якій зазначити поважні підстави для поновлення строку.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, на виконання цієї ухвали скаржник подав заяву про поновлення строку для подання апеляційної скарги, в якій зазначив, що копію оскаржуваного рішення позивач отримав 7 лютого 2018 року, однак, вважає, що строк на оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2018 року не пропущено, оскільки строк на оскарження рішення становить тридцять днів. Одночасно, апеляційний суд зробив висновок, що скаржник не зазначив поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З огляду на це, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У касаційній скарзі Національний банк України просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження й направити справу для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Зокрема, скаржник зазначає, частина третя статті 298 КАС України (щодо залишення апеляційної скарги без руху і права на звернення із заявою про поновлення строку) не передбачає жодних винятків для можливості застосування статті 287 КАС України (щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця) при залишенні апеляційної скарги без руху. Вказує, що апеляційна скарга була подана ним з дотриманням вимог статті 295 КАС України, яка передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. До того ж, зазначає, що заяву про поновлення відповідного строку він подав, однак суд у відкритті апеляційного провадження відмовив.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що позивач подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, який встановлено частиною шостою статті 287 КАС України. Крім того, на думку третьої особи, позивачем не зазначено жодної поважної причини пропуску на апеляційне оскарження, отже апеляційний суд цілком правомірно відмовив позивачу у поновленні такого строку і відкритті апеляційного провадження.
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга Національного банку України у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Верховний Суд вказує на помилковість зазначеного висновку з таких підстав.
Стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і частина шоста якої встановлює спеціальний стосовно статті 295 КАС України строк апеляційного оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Копії судових рішень у справах, визначених статтею 287 КАС України, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення (стаття 271 КАС України).
Відповідно до статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
За частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Національний банк України отримав копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2018 року - 7 лютого 2018 року. Апеляційну скаргу на рішення суду він подав 3 березня 2018 року, тобто в межах тридцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 295 КАС України (з моменту отримання копії повного тексту рішення суду першої інстанції).
Викладене не було враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
Апеляційний суд в цій справі не надав жодної оцінки поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які вказав скаржник у заяві про поновлення процесуального строку в апеляційній скарзі.
Дійсно, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у цій категорії справ і є спеціальною нормою у порівнянні зі статтею 295 КАС України, зокрема, передбачає скорочений строк оскарження - десять днів та інакший початок перебігу строку на оскарження - з моменту проголошення судового рішення. Проте, стаття 287 КАС України не містить заборони на поновлення строків апеляційного оскарження, як у деяких інших категоріях термінових адміністративних справ.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №185/10469/18 (2-а/185/243/18).
Вичерпний перелік категорій справ, де строки не поновлюються, встановлений у статті 270 КАС України, до яких ця справа не відноситься.
Окрім того, стаття 271 КАС України передбачає, що у справах за статтею 287 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення та копії цих рішень невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Проте, в порушення цієї норми суд першої інстанції розглянув справу у порядку письмового провадження, а представник позивача отримав копію рішення від 5 лютого 2018 року - 7 лютого 2018 року.
Тому, в цій категорії справ можливе застосування частини другої статті 295 КАС України (за наявності для того відповідних підстав), яка не суперечить нормам частини шостої статті 287 КАС України. До того ж, скаржник просив про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі із зазначенням причин пропуску строку, які він вважає поважними.
За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отож, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №826/19276/16 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду