№ 826/19396/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/19396/16

адміністративне провадження № К/9901/35752/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/19396/16

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Шрамко Ю. Т.) від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Кузьменко В. В., Василенко Я. М., Ганечко О. М.) від 04 серпня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС» (далі - ТОВ «Мегаполіс ДКС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Печерському район ГУ ДФС у м. Києві № 90126552209 та № 89926552209 від 01 липня 2014 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Зокрема позивач наголошує, що договір купівлі-продаж облігацій не відповідає критеріям поворотної фінансової допомоги, оскільки кошти за таким договором надходять продавцю у власність та не передбачають їх повернення. Крім того, такі кошти надходять продавцю в рахунок оплати переданого покупцю у власність товару (цінних паперів). З урахуванням наведеного, позивач вважає, що висновок податкового органу щодо порушення вимог пункту 135.5.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування є безпідставними.

Крім того позивач зауважує, що він здійснював продаж квартир, які на той час перебували в його власності, тож згідно пункту 197.1.14 ПК України зазначені операції є такими, що не відносяться до першої поставки та є такими, що звільнені від оподаткування.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 90126552209 та № 89926552209 від 01 липня 2014 року.

Стягнуто здійснені ТОВ «Мегаполіс ДКС» документально підтверджені судові витрати у розмірі 46532,21 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 грудня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Мегаполіс ДКС» в задоволенні позову.

Водночас в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання судових рішень.

5. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 09 березня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Мегаполіс ДКС» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 826/19396/16.

8. Ухвалою Верховного Суду справу закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14 квітня 2014 року по 29 травня 2014 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мегаполіс ДКС» (код ЄДРПОУ 33401239) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

10. За результатами вказаної перевірки складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 05 червня 2014 року № 489/26-55-22-09/33401239.

11. На підставі вказаного акту перевірки, 01 липня 2014 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 90126552209 про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів з податку на додану вартість у розмірі 782 345 грн за основним платежем та 195 586 грн за штрафними санкціями) у зв`язку з порушенням вимог пункту 102.5 статті 102, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України;

- податкове повідомлення-рішення № 89926552209 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму за основним платежем 1 699 373 грн, за штрафними санкціями 424 843 грн, у зв`язку з порушенням підпунктів 14.1.11, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.5 статті 135, пункту 138.5, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України.

12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем не було допущено вказаних відповідачем порушень вимог податкового законодавства, а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

14. Такий висновок судів обґрунтовано тим, що умови укладених позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів не відповідають визначенню договору поворотної фінансової допомоги, оскільки не підпадають під ознаки критеріїв поворотної фінансової допомоги, так як кошти за таким договором надходять продавцю у власність та не передбачають їх повернення. Крім того, такі кошти надходять продавцю в рахунок оплати переданого покупцю у власність товару (цінних паперів).

15. Крім того, за позицією судів попередніх інстанцій, відчуження позивачем квартир фізичним особам згідно укладених договорів щодо продажу квартир не підпадає під ознаки першого постачання житла, визначеного абзацом 2 підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України, а отже звільняється від оподаткування.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування норм матеріального права: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, підпункту 197.1.14 статті 197 ПК України та порушення норм процесуального права, а саме: частини третьої статті 242, пунктів 1, 2 частини першої статті 244 КАС України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

18. Зокрема скаржник зауважує, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Мегаполіс ДКС» занижено дохід, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування за ІІ-ІV квартали 2012, 2013 років, оскільки сума коштів, яка надійшла 17 серпня 2012 року на банківський рахунок ТОВ «Мегаполіс ДКС» від ТОВ «Альянс ВВ» з терміном повернення не раніше 07 вересня 2022 року набула статусу поворотної фінансової допомоги.

19. Крім того, скаржник зазначає, що за результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Мегаполіс ДКС» вимог пункту 44. 1 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 1 699 373 грн, у тому числі за ІІ-ІV квартали 2012 року в сумі 181 998 грн та за 2013 рік у сумі 1 517 375 грн, завищено суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню на загальну суму 782 345 грн.

20. Скаржник наголошує, що операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об`єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

22. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

23. Порядок визначення доходів та їх склад регулюється статтею 135 ПК України.

24. Так, відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

25. Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 ПК України).

26. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, 16 серпня 2012 року між ТОВ «Мегаполіс ДКС» та ТОВ «Альянс ВВ» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ394-10, відповідно до якого ТОВ «Мегаполіс ДКС» продало ТОВ «Альянс ВВ» облігації безпроцентні (цільові) іменні, емітентом яких є ТОВ «Мегаполіс ДКС» у кількості 1334775 шт., на загальну вартість 45 844 910 грн, які мають бути оплачені до 31 серпня 2012 року.

27. Також, 16 серпня 2012 року між ТОВ «Мегаполіс ДКС» та ТОВ «Альянс ВВ» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ394-08, відповідно до якого ТОВ «Мегаполіс ДКС» придбало у ТОВ «Альянс ВВ» облігації безпроцентні (цільові) іменні, емітентом яких є ТОВ «Мегаполіс ДКС» у кількості 1334775 шт., на загальну вартість 45 844 910 грн, які мають бути оплачені до 31 серпня 2012 року.

28. Податковим органом встановлено, що проведено повний зворотний викуп облігацій в кількості 1338479 штук, в подальшому укладено в один день договори купівлі-продажу, де, згідно умов першого договору, на рахунок ТОВ «Мегаполіс ДКС» надходять грошові кошти в рахунок оплати, а згідно умов другого договору, ТОВ «Мегаполіс ДКС» видаються векселі власної емісії на суму 45 844 910 грн. з терміном погашення до 07 вересня 2022 року, у зв`язку з чим податковим органом зроблено висновок, що сума коштів в розмірі 45 844 910 грн., яка надійшла 17 серпня 2012 року на рахунок ТОВ «Мегаполіс ДКС» від ТОВ «Альянс ВВ» набула статусу поворотної фінансової допомоги (договори не передбачають нарахування процентів та кошти є обов`язковими для повернення).

29. Водночас, за позицією позивача з якою погодилися суди попередніх інстанцій, грошові кошти отримані ТОВ «Мегаполіс ДКС» за вище вказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів не відповідають ознакам поворотної фінансової допомоги, визначеними у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки кошти за таким договором надходять продавцю у власність та не передбачають їх повернення. Крім того, такі кошти надходять продавцю в рахунок оплати переданого покупцю у власність товару (цінних паперів).

30. Перевіривши твердження контролюючого органу щодо заниження ТОВ «Мегаполіс ДКС» доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування за ІІ-ІV квартали 2012, 2013 років (щодо отримання коштів ТОВ «Мегаполіс ДКС» від ТОВ «Альянс ВВ»), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

31. Згідно підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, переданих платнику податків за договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; 2) сума безнадійної заборгованості, відшкодованої кредиторові позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; 3) сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнуту після закінчення строку позовної давності; 4) основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); 5) сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

32. Отже, для віднесення сум грошових зобов`язань за переданими покупцеві товару векселями до «поворотної фінансової допомоги» мають бути наявними правові підстави, визначені у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

33. Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

34. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

35. За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

36. Застосовуючи норму підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України у системному зв`язку з нормою підпункту 14.1.36, згідно з якою господарська операція має спрямованість на отримання доходу, Верховний Суд (зокрема, але не виключно у постановах від 12 березня 2019 року (справа № 826/14489/16), від 19 квітня 2019 року (справа № 803/236/15-а), від 21 жовтня 2019 року (справа № 540/7843/18-а), від 09 жовтня 2020 року (справа № 826/11085/18), від 18 листопада 2021 року (справа № 815/1057/15) сформулював висновок, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на нарахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійснені господарської операції.

37. В постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 804/6788/14 Верховний Суд, розвиваючи судову доктрину розумної економічної причини (ділової мети), зробив такий висновок: …із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення.»

38. Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України доповнено, зокрема абзацами другим, третім, четвертим такого змісту «Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків» (абзаци другий, третій, четвертий зі змінами, внесеними Законом України від 14 липня 2020 року № 786-ІХ).

39. Ці зміни в нормативній концептуалізації розумної економічної причини (ділової мети) фактично є «рецепцією» законодавцем наведених вище положень судової доктрини розумної економічної причини (ділової мети) та їх перенесення в нормативну площину.

40. Встановлені у справі обставини щодо зворотного викупу позивачем цінних паперів (облігацій) в день їх продажу та за ціну, яка фактично відповідає ціні продажу, ставить під сумнів розумну економічну причину (ділову мету) господарських операцій позивача з придбання цінних паперів (облігацій) у звичайних ділових умовах господарювання добросовісного суб`єкта господарювання.

41. Однак судами попередніх інстанцій внаслідок незастосування норми підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України вказані обставини належним чином оцінені не були, та не з`ясовано дійсного економічного змісту вказаних операцій.

42. Без з`ясування обставин щодо відповідності операцій позивача щодо зворотного викупу облігацій розумній економічній причині (діловій меті), висновки судів попередніх інстанцій, що договорів купівлі-продажу цінних паперів не відповідають визначенню договору поворотної фінансової допомоги є передчасними.

43. Крім того, як свідчить зміст акту перевірки та зазначалося скаржником в касаційній скарзі, перевіркою встановлено, що ТОВ «Мегаполіс ДКС» не включено до складу доходу за 2013 рік суму кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув в сумі 3 505 333 грн.

44. Зокрема зазначається, що на балансовому рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість по контрагентам: ТОВ «МПК-Моноліт на суму 1 465 737 грн, ТОВ «ІБК Малахіт» на суму 638 641 грн, ВАТ «Трест «Київспецбкд» на суму 386 313 грн, ТОВ «Оселя-К БКЦ» на суму 229 305 грн, ОСОБА_1 на суму 122 718 грн, ТОВ « Столиця-Сервіс» на суму 101 436 грн, ТОВ «Алекс Охоронне агенство» на суму 70 385 грн, ТОВ «Ростан-Буд» на суму 61 593 грн, ТОВ «Житлобудпроект» на суму 57 895 грн, ТОВ «Будінвестування» на суму 46 089 грн, ОСОБА_2 на суму 33 879 грн, ТОВ «Шахтобуріння» на суму 30 000 грн, ТОВ «Фундамент» на суму 204 539.

45. Однак, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень вказані обставини судами залишені поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

46. Також в ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем проводились операції з реалізації квартир, а саме, було укладено наступні договори:

- договір від 25 квітня 2012 року щодо продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 на загальну суму 1 320 000 грн;

- договір від 05 вересня 2012 року щодо продажу квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_4 на загальну суму 646 100 грн;

- договір від 21 серпня 2012 року щодо продажу квартири АДРЕСА_3 з ОСОБА_5 на загальну суму 1 418 750 грн;

- договір від 03 жовтня 2012 року щодо продажу квартири АДРЕСА_4 з ОСОБА_6 на загальну суму 980 000 грн;

- договір від 12 грудня 2012 року щодо продажу квартири АДРЕСА_5 з ОСОБА_7 на загальну суму 403 000 грн;

- договір від 06 липня 2012 року щодо продажу квартири АДРЕСА_6 з ТОВ «Талсі ФК» на загальну суму 890 245 грн;

- договір від 15 травня 2013 року щодо продажу квартири АДРЕСА_7 з ОСОБА_8 на загальну суму 1 012 500 грн.

47. За результатами перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 197.1.14 ПК України та заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 536 422 грн. За позицією відповідача згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України операції ТОВ «Мегаполіс ДКС» із постачання житла (квартир) фізичним особам є першим постачанням.

48. Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

49. Зміст норм підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

У свою чергу, операції з подальшого постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування.

50. Отже, у випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Податкового кодексу України, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 197 ПК України.

51. Такий висновок щодо застосування норм підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України зробив Верховний Суд, зокрема у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 826/1513/17, від 10 грудня 2019 року у справі № 817/223/15, від 06 листопада 2020 року у справі № 826/6329/16.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, першу передачу новозбудованого житла у власність позивача було здійснено відповідно до договору генпідряду № 13/09-06, від 13 вересня 2006 року, на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_8 , укладеного між ТОВ «Мегаполіс ДКС» та ТОВ «Фундамент», згідно якого ТОВ «Мегаполіс ДКС» доручив ТОВ «Фундамент» виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт з нового будівництва. Першим постачанням житла у спірних правовідносинах є постачання послуг із спорудження такого житла за рахунок замовника (передання результатів будівництва від Підрядника до Замовника, що оформлюється відповідними актами).

53. Водночас як свідчать матеріали справи, на всі перелічені вище квартири, реалізовані позивачем у 2012-2013 роках, ТОВ «Мегаполіс ДКС» мало правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності на нерухоме майно).

54 На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій що відчуження позивачем вищевказаних квартир не підпадає під ознаки першого постачання житла, а отже звільняється від оподаткування.

55. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

56. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

58. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

59. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа в частині задоволених судами попередніх інстанцій вимог позивача щодо спірних правовідносин, що виникли з приводу отриманих ТОВ «Мегаполіс ДКС» грошових коштів за вище вказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів від 16 серпня 2012 року укладених з ТОВ «Альянс ВВ» підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині задоволених вимог щодо операції з реалізації квартир залишити без змін.

60. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 826/19396/16 скасувати в частині задоволених позовних вимог з приводу отриманих ТОВ «Мегаполіс ДКС» грошових коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів від 16 серпня 2012 рок скасувати, а справу в цій частині направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов